номер провадження справи 33/69/21
28.07.2021 Справа № 908/1652/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.
При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.
Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1652/21
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС” (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія АСКА” (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А; поштова адреса для листування: 03186, м. Київ, вул. А. Антонова, буд. 5)
про стягнення суми
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
07.06.2021 у Господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 01.06.2021) Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС” до Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія АСКА” про стягнення 30290,24 грн. страхового відшкодування в порядку суброгації.
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 07.06.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1652/21 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.06.2021 у справі № 908/1652/21 вказана позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.
До суду 22.06.2021 від позивача надійшли документи на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.06.2021 суддею Мірошниченко М.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1652/21 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 28.07.2021.
У судове засідання 28.07.2021 представники сторін не з'явилися.
07.07.2021 до суду від позивача надійшла заява по розгляд справи за відсутності позивача та його представника, зазначено, що позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просив їх задовольнити.
У відзиві, що надійшов до суду 16.07.2021, відповідач просив справу розглянути за відсутності його представника.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
У судовому засіданні 28.07.2021 справу розглянуто, підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Позовні вимоги, згідно з позовною заявою, мотивовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту від 18.05.2020 № 62995а0кє, внаслідок настання 15.04.2021 страхової події - дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження автомобіля марки “Mazda CX-30”, державний номер НОМЕР_1 , виплачено страхове відшкодування у загальному розмірі 31790,24 грн., тому позивачем, відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування”, отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки “Mersedes-Benz 250”, державний номер НОМЕР_2 , застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № 202929225), позивач має право зворотної вимоги до відповідача. Полісом № 202929225 встановлена франшиза у розмірі 1500,00 грн., отже, сума зобов'язання, що має бути сплачена відповідачем, становить 30290,24 грн. Враховуючи наведене, просив з відповідача на користь позивача стягнути 30290,24 грн. страхового відшкодування в порядку суброгації. Позов обґрунтований, ст. 27 Закону України “Про страхування”, ст.ст. 12, 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, ст. 993 ЦК України.
У відзиві, що надійшов до суду 16.07.2021, відповідач проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що позивач не звертався до відповідача з досудовою вимогою про страхове відшкодування, з що є підставою згідно з п. 37.1.4 ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” для відмови у здійсненні страхового відшкодування. Вважає, що заява про виплату страхового відшкодування не є досудовою претензією, а є обов'язковим елементом юридичного складу, за наявності якого у відповідача (страховика за полісом) настає обов'язок з виплати страхового відшкодування. Відповідач також вважає, що заводські нормативи пошкодженого автомобіля «Мазда» дозволяють дійти висновку щодо необхідності здійснення покраски диску, підстав для його заміни немає. На підставі комплексу програмних продуктів Audatex вартість ремонту вказаного автомобіля складає 20003,60 грн. з ПДВ. Відтак, вартість матеріального збитку: 20003,60 грн. - франшиза 1500,00 грн. = 18503,60 грн.
22.07.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач виклав свої пояснення та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності сторін судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, суд
Згідно з матеріалами справи 15.04.2021 о 18:55 год. на вулиці Митрополита (Урицького), 33А у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода: зіткнення транспортного засобу “Mersedes-Benz 250”, державний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , наявний страховий поліс 202929225 ПрАТ «УАСК АСКА», та транспортного засобу “Mazda CX-30”, державний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 ДТП сталося внаслідок порушення ОСОБА_1 пункту 10.9 ПДР, за фактом правопорушення складений адміністративний протокол ААБ № 192512 за ст. 124 КУпАП.
Згідно матеріалів справи, транспортний засіб “Mazda CX-30”, державний номер НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , належить ОСОБА_3 .
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 12.05.2021 у справі № 760/10086/21 визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (ДТП, що сталося 15.04.2021) та притягнуто її до адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. Вказане судове рішення набрало законної сили 10.06.2021.
Згідно з договором № 62995а0кє від 18.05.2020 добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» (строк дії договору з 19.05.2020 по 18.05.2021) на момент ДТП автомобіль “Mazda CX-30”, державний номер НОМЕР_1 , був застрахований ОСОБА_2 (страхувальник) у Приватному акціонерному товаристві “Страхова компанія “АРКС” (страховик, позивач).
