ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.08.2021Справа № 910/8823/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження
за позовом Комунального підприємства «Зеніт» Деснянського району м. Києва
до Школи І-ІІІ ступенів № 259 Деснянського району міста Києва
про стягнення 45 552, 10 грн.
Без виклику представників сторін.
Комунальне підприємство «Зеніт» Деснянського району м. Києва звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Школи І-ІІІ ступенів № 259 Деснянського району міста Києва про стягнення 45 552, 10 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем передбаченого договорами обов'язку з оплати за надані послуги за договором про організацію харчування учнів школи І-ІІІ ступенів № 259 Деснянського району міста Києва від 04.03.2021 № 508.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Вказану ухвалу суду сторони отримали у встановленому законом порядку.
Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим їм процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
04.03.2021 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено Договір про організацію харчування учнів школи І-ІІІ ступенів № 259 Деснянського району міста Києва № 508.
Предметом вказаного договору є обов'язок виконавця надати послуги з організації шкільного харчування (забезпечення одноразовим гарячим харчуванням учнів 1-4 класів та учнів пільгових категорій 5-11 класів), а обов'язок замовника прийняти і оплатити такі послуги. Кількість послуг: 2206 одиниць, згідно заявок, наданих замовником. Найменування та ціна послуг визначена у специфікації (Додаток № 1) до Договору, яка є невід'ємною частиною Договору (п. 1.1. - 1.3. Договору).
Згідно п. 2.1. Договору та Специфікації до договору загальна вартість за надані послуги складає 45 552, 10 грн.
Пунктом 6.2. Договору сторони визначили, що послуга надається з 05.03.2021 по 19.03.2021.
22.03.2021 між сторонами складено Акт № APT 000732 наданих послуг по забезпеченню гарячим харчуванням учнів по КП «Зеніт», відповідно до якого за період часу з 05.03.2021 по 19.03.2021 позивачем надано відповідачу послуги за договором у повному обсязі на загальну суму 45 552, 10 грн. Акт підписаний сторонами без зауважень.
Відповідно до п. 2.3 Договору оплата здійснюється двічі на місяць згідно з актами виконаних робіт, остаточні розрахунки виконуються згідно з актами до 10 числа наступною місяця.
За твердженням позивача відповідачем всупереч умовам договору не здійснено будь-яких оплат за надані позивачем послуги, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Договір про надання послуг характеризується особливим об'єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, по-друге, нероздільно пов'язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об'єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об'єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача, синхронність надання й одержання послуги. При цьому, виникнення обов'язку здійснити оплату за договором законодавець пов'язує саме з її фактичним наданням у строки та в порядку, що встановлені договором; строк (термін) виконання обов'язку здійснити оплату також визначається у відповідності з умовами договору.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із змісту ст. 525 ЦК України випливає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Як вже зазначалось, позивачем були надані відповідачу послуги за договором, однак відповідач за вказані послуги не розрахувався, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 45 552, 10 грн.
Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.
За наведених обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконував, факт наявності заборгованості відповідача за договором не спростований, доказів їх сплати суду не надано, у той час як розмір відповідно заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 45 552, 10 грн позивачем доведено у повному обсязі, господарський суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача вказаної суми заборгованості підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ШКОЛИ I-III СТУПЕНІВ № 259 ДЕСНЯНСЬКОГО РАЙОНУ МІСТА КИЄВА (02225, місто Київ, ПРОСПЕКТ ВОЛОДИМИРА МАЯКОВСЬКОГО, будинок 21-Г, ідентифікаційний код 03599019) на користь КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЗЕНІТ» ДЕСНЯНСЬКОГО РАЙОНУ М. КИЄВА (02222, місто Київ, ВУЛИЦЯ БЕРЕТТІ, будинок 4, ідентифікаційний код 19027846) заборгованість у розмірі 45 552 (сорок п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) грн 10 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Алєєва