ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.08.2021Справа № 910/8596/21
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд"
до Квартирно-експлуатаційної частини (місто Київ)
про стягнення 448 636,22 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд" до Квартирно-експлуатаційної частини (місто Київ) про стягнення 448 636,22 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором постачання природного газу № 252329/Т/21 від 17.02.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 відкрито провадження по справі № 910/8596/21, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
16.06.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
25.06.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/8596/21 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення позивачу та відповідачу.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
17.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд" (постачальник) та Квартирно-експлуатаційною частиною (місто Київ) (споживач) укладено договір постачання природного газу № 252329/Т/21 (надалі також - договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити (передати) споживачу, а споживач зобов'язався прийняти та своєчасно сплачувати постачальнику вартість газу, а також виконувати інші зобов'язання передбачені цим договором, у розмірі, строки та порядку, що передбачені цим договором.
Постачальник в установленому Договором порядку та періодах зобов'язується передати природний газ у власність Споживачу, об'єкт якого підключений до газорозподільне системи АКЦОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КИЇВГАЗ», в точках виходу з газотранспортне системи до відповідної газорозподільної системи (пункти призначення). Споживач підтверджує, що Оператор ГРМ, з якими Споживач уклав договір розподіл природного газу - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КИЇВГАЗ».(п. 3.1 договору).
Згідно з п. 3.6 договору, фактичний об'єм поставленого у розрахунковому періоді газу, підтверджується підписаним між Постачальником та Споживачем актом приймання-передачі газу, що складається на підставі даних Оператора ГРМ та комерційних вузлів обліку газу.
За приписами п. 3.7 договору, складання та підписання Сторонами актів приймання-передачі газу відбувається в наступному порядку:
3.7.1. Споживач, до 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати Постачальнику засвідчену копію акту наданих послуг розподілу газу за розрахунковий місяць, складеного між Споживачем та Оператором ГРМ відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ. В іншому випадку, для розрахунку вартості поставленого за цим Договором газу застосовуються дані Оператора ГРМ про об'єм розподіленого (протранспортованого) Споживачу газу. Постачальник має право самостійно звернутись до Оператора ГРМ для отримання даних про об'єм газу, розподіленого (протранспортованого) для Споживача протягом розрахункового місяця.
3.7.2. На підставі отриманих від Споживача даних та/або Оператора ГРМ Постачальник протягом п'яти робочих днів готує та споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період з зазначенням добових об'ємів перевищення споживання за кожну добу перевищення, підписані уповноваженим представником Постачальника.
3.7.3. Споживач протягом двох робочих днів з дати Одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.
Відповідно до п. 3.8 договору, у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу постачання (споживання) газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку на підставі даних Оператора ГРМ про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу об'ємів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, об'єм спожитого газу встановлюється відповідно до даних Постачальника згідно акту, що складений між Оператором ГРМУГТС та Споживачем.
Відповідно до п. 4.1 договору на момент укладання договору ціна природного газу, що поставляється в межах добових об'ємів, встановлених згідно з п. 2.2. цього договору (з урахуванням змін, здійснених відповідно до п. 3.10 Договору) (з урахуванням тарифу за розподіл потужності Оператора ГТС) становить 6 615,7427 грн за 1000 куб.м., крім того ПДВ 20% - 1 323,1485 грн, разом з ПДВ 7 938,8912 грн за 1000 куб.м.
При цьому, тариф за розподіл потужності Оператора ГТС становить 136,5760 грн, крім тог ПДВ 20% - 27,3152 грн.
За умовами п. 4.3 договору оплата вартості газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника протягом Газового місяця (М) споживання газу.
У разі збільшення в установленому цим Договором порядку підтвердженого обсягу газу Споживач здійснює оплату додатково заявлених об'ємів газу у триденний строк після збільшення цих об'ємів. (п. 4.4 договору)
Згідно з п. 4.5 договору, у випадку недоплати вартості газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок до 15 (п'ятнадцятого) числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим за даними про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого природного газу Споживачу за розрахунковий період.
Встановлення дати для остаточного розрахунку у абзаці першому цього пункту Договору не є зміною або альтернативою строків розрахунків, встановлених у пункті 4.3 та 4.4 цього Поговору, не є підставою для порушення таких строків розрахунків, та не звільняє Споживача від відповідальності за порушення цих строків розрахунків.
У договорі встановлено, що газовий місяць (М) - це газовий місяць, в якому здійснюється постачання природного газу. Газовий місяць розпочинається з першої газової доби поточного місяця і триває до початку першої газової доби наступного місяця.
