ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
27 липня 2021 року Справа № 924/1/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Дужич С.П.
секретар судового засідання Олійник Т.М.
за участю представників сторін:
позивача: Безпалюка О. Л. адвоката, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 28.02.2012 №4844;
відповідача: Шишової Ю.С., представника, наказ №1274 від 26.07.21;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Хмельницької області, ухваленого 08.04.21р. суддею Смаровозом М.В. о 17:51 у м.Хмельницькому, повний текст складено 22.04.21р. у справі №924/1/21
за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання"
про стягнення 656664 грн основного боргу, 139912,65 грн пені, 35127,42 грн 3% річних, 30678,73 грн інфляційних втрат, 1104,34 грн збитків
Позивач звернувся до суду із позовом до комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" про стягнення існуючої станом на час подання позову заборгованості у вигляді 656664 грн. основного боргу, 139912,65 грн. пені, 35127,42 грн. 3% річних, 30678,73 грн. інфляційних втрат, 1104,34 грн. збитків на підставі договору постачання природного газу № 1528/18-КП-34 від 09.10.2018р.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та комунальним підприємством “Славутське житлово-комунальне об'єднання” 09.10.2018р. укладено договір № 1528/18-КП-34 постачання природного газу. При цьому, позивач просить вважати правильним найменування позивача “Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”.
Як стверджує позивач, на виконання умов договору, позивач у період жовтня 2018р. - квітня 2019р. передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1261733,73 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, що надані згідно додатку до цього позову. Також, позивач зауважив, що відповідно до пункту 6.1. договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. При цьому, позивач вказує на те, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 6.1. договору, а саме розрахувався за поставлений природний газ у сумі 605069,73 грн. Таким чином, станом на 30.11.2020р. сума основного боргу за спірним правочином складає 656664 грн.
В подальшому, на виконання п. 11.2. договору, 22.02.2019р. позивач направив на електронну адресу відповідача повідомлення № 26-2208/1.17-19, яким інформував відповідача про те, що з 01.03.2019р. у правовідносинах між позивачем та відповідачем за договором застосовуються пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п'ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п.6.4 договору; та не застосовуються пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз.1) підп.3.9.2 п.3.9, абзац четвертий підп.5) п.6.2, абзац другий підп.2) п.6.4 договору.
Крім того, як зазначив позивач, пунктом 5.7. договору (в редакції додаткової угоди від 03.12.2018р. № 4) передбачено відшкодування позивачу збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 договору. Разом з тим, 17.05.2019р. позивачем на адресу відповідача відправлено акт-претензію за № 26-1441-19, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 36211,94 грн. за різницю між замовленим в березні 2019, обсягом, природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2019р. природного газу за договором, згідно детального розрахунку збитків, наданого у додатку до цього позову. Як стверджує позивач, акт-претензія від 17.05.2019р. № 26-1441-19 отриманий відповідачем 27.05.2019р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак, станом на момент звернення із цим позовом до суду, збитки позивача в добровільному порядку відповідачем не відшкодовані. 18.11.2019р. позивачем на адресу відповідача направлено лист № 26/10-3553-19 щодо перерахунку по акту-претензії № 26-1441-19 від 17.05.2019р., яким позивач уточнив суму вимоги та вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 1104,34 грн. При цьому, позивач зауважив, що лист № 26/10-3553-19 щодо перерахунку по акту-претензії за № 26-1441-19 від 17.05.2019р. отриманий відповідачем 02.12.2019р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак, станом на момент звернення із цим позовом до суду, збитки позивача в добровільному порядку відповідачем не відшкодовані. Таким чином, позивач зазначив, що загальний розмір збитків, завданих позивачу неналежним виконанням відповідачем п. 2.1 договору, розрахований на підставі п. 3.13 та 5.7. договору та п. 1 Розділу VI Правил складає 1104,34 грн.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 08.04.2021 позов акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" про стягнення 656664 грн основного боргу, 139912,65 грн пені, 35127,42 грн 3% річних, 30678,73 грн інфляційних втрат, 1104,34 грн збитків задоволено частково.
Стягнуто з комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 656664 грн. основного боргу, 69956,33 грн. пені, 35127,42 грн. 3% річних, 30678,73 грн. інфляційних втрат, 1104,34 грн. збитків, 12952,31 грн. відшкодування судового збору.
У решті позову відмовлено.
