вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
27.07.2021р. Справа № 904/766/21
За позовом : Дніпровської міської ради, м. Дніпро
До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуд Стор», м. Дніпро (відповідач-1), Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко Валентини Володимирівни, м. Дніпро (відповідач-2) та Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Об'єднання ринків», м. Дніпро (відповідач-3)
Про : визнання недійсним договору, акту приймання-передачі, припиненя права власності та скасування державної реєстрації
Суддя Васильєв О.Ю.
Секретар судового засідання Броян А.Р.
Від позивача: Лучко А.С. (представник);
Від відповідача-1: Алексєєв О.Є. ( адвокат);
Від відповідача-2: не з'явився;
Від відповідача-3: не з'явився
Дніпровська міська рада (позивач) звернулася з позовом до ТОВ «Вуд Стор» (відповідач-1), Приватного нотаріуса ДМНО Лозенко В.В. (відповідач-2) та ТОВ фірми «Об'єднання ринків» (відповідач-3) про визнання недійсним договору №7 купівлі-продажу від 05.02.2001р. (укладеного між ЗАТ «Агропромінвест» та ТОВ фірма «Об'єднання ринків»); акту приймання-передачі нерухомого майна від 16.12.2019р. (укладеного між ТОВ фірма «Об'єднання ринків» та ТОВ «Вуд Стор») ; припинення права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Дніпро, пр. Мануйлівський, 18Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1371187912101) та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Вуд Стор», номер запису по право власності: 34791869, внесений 16.12.2019р. приватним нотаріусом ДМНО Лозенко В.В.
Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на наступні обставини: на земельній ділянці за адресою: м.Дніпро , пр.Мануйлівський ,18Б ( яка є власністю територіальної громади м. Дніпро в особі Дніпровської міськради ) знаходиться нерухоме майно , право власності на яке зареєстроване за ТОВ «Вуд Стор» . Позивач вважає, що за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку , на якій розташований об'єкт нерухомості (договір оренди) власники цього об'єкту не мали права відчужувати його на користь ТОВ фірма «Об'єднання ринків» та ТОВ «Вуд Стор» відповідно до оспорюваних позивачем договору №7 купівлі-продажу від 05.02.2001р. (укладеного між ЗАТ «Агропромінвест» та ТОВ фірма «Об'єднання ринків») та акту приймання-передачі нерухомого майна від 16.12.19р. (укладеного між ТОВ фірма «Об'єднання ринків» та ТОВ «Вуд Стор»); а державний реєстратор Замфір О.М. в свою чергу не мав права здійснювати реєстрацію права власності об'єкту за ТОВ фірма «Об'єднання ринків» ще і з тих підстав ,що цей об'єкт не є об'єктом нерухомості ,а є тимчасовими , некапітальними спорудами т( які не підлягають реєстрації ) . Також в обґрунтування недійсності договору купівлі-продажу №7 від 05.02.2001 р. позивач зазначає про невідповідність описової частини об'єкту (наведеної в додатку №1 до цього договору ) опису об'єкту , наведеному в акті державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації від 02.12.2000 р. ; тощо. Наведені обставини на переконання позивача свідчать про недійсність оспорюваних ним договору та акту ,порушують права Дніпровської міськради на земельну ділянку (на якій розташовано вищезазначений об'єкт ) та є достатніми правовими підставами для припинення права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Дніпро, пр. Мануйлівський, 18Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1371187912101) та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на нього за ТОВ «Вуд Стор».
Ухвалою суду від 15.02.21р. відкрито провадження у справі № 904/766/21, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
ТОВ «Вуд Стор» (відповідач-1) проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи (поміж-іншим) наступне: позивачем не наведено правових підстав відповідно до ЦК УРСР (станом на час укладання спірного догвоору) для визнання недійсним договору № 7 купівлі-продажу від 05.02.2001р. .Постановою ДАГС від 15.11.12 р. у справі №22/5005/5215/2012 встановлені певні обюставини, які є приюдиційними для цієї спарави: ЗАТ «Агропроінвест» продав згідно з договором № 7 купівлі-продажу від 05.02.2001р. майновій комплекс Воронцовського ринку, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ по пр. Воронцова, 18-Б, згідно з переліком, який є невід'ємною частиною договору .Також зазначає, що в рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.20р. у справі №904/606/20 суд на підставі с.4 ст. 75 ГПК України визнав встановленою обставиною знаходження на земельній ділянці за адресою: м. Дніпро, пр. Мануйлівський (пр. Воронцова), буд. 18Б цілісного майнового комплексу оптово-роздрібного ринку. Суд в рішенні зазначив, що доводи позивача в частині відсутності предмета договору купівлі-продажу №7 від 05.02.2001р. через відмінності викладення назви об'єкта нерухомості за вказаною адресою в оспорюваному договорі, рішенні Дніпровської міської ради від 18.01.2001р. № 19 «Про затвердження акта державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію оптово-розрібного ринку по пр. Воронцова, 18-Б» та технічному паспорті на громадський будинок оптово-роздрібний ринок за адресою: пр. Воронцова, 18Б не заслуговують на увагу суду. Зазначені відмінності не перешкоджають ідентифікації об'єкта купівлі-продажу за основним договором. В постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2012р. у справі №22/5005/5215/2012 встановлено , що ТОВ «Об'єднання ринків» з 2001р. є власником майнового комплексу Воронцовського ринку та користується відповідною земельною ділянкою, яка розташована під вказаним нерухомим майном; тощо. Також відповідач-1 заявив про застосування строку позовної давності до вимог позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 7 від 05.02.2001р., у зв'язку з чим просив відмовити у позові в повному обсязі.
