61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
08.07.2021р. Справа №905/1/21
за позовом: Заступника керівника Краматорської місцевої прокуратури (84333, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Рум'янцева, 4-а) в інтересах держави в особі Дружківської міської ради (84205, Донецька область, м.Дружківка, вул.Соборна, 16, код ЄДРПОУ 04052761)
до відповідача: Благодійного фонду «Чарівне джерело» (84205, Донецька область, м.Дружківка, вул.Попова, 61, код ЄДРПОУ 23418676)
про внесення змін до договору оренди землі та стягнення 151741,36 грн
Суддя: Паляниця Ю.О.
Секретар судового засідання: Клименко Ю.О.
У засіданні брали участь:
прокурор: Хольченков А.О. - за посв.
від позивача: не з'явився
від відповідача: Цимбалюк В.Г. - адв.
Згідно із ст.216 ГПК України
в засіданні суду оголошувалась перерва з 23.06.2021р. до 08.07.2021р.
Заступник керівника Краматорської місцевої прокуратури, м.Краматорськ в інтересах держави в особі Дружківської міської ради, м.Дружківка звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Благодійного фонду «Чарівне джерело», м.Дружківка про:
- внесення змін до договору оренди землі від 16.12.2005р., зареєстрованого 16.12.2005р. у Дружківському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за №040517200074, а саме: в пункті 9 договору слова «у розмірі одного відсотку нормативної грошової оцінки землі» замінити на «у розмірі трьох відсотків нормативної грошової оцінки землі відповідно до рішення Дружківської міської ради від 08.07.2015р. №6/57-2»;
- стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою розташованою по вул.Попова 61, м.Дружківка у розмірі 151741,36 грн.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що рішенням №6/57-2 від 08.07.2015р. Дружківської міської ради затверджено Положення про механізм справляння та порядок сплати плати за землю на території м.Дружківка, яким встановлено 3% коефіцієнт орендної плати за використання земельної ділянки благодійними фондами. При цьому, укладеним між позивачем і відповідачем договором встановлено розмір орендної плати на рівні одного відсотку нормативної грошової оцінки землі, зміни до договору з часу його укладання у 2005р. не внесені. За твердженням заявника позову, наведені вище обставини стали причиною недоотримання Дружківською міською радою орендної плати, зокрема за період з 01.01.2018р. по 31.12.2020р. в сумі 151741,36 грн.
Ухвалою суду від 15.02.2021р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/1/21, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
25.03.2021р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання, за змістом якого Дружківська міська рада повідомила суд про відсутність можливості бути присутньою у судових засідання та підтримала позов прокурора у повному обсязі.
У відзиві, який надійшов на адресу суду від відповідача 26.04.2021р., останній проти задоволення позову прокурора заперечував з посилання на те, що орендна плата за умовами договору оренди землі від 16.12.2005р. сплачена Благодійним фондом «Чарівне джерело» у повному обсязі та у терміни, визначені сторонами у договорі; будь-яких додаткових угод щодо підвищення суми орендної плати за землю між сторонами не укладалось. Крім того, відповідач також наголошував, що законом встановлений порядок внесення змін до договору (зокрема, приписами ст.188 Господарського кодексу України), та зауважував, що прокурором має бути доведено дотримання відповідної процедури внесення змін до договору.
Вказана заява по суті спору надійшла до суду із порушенням встановленого ухвалою від 15.02.2021р. п'ятнадцятиденного строку на вчинення відповідних дій стороною спору (зважаючи на отримання Благодійним фондом «Чарівне джерело» ухвали суду про відкриття провадження у справі 19.03.2021р. та скерування відзиву на адресу суду 21.04.2021р. (відбиток штемпелю відділення поштового зв'язку на конверті відповідача).
Крім того, у судовому засіданні 23.06.2021р. з розгляду справи по суті відповідач надав письмові пояснення, у яких доповнив свої заперечення проти позову, а також просив застосувати до спірних правовідносин строки позовної давності.