В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст.ст. 526, 530, 611, 623, 625, 627, 655, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. 231 ГПК України, докази наявні в матеріалах справи, вказав, що наявні підстави для задоволення позову. При цьому суд зазначив, що не бере до уваги докази подані відповідачем щодо часткового погашення заборгованості, оскільки вони не засвідчені всупереч ст. 91 ГПК України та у позивача відсутні відомості про зарахування таких коштів на їхній рахунок. Крім того, суд за посиланням на ст.ст. 549, 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, докази наявні в матеріалах справи, прийшов до висновку про зменшення нарахованої до стягнення пені на 50%.
Не погодившись із винесеним рішенням АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулася із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.04.2021 у справі №924/1/21 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 69 956,32 грн скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” щодо стягнення неустойки у сумі 69 956,32 грн задовольнити.
Так, з посиланням на ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, постанову ВГСУ від 08.04.2015 у справі №902/1568/14 вказує, що під час зменшення пені судом не було враховано інтереси позивача; не враховано те, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов'язанням за договором; судом не було з'ясовано чи були заподіяні збитки позивачу неналежним виконанням зобов'язання, а також не було оцінено розмір таких збитків, відповідно до ст.ст. 224, 226 ГК України; рішення суду не містить жодного покликання на будь-які докази, які б підтверджували скрутне матеріальне становище відповідача.
Судом не враховано те, що важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки.
Суд не надав належної оцінки ступеню виконання зобов'язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу, що призвело до порушення судами приписів статті 233 ГК України, статей 525, 526, 551, 599, 625 Цивільного кодексу України.
Відзиву на апеляційну скаргу від комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" не надійшло, що в силу норм ч.3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.
В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи викладені в своїй апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.04.2021 у справі №924/1/21 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 69 956,32 грн скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” щодо стягнення неустойки у сумі 69 956,32 грн задовольнити.
Представник позивача заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Звернула увагу, що на даний час кошти по платіжним дорученням від 05.04.2021, від 06.04.2021, від 07.04.2021 про здійснення часткової сплати заборгованості вже надійшли на рахунок позивача. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.04.2021 по справі №924/1/21 - без змін.
Представник позивача підтвердив, що кошти по платіжним дорученням від 05.04.2021, від 06.04.2021, від 07.04.2021 надійшли на рахунок позивача.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
09.10.2018 між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальником) та комунальним підприємством "Славутське житлово-комунальне об'єднання" (споживачем) було укладено договір постачання природного газу № 1528/18-КП-34 (далі договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1. договору).
Згідно із п. 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.
Як передбачено п. 1.3. договору 1.3. необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в пункті 2.1 цього договору, споживач визначає самостійно.
Відповідно до п. 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01.10.2018 по 17.10.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 27,3 тис. куб. метрів.
Згідно із п. 2.2. договору обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором, повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у пункті 1.2 цього договору. Споживач самостійно визначає планові обсяги, зазначені у пункті 2.1 цього договору, і несе відповідальність за правильність їх визначення.
Як передбачено п. 2.3. договору, допускається відхилення фактично переданих обсягів газу від планових обсягів, зазначених в п. 2.1 цього договору. Узгодження обсягів газу, що передаються по даному договору у відповідному періоді, підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі газу відповідно до розділу 3 даного договору. При цьому, споживач не позбавляється права на коригування за власною ініціативою планових обсягів газу, зазначених в пункті 2.1. цього договору, шляхом підписання додаткової угоди.
Відповідно до п. 2.4. договору допускається відхилення споживання обсягу природу відповідного періоду постачання газу в розмірі ± 5 відсотків (плюс/мін) від підтвердженого постачальником планового обсягу (номінації) без узгодження сторін. Підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу, відповідно до п. 3.7. цього договору, вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному періоді постачання газу.
Згідно із п. 5.1. договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. На дату укладання договору на природний газ становить 4942 грн. за 1000 куб.м.
Як передбачено п. 5.2. договору, ціна за 1000 куб.м газу за цим договором на дату його укладання становить 9488,64 грн.
Відповідно до п. 5.4. договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
Як передбачено п. 6.1. договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Розділом 7 договору визначені права та обов'язки сторін, де в п. 7.2. вказано, що споживач зобов'язаний, зокрема: своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором; відшкодувати витрати на припинення газопостачання, понесені постачальником, у разі припинення постачальником газопостачання у зв'язку із порушенням споживачем норм законодавства та/або умов цього договору.
Розділом 8 договору встановлена відповідальність сторін, де в п.п. 8.1., 8.2., 8.8. вказано, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Збитки, завдані одній із сторін внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов'язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених законодавством.
Відповідно до п. 10.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних становить п'ять років.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 до 17.10.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1.).