Цей Договір набуває чинності з дати його укладення та діє в частині постачання природного газу до 28.02.2021, а в частині грошових зобов'язань - до їх повного виконання. Умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.01.2021 (ч. 3 ст. 631 ЦК України). (п. 11.1 договору)
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач передав, а відповідач в свою чергу прийняв природний газ, що підтверджується актами прийому - передачі природного газу № 0ТБИ-000895 від 31.01.2019 на суму 234 303,25 грн, № 0ТБИ-001498 від 28.02.2019 на суму 236 160,66 грн та від 24.02.2021 на суму 49 900,00 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач здійснив оплату поставленого газу у розмірі 49 900,00 грн, решта обсягу газу у розмірі 420 563,91 грн залишається неоплаченим відповідачем. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з Квартирно-експлуатаційної частини (місто Київ) основний борг у розмірі 420 563,91 грн, а також пеню у розмірі 12 685,62 грн, 3% річних у розмірі 2950,12 грн та інфляційні в розмірі 12 436,57 грн.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що він здійснив оплату поставленого газу належним чином у розмірі 49 900,00 грн за актом № 1 від 24.02.2021.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Внаслідок укладення договору постачання природного газу № С/396-19/84к від 26.03.2019 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до матеріалів справи, у січні-лютому 2021 року за договором позивач передав, а відповідач в свою чергу прийняв природний газ, що підтверджується актами прийому - передачі природного газу № 0ТБИ-000895 від 31.01.2019 на суму 234 303,25 грн, № 0ТБИ-001498 від 28.02.2019 на суму 236 160,66 грн, а загалом на суму 470 463,91 грн.
Суд зазначає, що вказані акти містять посилання на договір № 252329/Т/21, оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені їх печатками без зауважень та заперечень, у встановленому договором порядку.
Отже, вказані акти є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують здійснення господарської операції щодо фактичного постачання позивачем відповідачу газу за договором в обсязі та вартістю, що вказана в таких актах.
За твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, та відповідно до довідки ПАТ «Банк «Кліринговий Дім» № 02/01-01-1810 від 24.05.2021, відповідач здійснив оплату поставленого природного газу у розмірі 49 900,00 грн.
Однак, належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати решти заборгованості у розмірі 420 563,91 грн до матеріалів справи додано не було.
Отже, за наведених вище обставин судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором, не здійснив оплату газу у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 420 563,91 грн, факт існування якої належним чином доведений.
При цьому, відповідач стверджує про відсутність заборгованості за договором, посилаючись на підписання сторонами розрахункового акта № 1 від 24.02.2021 на суму 49 900,00 грн та його повну оплату в межах договору.
Однак, вказані доводи відповідача щодо відсутності заборгованості суд відхиляє, з огляду на підтверджені належними доказами відповідно до умов договору, а саме, актами приймання-передачі газу, обсяг та вартість спожитого відповідачем газу за договором, який останнім не оплачений.
При цьому, суд звертає увагу на п. 4.12 договору щодо загальної суми договору, однак цим же договором не обмежується поставка газу у більших за узгоджені об'ємах та ціною, що у даному випадку було здійснено, а це в свою чергу не виключає обов'язку відповідача оплатити отриманий газ.
Отже, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 420 563,91 грн заборгованості за поставлений у січні-лютому 2021 газ.
Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 3% річних у загальному розмірі 2950,12 грн та інфляційні втрати у розмірі 12 436,57 грн.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Перевіривши розрахунок 3% річних за загальний період прострочення відповідача з 16.02.2021 по 25.05.2021, суд зазначає, що ці позовні вимоги, за розрахунком суду, підлягають частковому задоволенню на суму 2915,55 грн зв'язку з допущеною позивачем помилкою у розрахунку.
Перевіривши розрахунок інфляційних за загальний період прострочення відповідача з 15.02.25021 по 30.04.2021, суд зазначає, що ці позовні вимоги, за розрахунком суду, підлягають частковому задоволенню на суму 6010,74 грн у зв'язку з неправильним розрахунком. Так, позивачем неправильно вказано періоди прострочення відповідача, які, з огляду на п. 4.5 договору, розпочалися 16 числа кожного місяця, а не 15 числа, та не враховано здійснення відповідачем часткової оплати 25.02.2021, що призвело до помилкового визначення індексу інфляції та як наслідок завищення інфляційного збільшення заборгованості.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню у загальному розмірі 12 685,62 грн.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Як встановлено у п. 8.7 Договору, у разі прострочення Споживачем строків розрахунку за природний газ, встановлених цим Договором, Споживач сплачує на користь Постачальника (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за загальний період прострочення відповідача з 16.02.2021 по 25.05.2021, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем обсязі на суму 12 685,62 грн у зв'язку з їх обґрунтованістю.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на правову допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційної частини (місто Київ) (вул. Електриків, 33, м. Київ, 04176, ідентифікаційний код 24974770) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд" (вул. Миколи Василенка, 5, м. Київ, 03124, ідентифікаційний код 42394311) борг у розмірі 420 563,91 грн, 3% річних у розмірі 2915,55 грн, інфляційні у розмірі 6010,74 грн, пеню у розмірі 12 685,62 грн та судовий збір у розмірі 6632,64 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 02.08.2021
Суддя Т. Ю. Трофименко