За приписами ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
Враховуючи завдання господарського судочинства, які превалюють над будь-якими іншими міркуванням в судовому процесі, застосовуючи принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та дотримання принципу змагальності, суд враховує наведений відзив при вирішенні цього спору.
Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи відповідача, які визначені у вказаних вище поясненнях, оскільки їх врахування буде суперечити принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
30.04.2021р. на електронну адресу суду надійшла відповідь №53/1-260вих-21 від 27.04.2021р. Заступника керівника Краматорської місцевої прокуратури на відзив, у відповідності до якої останній виклав власну позицію по суті спору та наполягав на задоволенні позовних вимог (не скріплена ЕЦП). Окрім того, вказана заява по суті спору надійшла до суду 30.04.2021р. засобами поштового зв'язку.
Доводи прокурора, викладені у відповіді на відзив, полягали, зокрема, в тому, що територіальною громадою м.Дружківка недоотримано орендної плати у розмірі 151741,36 грн за період з 2018 по 2020 роки у зв'язку із невнесенням відповідних змін до договору.
Нормативно викладені у відповіді на відзив твердження обґрунтовані з посиланням на приписи п.п.12, 33 договору оренди землі від 16.12.2005р., ст.632 Цивільного кодексу України, ст.288 Податкового кодексу України, ст.ст.26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Заперечення на відповідь на відзив від Благодійного фонду «Чарівне джерело» до господарського суду не надходили.
Стосовно підстав звернення прокурора з цим позовом, суд зазначає що на виконання ч.ч.3 - 5 ст.53 Господарського процесуального кодексу України та ч.ч.3, 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор при поданні позовної заяви здійснив всі необхідні дії: обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Дружківською міською радою, яка не вжила заходів щодо стягнення орендної плати, яка перераховується до міського бюджету; вказані дії у подальшому призводять до неможливості достатнього фінансування з боку держави пріоритетних напрямків економічного, соціального та культурного життя суспільства; дотримання належного економічного регулювання земельних відносин, забезпечення надходження платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового (в тому числі, договірного) врегулювання, що виключає невизначеність у правовідносинах сторін, безпосередньо належить до інтересів держави.
За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність звернення прокурора до суду та необхідність розгляду по суті заявлених вимог.
Ухвалою суду від 20.05.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.06.2021р.
У судовому засіданні 23.06.2021р. оголошено перерву до 08.07.2021р.
Прокурор у судове засідання 08.07.2021р. з розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник позивача у судове засідання 08.07.2021р. з розгляду справи по суті не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Представник відповідача у судове засідання 08.07.2021р. з розгляду справи по суті з'явився, проти задоволення вимог прокурора заперечував.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.
Разом з тим, норми ст.43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Як визначено у ч.1 ст.202 зазначеного нормативно-правового акту, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 216 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду оголосити перерву або відкласти розгляд справи по суті. При цьому, це є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, зважаючи на зміст клопотання Дружківської міської ради, яке надійшло до суду 25.03.2021р., суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність у судовому засіданні представника позивача не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Як зазначалось, провадження у справі було відкрито 15.02.2021р. та її розгляд здійснювався за правилами загального позовного провадження.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених у ст.ст.2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
За приписами ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
В силу норм ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997p. і набула чинності в Україні 11.09.1997p.
З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до ст.6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж «розумного строку» цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує «процесуальну» справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubov and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), §103).
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013р., Папазова та інші проти України від 15.03.2012р.).
Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити «розумним», не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Приймаючи до уваги вищенаведене, розгляд справи здійснюється судом у строк, який перевищує встановлений ст.195 Господарського процесуального кодексу України, проте, відповідає критеріям розумності строку розгляду справи судом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення прокурора та відповідача, господарський суд встановив:
Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
За приписами ст.ст.2, 3 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
За змістом ч.1 ст.116 вказаного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент укладання спірного правочину) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.93 вказаного нормативно-правового акту, ст.1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Згідно з ч.1 ст.124, ч.2 ст.126 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
У ст.ст.18, 20 Закону України «Про оренду землі» зазначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.
