Постанова від 15.07.2021 по справі 910/18326/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2021 р. м.Київ Справа№ 910/18326/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання Салій І.О.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 15.07.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю “Будресурс-Економія” та Бази виробничо -технологічної комплектації Національної гвардії України

на рішення Господарського суду міста Києва

від 13.07.2020 (повний текст складено 25.06.2020)

у справі №910/18326/19 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Бази виробничо - технологічної комплектації Національної гвардії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будресурс-економія”

про стягнення штрафних санкцій за порушення господарських зобов'язань у розмірі 195 879,15 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

База виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України звернулась до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будресурс-економія” про стягнення штрафних санкцій за порушення господарських зобов'язань.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором підряду на капітальне будівництво № 116 від 14.0.2018, в частині якості виконаних робіт та їх строків, зокрема, позивач вказував, що ТОВ “Будресурс-економія” порушено строки виконання робіт за Договором, в зв'язку з чим, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за порушення строків виконання робіт в розмірі 116 990,63 грн., штраф за порушення строків виконання розмірі у розмірі 49 926,18 грн., а також штраф за неякісно виконанні роботи у розмірі 6 498,76 грн. (з урахуванням здійснених уточнень).

Короткий зміст заперечень на позов

Відповідач в обґрунтування заперечень на позов посилався на те, що :

- виконання робіт у повному обсязі згідно з Договором і дорученнями замовника підтверджується Актом готовності об'єкта до експлуатації від 18.03.2019, у п. 5 якого зазначено, що будівельні роботи виконано у строк: початок робіт - вересень 2017 року, закінчення робіт - листопад 2018 року, а отже всі роботи по будівництву об'єкта були виконані відповідно до умов Договору у листопаді 2018 року, тобто у строки, передбачені Додатковою угодою № 1 до Договору та Календарним графіком виконання робіт. Відповідач зазначає, що на підставі означеного Акта 03.04.2019 видано Сертифікат КС № 162190931658 щодо відповідності зазначеного об'єкта проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації;

- усі додаткові роботи з будівництва об'єкта, які були визначені дорученнями замовника, виконані відповідачем у листопаді 2018 року, але замовник відмовився підписувати усі Акти виконаних робіт № 12-21, які були надані йому відповідачем 06.12.2018, а прийняв до оплати лише роботи згідно з Актами № 12-16, на оплату яких у замовника було наявне фінансування;

- затримка у підписанні Актів виконаних робіт № 17-21 має вважатися у розумінні ст. 613 ЦК України та ст. 221 ГК України простроченням кредитора, тобто позивача;

- позивачем також було допущено порушення умов Договору у частині обов'язку передати відповідачу уточнену проектну документацію, якою було б передбачено перелік та обсяг виконання додаткових робіт;

- суми пені та штрафу мають обраховуватись від розміру робіт, а не від вартості і матеріалів, і робіт;

- відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі №910/18326/19 позов задоволено частково: присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будресурс-економія" на користь Бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України пеню в розмірі 103 457 грн. 16 коп., штраф в розмірі 55 453 грн. 39 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 383 грн. 66 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог мотивовано тим, що:

- розмір пені та штрафу, обумовлений п. 12.7 Договору, має обраховуватись саме від вартості робіт та матеріалів, що є предметом Договору.

- відповідачем допущено порушення строків виконання робіт за Договором понад 30 календарних днів, вимоги про стягнення штрафу є обґрунтованими в розмірі 49 866,18 грн;

- здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру штрафу на підставі п. 12.6 Договору, судом першої інстанції встановлено, що стягненню з відповідача підлягає штраф в розмірі 6 497,76 грн.;

- заява про застосування строку позовної давност була направлена засобами поштового зв'язку 19.12.2019, а відтак, здійснені позивачем нарахування пені та штрафу до 19.12.2018, здійснені поза межами річного строку;

- з урахування пропуску строку позовної давності, з відповідача підлягає стягненню пеня за порушення строків виконання робіт в сумі 103 457,16 грн., штраф за порушення строків виконання робіт у розмірі 48 954,63 грн. та штраф нарахований на підставі п. 12.6 Договору у розмірі 6 498,76 грн., оскільки такий штраф нарахований на підставі Дефектного акту від 16.04.2019.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будресурс-економія" та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будресурс-економія" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі №910/18326/19 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Скаржник посилався на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального права, зокрема:

- під час розгляду справи по суті 22.06.2020 і 13.07.2020 судом у порушення вимог ст. 131-2 і п.п.11 п.16-1 розділу XV Конституції України та ч.З ст. 56 ГПК України було допущено до участі у справі у якості представників Позивача: Шевченка С.М., Березовського В.В., Качука Д.С., які свої повноваження діяти від імені Позивача відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) - не підтвердили; повноваження станом на 30.07.20 у справі відсутні;

