27.07.2021 м. Ужгород Справа № 907/744/20
Господарський суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Ушак І.Г.,
за участі секретаря судового засідання Лазар С.Л.
розглянувши у судовому засіданні дану справу
за позовом фізичної особи-підприємця Довжанин Ніни Іванівни , м. Хуст Закарпатської області (далі - ФОП Довжанин )
до фізичної особи-підприємця Стан Надії Михайлівни , м. Тячів Закарпатської області (ФОП Стан)
про відшкодування шкоди в розмірі 2237719,00 грн. завданої достроковим розірванням договору оренди
представники:
позивача - Гайду О.І. , адвокат
відповідача - Лещинець Л.В., адвокат
ФОП Довжанин звернулася до суду з позовом до ФОП Стан з наведеними вимогами про відшкодування шкоди завданої достроковим неправомірним, на думку позивача, розірванням договору оренди нежитлових приміщень на загальну суму 2237719,00 грн., що включає 1350126 грн. - вартість проведених ремонтних робіт в орендованому приміщенні, 887693,40 грн. - вартість обладнання та меблів вивезених відповідачем з орендованого приміщення. Позовні вимоги мотивуються тим, що відповідач достроково в односторонньому порядку протиправно припинив дію договору оренди укладеного сторонами 01.04.2018 щодо приміщення площею 270 кв.м розташованого у АДРЕСА_1 (строк дії договору оренди до 31.03.2021), самоправно заволодів орендованими приміщеннями та безпідставно утримує майно (обладнання та устаткування), що належить позивачеві, чим завдано шкоди майновим інтересам позивача. Правовою підставою позову позивач зазначає приписи ст. 22 ЦК України, ст. 224 ГК України. Представник позивача у ході судового розгляду справи наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами.
Відповідач письмовим відзивом, усними поясненнями представника у ході судового розгляду справи проти позову заперечує повністю. Вважає правомірним та обґрунтованим розірвання договору оренди, що відбулося у зв'язку з його відмовою як наймодавця від договору через несплату орендарем орендної плати більше ніж за три місяці, та посилається на рішення суду у справі № 907/574/20, яким встановлено, зокрема, правомірність розірвання договору. Заперечує проти вимог про відшкодування вартості ремонтних робіт в орендованому приміщенні, оскільки такі не були узгоджені з ним як орендодавцем. В частині відшкодування вартості обладнання та меблів вивезених позивачем з орендованого приміщення відповідач також заперечує, оскільки позивач, незважаючи на зазначене рішення суду, ухиляється від одержання їх зі складу, куди такі поміщені відповідачем на зберігання як залишені позивачем в орендованому приміщенні.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу в ході судового розгляду справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і заперечення на нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у позові з огляду на наступне.
Сторони даного спору перебували у договірних відносинах відповідно до укладеного ними 1.04.2018 договору оренди № 1, за умовами якого ФОП Стан - відповідач у справі - як орендодавець надала ФОП Довжанин - позивачу у справі - як орендарю в тимчасове користування (оренду) нежитлове приміщення, розташоване за адресою у АДРЕСА_1 , загальною площею 270 кв. м для провадження підприємницької діяльності.
Умовами зазначеного договору сторони узгодили орендну плату та порядок її сплати, права та обов'язки орендодавця та орендаря, серед яких п. 4.1 передбачено право орендаря "...у випадку проведення ремонтних робіт за бажанням орендаря - ремонт проводити за власні кошти орендаря без втручання в несучі стіни приміщення" .
Зазначений договір оренди є розірваним з 6.12.2019 в силу приписів ст. 782 ЦК України у зв'язку з відмовою орендодавця від договору через несплату орендарем орендної плати за серпень-жовтень 2019. Наведене встановлено рішеннями місцевого та апеляційного судів у справі № 907/574/20 за позовом ФОП Стан до ФОП Довжанин про стягнення суми 13500,00 грн. на відшкодування фактично зроблених витрат, понесених у зв'язку з вчиненням дій в майнових інтересах, а також про зобов'язання відповідача вивезти за власний рахунок майно залишене нею в орендованому приміщенні згідно з актом опису майна від 01.02.2020 шляхом фактичного його одержання за актом приймання-передачі.