ОСОБА_2 звернувся до страховика (позивача) з заявою від 16.04.2021 про подію, згідно якої просив виплатити страхове відшкодування по події, що трапилася 15.04.2021 (ДТП з автомобілем “Mazda CX-30”, державний номер НОМЕР_1 ).
16.04.2021 був складений акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) “Mazda CX-30”, державний номер НОМЕР_1 .
ДП «Авто Інтернешнл» був виписаний рахунок-фактура № 1236970_РФ_156172 на суму 31790,24 грн. стосовно ремонту автомобіля “Mazda CX-30”, державний номер НОМЕР_1 .
23.04.2021 Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “АРКС” складений страховий акт № ARX27622982 за договором страхування № 62995а0кє від 18.05.2020, відповідно до якого сума страхового відшкодування складає 31790,24 грн.
Сума 31790,24 грн. була перерахована позивачем на рахунок ДП «Авто Інтернешнл» згідно з платіжним дорученням № 773910 від 26.04.2021 з призначенням платежу: «страхове відшкодування згідно акту № ARX27622982, ОСОБА_2 ».
Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу “Mersedes-Benz 250”, державний номер НОМЕР_2 , застрахована в ПрАТ “Українська акціонерна страхова компанія АСКА”, що підтверджується полісом обов'язкового страхування № 202929225 серії ЕР, який був діючим на 15.04.2021 (станом на час скоєння ДТП).
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з такого.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
З огляду на встановлену у наведеній вище нормі чинного законодавства презумпцію вини, відповідач звільняється від обов'язку відшкодування шкоди в тому випадку, якщо доведе, що шкода завдана не з його вини.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У матеріалах справи наявна копія постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 12.05.2021 у справі № 760/10086/21, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (ДТП, що сталося 15.04.2021). У вказаній постанові встановлено вину водія ОСОБА_1 , дії ОСОБА_1 кваліфіковані судом за ст. 124 КУпАП. Вказана постанова, згідно відмітки, набрала законної сили 10.06.2021.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
Враховуючи приписи ст. 75 ГПК України, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 234/16272/15-ц.
Вказані обставини відповідач визнав, зазначивши про це у письмовому відзиві.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України “Про страхування” договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Аналогічний припис викладений у ст. 988 ЦК України.
Статтею 9 вказаного вище Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Як встановлено судом, позивач (страховик) виконав зобов'язання перед своїм страхувальником за договором № 62995а0кє від 07.06.2020 та на підставі страхового акту № ARX27622982 та заяви страхувальника здійснив страхову виплату у загальній сумі 31790,24 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням.
У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку з виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.
Статтею 18 Закону України “Про страхування” визначено, що факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу “Mersedes-Benz 250”, державний номер НОМЕР_2 , застрахована в ПрАТ “Українська акціонерна страхова компанія АСКА”, що підтверджується полісом обов'язкового страхування № 202929225 серії ЕР, який був діючим на 15.04.2021 (станом на час скоєння ДТП).
Відповідно до вказаного полісу, ліміт за шкоду майну встановлений у розмірі 130000,00 грн., франшиза - 1500,00 грн.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 викладено позицію, що згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків. У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов'язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.
За змістом статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі, позивач - ПрАТ “Страхова компанія “АРКС”, виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до ПрАТ “Українська акціонерна страхова компанія АСКА”, яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля “Mersedes-Benz 250”, державний номер НОМЕР_2 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.
Даної обставини відповідач не заперечив.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до п. 12.1 ст. 12 даного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Аналогічний припис викладений у ст. 9 Закону України "Про страхування".
Згідно полісу ЕР/202929225 франшиза встановлена у розмірі 1500,00 грн.
Відповідно до ст. 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін (ст. 2 ГПК України).
Згідно приписів ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до ч. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: - у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; - у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
У постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 викладено таку правову позицію.
Згідно з положеннями статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно зі ст. 29 та п. 32.7 ст. 32 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика).
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №№ 910/3650/16, 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16.