- відповідач у запереченні на відповідь на відзив заявляв до суду клопотання, проте, судом першої інстанції процесуального рішення по вищевказаним клопотанням, а саме відповідної ухвали, не прийнято і не проголошено, що є порушенням норм процесуального права, передбачених ст.ст. 232, 233, 240 ГПК України;

- судом першої інстанції безпідставно постановлено ухвалу від 02.03.2020 в порядку ст.ст. 174, 176 ГПК України про залишення позовної заяви без руху та вдруге надано позивачу строк для усунення одних і тих же недоліків, а отже судом першої інстанції не застосовано положення п.8 ч.1 ст. 226 ГПК України;

- судом у порушення вимог ст. 238 ГПК України не зазначено переліку доказів, якими Відповідач підтверджує або спростовує наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; не зазначено мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; не надано мотивованої оцінки кожного аргументу, наведеного відповідачем щодо відсутності підстав для задоволення позову; не зроблено висновків по кожній обставині, яка є предметом доказування у справі, про визнання її встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів;

- суд був зобов'язаний виконати вимоги ст.246 ГПК України шляхом постановления окремої ухвали, оскільки у діях службових осіб замовника вбачаються ознаки службового підроблення, які полягають у внесенні неправдивих відомостей до документів, які подавалися Замовником до ДАБІ у січні 2019 року та березні 2019.

Крім того, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, а саме:

- суд першої інстанції не з'ясував причини та обставини ненадання Підряднику уточненої проектної документації, не витребував її від позивача, ігноруючи відповідне клопотання відповідача, та не надав належної правової оцінки факту приховування позивачем уточненої проектної документації, чим допустив неповноту з'ясування фактичних обставин, унаслідок чого зробив помилкові висновки про можливість застосування до відповідача штрафних санкцій;

- судом допущено порушення та не застосовано приписи статей 875, 877 Цивільного кодексу України, частина 4 статті 612 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 613 Цивільного кодексу України, ст. 614 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 220 Господарського кодексу України;

- відповідачем надано документальні підтвердження (лист Замовника від 12.02.2019 №83/104) того, що Замовник допустив явне прострочення виконання своїх зобов'язань щодо підписання Акту виконаних робіт №17, судом зазначені письмові докази безпідставно і упереджено до уваги не взято;

- судом неправомірно нараховано штрафні санкції на Відповідача по Акту виконаних робіт №17, оскільки затримка у його наданні замовнику відбулася у зв'язку з простроченням позивача;

- судом неправомірно нараховано штрафні санкції на Відповідача по Акту виконаних робіт №18, оскільки затримка у його наданні Замовнику відбулася у зв'язку з простроченням позивача;

- фактичні обставини передавання замовнику Актів виконаних робіт №17 (залишок неоплаченої суми), №18 (залишок неоплаченої суми) та №№ 19-21 підтверджуються особистим підписом представника Замовника на другому примірнику супровідного листа Підрядника від 01.04.2019 №25/1/1, від 09.04.2019 №25/1/2, №25/1/3 від 10.04.2019, №25/1/4 від 24.04.2019;

- на виконання вимог замовника відповідач був вимушений здійснити корегування Актів виконаних робіт №№ 19-21 та надав їх Замовнику додатками до листа від 10.05.2019 №32/Б/1;

- позивач не вчиняв дій, які встановлені договором, щодо приймання та підписання Актів виконаних робіт по реально виконаним роботам, то затримка у підписанні Актів виконаних робіт №№17-21 має вважатися у розумінні ст. 613 ЦК України та ст. 221 ГК України простроченням кредитора, тобто позивача;

- суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не вказав мотивів, з яких він відхилив доводи відповідача про відсутність підстав для застосування до нього штрафних санкцій з огляду на положення п. 12.7 Договору, і не дослідив зазначене питання, чим допустив неповноту у з'ясуванні обставин, що мають значення для вирішення справи;

- в оскаржуваному рішенні не навів своїх висновків щодо їх оцінки та не навів мотивів, з яких не взято до уваги у якості письмових доказів відмову ДАБІ у видачі сертифіката від 17.01.2019 №КС172190170682 і лист замовника від 21.01.2019 №83/42. Крім того, суд не навів мотивів щодо невитребування від позивача інших доказів з цього питання, зокрема Акту готовності об'єкта до експлуатації, який подавався замовником до ДАБІ у січні 2019 року;

