вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
02.08.2021р. Справа № 904/4546/21
За позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця" в особі виробничого структурного підрозділу «Дніпровське територіальне управління», м. Дніпро
До: Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, м. Дніпро
Про: стягнення 214 101, 58 грн.
Суддя Васильєв О.Ю.
ПРЕДСТАВНИКИ : не викликалися
АТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» в особі виробничого структурного підрозділу «Дніпровське територіальне управління» (позивач) звернувся з позовом до ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області (відповідач) про стягнення 214 101, 58 грн. заборгованості, що виникла внаслідок не оплати відповідачем послуг водопостачання та водовідведення за об'єктами за адресами: м. Дніпро , вул. Павлова, буд. 5 та м. Дніпро, вул. Привокзальна, буд. 15Б, за період : квітень-грудень 2018, січень-грудень 2019р., січень - листопад 2020р.
Ухвалою суду від 05.05.21р. було відкрите провадження у справі №904/4546/21 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.
ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області (відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи (поміж-іншим) наступне: 24.12.20р. позивачем були направлені на адресу відповідача проекти договорів на послуги з водопостачання та водовідведення на 2020 та 2021 рік для оформлення; однак за період часу з квітня 2018 по листопад 2020р. між сторонами не було укладено жодних договорів. Згідно п.6. Правил надання послуг централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (затверджених постановою КМУ від 05.07.19р. №690) надання послуг водовідведення здійснюється виключно на договірних засадах. На думку відповідача, оскільки між сторонами не було укладено договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, тому позовні вимоги є безпідставними. Також відповідач зазначає, що він є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок Державного бюджету України.
АТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» в особі виробничого структурного підрозділу «Дніпровське територіальне управління» (позивач) заперечував проти обставин, викладених відповідачем у відзиві , зазначаючи: чинним законодавством зобов'язано споживачів оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними; відсутність укладеного між сторонами договору не звільняє відповідача від сплати комунальних послуг. Також зазначає, що в матеріалах справи наявні відповідні акти виконаних робіт за водопостачання та водовідведення за спірний період на загальну суму 214 101, 58 грн., які підписані без будь-яких заперечень з боку відповідача. Підписавши ці акти , відповідач підтвердив отримання цих послуг. Враховуючи вищезазначене, позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області (відповідач) своїм правом на надання заперечень на відповідь на відзив не скористався.
Відповідно до вимог ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку , але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Законом не надано право судді продовжити цей строк (встановлений законом). Однак, господарським судом під час розгляду даної справи враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», а саме: продовжено період карантину до 22.06.2020. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено період карантину до 31.07.2020; постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 продовжено період карантину до 31.08.2020.; постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020р. № 760 продовжено період карантину до 31.10.2020р.; постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2020р. № 956 продовжено період карантину до 31.12.2020р.; постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020р. № 1236 продовжено період карантину до 28.02.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021р. №104 продовжено період карантину до 30.04.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021р. №405 продовжено період карантину до 30.06.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2021р. №611 продовжено період карантину до 31.08.2021р.
Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов'язок держави - захищати життя людини.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Відповідно до п.4 ст. 11 ГПК України , суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Одночасно, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004)
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.
Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, в зв'язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, в зв'язку з поведінкою заявників.
Згідно з приписами ст.114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій; строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
АТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» в особі виробничого структурного підрозділу «Дніпровське територіальне управління» (позивач) надавалися послуги з водопостачання та водовідведення на об'єкти за адресами: м. Дніпро, вул. Павлова. буд. 5 там. Дніпро, вул. Привокзальна, буд. 15Б. Головному управлінню Національної поліції в Дніпропетровській області (відповідач) .
Так, за період квітень 2018р. - листопад 2020р. позивачем було надано послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 214 101, 58 грн. (що підтверджується відповідними актами виконаних робіт (підписаними відповідачем без зауважень, а.с.18-83). Судом встановлено, що разом з цими актами відповідачу виставлялися рахунки на оплату послуг (а.с.18-83). Однак відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань оплату отриманих від позивача послуг за цими актами не оплатив. У зв'язку з чим (згідно наданого позивачем розрахунку) за відповідачем рахується заборгованість з наданих послуг водопостачання та водовідведення в загальному розмірі 214 101, 58 грн. за період квітень 2018р. - листопад 2020р.
Зі змісту статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вбачається, що до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, серед яких централізоване водопостачання та централізоване водовідведення.
Згідно з вимогами пунктів 2.1. та 2.2. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 (далі - Правила № 190), договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду і питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги». Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно із статтею 19 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» № 2918-ІІІ від 10.02.2002 укладення договору між підприємством водопостачання та споживачем на надання послуг з водопостачання є обов'язковим.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-ІУ, який був чинний у період виникнення боргу, споживач комунальних послуг зобов'язаний укласти договір та оплачувати спожиті комунальні послуги.
Незважаючи на законодавчі вимоги щодо обов'язковості укладання відповідного договору, Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області (відповідач) споживав послуги водопостачання та водовідведення, які надав йому позивач, без укладання такого договору.
В той же час, відповідно до приписів ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Статтею 530 ЦК України передбачено , що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.(ст.525 ЦК України).
Згідно ч.3-4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Здійснивши оцінку наданих позивачем доказів за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що такі докази більш вірогідно підтверджують обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог; ніж ті ,на які посилається відповідач на заперечення позову . За перелічених вище обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, що відповідно є підставою для задоволення позову у повному обсязі.
Одночасно заперечення відповідача суд оцінює критично, оскільки вони спростовуються підписаними відповідачем без зауважень актами виконаних робіт з водопостачання та водовідведення за спірний період. Також відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати фактично отриманих послуг.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 178, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з відповідача - Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20А; код ЄДРПОУ 40108866) на користь позивача - Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49124, м. Дніпро, вул. Магаданська, 43; код ЄДРПОУ ВП 41149437/номер ідентифікації 882): 214 101, 58 грн. - заборгованості та 3 211, 52 грн. - витрат на сплату судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 02.08.2021р.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.Ю.Васильєв