Дніпровська міська рада (позивач) у відповіді на відзив заперечувала проти обставин, викладених ТОВ «Вуд Стор» у відзиві на позов, стверджуючи, що доводи відповідача щодо правомірності зміни назви об'єкту нерухомості відповідно до його правовстановлюючих документів є необґрунтованими та такими, що не висвітлюють повноцінно усі обставини цього питання, оскільки у відзиві на позов жодним чином не розкрито питання щодо змін описової частини об'єкту нерухомості відповідно до правовстановлюючих документів відповідача, що є прямим порушенням законодавства України у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та є прямим підтвердженням порушення права позивача, як власника земельної ділянки, на якій розміщено об'єкт нерухомості відповідача.
Приіватний нотаріус ДМНО Лозенко В.В. (відповідач-2) та ТОВ фірма «Об'єднання ринків» (відповідач-3) відзив на позов не надали, явку повноважних представників до судових засідань неодноразово не забезпечили .
Ухвалою суду від 07.04.21р. здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 27.04.21р.
Ухвалою суду від 27.04.21р. відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «Вуд Стор» про залишення позову без розгляду.
Ухвалою суду від 27.04.21р. розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 13.05.21р. Ухвалою суду від 13.05.21р. розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 01.06.21р.
31.05.21р. на адресу суду від Дніпровської міської ради надійшли письмові пояснення, в яких позивач зазначає, що держаний реєстратор для здійснення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна ( оптово-роздрібний ринок, що розташований за адресою: м. Дніпро, пр. Мануйлівський, 186, загальною площею 3 992,5 кв.м. ) повинен був зупинити розгляд заяви для державної реєстрації у зв'язку з наданням заявником документів не в повному обсязі, а також направити запит до КП «ДМБТІ» щодо отримання інформації про право власності, зареєстроване за ЗАТ «Агропромінвест» на вказаний об'єкт нерухомості.
Ухвалою суду від 01.06.21р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 15.06.21р. Ухвалою суду від 15.06.21р. розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 06.07.21р.
22.06.21р. від Дніпровської міської ради (позивач) надійшло клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи. 06.07.21р. від ТОВ «Вуд Стор» надійшли заперечення стсовно проведення будівельно-технічної експертизи, в яких відповідач-1 зазначає, що відсутні підстави для призначення такої експертизи оскільки існує відповідний висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №1316-12 від 14.12.20р., яким встановлено, що будівлі та споруди за адресою: пр. Мануйлівський, 18Б є нерухомим майном.
Ухвалою суду від 06.07.21р. розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 13.07.21р. До судового засідання 13.07.21р. з'явились представники позивача та відповідача-1 , відповідачі-2,3 явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили. У зв'язку з чим ухвалою суду від 13.07.21 р. закрите підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 27.07.21р.
Дослідивши матеріали справи , заслухавши пояснення представників сторін , господарський суд, -
Як зазначено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України ( 435-15 ) , Земельним кодексом України ( 2768-14 ), Сімейним кодексом України ( 2947-14 ), Законом України від 12 травня 1991 року N 1023-XII ( 1023-12 ) «Про захист прав споживачів» , Законом України від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV ( 161-14 ) «Про оренду землі» та іншими актами законодавства. При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до роз'яснень , що містяться в Постанові Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання визнання право чинів ( господарських договорів ) недійсними» : …Правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про іпотеку", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та іншими актами законодавства. Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 10571 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 71 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.
Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин .
У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача .
У господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.