- при ухваленні оскаржуваного рішення судом безпідставно не враховано документальні докази, що підтверджують виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору, зокрема: Акт готовності об'єкта до експлуатації від 18.03.2019, який подавався замовником до відділу державного архітектурно-будівельного контролю Вишгородської міської ради, а також Сертифікат КС 162190931658 від 03.04.2019, виданий замовнику ДАБІ на підставі зазначеного Акту готовності до експлуатації;

- суд безпідставно зробив висновки стосовно взяття до уваги лише тих Актів виконаних робіт, які підписані Замовником; у той же час недобросовісним діям замовника щодо ухилення від підписання інших поданих йому Актів виконаних робіт суд відповідної оцінки не надав, чим допустив неповноту у з'ясуванні фактичних обставин справи;

- судом не здійснено належну оцінку усім наявним у справі доказам, зокрема, експертної оцінки від 16.07.2018;

- додаткові будівельні роботи виконувалася відповідачем без наявної уточненої проектної документації і ці роботи за обсягом і ціною є значно більші, ніж ті, що перелічені у підписаних замовником Актах виконаних робіт №№ 17-21, на які посилається у позовній заяві позивач;

- в мотивувальній частині оскаржуваного рішення судом наведено висновки стосовно того, що розмір пені та штрафу, обумовлений п. 12.7 Договору, має обраховуватись від вартості робіт та матеріалів, проте, такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи та п. 12.7 Договору;

- у наведених судом Актах виконаних робіт №№17, 18, 19-21 вказано не період виконання робіт, а зазначено місяць у якому подано замовнику відповідні Акти виконаних робіт; подача таких же Актів замовнику з такими найменуваннями робіт в інші періоди (раніше від прийнятих судом) документально підтверджується поданими відповідачем до суду доказами;

Також, 17.02.2021 відповідачем через канцелярію Північного апеляційного господарського суду подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій з посиланням на приписи ст. 233 Господарського кодексу України, а 15.07.2021 - також подано докази для врахування їх при розгляді клопотання щодо зменшення штрафних санкцій.

Короткий зміст заперечень Національної гвардії України (яка змінила назву на Центральну базу виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України) проти апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будресурс-економія"

28.09.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Поивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача, вказував, що апеляційна скарга останнього є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, з огляду на її необґрунтованість та безпідставність. При цьому, позивач вказував, що доводи відповідача стосовно допущених судом першої інстанції порушено норм процесуального права - є безпідставними та необґрунтованими, а також не є підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Крім того, позивач посилався на те, що відповідачем роботи за договором виконувались відповідно до наданої за актом до договору проектної документації, згідно уточнених (на основі попередньо складених між сторонами актів ан додаткові роботи) у позитивному експертному висновку кошторисних показників на матеріальні, трудові ресурси, що не містять змін конструкти вів об'єктів будівництв; за рахунок додатково виділених позивачу коштів на виконання погоджених між сторонами в актах обсягів робіт. Зобов'язання позивача за договором виконані в повному обсязі: на момент укладення договору відповідно до п. 1.1 договору, відповідач мав у своєму розпорядженні проектні документацію та будівельний майданчик, передані останньому за актами приймання - передавання, а обсяги та строки відповідних робіт містяться у календарному графіку виконання робіт (додаток № 1 до договору) та договірній ціні (додаток № 3 до договору), і яка перебуває у розпорядженні відповідача. Позивач забезпечив здійснення авторського та технічного наглядів, здійснив прийом і оплату належним чином виконаних відповідачем робіт відповідно до погодженої за договором ціни. З урахуванням п. 4.1, 4.3, 4.4 договору, відповідча зобов'язаний був приступити до виконання робіт з моменту укладення договору та передати замовнику виконані роботи за актами виконаних робіт, довідками про вартість виконаних робіт до 20.12.2018, проте, відповідач не виконав належним чином увесь бсяг робіт за договором підряду, що і стало підставою для нарахування штрафних санкцій.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Бази виробничо -технологічної комплектації Національної гвардії України (яка змінила назву на Центральну базу виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України) та узагальнення її доводів

Також, не погоджуючись з ухваленим рішенням в частині застосування строку позовної давності та відмови у зв'язку з цим в частині позовних вимог, База виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі №910/18326/19 в частині застосування строку позовної давності до вимог про стягненян штрафу, пені з ТОВ «Будресурс-економія» за договором підряду на капітальне будівництво № 116, поновити строк позовної давності щодо зазначених вимог, повністю задовольнити заявлені вимоги в розмірі 173 415,57 грн. (116 990,63 грн. пені, 49 926,18 грн. штрафу, 6 498,76 грн. за неякісно виконані роботи за договором підряду на капітальне будівництво № 116 від 14.09.2018).