У пункті 28.13 договору № 62995а0кє встановлено, що при розрахунку розміру страхового відшкодування в кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається виключно виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО.
Відтак, наявність рахунка-фактури станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та платіжного доручення про перерахування суми страхового відшкодування, на думку суду, є достатніми доказами здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування.
Стосовно не запрошення представника відповідача на огляд пошкодженого транспортного засобу, суд зазначає, що відповідно до пункту 5.2 Методики виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ проводиться у разі такої потреби.
У пункті 7.38 Методики визначено, що значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує, зокрема, 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.
Згідно з п. 1.6 Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу “Mazda CX-30”, державний номер НОМЕР_1 , рік його випуску - 2020, дата першої реєстрації - 20.05.2020. Огляд пошкодженого автомобіля був проведений 16.04.2021.
Відтак, відсутні підстави для нарахування коефіцієнту фізичного зносу (дорівнює нулю).
Стосовно відсутності досудової заяви (звернення), адресованої позивачем відповідачу, щодо виплати страхового відшкодування суд зазначає таке.
Право на звернення до суду закріплено у Конституції України.
Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Тобто, можливість звернення до суду пов'язується з дотриманням позивачем досудового порядку врегулювання спору, якщо такий порядок визначений законом як обов'язковий.
Законодавством встановлений обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП (ч. 33.1.4 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"). Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.
Суд встановив, що факт настання страхового випадку сторонами не оспорюється. Він зафіксований правоохоронними органами, вина завдавача шкоди встановлена судовим рішенням, особа, винна в ДТП, притягнута до адміністративної відповідальності. Сам позивач його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування.
Верховним Судом у постанові від 12.02.2021 у справі № 910/6013/20 викладений такий правовий висновок: подання відповідної заяви як підстави для виплати страхового відшкодування не заперечує права потерпілого звернутися за судоми захистом у разі ігнорування страховиком такої заяви, незгоди із розміром визначеної страхової виплати чи із рішенням страховика про відмову у страховому відшкодуванні.
Поряд з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19) зазначено, що законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена статтею 35 Закону № 1961-IV, а саме шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до МТСБУ за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування. Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до МТСБУ про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
У вказаній постанові судом також зазначено, що у системному зв'язку зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 цього Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
Попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування не є обов'язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування в межах річного строку.
Велика Палата Верховного Суду, переглянувши справу № 465/4287/15 в касаційному порядку, у постанові від 11.12.2019 зауважила, що у Законі № 1961-IV прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов'язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов'язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
Відтак, відсутній обов'язок звернення потерпілого із відповідною заявою до страховика та наявний альтернативний спосіб захисту порушених прав шляхом звернення до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
Виникнення права на отримання страхового відшкодування пов'язується не з поданням потерпілим (іншою особою, що має відповідне право) заяви про таке відшкодування, а саме з настанням страхового випадку, що має наслідком виникнення у страховика обов'язку з регламентної виплати в силу закону та на підставі відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності його страхувальника, а за відсутності такого договору та у визначених законом випадках - виникнення цього обов'язку у МТСБУ.
Такий підхід (виникнення права на страхове відшкодування з моменту страхового випадку, а не з моменту звернення до страховика із відповідною заявою) і передбачає за можливе захист права щодо отримання регламентної виплати (страхового відшкодування) шляхом звернення потерпілого (іншої особи, що має відповідне право) до суду.
Здійснений позивачем розрахунок суми страхового відшкодування перевірений судом та визнається правильним. Позивач при визначенні суми страхового відшкодування врахував суму 1500,00 грн. франшизи, передбаченої полісом ЕР/202929225.
Доказів сплати суми 30290,24 грн. відповідач суду не подав.
На підставі викладеного вище, позовні вимоги про стягнення суми 30290,24 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві, спростовуються наведеними вище нормами законодавства.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у сумі 2270,00 грн. покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія АСКА” (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А, код ЄДРПОУ 13490997) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС” (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 20474912) 30290 (тридцять тисяч двісті дев'яносто) грн. 24 коп. страхового відшкодування у порядку суброгації, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 02 серпня 2021.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя М.В. Мірошниченко