Як зазначалося вище, Дніпровська міськрада , обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 7 від 05.02.2001р., посилається на те, що за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ЗАТ «Агропроінвест» не мало права відчужувати його на користь ТОВ фірма «Об'єднання ринків». Окрім того , стверджує ,що підставою для визнання цього договору недійсним є невідповідність описової частини об'єкту (наведеної в додатку №1 до цього договору) опису об'єкту, наведеному в акті державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації від 02.12.2000 р. та в технічних паспортах на цей об'єкт. Також стверджує, що ще однією з підстав для визнання недійсним цього договору є та обставина, що об'єктом продажу є тимчасові споруди, а не нерухоме майно.
Оскільки (на думку позивача) відчуження об'єкта за договором купівлі-продажу № 7 від 05.02.2001 р. від ЗАТ «Агропроінвест» на користь ТОВ фірма «Об'єднання ринків» відбулося з порушенням вимог законодавства (при цьому позивач не вказує, які саме норми порушені сторонами цього договору), то його подальша передача від ТОВ фірма «Об'єднання ринків» до статутного капіталу ТОВ «Вуд Стор», перехід права власності на цей об'єкт до відповідача-1 та державна реєстрація права власності на цей об'єкт за ТОВ «Вуд Стор» є незаконними та порушують право Дніпровської міської ради на розпорядження земельною ділянкою , на якій розташовано цей об'єкт .
Однак вищезазначені твердження позивача суд оцінює критично з наступних підстав.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.20 р. у справі № 904/606/20 (яке набрало чинності в установленому законом порядку) за позовом КП «Міськавтопарк» Дніпровської міської ради до ТОВ «Вуд Стор» (відповідач-1), Приватного нотаріуса ДМНО Лозенко В.В. (відповідач-2) та ТОВ фірми «Об'єднання ринків» (відповідач-3) про визнання недійсним договору № 7 купівлі-продажу від 05.02.2001р., укладеного між ЗАТ «Агропромінвест» та ТОВ «Об'єднання ринків»; визнання незаконним та скасування запису за номером: 22688541 від 02.10.2017р. в ДРРП про право власності ТОВ «Об'єднання ринків» на нерухоме майно за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Мануйлівський, 18Б; визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна від 16.12.2019р., укладений між ТОВ фірма «Об'єднання ринків» та ТОВ «Вуд Стор»; визнання незаконним та скасування запису за номером: 34791869 від 16.12.2019р. в ДРРП про право власності ТОВ «Вуд Стор» на нерухоме майно за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Мануйлівський, 18Б; скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Мануйлівський, 18Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1371187912101) в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Ухваляючи це рішення, господарський суд встановив наступне: «…Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 у справі № 22/5005/5215/2012 за позовом прокурора Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до ТОВ «Об'єднання ринків» про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 3,3215 га та 0,0676 га встановлено наступні обставини стосовно ТОВ «Об'єднання ринків» (відповідач-3).
12.07.2011 головним спеціалістом управління Державної інспекції з контролю за використання та охороною земель у Дніпропетровській обл. Кравець Ю.Б. та Матюшкіним А.В. в присутності директора ТОВ фірми «Об'єднання ринків» Коротова В.А. була проведена позапланова перевірка дотримання вимог земельного законодавства ТОВ фірми «Об'єднання ринків» під час користування земельною ділянкою по пр. Воронцова, 18-Б Амур-Нижньодніпровського району в м. Дніпропетровську, про що був складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства.
У результаті перевірки, згідно наявних документів та матеріалів справи встановлено: земельна ділянка загальною орієнтовною площею 3, 2963 га (за результатами вимірів мірною стрічкою по пр. Воронцова, 18-Б в м. Дніпропетровську огороджена та використовується ТОВ фірмою «Об'єднання ринків» під фактичне розміщення ринку будівельних матеріалів та автостоянки.
Земельна ділянка під автостоянкою (площею 0, 4102 га за результатами вимірів мірною стрічкою) використовується ТОВ фірмою «Об'єднання ринків» під розміщення автостоянки на підставі договору з КП «Міськавтопарк» від 22.06.2009 № 0079 ПП «Про організацію та експлуатацію платної парковки», згідно якого ТОВ фірма «Об'єднання ринків» прийняло на себе обов'язки лише по справлянню збору за припаркування автотранспорту, але без оформлення необхідних документів на земельну ділянку.
Управлінням транспорту Дніпропетровської міської ради, на підставі договору від 20.03.2009 ПП «На право надання послуг з паркування автотранспорту» м. Дніпропетровськ видано Свідоцтво про реєстрацію серії С 00830 з терміном дії до 31.12.2011.
