61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
29.07.2021 Справа № 905/791/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Демідової П.В., розглянувши матеріали справи №905/791/21
за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м.Запоріжжя,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов натурал фуд» м.Маріуполь, Донецька область,
про стягнення заборгованості в загальному розмірі 346710,82 грн., з яких: 274739,92 грн. - основний борг, 17935,94 - інфляційні нарахування, 31086,71грн- 15% річних, 22948,25грн - пеня.
Без виклику сторін
Суть справи:
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов натурал фуд» » про стягнення заборгованості в загальному розмірі 346710,82 грн., з яких: 274739,92 грн. - основний борг, 17935,94грн - інфляційні нарахування, 31086,71грн- 15% річних, 22948,25грн - пеня.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором реструктуризації боргу за необліковану електричну енергію, внаслідок чого нараховані штрафні санкції за неналежне виконання зобов'язань.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Статтею 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Пунктом 4 даної ухвали суду встановив відповідачу строк 15 днів для надання відзиву на позовну заяву з моменту отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження.
Суд повідомляє учасників справи про вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язкова( ч.2 ст.120 ГПК України).
Частиною 3 та 4 статті 120 ГПК України передбачено, що повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень і ухвала про вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів для вчинення відповідної процесуальної дії.
Позивача та Відповідачу в установленому порядку була направлена ухвала суду від 17.05.2021р про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням 18.05.2021р.
На адресу суду 27.05.2021р повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого ухвалу суду отримав представник позивача 20.05.2021р.
Відповідачу ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена рекомендованим листом з повідомленням із відміткою судова повістка за поштовою адресою: провулок Шлаковий, будинок 9, місто Маріуполь, Донецька область 87531. На адресу суду 23.06.2021р повернувся поштовий конверт із зазначенням підстави повернення: «за закінченням встановленого терміну зберігання».
Відповідно до статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1)день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Зазначена ухвала суду була надіслана відповідачу на поштову адресу зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та одночасно за адресою, зазначеною в позовній заяві.
Разом з тим, відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що дізнався про відкриття провадження у справі і ознайомився із ухвалою суду про відкриття провадження на офіційному веб - сайті судової влади України. У наданому відзиві відповідач також зазначив поштову адресу, на яку суд відправляв ухвалу про відкриття провадження у справі: провулок Шлаковий, будинок, 9, місто Маріуполь, Донецька область, 87531.
Таким чином, суд вважає що на момент прийняття рішення позивач та відповідач належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі №905/791/21 та необхідність вчинення відповідних процесуальних дій.
У зв'язку із перебуванням судді Демідової П.В. у відпустці, рішення по справі прийнято у перший робочий день після спливу строку відпустки.
Відповідач згідно наданого відзиву позовні вимоги в частині основного боргу визнав, проте просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині нарахованих штрафних санкцій зважаючи на те, що розрахунок пені здійснено невірно, а рахунки про сплату штрафу, нарахованого відповідно до умов договору він взагалі не отримував і тому момент їх сплати не виник. Відповідач також заперечуючи проти вимог в частині нарахування пені, зазначив, що позивач мав обмежитись шестимісячним строком нарахування пені з дня, коли зобов'язання повинно було бути виконано. Крім того, Відповідач просить застосувати строки позовної давності в частині стягнення пені і зменшити суму штрафу, в зв'язку із скрутним фінансовим становищем.
Позивач надав відповідь на відзив, навів додаткові обґрунтування своїх позовних вимог та заперечення на доводи викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву. Так, позивач вважає твердження відповідача щодо неотримання рахунків на оплату 15% річних безпідставними, оскільки останні були отримані нарочно представником відповідача. Щодо періоду нарахування пені, позивач зазначив, що умовами Договору визначена можливість нарахування пені по день фактичного виконання простроченого грошового зобов'язання.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення викладені у заявах по суті справи відповідно до ч.8 ст. 252 ГПК України.
Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження суд
З 01.01.2019р відповідач є споживачем послуг з розподілу електричної енергії на підставі укладеного між Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Азов натурал фуд» публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах Договору про постачання електричної енергії №1598 від 25.09.2015р, цей Договір укладено шляхом приєднання Споживача до умов цього договору згідно із Заявою - приєднання».
09.10.2019р представниками позивача були встановлені порушення відповідачем п.1.2.1, п.2.1.3, п.5.5.5, п.8.2.4 ПРРЕЕ, а саме самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі оператора системи, з метою безоблікового споживання електричної енергії, про що складено акт про порушення №10000333.
Вартість необлікованої електричної енергії склала 344739,92грн і відповідач частково у розмірі 70000,00грн оплатив виставлений позивачем рахунок.
В подальшому для сплати іншої частини заборгованості із необлікованої електричної енергії між позивачем та відповідачем був укладений Договір реструктуризації №2 від 18.02.2020р.
За даним Договором Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (Оператор системи розподілу електричної енергії) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Азов натурал фуд» (Споживач) домовились про те, що Споживач виражає вільне волевиявлення щодо сплати заборгованості в сумі 274739,92грн, а Оператор систему розподілу надає розстрочку Споживачу в погашенні боргу за недообліковану електричну енергію, що утворилася на рахунок Оператора системи розподілу, зазначеного в розділі №5 цього договору, відповідно до Графіку погашення заборгованості (розділ 1 Договору).
Предметом Договору є заборгованість, що виникла за актом про порушення ПРРЕЕ від 09.10.2019р, №10000333 в сумі 274739,92грн) (п.1.1 Договору).
Строки виконання встановлені Договором і відповідно до графіку погашення заборгованості починаючи з 27.02.2020р відповідач мав щомісячно по 27.12.2020р включно сплачувати 22895,00грн та 22894,92грн - до 27.01.2021р.
Споживач має право достроково розірвати даний Договір в разі повного виконання зобов'язань та достроково сплатити суму боргу або його частину.
Відповідно до п.2.2 Договору Споживач зобов'язаний своєчасно вносити платежі згідно з графіком та своєчасно оплачувати поточні платежі за спожиту електричну енергію.
Договір набуває чинності з моменту підписання Сторонами, скріплення їх печатками та діє до повного виконання зобов'язань Сторонами (п.4.1 Договору).
Укладання Договору (перенесення термінів оплати) не звільняє Споживача від сплати нарахованих штрафних санкцій та інших нарахувань. Здійснених у відповідності до статті 625 ЦК України та умов договору про постачання електричної енергії, за несвоєчасну оплату електричної енергії (п.4.2 Договору).
У разі порушення Споживачем термінів оплати, встановлених Графіком погашення заборгованості, не сплати у встановлені терміни виставлених рахунків на оплату штрафної санкції у розмірі 15% річних від несплаченої на кінець відповідного місяця суми боргу відповідно до умов цього договору, Оператор системи розподілу електричної енергії має право в односторонньому порядку відмовитись від дії Договору (п.4.3 Договору).
Датою отримання Споживачем повідомлення або рахунку вважається:
- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового обігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів);
- при отриманні нарочним - дата вручення Споживачу, що підтверджується підписом одержувача, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції (п.4.3.2 Договору).
Розділом 3 Договору Сторони визначили відповідальність, яку вони несуть за невиконання або неналежне виконання зобов'язань відповідно до умов даного Договору та вимог законодавства.
Так, Споживач несе відповідальність у формі сплати штрафної санкції у розмірі 15% річних від несплаченої на кінець відповідного місяця суми боргу, як міру відповідальності за вже допущене порушення умов Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії. ПАТ «Запоріжжяобленерго» щомісячно здійснює розрахунок сум процентів з урахуванням сплачених сум за цим договором. Сума процентів нараховується в перший робочий день місяця наступного за звітним. Споживач зобов'язаний сплатити на поточний рахунок ПАТ «Запоріжжяобленерго» суму процентів (15% річних) протягом трьох днів з моменту отримання рахунку. Датою отримання рахунка Споживачем вважаються терміни встановлені пунктом 4.3.2 даного Договору (п.3.2 Договору).
