номер провадження справи 34/90/21
02.08.2021 Справа № 908/1603/21
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., розглянув у спрощеному позовному провадженні, без виклику представників сторін, справу № 908/1603/21
за позовом Комунального підприємства «Водоканал», ідентифікаційний код юридичної особи 03327121 (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Ера ТДЛ», ідентифікаційний код юридичної особи 02132496 (69008, м. Запоріжжя, вул. Зейська, буд. 5)
про стягнення 38 313 грн 10 коп.
Без виклику часників справи.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального підприємства «Водоканал» вих. № 3107/21/9 від 27.05.2021 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Ера ТДЛ» 38 313 грн 10 коп., з яких: 37464 грн 86 коп. за надання послуг з питного водопостачання та водовідведення згідно з договором № 1347 від 01.01.2006, 188 грн 94 коп. - пеня, 155 грн 30 коп. - 3% річних від прострочення зобов'язання, 504 грн 00 коп. - інфляційні втрати.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2021 справу № 908/1603/21 передано на розгляд судді Науменку А.О.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.06.2021 у справі № 908/1603/21 позовна заява прийнята судом до розгляду. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Позивач та відповідач отримали вказану копію ухвали суду 07.06.2021, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Відповідачем 01.07.2021 подано відзив на позовну заяву з доказами направлення іншій стороні та доказами сплати основного боргу. У відзиві відповідач не заперечує щодо обставин укладення договору з позивачем та обсягом спожитих послуг, однак вказує на погашення боргу частково 24.05.2021 та повністю 09.06.2021. Відповідач посилається на те, що враховуючи те, що послуга з водопостачання є житлово-комунальною послугою, а в період з 13.11.2020 по 25.01.2021, за який позивач нарахував пеню в даній справі, на території України діяв карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 та постанови Кабінету Міністрів України № 760 від 26.08.2020, з огляду на норму, передбачену п.п. 4 п. 3 Перехідних положень Закону України № 530-ІХ, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 188,94 грн не підлягають задоволенню, оскільки за вказаний період забороняється нарахування пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
07.07.2021 до суду від позивача у справі надійшли письмові пояснення із зазначенням про сплату відповідачем спірного боргу та проханням долучити до матеріалів справи акт розрахунку заборгованості по договору № 1347 та виписку по зведеним даним по надходженням, які врахувати під час розгляду справи.
Надані сторонами письмові пояснення та документи долучені судом до матеріалів справи.
Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, суд
01.01.2006 між Комунальним підприємством «Водоканал» (водоканал, позивач у справі) та Приватним акціонерним товариством «Ера ТДЛ» (абонент, споживач, відповідач у справі) укладено договір № 1347 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації (далі - договір).
Згідно з предметом договору, водоканал забезпечує абоненту подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по промисловому майданчику м. Запоріжжя, вул. Зейська, 5, а абонент, згідно з п. 3.2.1 договору своєчасно оплачує надані йому послуги з водопостачання та водовідведення.
До договору сторонами укладались додаткові угоди від 29.03.2010, 01.12.2010, 01.07.2011, 15.02.2012, 21.05.2012, 12.06.2013, 01.07.2013, 30.12.2013, 01.06.2017, 30.05.2018, 30.10.2019.
Згідно з п. 5.1 договору, в редакції додаткової угоди від 30.10.2019, основним документом на оплату є акт-рахунок. Споживач з 15 по 31 число кожного місяця надає водоканалу звіт про показники приладу. На підставі даних звіту або акту водоканал визначає обсяги наданих споживачу послуг і розмір оплати та протягом двох робочих днів виписує акт-рахунок, який є підставою для розрахунків за водопостачання та водовідведення. Споживач зобов'язаний протягом п'яти банківських днів, з дати надання звіту, самостійно отримати у водоканалі, підписати всі примірники акту-рахунку та перерахувати на розрахунковий рахунок водоканалу суму, вказану в акті-рахунку.