Перевіркою встановлено, що рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 20.12.2002 № 3408 було надано земельні ділянки площами 3, 3215 га та 0, 0676 га по пр. Воронцова, 18-Б ТОВ фірмі «Об'єднання ринків» в довгострокову оренду по фактичному розміщенню ринку та туалету, строком на п'ять років (т. 1 справи №904/606/20; арк. с. 115).
У акті перевірки зазначено, що відповідно до п. 3.1.1 та 3.1.2 вищевказаного рішення підприємство зобов'язано було на протязі 30 днів з моменту прийняття цього рішення у місячний строк укласти з міською радою в установленому порядку договори оренди земельних ділянок та звернутися до відповідних установ для державної реєстрації нотаріально посвідчених договорів оренди земельних ділянок.
На момент перевірки договір оренди земельної ділянки по фактичному розміщенню не укладено та не зареєстровано в установленому законодавством порядку.
В акті вказано, що відповідно до п. 4.1 рішення від 20.12.2002 № 3408 невиконання п. 3.1.1 та 3.1.2 цього рішення тягне за собою втрату чинності рішення в цілому.
Перевіряючими зроблено висновок, що земельна ділянка загальною площею 3, 2963 га використовується ТОВ «Об'єднання ринків» за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за вчиненого правочину щодо вказаної земельної ділянки, тобто зайнята самовільно, що є порушенням вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Відповідальність за скоєне правопорушення передбачено ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. «б» ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України.
В матеріалах справи № 22/5005/5215/2012 відповідачем надані докази, які свідчать, що на спірній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно за адресою: пр. Воронцова, 18-Б, а саме: 1) розпорядження від 02.11.00 № 1247 «Про призначення державної технічної комісії в Амур-Нижньодніпровському районі з прийняття в експлуатацію оптово-роздрібного ринку по пр. Воронцова, 18-Б, збудованого ЗАТ «Агропромінвест». Акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації оптово-роздрібний ринок по пр. Воронцова, 18-Б від 18.01.2001 № 19 (т. 1 справи №904/606/20; арк. с. 55-56, 110-112), який затверджено рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради та членами комісії, які вказані в акті.
В пункті 4 акту вказано, що об'єкт має такі показники: два ангари загальною площею 900,0 кв.м; торговельні ряди з навісами; автостоянка, склад (металевий) -180 кв.м; сторожка (вагон) -24,0 кв.м; сторожка (металева) -180 кв.м; туалет; 4 металеві камери -36,0 кв.м.
2) рішення Дніпропетровської міської ради від 18.01.2001р. № 19 «Про затвердження акта державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію оптово-роздрібного ринку по пр. Воронцова, 18-Б» (т. 1 справи №904/606/20; арк. с. 100-112).
3) Довідка № 758 про поштову адресу ринку - пр. Воронцова, 18-Б (т. 1 справи № 904/606/20; арк. с. 116).
Таким чином судом у справі № 22/5005/5215/2012 встановлено, що на спірній земельній ділянці знаходиться цілісний майновий комплекс оптово-роздрібний ринок.
Згідно з договором № 7 купівлі-продажу від 05.02.2001р. за рішенням державної технічної комісії це є підставою для реєстрації об'єкта у відповідних органах, як колективної або приватної власності юридичних та фізичних осіб.
ЗАТ «Агропроінвест» продав майновий комплекс Воронцовського ринку, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ по пр. Воронцова, 18-Б, згідно з переліком, який є невід'ємною частиною договору, ТОВ «Об'єднання ринків».
Відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 20.12.2001р. № 3408 «Про надання земельних ділянок по просп. Воронцова, 18-Б в оренду ТОВ «Об'єднання ринків» передано земельні ділянки.
Відповідно до рішення виконкому міської ради від 19.11.98 № 2333 «Про вдосконалення проведення земельної реформи в місті», ст. 30 Земельного кодексу України, на підставі листа-замовлення ТОВ «Об'єднання ринків» було затверджено матеріали земельно-кадастрової інвентаризації та надано земельні ділянки (план земельних ділянок додано) площею 3, 3215 га (код ДЗК 63798029) та площею 0, 0676 га (код ДЗК 63798030) у довгострокову оренду строком на п'ять років ТОВ «Об'єднання ринків» по фактичному розміщенню ринків та туалету за поштовою адресою: м. Дніпропетровськ , пр. Воронцова, 18-Б.
10.02.2003р. виконкомом Дніпропетровської міської ради було прийнято рішення № 305 «Про організацію ТОВ «Об'єднання ринків» оптово-роздрібного змішаного ринку за адресою: пр. Воронцова, 18-Б».
У 2007 році між МКП «Міськавтопарк» та ТОВ «Об'єднання ринків» був укладений договір № 0079ПП «Про організацію та експлуатацію платної парковки».