У разі несвоєчасного виконання зобов'язання Споживачем по даному Договору, останній сплачує постачальнику електричної енергії пеню в розмірі 0,5% від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання. Пеня нараховується по день фактичного виконання простроченого грошового зобов'язання (п.3.3 Договору).
У випадку несплати Споживачем своєї заборгованості в строки, зазначені в Графіку погашення заборгованості, а також у випадку недотримання умов Договору, Оператор системи розподілу електричної енергії має право на стягнення залишку заборгованості за цим Договором та відключення об'єктів Споживача від енергопостачання з додатковим попередженням (п.3.4 Договору).
Договір підписаний Сторонами та скріплений їх печатками.
Отже, Договором про реструктуризацію Сторони узгодили наявність заборгованості та порядок її погашення.
У наданому відзиві відповідач фактично також визнає наявність основного боргу за недообліковану електричну енергію у розмірі 274739,92грн.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Таке імперативне врегулювання договірних відносин усуває будь-які сумніви щодо юридичного значення умов договору: вони є юридично обов'язковими, гарантують право учасникам договірних відносин бути впевненими в тому, що кожна зі сторін має виконувати умови договору належним чином, а цивільні права, що ґрунтуються на його умовах, підлягають захисту в тій же мірі і в той же спосіб, що і права, які прямо передбачені актами цивільного законодавства або випливають із них.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання за договором реструктуризації, заборгованість згідно графіку не погасив, у зв'язку з чим позивач правомірно вимагає стягнути з відповідача заборгованість за недообліковану електричну енергію у розмірі 274739,92грн.
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
З огляду на вищевикладене та відповідно до п.3.3 Договору позивач нарахував пеню у розмірі 22948,25грн.
Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.
Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов'язань у відносинах суб'єктів господарювання визначаються приписами статей 534, 549-552 ЦК України, статей 229-234 ГК України та статей Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Відповідно до ст. ст. 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 3.3 договору сторони встановили, що у разі несвоєчасного виконання зобов'язання Споживачем по даному Договору, останній сплачує постачальнику електричної енергії пеню в розмірі 0,5% від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Разом з тим, Сторони умовами Договору (п.3.3.) передбачили, що пеня нараховується по день фактичного виконання простроченого грошового зобов'язання.
До того ж, відповідно до ч.7 Прикінцевих положень ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно із постановою Кабінетна Міністрів України від 9.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на території України з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), встановлено з 19 грудня 2020 р. до 31 серпня 2021 р. карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” , від 20 травня 2020 р. № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” та від 22 липня 2020 р. № 641 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”.
Таким чином, суд зауважує, що у визначений позивачем період нарахування пені діє карантин, у зв'язку з чим строки нарахування пені не обмежені ст. 232 ГК України, а повинні застосовуватися з врахуванням ч.7 Прикінцевих положень ГК України.
Згідно наданого до позовної заяви розрахунку позивач здійснював нарахування пені наступним чином:
з 01.05.2020р по 20.04.2021р на суму 22895,00грн;
з 01.05.2020р по 20.04.2021р на суму 22895,00грн;
з 01.05.2020р по 20.04.2021р на суму 22895,00грн;
з 27.05.2020р по 20.04.2021р на суму 22895,00грн;
з 27.06.2020р по 20.04.2021р на суму 22895,00грн;
з 27.07.2020р по 20.04.2021р на суму 22895,00грн;
з 27.08.2020р по 20.04.2021р на суму 22895,00грн;
з 27.09.2020р по 20.04.2021р на суму 22895,00грн;
з 27.10.2020р по 20.04.2021р на суму 22895,00грн;
з 27.11.2020р по 20.04.2021р на суму 22895,00грн;
з 27.12.2020р по 20.04.2021р на суму 22895,00грн;
з 01.01.2021р по 20.04.2021р на суму 22894,92грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, враховуючи положення статті 232 ГК України та п.3.3 Договору, суд зазначає, що розрахунок позивача в частині заявленого розміру пені є арифметично невірним, зокрема позивач невірно визначив дату нарахування пені за порушення погашення заборгованості у розмірі 22894,92грн, оскільки строк сплати у відповідача встановлений договором до 27.01.2021, отже і право нарахування пені на суму 22894,92грн виникає з 28.01.2021р, а не з 01.01.2021р як здійснив позивач.