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення в частині відмови позовних вимог порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в частиін відмови у задоволенні позовних вимог ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, позивач посилався на те, що незаконність рішення суду першої інстанції в частині застосування строку позовної давності без належного дослідження наявних/відсутніх по даному факту матеріалів, пояснень, клопотань сторін, обґрунтовується, також, як неправильність та неповнота встановлених обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому, скаржник посилався на те, що вказане питання не було предметом дослідження в судових засіданнях по справі в суді першої інстанції.

Крім того, судом першої інстанції неправильно застосовано ст. 864 Цивільного кодексу України, оскільки роботи за догором приймалися проміжними актами виконаних робіт, строки позовної давності не порушено, оскільки позивачем позов подано в межах загального строку позовної давності (відносно акта виконаних робіт, що був прийнятий останнім).

При цьому, позивач посилався не неправильне застосуванні і приписів ст. 261 Цивільного кодексу України, оскільки відповідно приписів наведеної норми, позивач довідався про порушення свого права із аудиторської довідки департаменту внутрішнього аудиту Міністерства внутрішніх справ України винесеної за результатами перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Бази ВТК за період з 01.01.2015 по 30.09.2019.

Окрім того, позивач посилався на те, що у ст. 258 Цивільного кодексу України не передбачено конкретного строку для нарахування, зокрема, неустойки у формі пені за прострочку виконання зобов'язань, разом з тим, згідно ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за таке порушення припиняється через шість місяців. Згідно наданого позивачем на виконання ухвал суду розрахунку вбачається, що пеню за прострочення виконання відповідачем зобов'язань, позивачем розраховано у встановлений строк, а саме: не перевищено шестимісячний строк від 20.12.2018 - дня коли зобов'язання мало бути виконане.

22.01.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України надійшла заява про виконання приписів викладених в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 по справі №910/18326/19 до даної заяви було надано:

- обґрунтований розрахунок сум штрафних санкцій, що стягуються за договором підряду №116 від 14.09.2018 на 17 арк.

- засвідчені копії уточненої проектної документації на виконання робіт за договором №116 від 14.09.2018 на 534 арк.

Також, позивачем 07.04.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду подано пояснення стосовно розрахунків суми пені, зазначаючи про невірність наведеного відповідачем розрахунку.

19.05.2021 позивачем через канцелярію Північного апеляційного господарського суду подано:

- заперечення стосовно клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій;

- заяву про зміну найменування позивача з Бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України на Центральну базу виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України, що відбулось на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 05.03.2021 № 174, без зміни організаційно - правової форми.

Короткий зміст заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю "Будресурс-економія" проти апеляційної скарги Національної гвардії України (яка змінила назву на Центральну базу виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України)

23.09.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будресурс-економія", вказував, що апеляційна скарга останнього є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, з огляду на її необґрунтованість та безпідставність. При цьому, відповідач вказував, що позивач не був позбавлений права та можливості вчинити відповідні процесуальні дії у відповідності до вимог ст. 119 Господасрького процесуального кодексу України, а посилання на припис ст. 864 Цивільного кодексу України - є необґрунтованим.

Короткий зміст відповіді Національної гвардії України (яка змінила назву на Центральну базу виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України) на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Будресурс-економія" проти апеляційної скарги Національної гвардії України (яка змінила назву на Центральну базу виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України)

01.10.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача на апеляційну скаргу , в якій позивач наголошував на тому, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, порушено право позивача на поновлення строку позовної давності, а також на подання інших доказів, що підтверджують відповідні факти, оскільки судом не встановлювались обставини перервиванян або зупинення строку позовної давності.

При цьому, позивач довідався про порушення свого права із аудиторської довідки департаменту внутрішнього аудиту Міністерства внутрішніх справ України винесеної за результатами перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Бази ВТК за період з 01.01.2015 по 30.09.2019.

Крім того, оскільки роботи за догором приймалися проміжними актами виконаних робіт, строки позовної давності не порушено, оскільки відповідно до ст. 864 Цивільного кодексу України, враховуючи, що роботи за договором приймалися та виконувалися частинами, а тому перебіг позовної давності за всіма договірними зобов'язаннями щодо строків виконання робт розпочався 10.05.2019, що з урахуванням строку зверненян до суду з позовом, виключає факт пропущення строку позовної давності стосовно заявлених позовних вимог.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будресурс-Економія» передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя - доповідач) Станік С.Р., судді Тищенко О.В., Дикунська С.Я.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 01.09.2020, апеляційну скаргу Бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя - доповідач) Станік С.Р., судді Дикунська С.Я., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №910/18326/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будресурс-Економія» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020, розгляд справи призначено на 08.10.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 поновлено Базі виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі №910/18326/19, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі №910/18326/19, об'єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будресурс-економія" та Бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України в одне апеляційне провадження, для спільного їх розгляду в одному провадженні, розгляд апеляційної скарги Бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі №910/18326/19 призначити для спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будресурс-економія" на 08.10.2020.