Враховуючи вищевикладене колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 22/5005/5215/2012 дійшла висновку, що відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки, у зв'язку з чим в такому випадку положення статті 212 Земельного кодексу України застосуванню не підлягає (п. 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6).
Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2012р. у справі № 22/5005/5215/2012 набрала законної сили 15.11.2012р. Тож, в силу припису частини 4 стаття 75 Господарського процесуального кодексу України обставини стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання ринків», встановлені Дніпропетровським апеляційним господарським судом в господарській справі № 22/5005/5215/2012, не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи.
У матеріалах справи міститься акт № 1 приймання-передачі майнового комплексу Воронцовський ринок до договору № 7 купівлі-продажу від 05.02.2001р. (т. 1; арк. с. 99), відповідно до якого ЗАТ «Агропромінвест» передало, а ТОВ «Об'єднання ринків» прийняло майновий комплекс Воронцовського ринку, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Воронцова, 18-Б; балансова вартість комплексу становить 433 019, 73 грн.
Також у матеріалах справи міститься виготовлений Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради (інвентаризаційна справа №57109) технічний паспорт на громадський будинок Оптово-роздрібний ринок за адресою пр. Воронцова, 18Б (т. 1, арк. с. 101-105). За даними технічного паспорту загальна площа земельної ділянки вказаного об'єкту складає 32 963 кв.м, у тому числі: під господарськими будівлями і спорудами - 1 613 кв.м, під дорожним твердим (покриттям) - 31 350 кв.м.
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Мануйлівський, будинок, 18Б, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко Валентиною Володимирівною 02.10.2017 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Об'єднання ринків» було зареєстроване право власності на нерухоме майно за вказаною адресою (номер запису про право власності - 22688541). Підставою для державної реєстрації права власності вказано: договір купівлі-продажу № 7 від 05.02.2001р., акт державної технічної комісії про готовність закінченого об'єкта будівництва до експлуатації від 02.12.2000р., рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 19 від 18.01.2001р. про затвердження акта державної технічної комісії.
Враховуючи наведене вище, суд на підставі ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України визнає встановленою обставину знаходження на земельній ділянці за адресою: м. Дніпро, пр. Мануйлівський (пр. Воронцова), буд. 18Б цілісного майнового комплексу оптово-роздрібного ринку. Тому доводи позивача в частині відсутності предмета договору купівлі-продажу № 7 від 05.02.2001р. через відмінності викладення назви об'єкта нерухомості за вказаною адресою в оспорюваному договорі, рішенні Дніпропетровської міської ради від 18.01.2001 № 19 «Про затвердження акта державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію оптово-роздрібного ринку по пр. Воронцова, 18-Б» та технічному паспорті на громадський будинок Оптово-роздрібний ринок за адресою пр. Воронцова, 18Б не заслуговують на увагу суду. Зазначені відмінності не перешкоджають ідентифікації об'єкта купівлі-продажу за оспорюваним договором.
Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 30.11.2016р. прийнято рішення № 587 «Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі» (т. 1; арк. с. 50-53). Вказаним рішенням до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі, включено земельну ділянку по проспекту Мануйлівський (проспект Воронцова), 18Б площею 690 кв.м (на 60 місць паркування).
Згідно з пунктом 4 рішення Дніпровської міської ради № 38/17 від 21.12.2016р. «Про затвердження Правил паркування транспортних засобів на території міста Дніпра» (з урахуванням змін, внесених рішенням міської ради №36/23 від 19.07.2017) Комунальне підприємство «Міськавтопарк» Дніпровської міської ради визначено балансоутримувачем стосовно майданчиків для паркування транспортних засобів державної та комунальної форми власності, що визначаються відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів» (т. 1; арк. с. 183-188).
Таким чином, позивач є балансоутримувачем земельної ділянки (паркувального майданчика) по проспекту Мануйлівський (проспект Воронцова), 18Б площею 690 кв.м.
Між КП «Міськавтопарк» Дніпропетровської міської ради, як балансоутримувачем, та ТОВ «Об'єднання ринків», як агентом, 29.01.2013р. було укладено договір № 254 АП «Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування» строком дії до 25.12.2017р. (т. 1; арк. с. 160-161).
За умовами пункту 1.1 вказаного договору балансоутримувач надає агенту у користування за плату майданчик для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, просп. Воронцова, 18Б площею 690 кв.м; кількість машино-місць - 60, кількість пільгових місць - 6, дні та час роботи - щоденно з 20:00 до 08:00. Розрахункова площа земельної ділянки для сплати збору за паркування - 621 кв.м.
