вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у забезпеченні позову
02.08.2021м. ДніпроСправа № 904/5921/21
за позовом ОСОБА_1 , м. Дніпро
до до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дата Фінанс", м. Київ
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Товариство 2018", м. Слов'янськ, Донецька область
відповідача-3: ОСОБА_2 , м. Дніпро
про визнання недійсними Кредитного договору № 04/14/11-КЛТ від 16.11.2011 року та Іпотечного договору № 04/14/101/11-КЛТ від 16.11.2011 року
Суддя Золотарьова Я.С.
Без участі представників сторін.
ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Дніпропетровської області до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дата Фінанс", відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Товариство 2018", відповідача-3: ОСОБА_2 та просить суд:
- визнати недійсним кредитний договір № 04/14/11-КЛТ від 16.11.2011, що укладений між ПАТ "Кредитпромбанк" та ТОВ Фірма "Мушкетер";
- визнати недійсним Іпотечний договір № 04/14/101/11-КЛТ від 16.11.2011, що укладений між ПАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_2 .
Як вбачається із позовної заяви, позивачем в складі учасників провадження визначено відповідачем-3 фізичну особу - ОСОБА_2
Згідно частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
22.06.2021 судом здійснено запит до Дніпровської міської ради про наданя інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_2 .
09.07.2021 представник позивачки подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:
- заборонити будь-яким суб'єктам державної реєстрації права та державним реєстраторам прав на нерухоме майно (в тому числі й Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних рад Київській, Севастопольській міській, районним у містах Києві та Севастополі, державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, у тому числі, але не обмежуючись: державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (в тому числі до Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та власності та інших речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації права власності та інших речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо об'єкту нерухомого майна, а саме щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:217:0054, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивачки зазначає про таке. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2019 відкрито провадження у справі № 904/3614/19 за позовом Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 04/14/101/11-КЛТ від 16.11.2011, предметом якого є зокрема, але не виключно нерухоме майно, яке належить позивачці по цій справі. Заявник зазначає, що у зв'язку зі зверненням до суду із цим позовом про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, а також у відповідності до приписів іпотечного договору, існує реальна загроза того, що іпотекодержатель може скористатися одним із способів набуття права власності на земельну ділянку, що визначено умовами іпотечного договору задля задоволення своїх вимог та в подальшому неодноразово відчужити її іншим особам, що призведе до значного ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду (в разі його ухвалення на користь Заявника), та до порушення прав позивача на судовий ефективний захист в цілому. Відтак, узагальнюючи, заявник додає, що предмет позову у цій справі та заявлений захід забезпечення позову щодо заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно вищевказаного нерухомого майна є взаємопов'язаний з предметом спору та є адекватним заходом забезпечення позову, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав ОСОБА_1 , за захистом яких вона звернеться до суду.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд зазначає про таке.
Відповідно до частин 1,3,4 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Відповідно частини 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Суд зазначає, що заява позивачки про вжиття заходів забезпечення позову, не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
В свою чергу, лише посилання на існування судових справ між сторонами по цій справі, не дає підстав вважати, що відповідач здійснює дії, які можуть свідчити про наявність обмеження прав позивачки, та не є тією обставиною, яка вказуває про вчинення відповідачем дій, спрямованих на набуття права власності, скільки є припущенням та не підтверджене доказами (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 02.04.2019 у справі №918/702/18).
Отже, з урахуванням наведених мотивів та відсутністю у матеріалах справи доказів, необхідних для встановлення судом наявності підстав для вжиття таких заходів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивачки про забезпечення позову.
Керуючись статтями 136-141, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Судові витрати, пов'язані з поданням заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, віднести на позивачку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 02.08.2021 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 254-259 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Я.С. Золотарьова