Як зазначено у позові, у відповідача за період з січня по квітень 2021 року виникла заборгованість перед позивачем по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення у розмірі 40 689,22 грн., що підтверджується складеними актами-рахунками по воді:
- акт-рахунок №822473 від 25.01.2021 на суму 6651 грн 53 коп. за період січень 2021;
- акт-рахунок №820395 від 28.02.2021 на суму 11264 грн 64 коп. за період лютий 2021;
- акт-рахунок №826441 від 29.03.2021 на суму 16731 грн 95 коп. за період березень 2021;
- акт-рахунок №833528 від 26.04.2021 на суму 6041 грн 10 коп. за період квітень 2021.
Акти-рахунки складені на підставі звітів споживача в присутності представника відповідача і підписані ним без зауважень.
Відповідач отримані від позивача послуги оплатив частково, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Стягнення з Приватного акціонерного товариства «Ера ТДЛ» на користь Комунального підприємства «Водоканал», ідентифікаційний код юридичної особи 03327121 (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61) 38 313 грн 10 коп., з яких: 37464 грн 86 коп. за надання послуг з питного водопостачання та водовідведення згідно з договором № 1347 від 01.01.2006, 188 грн 94 коп. - пеня, 155 грн 30 коп. - 3% річних від прострочення зобов'язання, 504 грн 00 коп. - інфляційні втрати, було предметом судового розгляду у даній справі.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, з таких підстав.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За правилами ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення” послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору з:
підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням;
підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення;
об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та/або централізованого водовідведення водовідведення на підставі укладених ними договорів;
власниками будинків, що перебувають у приватній власності;
індивідуальними і колективними споживачами житлово-комунальних послуг, визначеними Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.
Укладений між сторонами договір № 1347 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації від 01.01.2006, пролонгований і за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до частини 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № 1347 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації від 01.10.2006 позивачем у період з січня по квітень 2021 року включно відповідачеві надано обумовлені договором послуги на загальну суму 40689 грн 22 коп.
Про факт надання позивачем послуг в рамках договору № 1347 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації від 01.10.2006 свідчать складені звіти та акти-рахунки за період: січень - квітень 2021 року, які долучені до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати наданих послуг у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, є доведеним.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідачем за спірний період погашено заборгованість за надані позивачем послуги у січні-квітні 2021 року.
Так, позивачем сплачено: 25.03.2021 3224 грн 36 коп.; 14691 грн 81 коп. платіжним дорученням № 514 від 24.05.2021 (дата операції 24.05.2021) та 27 269 грн 95 коп. платіжним дорученням № 532 від 09.06.2021 (дата операції 18.06.2021).
Отже, згідно з актом розрахунку заборгованості за період з 01.01.2021 по 30.04.2021, відповідач станом на час розгляду справи в суді немає спірної заборгованості.
Таким чином, враховуючи, що позивачем було подано позов від 27.05.2021 до суду 31.05.2021, без врахування сплати відповідачем 24.05.2021 14691 грн 81 коп. заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 14691 грн 81 коп. заборгованості необґрунтованими, безпідставними та такими, у задоволенні яких слід відмовити.
Щодо залишку спірного боргу в сумі 22773 грн 05 коп. суд закриває провадження у справі на підставі п. 2 ч.1 ст.231 ГПК України, за відсутністю предмету спору, враховуючи сплату вказаної суми боргу після подання позову та відкриття провадження у справі.
За порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 188 грн 94 коп. пені, 155 грн 30 коп. 3% річних від прострочення зобов'язання, 504 грн 00 коп. інфляційних втрат.
Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В пункті 6.2 договору, в редакції додаткової угоди від 30.10.2019, сторонами узгоджено, що у разі несвоєчасного здійснення оплати за надані водоканалом послуги споживач зобов'язаний сплатити водоканалу пеню в розмірі 0,01% від суми боргу за кожен день прострочення оплати, але загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу згідно Закону “Про житлово-комунальні послуги”.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 188 грн 94 коп. пені, нарахованої згідно з наданим до позовної заяви розрахунком за загальний період з 02.02.2021 по 12.05.2021.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” №2189-VIII від 09.11.2017 до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Частиною 1 ст. 26 вказаного Закону передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
17.03.2020 прийнятий Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” № 530-ІХ (який набрав чинності 17.03.2020).
Відповідно до п.п. 4 п. 3 Перехідних положень Закону України № 530-ІХ на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Постановою Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (COVID-19), з 1 серпня до 31 серпня 2020 на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, дія якого неодноразово продовжувалася і наразі не припинена.
Відповідно до пункту 1 Постанови № 641 (зі змінами, внесеними згідно з постановами КМУ № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1100 від 11.11.2020, № 1236 від 09.12.2020) вирішено установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 19 грудня 2020 року на території України карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” та від 20 травня 2020 року №392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”.
Відповідно до змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021 року №611 до постанови Кабінету Міністрів від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - COVID-19), на території України продовжено до 31 серпня 2021 року дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами), від 20 травня 2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) та від 22 липня 2020 року №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами).
Враховуючи те, що послуга з водопостачання є житлово-комунальною послугою, в період з 02.02.2021 по 12.05.2021, за який позивач нарахував пеню у даній справі, на території України діяв карантин відповідно до вищевказаних постанов Кабінету Міністрів України, з огляду на норму, передбачену п.п. 4 п. 3 Перехідних положень Закону України № 530-ІХ, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 188 грн 94 коп. не підлягають задоволенню, оскільки за вказаний період забороняється нарахування пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачеві 155 грн 30 коп. 3% річних за період прострочення з 02.02.2021 по 12.05.2021 та 504 грн 00 коп. інфляційних втрат за період: лютий-квітень 2021.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних за період з 02.02.2021 по 12.05.2021, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, суд встановив, що розрахунки позивача є правильними. Вимога про стягнення з відповідача 3% річних задовольняється судом в заявленій сумі 155 грн 30 коп.
Перевіривши наведені позивачем розрахунки інфляційних втрат за визначений позивачем період: лютий-квітень 2021 за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, суд визнав його правильним, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 504 грн 00 коп. інфляційних втрат.
При цьому, суд зазначає, що розрахунки інфляційних втрат, здійснені позивачем відповідають Рекомендаціям відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р та відповідній судовій практиці з цього питання. Аналогічний висновок міститься у постанові ОП КГС ВС від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
На підставі викладеного, суд частково задовольняє вимоги позивача та ухвалює рішення про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 22773 грн 05 коп.; відмову у позові щодо стягнення 14691 грн 81 коп. боргу і 188 грн 94 коп. пені та задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 155 грн 30 коп. 3% річних та 504 грн 00 коп. інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог. При цьому, суд констатує наявність підстав для повернення позивачеві з держбюджету судового збору в сумі 1349 грн 27 коп., у зв'язку з закриттям провадження у справі, однак за відповідним клопотанням позивача, поданим до суду на підставі ГПК України та Закону України «Про судовий збір».
Керуючись 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі щодо стягнення 22773 грн 05 коп. боргу.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Ера ТДЛ», ідентифікаційний код юридичної особи 02132496 (69008, м. Запоріжжя, вул. Зейська, буд. 5) на користь Комунального підприємства «Водоканал», ідентифікаційний код юридичної особи 03327121 (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61) 155 (сто п'ятдесят п'ять) грн 30 коп. 3% річних та 504 (п'ятсот чотири) грн 00 коп. інфляційних втрат та 39 (тридцять дев'ять) грн 06 коп. судового збору.
4. У позові щодо стягнення 14691 грн 81 коп. боргу, 188 грн 94 коп. пені та 881 грн 67 коп. судового збору відмовити.
5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 02.08.2021.
Суддя А.О. Науменко