На виконання умов договору 29.01.2013р. балансоутримувач передав, а агент прийняв у користування вказаний вище майданчик для паркування за актом приймання-передачі майданчика для паркування транспортних засобів, який перебуває у комунальній власності територіальної громади міста, що розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, просп. Воронцова, 18Б (т. 1; арк. с. 162).
На підставі акту приймання-передачі (повернення) майданчику для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: м. Дніпро, просп. Мануйлівський (Воронцова), 18Б, від 31.01.2018р. паркувальний майданчик було повернуто агентом балансоутримувачу (т. 1; арк. с. 103).
В подальшому, між КП «Міськавтопарк» Дніпропетровської міської ради, як балансоутримувачем, та ТОВ фірма «Об'єднання ринків», як агентом, 01.02.2018р. було укладено договір № 254 ОП «Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування» строком дії до 20.12.2022р. (т. 1; арк. с. 164-166).
За умовами пункту 1.1 вказаного договору балансоутримувач надає агенту у користування за плату майданчик для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: м. Дніпро, просп. Мануйлівський (просп. Воронцова), 18Б площею 690 кв.м; кількість машино-місць - 60, кількість пільгових місць - 6, дні та час роботи - щоденно з 20:00 до 08:00. Розрахункова площа земельної ділянки для сплати збору за паркування - 621 кв.м.
На виконання умов договору № 254 ОП «Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування» від 01.02.2018р. балансоутримавачем та агентом 01.02.2018р. були підписані акт введення в експлуатацію та акт приймання-передачі майданчика для паркування комунальної форми власності, що розташований за адресою: м. Дніпро, просп. Мануйлівський (просп. Воронцова), 18Б (т. 1; арк. с. 170-171).
КП «Міськавтопарк» Дніпровської міської ради листом № 325/4 від 19.03.2018р. повідомило ТОВ фірма «Об'єднання ринків» про розірвання договору № 254 ОП «Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування» від 01.02.2018р. у зв'язку з виявленими інспекторами балансоутримавача за результатами обстеження майданчика для паркування порушеннями умов даного договору, а саме: невідповідність кількості розміщення машино-місць на майданчику (120 автомобілів), заблокування пожарного виїзду.
Сторонами договору № 254 ОП «Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування» від 01.02.2018 було підписано додаткову угоду від 10.04.2018р. про розірвання цього договору з 10.04.2018р. та акт приймання-передачі (повернення) майданчику для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: м. Дніпро, просп. Мануйлівський (Воронцова), 18Б, від 10.04.2018р. (т. 1, арк. с. 168-169).
Позивач стверджує, що лише після розірвання договору відповідачем-3 було повідомлено про знаходження на території майданчика для паркування належних останньому об'єктів нерухомості. У зв'язку з цим позивач вважає порушеними свої права як балансоутримувача майданчика для паркування комунальної форми власності, що розташований за адресою: м. Дніпро, просп. Мануйлівський (просп. Воронцова), 18Б.
Невжиття протягом тривалого часу заходів із захисту свого права як балансоутримувача позивач пояснює тим, що КП «Міськавтопарк» Дніпровської міської ради не мало і не могло мати інформації щодо наявності на об'єкті благоустрою - майданчику для паркування за адресою: м. Дніпро, просп. Мануйлівський (Воронцова), 18Б - об'єктів нерухомого майна.
Згідно з актом приймання-передачі нерухомого майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Вуд Стор» (ідентифікаційний код юридичної особи 43408323) від 16.12.2019р. (т. 1; арк. с. 167) ТОВ фірма «Об'єднання ринків», як учасник (засновник) ТОВ «Вуд Стор» передало, а ТОВ «Вуд Стор» прийняло до статутного капіталу нерухоме майно вартістю 480 272, 78 грн, а саме - нежитлові будівлі і споруди оптово-роздрібного ринку по пр. Мануйлівсвький, 18Б у м. Дніпро загальною площею 3992,5 кв.м, до складу якого входить: А - вартова, Б - навіс, Г - контейнер, Д - вбиральня, Е - ангар, Є - ангар, Ж - вагон, З - вагон, И - вбиральня, І - душова, І - вартова, Й - контейнер, К - контейнер, Л - склад, М - трансф. пункт, Н - контейнер, О - навіс, П - навіс, Р - вартова, С - вагон, Т - навіс, У - навіс, № 1-7 - торг. прил., № 8 - шлагбаум, № 9 - огорожа, № 10 - огорожа, № 11 - ворота, № 15 - ворота, № 16 - ворота, № 17 - ворота, № 18 - ворота, № 19 - ворота, № 20 - ворота, № 21 - ворота, № 22 - огорожа, № 23 - прожектор, І - покриття площею 30 870, 2 кв.м, ІІ - покриття площею 480, 0 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1371187912101. Документ, що підтверджує право власності на майно - інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 190916069 від 29.11.2019р.