За результатами розгляду зазначеної справи (рішення господарського суду Закарпатської області від 4.11.2020, постанова Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2021) присуджено до стягнення з ФОП Довжанин на користь ФОП Стан суму 13500,00 грн. на відшкодування фактично зроблених витрат на зберігання та зобов'язано ФОП Довжанин вивезти за власний рахунок майно, залишене нею в орендованому приміщенні згідно з актом опису майна від 01.02.2020р. шляхом фактичного його одержання за актом приймання-передачі.
Предметом даного позову є вимога про відшкодування вартості здійснених ФОП Довжанин під час оренди ремонтних робіт в орендованому приміщенні та вартості вивезеного ФОП Стан з орендованого приміщення обладнання та меблів належних орендарю.
На підтвердження своїх фактичних витрат на здійснення ремонту орендованих приміщень та матеріальних втрат майна позивачка надала розрахунок суми збитків, в якому наведено відомості про вартість реконструкції орендованих приміщень у сумі 1350126 грн та вартості обладнання та меблів на суму 887693,40 грн, а також документацію з техніко-економічними показниками об'єкту та зведений і локальні кошторисні розрахунки вартості об'єкта будівництва - орендованих приміщень по АДРЕСА_1 та ескізний проект реконструкції орендованих приміщень, та докази придбання матеріальних цінностей та їх вартості, які, за твердженням позивача, знаходилися в орендованих приміщеннях та якими заволодів відповідач.
Вирішуючи даний спір суд керується таким.
За приписами ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ст. 776 ЦК України поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом; капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця; якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення; якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за найм речі; якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості
Отже, законодавством закріплено право наймача на проведення поліпшень майна, яке є предметом договору найму, лише за згодою наймача. Відповідно, якщо наймодавець дає згоду на проведення таких поліпшень, він зобов'язується прийняти назад в зміненому стані річ, яка має більш високу вартість, і відшкодувати наймачеві понесені ним витрати на невіддільне поліпшення.
У ході судового розгляду даної справи встановлено, що умовами договору сторони передбачили можливість здійснення ремонтних робіт за власні кошти орендаря; ремонт орендованих приміщень здійснювався без одержання згоди орендодавця, останнім не погоджувалася документація з техніко-економічними показниками об'єкту та зведений і локальні кошторисні розрахунки вартості об'єкта будівництва, ескізний проект реконструкції орендованих приміщень по АДРЕСА_1 .
За таких обставин та з огляду на наведені приписи цивільного законодавства вартість здійснених позивачем як орендарем ремонтних робіт в орендованому приміщенні не підлягає відшкодуванню за рахунок орендодавця, тому у позові в цій частині вимог належить відмовити
В іншій частині позовних вимог також належить відмовити за їх безпідставністю.
При цьому суд враховує, що у межах справи № 907/574/20 встановлено, що ФОП Довжанин як орендар, звільняючи приміщення забрала частину майна, що знаходилось у ньому, а частину залишила, про що ФОП Стан складено акт опису від 01.02.2020 та листом від 03.02.2020 повідомлено ФОП Довжанин , що залишена нею частина майна перевезена на склад та запропоновано вказане майно забрати. Судами встановлено обставини ухилення ФОП Довжанин від свого обов'язку та залишення майна в орендованому приміщенні, що зумовило понесення ФОП Стан додаткових витрат по його збереженню, у зв'язку з чим рішенням суду зобов'язано ФОП Довжанин вивезти за власний рахунок майно, залишене нею в орендованому приміщенні згідно з актом опису майна від 01.02.2020р. шляхом фактичного його одержання за актом приймання-передачі.
Позивач, наполягаючи на задоволенні вимог про відшкодування вартості вивезеного відповідачем обладнання, щодо якого прийнято зазначене рішення суду про зобов'язання позивача одержати за актом приймання-передачі та вивезти за власний рахунок з місця його зберігання, не довів обставин неможливості одержання такого майна з вини відповідача у даній справі, що могло би слугувати підставою вимог до останнього про відшкодування вартості. Документально обґрунтованих відомостей про інше майно належне позивачу та вивезене відповідачем з орендованого приміщення позивачем не надано.
За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судовий збір сплачений позивачем за подання позову згідно ст. 129 ГПК України належить покласти на позивача.
З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 2, 11, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального
1. У позові відмовити повністю.
2. Судові витрати за подання позову покласти на позивача.
Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 30.07.21
Суддя Ушак І.Г.