Згідно із ч.2 ст.125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
16.12.2005р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами п.п.1, 2 якого орендодавець згідно рішення №4/26-25 від 23.11.2005р. Дружківської міської ради «Про надання Благодійному фонду «Чарівне джерело» в оренду на 50 років земельної ділянки для обслуговування дитячого оздоровчого центру ім.А.Гайдара по вул.Попова, 61» надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, землі рекреаційного призначення, яка знаходиться у м.Дружківка по вул.Попова, 61. В оренду передається земельна ділянка з кадастровим номером 14117700000:00:006:0230, загальною площею 4,7617 га, в тому числі, 0,3072 га - капітальна одноповерхова забудова; 0,1107 га - під спорудами, 0,4297 га - під проїздами, проходами площадками, 3,4839 га - зелені насадження, 0,04302 га - інші. Земельна ділянка не підтоплюється, ґрунтові води залягаються на глибині понад 2 м, ґрунти суглинисті.
Укладений сторонами договір оренди землі зареєстрований у Дружківському міському відділі ДРФ ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі вчинено запис від 16.12.2005р. за №040517200074.
Договір укладено на 50 років (п.8).
Договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації на підставі ст.18 Закону України «Про оренду землі» (п.40).
Як стверджує прокурор та не заперечується сторонами в порядку ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України, на виконання приписів ст.17 Закону України «Про оренду землі» (у відповідній редакції) та п.19 договору №040517200074 від 16.12.2005р., орендодавець передав, а орендар прийняв у платне строкове користування земельну ділянку з кадастровим номером 14117700000:00:006:0230, загальною площею 4,7617 га, яка знаходиться у м.Дружківка по вул.Попова, 61, за актом приймання-передачі.
Загальна нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 532984,25 грн (11,19 грн кв. м) (п.5 договору оренди землі).
Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі одного відсотка нормативної грошової оцінки землі, що складає 5329,84 грн (0,11 грн/кв. м) за рік. Обчислення орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції на 2005р. (п.п.9, 10 договору №040517200074 від 16.12.2005р.).
Так, на момент підписання зазначеного вище договору оренди землі на території м.Дружківка Донецької області діяла ставка орендної плати за користування землею для зареєстрованих релігійних, громадських організацій та благодійних фондів на рівні 1% (п.3.8 Положення про розмір орендної плати за користування земельними ділянками міста Дружківка, затвердженого рішення №4/14-12 від 17.12.2003р. Дружківської міської ради). Вказане узгоджується зі змістом п.9 договору №040517200074 від 16.12.2005р.
У зв'язку із прийняттям органом місцевого самоврядування відповідних рішень, розмір ставки орендної плати за користування землею у м.Дружківка змінювався. Так, зокрема, рішенням №6/57-2 від 08.07.2015р. Дружківської міської ради затверджено Положення про механізм справляння та порядок сплати плати за землю на території м.Дружківка, яким встановлено, в тому числі, таке:
«п.14.1. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства;
п.14.4. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди орендодавцем (власником) і орендарем;
п.14.5. Встановити розмір орендної плати у відсотках від їх грошової оцінки, зокрема, для зареєстрованих релігійних організацій і благодійних фондів - 3% орендної плати».
Зазначене рішення органу місцевого самоврядування вступило в дію 01.01.2016р.
Відповідно до положень ст.18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. При цьому, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою (ч.1 ст.23 цього Закону України).
Рішенням №7/25-32 від 12.05.2017р. Дружківської міської ради «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Дружківка Дружківської міської ради Донецької області» затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м.Дружківка, розроблену Донецькою регіональною філією Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» у 2016 році (п.1); введено в дію нормативну грошову оцінку земель міста з 01.01.2018р. (п.2) та встановлено землевласникам та землекористувачам з 01.01.2018р. розрахунки по платі за користування земельними ділянками здійснювати відповідно до витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки окремих земельних ділянок у м.Дружківці.
З підписанням договору від 16.12.2005р. сторони встановили, що розмір орендної плати переглядається у випадках зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляції, відповідних рішень Дружківської міської ради; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (п.12).