До договору додано додаткові угоди № 1 від 24.10.2018, № 2 від 27.10.2018, № 3 від 07.11.2018, №5 від 20.03.2019, № 4/5 від 20.03.2019, № 6 від 29.03.2019, № 6/7 від 24.04.2019.
Відповідно до додаткової угоди до договору постачання природного газу № 4 від 03.12.2018 сторонами було внесено зміни до договору, де зокрема пунктом 3.13. угоди передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1. договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7. цього договору.
При цьому розмір збитків визначається наступним чином: 3.13.1 якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період; 3.13.2 якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В=(Vф-Vп) х Ц х К, де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений у п. 2.1 цього договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.
Згідно з п. 5.1. договору (в редакції додаткової угоди від 03.12.2018) оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Як передбачено п. 5.7. договору (в редакції додаткової угоди від 03.12.2018), відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13. цього договору, здійснюється наступним чином: постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив пункт 3.9. цього договору та не надав акт приймання-передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених пунктом 2.1. цього договору, розраховує збитки відповідно до п.п. 3.13. або 3.13.2 пункту 3.13. цього договору; постачальники після 15 числа місяця, наступного за розрахунковий період, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; споживач протягом 20 робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії. У разі якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.
Відповідно до п. 6.2. договору (в редакції додаткової угоди від 03.12.2018), споживач зобов'язаний, зокрема: відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13. цього договору.
Розділом 7 договору (в редакції додаткової угоди від 03.12.2018) встановлена відповідальність сторін, де в п.п. 7.1., 7.2. вказано, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Як передбачено п. 7.7. договору (в редакції додаткової угоди від 03.12.2018) збитки, завдані одній із сторін внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов'язань, відшкодовуються винною стороною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених цим договором та чинним законодавством України.
Відповідно до п. 9.3. договору (в редакції додаткової угоди від 03.12.2018) строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2019р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 1.1.).
Відповідно до додаткової угоди №4/5 від 20.03.2019 сторони домовились, що пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз. 2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7 абзац п'ятий підп. 5) п.6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п.6.3, абзац третій підп. 2) п. 6.4 цього договору застосовується сторонами з 01 березня 2019 року.
Додатковою угодою №5 від 20.03.2019 сторони виклали п. 2.1 договору у такій редакції: Постачальник передає споживачу з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 174,991 тис. куб.м., в тому числі по місяцях: жовтень 2018р. - 6,569, листопад 2018р. - 25,051, грудень 2018р. - 33,904, січень 2019р. - 37,315, лютий 2019р. - 29,527, березень 2019р. - 32,157, квітень 2019р. - 10,468.
Відповідно до додаткової угоди №6 від 24.04.2019 сторони погодились викласти у п. 2.1 розділу 2 “Кількість та фізико-хімічні показники природного газу” замовлений споживачем на квітень 2019р. обсяг (об'єм) природного газу, зазначений в таблиці цього пункту у наступній редакції: квітень 2019р., обсяг 7,165 тис.куб.м. Сторони домовились, що загальний обсяг (об'єм) природного газу, який постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) визначається з врахуванням вищезазначених змін.
Відповідно до актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2018 на суму 62330,88 грн, від 30.11.2018 на суму 187446,91 грн., від 31.12.2018 на суму 253690,48 грн, від 31.01.2019 на суму 279213,67 грн, від 28.02.2019 на суму 220939,08 грн, від 31.03.2019 на суму 204499,79 грн (обсяг 27,33 тис.куб.м), від 30.04.2019р. на суму 53612,92 грн. НАК “Нафтогаз України” (постачальник) передав комунальному підприємству "Славутське житлово-комунальне об"єднання" (споживачу) на підставі договору № 1528/18-КП-34 від 09.10.2018 природний газ власного видобутку, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.
Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 6.1. договору, а саме розрахувався за поставлений природний газ частково і станом на 30.11.2020 сума основного боргу за спірним правочином складає 656664 грн, що підтверджується, зокрема, випискою за період з 01.01.2018 по 30.11.2020 по операціям по договору постачання природного газу № 1528/18-КП-34 від 09.10.2018.
Відповідно до повідомлення № 26-2208/1.17-19 позивач інформував відповідача про те, що з 01.03.2019 у правовідносинах між позивачем та відповідачем за договором застосовуються пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п'ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п.6.4 договору; та не застосовуються пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз.1) підп.3.9.2 п.3.9, абзац четвертий підп.5) п.6.2, абзац другий підп.2) п.6.4 договору.
У акті-претензії на суму 13002,68 грн, адресованій комунальному підприємству "Славутське житлово-комунальне об'єднання", акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” вимагає керуючись п.п. 3.13. та 5.7. договору та пунктом 1 розділу VI Правил постачання природного газу, сплатити (відшкодувати збитки) у сумі 13002,68 грн. протягом 20 робочих днів з дати отримання цього акта-претензії.