Акт приймання-передачі нерухомого майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Вуд Стор» (ідентифікаційний код юридичної особи 43408323) від 16.12.2019р. посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. та зареєстровано в реєстрі за №№ 2539, 2540.
З наявного у матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 194268253 від 21.12.2019 (т. 1; арк. с. 108) вбачається, що 16.12.2019р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. за ТОВ «Вуд Стор» зареєстроване право власності на об'єкт нерухомого майна загальною площею 3 992, 5 кв.м, розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Мануйлівський, 18Б. Склад майна відповідає переліку, наведеному в акті приймання-передачі нерухомого майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Вуд Стор» від 16.12.2019р. Підставою виникнення права власності вказано акт приймання-передачі нерухомого майна б/н від 16.12.2019р., видавник: ТОВ фірма «Об'єднання ринків», ТОВ «Вуд Стор» ( т.1,а.с.86-104 ).
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Зміст зазначених у статті 15 Цивільного кодексу України підстав для захисту не розкривається, але він відображений у відповідних нормах статей, що регулюють ту чи іншу категорію правовідносин. Так, порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, в: недотриманні сторонами в момент вчинення правочину вимог закону; (ст. 215 Цивільного кодексу України); протиправному позбавленні права власності чи його обмеженні (ст. 321 Цивільного кодексу України); безпідставному заволодінні особою майном іншої особи-власника (ст. 387 Цивільного кодексу України); створенні власнику перешкод у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном (ст. 391 Цивільного кодексу України) і т.інш.
Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та визначає в частині другій способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Наведений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпним і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Приписами статті 2 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відтак, передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність у неї такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Невизнання цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності у особи суб'єктивного цивільного права, зокрема, на майно, на право користування майном, на спадкування, на частину в загальному майні, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб'єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб'єктивного права.
Оспорювання суб'єктивного цивільного права відображає такий стан правовідносин, коли суб'єктивне цивільне право заперечується в юрисдикційному органі.
Тож, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права. Тобто захисту підлягає саме порушене право. При цьому відсутність підтвердженого факту порушення прав позивача з боку відповідача є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного, невизнаного, оспорюваного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
У розумінні приписів статей 15, 16 ЦК України та статті 20 ГПК України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.
Водночас визначений згаданою статтею засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, заява № 38722/02).
Згадані вище способи захисту цивільних прав та інтересів, визначені частиною 2 статті 16 ЦК України, мають універсальний характер і можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим Цивільним кодексом України та іншими законами може встановлюватися для захисту певних чи окремих категорій прав спеціальні способи захисту прав. Наприклад, у речово-правових відносинах не застосовуються способи захисту прав, установлені для зобов'язальних правовідносин.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Предметом спору у даній справі є визнання недійсними договору купівлі-продажу № 7 від 05.02.2001р. та акту приймання-передачі нерухомого майна від 16.12.2019р. Вказані правочини передбачають перехід права власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі і споруди оптово-роздрібного ринку, розташовані за адресою: м. Дніпро, пр. Мануйлівський (стара назва - пр. Воронцова), 18Б. Також позивачем заявлено похідні вимоги про припинення права власності та скасування запису про державну реєстрацію права власності ТОВ «Вуд Стор» на це нерухоме майно.
Своє право на звернення до суду з цим позовом Дніпровська міськрада обґрунтовує тим, що є власником земельної ділянки, на якій розташовані ці об'єкти . А наявність оспорюваних ним договору купівлі-продажу ,акту приймання-передачі майна та запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ТОВ «Вуд Стор» перешкоджає реалізації ним ( позивачем ) свого права власності на цю земельну ділянку.
Визнання правочину недійсним як спосіб захисту цивільних прав і цивільних інтересів застосовується у випадках, коли необхідно відновити становище, що існувало до укладення правочину з порушенням умов необхідних для чинності правочину.