Згідно із п.33 договору оренди землі зміна його умов, крім змін розміру орендної плати, здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо змін умов цього договору спір вирішується у судовому порядку.
Отже, зважаючи на викладене вище, за твердженням прокурора, наявні підстави для внесення змін до договору №040517200074 від 16.12.2005р., а саме: в п.9 договору слова «у розмірі одного відсотку нормативної грошової оцінки землі» замінити на «у розмірі трьох відсотків нормативної грошової оцінки землі відповідно до рішення Дружківської міської ради від 08.07.2015р. №6/57-2».
Крім того, з огляду на те, що у зв'язку із невнесенням змін до договору оренди в частині застосованого коефіцієнту нормативної грошової оцінки для обчислення оренди, який встановлено рішенням №6/57-2 від 08.07.2015р. Дружківської міської ради, на переконання прокурора, міською радою недоотримано орендної плати за договором №040517200074 від 16.12.2005р. за період користування землею з 2018 по 2020 роки в загальній сумі 151741,36 грн.
Вказані обставини зумовили звернення Заступника керівника Краматорської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Дружківської міської ради до суду з розглядуваним позовом.
Розглянувши вимоги прокурора в частині внесення змін до п.9 договору оренди землі від 16.12.2005р., суд зазначає про таке.
Відповідно до ст.13, ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення, строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Виходячи зі змісту ст.ст.632, 651 Цивільного кодексу України та ст.30 Закону України «Про оренду землі» за загальним правилом зміна умов договору, в тому числі в частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін. За відсутності такої згоди такий договір може бути змінений за рішенням суду лише у випадках, встановлених умовами договору або в силу закону.
Згідно з ч.ч.2, 4 ст.188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Правила, передбачені ч.ч.2, 4 ст.188 Господарського кодексу України, є матеріально-правовими, а не процесуальними. Процедура, передбачена ними, не відноситься до випадків обов'язкового досудового врегулювання спору в розумінні частини третьої ст.124 Конституції України та не спричиняє наслідків у вигляді повернення позовної заяви відповідно до приписів пункту 6 частини п'ятої ст.174 Господарського процесуального кодексу України.
Тому, незважаючи на відсутність у матеріалах справи направленої відповідачу письмової пропозиції (додаткової угоди) щодо зміни умов договору, суд зауважує, що це не позбавляє його права реалізувати своє суб'єктивне право на зміну умов договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019р. у справі №914/2649/17.
Як вже зазначалось, згідно з п.9 договору №040517200074 від 16.12.2005р. орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі одного відсотка нормативної грошової оцінки землі, що складає 5329,84 грн (0,11 грн/кв. м) за рік.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України).
Згідно з п.4.4 ст.4 Податкового кодексу України, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п.п.288.1, 288.3, 288.4 ст.288 Податкового кодексу України).
За приписами п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (підп.288.5.1 п.288.5 ст.288); не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (підп.288.5.2 п.288.5 ст.288).
Імперативні приписи Податкового кодексу України мають пріоритет в частині визначення розміру орендної плати (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.09.2019р. у справі №904/5638/18).
Отже, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком. Разом з тим, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки.
За змістом ст.289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Відповідно до ч.5 ст.5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка використовується при визначенні розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Таким чином, орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, яка розраховується від нормативної грошової оцінки земель, а її розмір встановлюється в договорі.
Зі змісту ст.ст.26, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування» убачається, що виключною компетенцією міської ради є вирішення на пленарних засіданнях земельних питань, зокрема, затвердження ставок земельного податку. Рішення міської ради, прийняті у межах наданих їй повноважень є обов'язковими для виконання усіма розташованими на відповідній території підприємствами, установами, організаціями, громадянами.
Конкретні розміри ставок земельного податку встановлюють органи місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельних ділянок (п.284.12 ст.284 Податкового кодексу України).
Як вказувалось, рішенням №6/57-2 від 08.07.2015р. Дружківської міської ради затверджено Положення про механізм справляння та порядок сплати плати за землю на території м.Дружківка, яким встановлено, в тому числі, таке:
«п.14.1. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства;
п.14.4. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди орендодавцем (власником) і орендарем;
п.14.5. Встановити розмір орендної плати у відсотках від їх грошової оцінки, зокрема, для зареєстрованих релігійних організацій і благодійних фондів - 3% орендної плати».