Враховуючи умови договору, за якими пеня нараховується по день фактичного виконання простроченого грошового зобов'язання, а також приписи ч. 7 Прикінцевих положень ГК України, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення пені частково у розмірі 22747,89грн.
Щодо клопотання відповідача застосувати строки позовної давності у один рік при розгляді позивних вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Статтями 257 та 258 Цивільного Кодексу України встановлені тривалість позовної давності.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 259 Цивільного Кодексу України може сторони мають можливість змінити тривалість позовної давності, а саме: позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Пунктом 1.4 Сторони Договори узгодили, що строки позовної давності збільшуються за їх домовленістю та установлюються в 5 (п'ять) років.
Враховуючи викладене клопотання відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягають.
До того ж, суд звертає увагу, що позивач здійснив нарахування пені з 01.05.2020р, тобто фактично дотримавшись строків позовної давності встановлених Законом для нарахування пені.
Позовні вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 17935,94грн підлягають частковому задоволенню.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок 3% річних за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є методологічно та арифметично невірним, оскільки позивачем невірно визначено період нарахування, а тому суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 17629,88грн.
При перевірці розрахунку інфляції, суд враховує правовий висновок, зроблений Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19, за яким суд роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Законодавчо визначено, що звітним періодом встановлення індексу інфляції є місяць. Отже, найменший період визначенні індексу інфляції - місяць, і обрахування знецінення боргу можливе лише тоді, коли таке знецінення відбувалось протягом місяця, а не іншої меншої кількості календарних днів.
Позивачем при нарахування інфляції був не вірно визначений період: а саме не місяць як то передбачено чинним законодавством, а місяць та один день: з 01.03.2020р по 01.04.2021р (вірним є період з 01.03.2020р по 31.03.21р) і так у кожному місці нарахування інфляційних - кінцевим днем нарахування є 31.03.2021р, замість 01.04.2021р. При нарахуванні інфляційних за прострочення платежу у січні позивач також невірно визначив як початкову дату нарахування, так і кінцеву (з 01.01.2021р по 01.04.2021р), а вірним є період з 01.02.20021р по 31.03.2021р враховуючи правову позицію Верховного Суду.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Відповідач вказує, що в порушенні грошового зобов'язання перед позивачем відсутня його вина, оскільки він знаходиться в тяжкому фінансовому стані, що спричинено зниженням господарської діяльності, пов'язаних з тимчасовими заходами, які виникли в березні 2020р, у зв'язку з розповсюдженням короновірусної хвороби та встановлених карантинних мір на території України.
Однак, суд вважає, що наведені відповідачем обставини не є обставинами, з якими законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.
По перше, заборгованість виникла у відповідача до введення карантинних заходів на території України, по друге протягом усього періоду реструктуризації боргу відповідач не здійснив жодного платежу за графіком погашення, та жодної дії яка б свідчила про його намір сплатити заборгованість.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Крім того, запровадження по всій території України карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, впливає як на діяльність відповідача, так і інших суб'єктів господарювання у сфері торгівлі, в тому числі на діяльність позивача.
Відтак, наведені відповідачем обставини не звільняють його від відповідальності за порушення зобов'язань.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
З аналізу положень статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення інфляційних втрат та 3 % річних не є штрафними санкціями.