18.11.2019 позивачем на адресу відповідача направлено лист № 26/10-3553-19 щодо перерахунку по акту-претензії № 26-1441-19 від 17.05.2019, яким позивач уточнив суму вимоги та вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 1104,34 грн.
Крім того, 08.04.2021 на адресу суду відповідачем надіслано не засвідчені (всупереч вимогам ст.91 ГПК України) жодним чином (тобто, ні звичайним підписом, ані електронним цифровим підписом) копії платіжних доручень від 05.04.2021, від 06.04.2021, від 07.04.2021 (2 прим.).
В матеріалах справи також наявні копії: довідки з ЄДРПОУ АБ № 610823 від 28.01.2013, листа № 04-29/2315 від 23.09.2020; листа № 980 від 25.06.2020, статуту акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, затвердженого постановою КМУ № 1044 від 14.12.2016р. тощо.
Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Хмельницької області від 08.04.2021 позов акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" про стягнення 656664 грн основного боргу, 139912,65 грн пені, 35127,42 грн 3% річних, 30678,73 грн інфляційних втрат, 1104,34 грн збитків задоволено частково.
Стягнуто з комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 656664 грн. основного боргу, 69956,33 грн. пені, 35127,42 грн. 3% річних, 30678,73 грн. інфляційних втрат, 1104,34 грн. збитків, 12952,31 грн. відшкодування судового збору.
У решті позову відмовлено.
При цьому, АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не погоджується із вказаним рішенням лише в частині зменшення пені на 50 %, тобто у відмові в стягненні 69956,32 грн.
Таким чином, в силу вимог ст. 269 ГПК України судова колегія переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині зменшення пені.
За приписами частини першої статті 230 ГК України, пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Як зазначалося вище, судом першої інстанції було зменшено розмір нарахованої пені на 50%.
Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною третьою статті 551 ЦК України.
Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому, обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, частини першої статті 78, частини першої статті 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18).
Як убачається зі змісту рішення у справі, місцевий господарський суд, зменшуючи на 50% розмір пені, на підставі розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, установив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки.
При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зокрема, суд першої інстанції при вирішенні питання про зменшення пені взяв до уваги наступне: об'єктивні обставини, які призвели до виникнення боргу, та те, що відповідачем до подання позову у значній мірі виконано свої договірні зобов'язання, розмір інфляційних втрат, збитків та річних, що підлягають стягненню з відповідача за договором постачання природного газу № 1528/18-КП-34 від 09.10.2018.
З приводу доводів скаржника про те, що зменшення судом розміру пені завдає йому збитків, і при зменшенні пені суд не дослідив негативні наслідки, спричинені позивачеві, колегія суддів зазначає, що відповідно до норм статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, між тим, під час вирішення даного спору, позивачем не надано, а відтак матеріали справи не містять доказів, які підтверджують наявність у позивача збитків, які б були спричинені простроченням саме відповідача.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вказує, що суд першої інстанції врахував, також, майнові інтереси позивача, оскільки зменшив розмір неустойки саме на 50%, що, в свою чергу, спростовує доводи апеляційної скарги про зворотнє.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, №924/754/18 від 18.06.2019, №912/1703/18 від 27.03.2019, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.20 у справі 909/1240/19 (909/1076/19), від 30.09.20 у справі №922/3667/19.
Таким чином, суд першої інстанцій, у вирішенні питання про зменшення нарахованої до стягнення суми пені, перевірив доводи сторін щодо їх фінансового стану, врахував їх майнові інтереси та установив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки.
Крім того, посилання скаржника в апеляційній скарзі на судову практику Вищого господарського суду України у справі №902/1568/14 від 08.04.2015, не береться колегією суддів до уваги, оскільки правова позиція, викладена в наведеній постанові, відповідно до процесуального закону не є обов'язковою при розгляді справ господарськими судами.
Доводи скаржника на те, що місцевим господарським судом у розгляді справи порушені приписи статті 233 ГК України, статей 525, 526, 551, 599, 625 ЦК України не знайшли свого підтвердження у розгляді апеляційної скарги останнього.
Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.
Отже, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 08.04.2021 у даній справі прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Крім того, у зв'язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.04.21 у справі №924/1/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.04.21 у справі №924/1/21 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.
4. Справу №924/1/21 повернути до Господарського суду Хмельницької області.
Повний текст постанови складений "29" липня 2021 р.
Головуючий суддя Миханюк М.В.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Дужич С.П.