Метою звернення до суду з таким позовом є застосування наслідків його недійсності (реституції), відшкодування збитків або моральної шкоди у випадках, коли її відшкодування передбачено законом. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
Як зазанчалося вище , рішенням господарського суду Дніпропетьровської області від 21.07.20р. у справі № 904/606/Є20 встановлено , що ТОВ фірма «Об'єднання ринків» після розірвання договору № 254 ОП «Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування» від 01.02.2018, укладеного з КП «Міськавтопарк» Дніпровської міської ради , 10.04.2018р. за актом приймання-передачі повернуло тому майданчик для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: м. Дніпро, просп. Мануйлівський (Воронцова), 18Б. Даний факт позивачем не заперечується. Доказів того, що після повернення майданчика на ньому були виявлені належні ТОВ фірма «Об'єднання ринків» або ТОВ «Вуд стор» об'єкти нерухомого майна або відповідачі у будь-який інший спосіб чинили перешкоди у використанні цієї земельної ділянки за призначенням, матеріали справи не містять.
За змістом положень чинного законодавства недійсність оспорюваних правочинів матиме наслідком відновлення становище, що існувало до їх укладення, а саме: повернення відповідачем-1 нерухомого майна по просп. Мануйлівський (Воронцова), 18Б відповідачу-3, яким це майно має бути повернуто первісному власнику - ЗАТ "Агропромінвест". Тож, мета, на досягнення якої спрямований позов, не відповідає змісту належних позивачу прав.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивачем при зверненні до суду не доведено ні наявності у нього права або інтересу, на захист яких подано позов, ні факту порушення такого права або інтересу оспорюваними правочинами, ні відповідності обраного позивачем способу захисту порушенню, яке, на його думку, має місце.
У зв'язку з тим, що судом не встановлено наявності порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, позовна давність, про сплив якої заявлено відповідачем-1 у відзиві на позов, застосуванню не підлягає.
Також слід зазначити, що позивачем не доведено і наявності інших фактичних обставин, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог і з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення).
У підтвердження доводу щодо неіснування ЗАТ «Агропромінвест» позивачем надано роздруківку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про відсутність інформації на запит за кодом ЄДРПОУ 23935236, яка не може вважатися достатнім доказом такої обставини.
Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» № 755-IV від 15.05.2003, яким було запроваджено роботу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (на сьогодні - Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, скорочено - Єдиний державний реєстр), набув чинності 01.07.2004. Тоді як оспорюваний договір купівлі-продажу № 7 між відповідачем-3 та ЗАТ «Агропромінвест» було укладено ще у 2001 році. Позивачем також не надано документів, які б підтверджували відсутність у державного реєстратора, яким вносяться відомості до Єдиного державного реєстру про проведення державної реєстрації юридичних осіб, реєстраційної справи ЗАТ «Агропромінвест», або документів, які б свідчили про відсутність взяття на податковий облік такого платника податків і т.і.
Позивач стверджує факт порушення державної реєстрації об'єкта нерухомого майна за адресою: пр. Мануйлівський (Воронцова), 18Б, посилаючись на недотримання реєстратором встановленої процедури внаслідок відсутності правовстановлюючих документів на об'єкт нерухомостві та земельну ділянку . Однак, матеріали справи не містять доказів визнання недійсними (незаконними) документів, про наявність порушень в яких вказує позивач.
Доказів встановлення в порядку кримінального судочинства фактів підроблення документів та вчинення інших незаконних дій (рейдерського захоплення об'єктів комунальної власності, порушення порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно державним реєстратором) позивачем також не надано, у тому числі й результатів кримінального провадження № 12017040700000272.
В силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Тому обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення його прав і свобод. Конституція України закріпила рівність суб'єктів права власності перед законом та гарантії права власності (статті 13, 41 Конституції України). Суд дійшов до висновку про те , що оспорювані позивачем договір та акт приймання-передачі майна до статутного капіталу відповідають вимогам чинного на час їх укладання законодавства , укладені та підписані уповноваженими на те особами та жодним чином не порушують права позивача як власника земельної ділянки ( оскільки ця земельна ділянка не є предметом передачі за цими договором та актом). Вимоги ж про припинення права власності на це нерухоме майно та скасування запису про державну реєстрацію права власності ТОВ «Вуд стор» на це майно є похідними відвимог про визнання недійсними актів , а відтак задоволенню не підлягають. Окрім того , суд вважає , що позивач обрав невірний спосіб захисту свогоправа на земельну ділянку , оскільки навіть у разі задоволення йогопозовнихвимог по цій справі його права не були б відновлені. Напевне, вірним способом захисту прав землевласника булл озвернення зпозовом проусунення пмерешкодв користуванні земельною ділянкою. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав задоволення позовних вимог.
Враховуючи не доведеність позивачем порушення його прав укладанням оспорюваного догвоору купівлі-продажу, у суду відсутні також і підстави для застосування позовної давності, про що відповідачем-1 було подано відповідну заяву.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 75 , 82-85 ГПК України; господарський суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, судові витрати по справі покласти на позивача.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 02.08.2021р.
Суддя О.Ю.Васильєв