Тому, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру інфляційних втрат.
Предметом позовних вимог у даній справі також є вимоги щодо стягнення15% річних у розмірі 31086,71грн.
Дані штрафні санкції позивач нарахував відповідно до п.3.2 Договору, яким сторони передбачили, що Споживач несе відповідальність у формі сплати штрафної санкції у розмірі 15% річних від несплаченої на кінець відповідного місяця суми боргу, як міру відповідальності за вже допущене порушення умов Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії. ПАТ «Запоріжжяобленерго» щомісячно здійснює розрахунок сум процентів з урахуванням сплачених сум за цим договором. Сума процентів нараховується в перший робочий день місяця наступного за звітним. Споживач зобов'язаний сплатити на поточний рахунок ПАТ «Запоріжжяобленерго» суму процентів (15% річних) протягом трьох днів з моменту отримання рахунку. Датою отримання рахунка Споживачем вважаються терміни встановлені пунктом 4.3.2 даного Договору.
В матеріалах справи наявні рахунки виставлені відповідачу для сплати 15% річних:
- №1598 від 31.05.2020р за період з 01.05.2020р по 31.05.2020р на суму 3490,55грн;
- №1598 від 30.06.2020р за період з 01.06.2020р по 30.06.2020р на суму 3377,95грн;
- №1598 від 31.07.2020р за період з 01.07.2020р по 31.07.2020р на суму 3490,55грн;
- №1598 від 31.08.2020р за період з 01.08.2020р по 31.08.2020р на суму 3490,55грн;
- №1598 від 30.09.2020р за період з 01.09.2020р по 30.09.2020р на суму 3377,95грн;
- №1598 від 31.10.2020р на суму 3490,55грн;
- №1598 від 30.11.2020р на суму 3377,95грн;
- №1598 від 31.12.2020р на суму 3490,55грн;
- №1598 від 31.01.2021р на суму 3500,11грн.
Відповідач у відзиві заперечує проти отримання даних рахунків в установленому Договором порядку: датою отримання Споживачем повідомлення або рахунку вважається: при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового обігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів); при отриманні нарочним - дата вручення Споживачу, що підтверджується підписом одержувача, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції (п.4.3.2 Договору).
Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що рахунки нарочно він не отримував взагалі, а підпис особи, який наявний на рахунках в підтвердження отримання спірних рахунків, йому невідомий і чи є така особа, уповноваженою не зазначено.
Рахунки, які були йому направлені засобами поштової кореспонденції, відповідач не отримував, згідно його пояснень у відзиві, а в конверті, який направив позивач були наявні лише листи без рахунків.
Таким чином, відповідач вважає, що він не був належним чином повідомлений про необхідність сплати 15% річних і тому момент їх сплати не виник.
Доводи відповідача з приводу відсутності підстав для стягнення 15% річних, оскільки він не отримував рахунки на сплату річних згідно пп.3.2 договору, суд визнає хибними, враховуючи наступне.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 ГПК України).
З матеріалів справи убачається, що рахунки за грудень 2020р та січень 20021р були направлені відповідачу рекомендованим листом разом із супровідним листом від 01.04.2021р №1293 - 05.04.2021р, що підтверджується поштовою квитанцією №7111211185130. В даному листі позивач також зазначив, що додатково він направляє копії отриманих рахунків по нарахуванню 15% річних згідно договору реструктуризації, додаток на 9 аркушах.
Дані рахунки були надіслані відповідачу з урахуванням вимог встановлених Договором і відповідно до строків отримання рахунку, передбачених п.4.3.2 Договору. Датою отримання цих рахунків є 12.04.2021р, а оплатити їх мав відповідач 15.04.2021р (протягом трьох днів з моменту отримання відповідно до п.3.2 Договору).
Крім того, на рахунках за травень, червень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2020р, наявний підпис із позначенням посади «бухгалтер» в підтвердження їх отримання відповідачем нарочно 07.07.2020р та 02.12.2020р.
