ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.08.2021Справа № 910/8223/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київгазтрейд»
до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області»
про стягнення 963 455, 66 грн.
Без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київгазтрейд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» про стягнення 963 455, 66 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем передбаченого договором обов'язку з оплати за постачання природного газу.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Вказану ухвалу суду сторони отримали, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
24.06.2021 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що фінансування відповідача здійснюється за рахунок державного бюджету. У зв'язку із затримкою фінансування у відповідача перед позивачем виникла вимушена заборгованість, а тому відповідач визнає борг та готовий здійснити оплату шляхом реструктуризації наявної заборгованості. Щодо стягнення пені, 3 % та інфляційних втрат, відповідач просив відмовити в задоволені позову в цій частині, оскільки порушення зобов'язаня відбулось з причин незалежних від відповідача.
05.07.2021 від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що він не зобов'язаний вживати заходів щодо реструктуризації заборгованості. Крім того, відповідачем не надано суду належних доказів, що підтверджують відсутність підстав для застосування відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань. З урахуванням зазначеного позивач просив позовні вимоги задовольнити.
Враховуючи, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
27.01.2020 між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено Договір постачання природного газу (для споживачів, що фінансуються з державного чи місцевих бюджетів) № 252375/Т/20, за яким постачальник зобов'язується поставити (передати) природний газ споживачу, а споживач зобов'язується приймати та своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу, а також виконувати інші зобов'язання, передбачені цим Договором, у розмірі, строки та в порядку, що визначені цим Договором (п. 1.1. Договору).
Пунктом 2.1. сторони договору визначили планові обсяги постачання природного газу у 2020 році.
Додатковою угодою від 31.12.2020 № б/н до Договору сторони доповнили планові обсяги поставки газу на 2021 рік та продовжили строк дії Договору до 31.03.2021.
Відповідно до п. 3.6. Договору фактичний об'єм поставленого у розрахунковому періоді газу, підтверджується між постачальником та споживачем актом приймання - передачі газу, що складається на підставі даних оператора ГРМ та комерційних вузлів обліку газу.
На виконання умов Договору позивач, за період з грудня 2020 по березень 2021 (включно) передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 786 876, 47 грн, що підтверджується актами приймання-передачі газу з грудня 2020 по березень 2021 включно.
Згідно п. 4.3. Договору оплата вартості газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника протягом газового місяця (М) споживання газу.
Пунктом 4.4. Договору визначено, що у разі збільшення в установленому цим договору порядку підтвердженого обсягу газу споживач здійснює оплату додатково заявлених об'ємів газу у триденний строк після збільшення цих об'ємів.
Відповідно до п. 4.5. Договору у випадку недоплати вартості газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок до 15 (п'ятнадцятого) числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим за даними про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого природного газу споживачу за розрахунковий період.
Встановлення дати для остаточного розрахунку у абзаці першому цього пункту Договору не є зміною або альтернативою строків розрахунків, встановлених у пункті 4.3 та 4.4. цього Договору, не є підставою для порушення таких строків розрахунків, та не звільняє споживача від відповідальності за порушення цих строків розрахунків.
Згідно п. 4.7. Договору датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок постачальника.
За твердженням позивача, проти чого не заперечує відповідач за період з 30.12.2020 по 20.05.2021 відповідачем було частково сплачено за отриманий природний газ, лише у розмірі 871 911, 88 грн, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем за поставлений природний газ утворилась заборгованість у розмірі 914 964, 59 грн (1 786 876, 47 грн - 871 911, 88 грн).
Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, змістом взаємних договірних зобов'язань сторін є обов'язок позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов'язок відповідача прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договором вартість у встановлений договором строк.
Враховуючи, що строк оплати за поставлений природний газ настав, ненадання відповідачем контрозрахунку заборгованості, враховуючи відсутність доказів оплати, вимога позивача про стягнення заборгованості у розмірі 914 964, 59 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 8.7. Договору у разі порушення споживачем строків розрахунків за природний газ, встановлених цим Договором, споживач сплачує на користь постачальника (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 25 912, 10 грн пені за період з 30.12.2020 по 20.05.2021.
Враховуючи викладене та здійснивши перевірку наданого позивачем математичного розрахунку пені, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені у заявленому розмірі
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 5572, 66 грн 3 % річних та 17 006, 31 грн інфляційних втрат.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за Договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за Договором.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 ЦК України.
Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, Господарський суд міста Києва вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат за період з 15.01.2021 по 15.04.2021 підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 9434, 33 грн.
Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині за період з 30.12.2020 по 20.05.2021 підлягають задоволенню в розмірі 5572, 66 грн.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 14 338, 25 грн відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ТЕРИТОРІАЛЬНЕ МЕДИЧНЕ ОБ'ЄДНАННЯ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ПО КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ» (04114, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВИШГОРОДСЬКА, будинок 85А, ідентифікаційний код 25572855) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КИЇВГАЗТРЕЙД» (03124, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИКОЛИ ВАСИЛЕНКА, будинок 5, ідентифікаційний код 42394311) заборгованість у розмірі 914 964 (дев'ятсот чотирнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн 59 коп., пеню у розмірі 25 912 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот дванадцять) грн 10 коп., інфляційні втрати у розмірі 9434 (дев'ять тисяч чотириста тридцять чотири) грн 33 коп., 3 % річних у розмірі 5572 (п'ять тисяч п'ятсот сімдесят дві) грн 66 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 14338 (чотирнадцять тисяч триста тридцять вісім) грн 25 коп.
3. В іншій частині в задоволені позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Алєєва