Зазначене рішення органу місцевого самоврядування вступило в дію 01.01.2016р., є чинним, у встановленому законом порядку незаконним не визнано та не скасовано. Доказів протилежного суду не надано.
Судом враховано, що у контексті спірних земельних правовідносин, пов'язаних зі зміною розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, норми ст.ст.632, 651 Цивільного кодексу України, ст.288 Податкового кодексу України та ст.30 Закону України «Про оренду землі» повинні розумітися і застосовуватися таким чином: «Зміна розміру орендної плати (у відсотках від нормативно-грошової оцінки), оформлена додатками до рішень селищної ради не може вважатися законодавчою підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати, оскільки цими рішеннями законодавчо не встановлюються граничні (мінімальний та максимальний) розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності. Водночас, зазначені рішення ради можуть бути підставою для внесення змін до договору оренди землі, якщо сторони договору оренди визначили безпосередньо в самому договорі таку підставу для перегляду розміру орендної плати, що узгоджується з принципом свободи договору, встановленим ст.ст.3, 6, 627 Цивільного кодексу України».
Вказана позиція висловлена судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.04.2018р. у справі №910/7905/17.
З вищевказаного слідує, що рішення Дружківської міської ради про затвердження, в тому числі, нових ставок орендної плати може бути підставою для внесення змін до договору оренди землі лише тоді, якщо безпосередньо в самому договорі оренди землі вказано таку підставу для перегляду розміру орендної плати.
Відповідно до п.12 договору №040517200074 від 16.12.2005р. розмір орендної плати переглядається щорічно за умов: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі, внаслідок інфляції, відповідних рішень Дружківської міської ради; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.
Як вказувалось, в силу вимог ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, передбачивши умови про перегляд розміру орендної плати в п.12 договору, сторони тим самим погодили можливість таких змін в розумінні ст.651 Цивільного кодексу України.
Таким чином, сторони безпосередньо в самому договорі визначили підстави для внесення до нього змін, а наявність відповідного договірного обґрунтування внесення відповідних змін у судовому порядку є тим фактичним складом, який може бути підставою для внесення змін до договору оренди землі.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2019р. у справі №904/8787/17, від 03.06.2020р. у справі №904/3262/19.
Отже, викладена прокурором редакція п.9 договору оренди землі із порядком формування розміру орендної плати із застосуванням коефіцієнту на рівні 3% нормативної грошової оцінки, є обґрунтованою та такою, що відповідає, в тому числі, вимогам податкового законодавства України.
Таким чином,зважаючи на те, що рішенням органу місцевого самоврядування змінено ставки орендної плати і сторони договору визначили безпосередньо в самому правочину підстави перегляду розміру орендної плати, що узгоджується з принципом свободи договору, встановленим ст.ст.3, 6, 627 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо внесення змін до договору стосовно ставки орендної плати.
За таких обставин, в цій частині позов прокурора підлягає задоволенню судом.
Щодо вимоги про стягнення орендної плати, суд зазначає про таке.
За змістом п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України і ч.1 ст.13 Закону України «Про оцінку земель» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід, визначений за встановленими і затвердженими нормативами (ст.1 Закону України «Про оцінку земель»).
Статтями 5, 20 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 916/2344/17, Верховного Суду України у справі № 922/3871/14).
Відповідно до положень ст.144 Конституції України та ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Згідно з п.п.34, 35 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.
Як вказувалось, рішенням №7/25-32 від 12.05.2017р. Дружківської міської ради «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Дружківка Дружківської міської ради Донецької області» затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м.Дружківка Дружківської міської ради Донецької області, розроблену Донецькою регіональною філією Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» у 2016 році (п.1); введено в дію нормативну грошову оцінку земель міста з 01.01.2018р. (п.2) та визначено землевласникам та землекористувачам з 01.01.2018р. розрахунки по платі за користування земельними ділянками здійснювати відповідно до витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки окремих земельних ділянок у м.Дружківці.