Позивачем до матеріалів справи надані рахунки №1598/03-рп від 31.03.2020р та №1598/04-рп від 30.04.2020р, які були оплачені відповідачем і на яких наявний підпис тієї ж самої особи, що і на спірних рахунках.
Крім того, доводи відповідача про те, що він отримав лист від 01.04.2021р без вказаних додатків також є необгрунтованими та недоведеним, оскільки в підтвердження даного факт відповідач не надав ніяких доказів: актів про відсутність документів, складених при відкритті поштового конверту тощо.
За змістом ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Враховуючи викладене вище, суд вважає докази, надані позивачем більш вірогідними ніж пояснення відповідача. За таких обставин, суд не приймає доводи відповідача про неотримання рахунки від позивача.
Суд зауважує, що зі змісту п.3.2 Договору вбачається, що сторони приймаючи рішення про реструктуризацію боргу за основним договором врахували що порушення основного договору відбулося і це негативний факт. Вони погодили, що , якщо відповідач надалі буде допускати порушення зобов'язання-новації буде мати місце подвійне порушення, за яке він буде відповідати у вигляді штрафної санкції у розмірі 15% річних від несплаченої на кінець місяця суми основного боргу.
Суд вважає, що виставлення та направлення рахунків є лише формальністю, фактично відповідач був обізнаний про відповідальність, встановлену Договором про реструктуризацію №2 від18.02.2021р у вигляді штрафної санкції - 15% річних від несплаченої на кінець відповідного місяця суми боргу при підписанні Договору.
Суд зауважує на тому, що в п.3.2договору сторони передбачили підстави та порядок нарахування 15% річних - у разі прострочення сплати боргу, а також те, що на суму річних позивач виписує рахунок.
Однак, виходячи зі змісту вказаного пункту, підстава з якої підлягають нарахуванню річні, не ставиться сторонами в залежність від факту направлення/вручення відповідного рахунку , а пов'язана із фактом порушення.
Крім того, не направлення рахунку не є відкладальною умовою в розумінні ст.212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 ЦК України. Наявність або відсутність рахунку не звільняє боржника від обов'язку її сплатити у разі заявлення до стягнення кредитором. Адже підставою для нарахування штрафної санкції, є допущення боржником прострочення у виконанні грошових зобов'язань несвоєчасне внесення платежів. Зазначене не обмежує позивача у праві звернутися із відповідною вимогою про стягнення з відповідача нарахованої пені в судовому порядку.
З огляду на викладене, обґрунтованою визнається вимога щодо стягнення 15% річних в сумі 31086,71грн.
Встановлені за матеріалами справи обставини та доводи позивача відповідач під час розгляду справи належним чином не спростував що є підставою для часткового задоволення позову.
Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 74, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов Натурал Фуд» про стягнення заборгованості в загальному розмірі 346710,82 грн., з яких: 274739,92 грн. - основний борг, 17935,94грн - інфляційні нарахування, 31086,71грн- 15% річних, 22948,25грн - пеня - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов Натурал Фуд» (87531 Донецька область, місто Маріуполь, провулок Шлаковий, будинок, 9, код ЄДРПОУ 39579318) на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035 місто Запоріжжя, вулиця Сталеварів, будинок 14, код ЄДРПОУ 00130926) заборгованість в загальному розмірі 346204,40грн,з яких: 274 739,92 грн. - основний борг, 17629,88грн - інфляційні нарахування, 31086,71грн- 15% річних, 22747,89грн- пеня та судовий збір у розмірі 5193,06грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому розділом IV ГПК України з урахуванням приписів перехідних положень.
Суддя П.В. Демідова
Повний текст рішення складено та підписано 29.07.2021.
Інформацію щодо руху справи можна отримати на інформаційному сайті http://www.reyestr.court.gov.ua, веб-порталі "Судова влада України" (dn.arbitr.gov.ua).