вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про залишення позовної заяви без руху
30.07.2021м. ДніпроСправа № 904/6746/21
Суддя Назаренко Н.Г. , розглянувши матеріали
за позовом Державного підприємства "Лікувально-оздоровчий пансіонат "Агарський мис" Національної академії наук України, м. Бердянськ, Запорізька область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська компанія "Планета", м. Дніпро
про стягнення заборгованості у розмірі 1 000 000,00 грн.
Без участі представників сторін
Державне підприємство "Лікувально-оздоровчий пансіонат "Агарський мис" Національної академії наук України звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська компанія "Планета" заборгованості з орендної плати у розмірі 1 000 000,00 грн. за договором оренди №1 майна, що належить до майнового комплексу НАН України від 13.03.2017.
Позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
1. Разом з позовною заявою господарським судом отримано клопотання від 22.07.2021 про відстрочення або звільнення від сплати судового збору, у якому просить суд розстрочити або звільнити від сплати судового збору у зв'язку із складними фінансово-економічними умовами, арештом рахунків підприємства.
Пунктом 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Всупереч вимог пункту 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України позивач не долучив до позовної заяви доказ сплати судового збору, проте заявив клопотання про розстрочення або звільнення від сплати судового збору з посиланням на складні фінансово-економічні умови, арешт рахунків підприємства.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З 01.01.2021 набрав чинності Закон України "Про державний бюджет України на 2020 рік", статтею 7 якого встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року становить 2270,00грн.
Господарський суд встановив, що позов складається з однієї позовної вимоги.
Таким чином, за подання позовної заяви в позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 15 000,00 грн.
Щодо клопотання позивача клопотання про звільнення від сплати судового збору або його розстрочення, суд зазначає наступне.
Судові процедури повинні бути справедливими, особа не може бути безпідставно позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Разом з тим національне законодавство встановлює механізм відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Підстави для вчинення господарським судом дій щодо відстрочення та розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати викладені в Законі України "Про судовий збір".
Законом «Про судовий збір» встановлено ставки такого збору за подання до судів процесуальних документів - позовних заяв, апеляційний та касаційних скарг тощо.
При цьому у вказаному законі чітко визначено коло суб'єктів, які повинні сплачувати вказаний вид збору, а саме громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ст. 2 Закону).
Одночасно статтями 5 та 8 Закону України «Про судовий збір» визначено виключне коло осіб та випадків коли сторона звільняється від сплати судового збору або сплати збору може бути відстрочена або розстрочена.
Так, відповідно до ст. 5 вищезазначеного Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:
1) позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі;
2) позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи;
3) позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів;
4) позивачі - у справах щодо спорів, пов'язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов'язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні";
5) особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - у справах щодо спорів, пов'язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги;
6) позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення;
7) громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб;
8) особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
9) особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю;
10) позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
11) виборці - у справах про уточнення списку виборців;
12) військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків;
13) учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав;
14) позивачі - у справах у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту";
15) фізичні особи (крім суб'єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом;
15 1) органи місцевого самоврядування - за подання заяви про визнання спадщини відумерлою;
16) позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19 - 21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
17) засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов'язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору;
20) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, його територіальні органи;
21) заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;
22) позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;
23) позивачі - за подання позовів щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років".
Приписами ст. 8 Закону України «Про судовий збір» » визначено умови відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. А саме:
1. Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
2. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Таким чином, положеннями вищезазначеного Закону не передбачено можливості звільнення або розстрочення сплати судового збору для юридичних осіб. Ці процесуальні норми, якими керувався суд апеляційної інстанції є зрозумілими та наслідки їх невиконання є достатньо передбачуваними. (постанова ВС у справі № 641/3706/19 від 07.12.2020).
Статтею 129 Конституції України передбачено, що здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи даний принцип, а також положення статті 5 Закону України "Про судовий збір", господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору.
Отже, з урахуванням положень статті 8 Закону України "Про судовий збір", суд наділений правом відстрочення, зменшення та звільнення від сплати судового збору лише щодо фізичних осіб за наявності певних умов та юридичних осіб за наявності підстав, визначених пунктом 3 вказаної норми.
При цьому в контексті статті 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочення та звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду.
Судом також враховано положення статті 8 Конституції України, якою передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а за змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
При цьому, статтею 129 Конституції України передбачено, що здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно із статтею 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.
Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, визначених процесуальним законом.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав розстрочення або відстрочення сплати судового збору.
Таким чином, до позовної заяви не додані документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Отже, враховуючи відсутність сплати судового збору, суд дійшов висновку про невідповідність позовної заяви вимогам пункту 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити на наступному.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
У даному випадку, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, яке визначено ГПК України і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про відстрочення судового збору.
Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.12.2020 по справі №922/3488/19.
2. Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Згідно положень частини 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Належним доказом направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів є розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція) та опис вкладення, який відповідає спеціалізованій формі бланків №107.
З опису вкладення, наданого Позивачем в якості доказу направлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача, вбачається, що позивачем направлено лише позовну заяву без додатків.
Крім того, з копії опису вкладення неможливо встановити дату прийняття поштовим відділенням цього відправлення. Натомість, з копії фіскального чеку та накладних ДП "Укрпошта" вбачається, що відправлення було надіслане 13.07.2021, тоді як позовна заява датована 22.07.2021.
Отже, позивачем не надано належних доказів направлення на адресу відповідача додатків до позовної заяви.
Таким чином, позовна заява подана без додержання вимог, викладених у статтях 164 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 164 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Відповідно до частини першої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 174, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Відмовити позивачу в задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору.
2. Позовну заяву залишити без руху.
3. Позивачу протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме:
- надати докази направлення на адресу відповідача позовної заяви з додатками;
- надати докази сплати судового збору.
4. Роз'яснити, що у випадку невиконання позивачем вимог суду про усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Г. Назаренко