Згідно з ч.1 ст.13, ч.2 ст.20, ч.3 ст.23 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Наведений у позові розрахунок боргу по орендній платі (недоотриманої суми) за користування земельною ділянкою на підставі договору №040517200074 від 16.12.2005р. здійснений прокурором за період з 01.01.2018р. по 31.12.2020р. із застосування коефіцієнту на рівні 3% нормативної грошової оцінки, яка становить 2529022,96 грн.
При цьому, заявник позову посилається на інформацію Костянтинівсько-Дружківського управління Головного управління ДПС у Донецькій області, згідно з якою за період з 2018р. по 2020р. відповідачу нараховано орендну плату у розмірі 75868,17 грн (з урахуванням 1% нормативної грошової оцінки землі), з огляду на що розмір недоотриманої суми орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, який є предметом розгляду у цій справі, становить 151741,36 грн.
Відтак, для вирішення цього спору та встановлення обґрунтованості здійсненого прокурором розрахунку недоотриманої суми орендної плати в розмірі 151741,36 грн, необхідним є визначення правомірності застосування складових заявленої до стягнення суми.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.79 вказаного кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В силу норм ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. принципу справедливості розгляду справи судом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі №342/180/17).
Як зазначалось, сума боргу за користування землею у період з 2018 року по 2020 рік розрахована прокурором із застосування коефіцієнту на рівні 3% нормативної грошової оцінки, яка становить 2529022,96 грн.
Разом з тим, заявником позову не надано витягу про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки. При цьому, за відсутності витягу з нормативно-грошової оцінки у суду відсутня можливість перевірити правильність зазначення відображених у останньому вихідних даних, застосованих для обрахунку такої оцінки.
Суд критично оцінює представлений прокурором витяг з переліку орендарів-юридичних осіб, з якими укладено договори оренди земної державної або комунальної власності станом на 01.01.2019р. (додаток 2), у якому, серед інших, є посилання на спірну земельну ділянку та розмір її нормативної грошової оцінки, оскільки цей додаток має вигляд роздруківки, не містить відомостей, властивих офіційному документу, зокрема, підпису відповідальної особи, яка його сформувала.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог за відсутності витягу про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, наявність якого є необхідним для підтвердження заявленої до стягнення суми недоотриманої орендної плати за договором №040517200074 від 16.12.2005р. за користування землею з 01.01.2018р. по 31.1.2020р. на рівні 151741,36 грн.
Таким чином, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги Заступника керівника Краматорської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Дружківської міської ради до Благодійного фонду «Чарівне джерело» підлягають частковому задоволенню.
Разом з тим, наявності підстав для застосування строку позовної давності до вимог прокурора, господарським судом не встановлено.
Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 2102 грн, сплачений прокурором за вимогами про внесення змін до договору підлягає стягненню з відповідача на користь Донецької обласної прокуратури, як платника згідно із платіжним дорученням №1264 від 26.05.2020р.
Водночас, судовий збір в сумі 2276,12 грн, сплачений за вимогами про стягнення орендної плати, у відповідності до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає віднесенню на Донецьку обласну прокуратуру.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Внести зміни до договору оренди землі від 16.12.2005р., зареєстрованого 16.12.2005р. у Дружківському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за №040517200074, а саме: в п.9 договору слова: «у розмірі одного відсотку нормативної грошової оцінки землі» замінити на: «у розмірі трьох відсотків нормативної грошової оцінки землі відповідно до рішення Дружківської міської ради від 08.07.2015р. №6/57-2».
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Благодійного фонду «Чарівне джерело» (84205, Донецька область, м.Дружківка, вул.Попова, 61, код ЄДРПОУ 23418676) на користь Донецької обласної прокуратури (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Університетська, 6, код ЄДРПОУ 25707002) судовий збір в сумі 2102 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Вступну та резолютивну частини рішення складено 08.07.2021р.
Повний текст рішення складено 19.07.2021р.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.О.Паляниця