вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
02.08.2021м. ДніпроСправа № 904/4744/21
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ
до Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради, м. Дніпро
про стягнення заборгованості у розмірі 682 652,39 грн
Суддя Золотарьова Я.С.
Без участі представників сторін.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 682 652,39 грн, з яких: 178 732,36 грн - пеня, 217 428,44 грн - 3% річних, 286 491,59 грн - інфляційні втрати.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
01.06.2021 представник відповідача подав відзив на позов.
08.06.2021 представник позивача подав відповідь на відзив.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв рішення по справі у нарадчій кімнаті.
Позиція позивача, викладена у позові
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу № 2062/1920-КП-4 від 23.09.2019 в частині своєчасної оплати поставленого природного газу.
У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем умов договору щодо оплати поставленого природного газу, позивачем нараховано пеню у розмірі 178 732,36 грн, 3% річних у розмірі 217 428,44 грн та інфляційні втрати у розмірі 286 491,59 грн.
Позиція відповідача, викладена у відзиві на позов
Відповідач зазначає, що позивачем здійснено нарахування та пред'явлено до стягнення з Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради пеню впродовж дії карантину, який по сьогоднішній день ще не завершений та існував на період пред'явлення вимог позивачем. У зв'язку із зазначеним, такі дії є неправомірними, оскільки суперечать волі законодавця, викладеній у пункті 15 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
Також, відповідач на підставі статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, просить суд, у випадку задоволення позову, зменшити суму пені на 90%, обґрунтовуючи це тим, що відповідач є комунальним підприємством, яке створене для задоволення потреб споживачів у теплопостачанні, відповідач не є фактичним споживачем природного газу, а заборгованість за спожиту теплову енергію виникла у зв'язку з несплатою саме споживачами, натомість, відповідачем було оплачено природний газ у повному обсязі.
Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив
Позивач зазначає, що доводи, на які посилається відповідач, як на підставу зменшення суми пені, є необґрунтованими та позивач не вбачає виключних та достатніх підстав для зменшення штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача.
Позивач звертає увагу, що нарахування пені здійснено за період, що не перевищує 6 місяців, відповідно до статті 232 Господарського кодексу України, що підтверджується детальним розрахунком, по місяцях, а саме загалом за період з 26.11.2019 по 17.04.2020, тобто, в тому числі за період до введення в Україні обмежувальних заходів пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 №553-ІХ.
Позивач зазначає, що правовідносини між сторонами регулюються нормами Цивільного та Господарського законодавства, а не Законом України "Про Державний бюджет України". Нарахування за статтею 625 Цивільного кодексу України не є штрафними санкціями та не обмежується жодним строком, тому таке нарахування здійснене позивачем на весь період прострочення виконання зобов'язань за договором. Жодних обмежень щодо такого нарахування Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" не містить.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
23.09.2019 між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (споживач) був укладений договір постачання природного газу № 2062/1920-КП-4 (арк.с.15).
Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями (пункт 1.2 договору).
Згідно пункту 3.8 договору, приймання - передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.
Пунктом 4.2 договору, в редакції додаткової угоди № 9 від 23.04.2020, передбачено, що ціна за 1 000 куб метрів природного газу з 01.04.2020 по 30.04.2020 (включно) за цим договором складає 2 897,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 3 476,40 грн.
Згідно 5.1 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового місяця. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до пункту 11.1 договору, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2020 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору, позивач за період жовтень 2019 - квітень 2020 поставив відповідачу природний газ на суму 52 270 689,52 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу (т.1 арк.с. 34-40). Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень.
Відповідач оплатив поставлений природний газ у повному обсязі, але з прострочкою, що підтверджується банківськими виписками (т.1 арк.с.42-250, т.2 арк.с.1-210).
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи між позивачем та відповідачем виникли правовідносини поставки.
Щодо суми пені
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 7.2 договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 178 732,36 грн за період 26.11.2019 по 17.04.2020, але по кожному акту приймання-передачі не більше ніж за 6 місяців.
Враховуючи те, що факт порушення зобов'язання підтверджений належними та достатніми доказами, а також враховуючи, що сторони у договорі передбачили стягнення пені у разі прострочення сплати поставленого природного газу, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені.
Суд не приймає доводи відповідача, викладені у відзиві, оскільки нарахування пені здійснено за період, що не перевищує 6 місяців, відповідно до статті 232 Господарського кодексу України, а саме загалом за період з 26.11.2019 по 17.04.2020 (по мясцясях), тобто, в тому числі за період до введення в Україні обмежувальних заходів пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 №553-ІХ.
Враховуючи викладене, суд перевіривши розрахунок пені, зазначає що він є правильним.
Щодо зменшення розміру пені
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відтак, вирішення питання про зменшення пені та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Відтак, суд, ухвалюючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Суд доходить висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру пені може бути задоволено частково з огляду на таке.
Суд враховує те, що відповідач не є кінцевим споживачем теплової енергії, яка ним отримується, погоджується з його доводами відносно того, що значна заборгованість перед ним кінцевих споживачів істотно впливає на дисципліну його розрахунків із позивачем. Відповідач є підприємством комунальної форми власності, яке з урахуванням своєї профільної діяльності має стратегічне значення для регіону, а тому, є не допустимим доведення його до банкрутства.
Також, суд враховує тяжкий фінансово-економічний стан відповідача та те, що ним оплачено суму заборгованості за договором у повному обсязі.
Враховуючи викладене, зважаючи на доводи відповідача, враховуючи заперечення з боку позивача щодо зменшення суми пені, для забезпечення балансу інтересів сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50% та стягнути з відповідача пеню у розмірі 89 366,18 грн.
Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 217 428,44 грн за період 26.11.2019 по 20.01.2021 та інфляційних втрат у розмірі 286 491,59 грн за період квітень 2020 - січень 2021.
Суд перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, зазначає що він є правильним, тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача без урахування зменшення пені у розмірі 10 239,79 грн.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Клопотання Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради про зменшення пені задовольнити частково.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 29, оф. 504; ідентифікаційний код 32688148) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) пеню у розмірі 89 366,18 грн, інфляційні втрати у розмірі 286 491,59 грн, 3% річних у розмірі 217 428,44 грн та судовий збір у розмірі 10 239,79 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.
Оскільки Єдина судова інформаційно-телекомунікаційної система не почала функціонувати, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи до господарського суду Дніпропетровської області.
Суддя Я.С. Золотарьова