08.10.2020 розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням головуючого судді Станіка С.Р. на лікарняному до 10.10.2020.

У зв'язку з перебуванням з 12.10.2020 судді Дикунської С.Я. яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, здійснити призначення справи та її розгляд у визначеному складі колегії суддів - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 12.10.2020, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 справу № 910/18326/19 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю “Будресурс-Економія” та Бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Кравчук Г.А., розгляд справи призначено в судовому засіданні 29.10.2020.

У зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному, здійснити розгляд справи у визначеному складі суду - неможливо.

У відповідності витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.10.2020 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020, справу №910/18326/19 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю “Будресурс-Економія” та Бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Тищенко О.В., Дикунська С.Я., розгляд справи призначено на 26.11.2020.

В судовому засіданні 26.11.2020 представники Товариства з обмеженою відповідальністю “Будресурс-Економія” та Бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України надали суду пояснення по суті поданих кожним апеляційних скарг, а також відповідні заперечення на апеляційну скаргу протилежної сторони.

Крім того, представником Товариства з обмеженою відповідальністю “Будресурс-Економія” в судовому засіданні 26.11.2020 наголошувалось на тому, що судом першої інстанції було безпідставно не розглянуто подані клопотання про витребування додаткових доказів, що також зазначено в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю “Будресурс-Економія”.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 у розгляді справи оголошено перерву до 10.12.2020.

04.12.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Будресурс-Економія” надійшло клопотання про витребування доказів, в якому товариство просило:

- зобов'язати Базу виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України надати суду обгрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми 6 498,76 грн. за неякісно виконані роботи, із зазначенням найменувань неякісно виконаних робіт, їх кількості (обсягу) та вартості з їх прив'язкою до відповідних актів виконаних робіт по договору № 166 від 14.09.2018;

- зобов'язати Базу виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України надати уточнену проекту документацію, за якою мали виконуватись роботи по договору № 116 від 14.09.2018;

- зобов'язати Базу виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України надати для огляду оригінал Календарного графіку, який є додатком до додаткової угоди № 1 до Договору;

- зобов'язати Базу виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України надати розрахунок пені та штрафу на загальну суму 394 442,35 грн. за актами виконаних робі № №-1-21 із зазначенням дати, з якої починається нарахування пені і штрафу та дати завершення їх нарахування, найменування робіт, виконання яких прострочено, з їх прив'язкою до конкретних етапів Календарного графіку та актів виконаних робіт;

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 оголошено переву до 28.01.2021, а учасникам справи запропоновано надати суду власні розрахунки та/або контррозрахунки щодо розрахунків протилежної сторони, у випадку непогодження з таким, заявленої до стягнення суми 6 498,76 грн. за неякісно виконані роботи, із зазначенням найменувань неякісно виконаних робіт, їх кількості (обсягу) та вартості з їх прив'язкою до відповідних актів виконаних робіт по договору № 166 від 14.09.2018, а також надати розрахунок пені та штрафу на загальну суму 394 442,35 грн. за актами виконаних робі № №-1-21 із зазначенням дати, з якої починається нарахування пені і штрафу та дати завершення їх нарахування, найменування робіт, виконання яких прострочено, з їх прив'язкою до конкретних етапів Календарного графіку та актів виконаних робіт, свої власні розрахунки та/або контррозрахунки щодо розрахунків протилежної сторони, у випадку непогодження з таким,у випадку незгоди з відповідними розрахунками інших спірних сум; Базі виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України надати: копії (належнми чином засвідчені) уточненої проектної документації, за якою мали виконуватись роботи по договору № 116 від 14.09.2018, а також пояснення стосовно оригіналу Календарного графіку, який є додатком до додаткової угоди № 1 до Договору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 оголошено переву в судовому засіданні до 18.02.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 оголошено переву в судовому засіданні до 08.04.2021.

У зв'язку із замінуванням приміщення Північного апеляційного господарського суду, про що складено Акт від 08.04.2021, у зв'язку з чим було проведено евакуацію працівників та відвідувачів суду, а тому судове засідання у справі №910/18326/19 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю “Будресурс-Економія” та Бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 розгляд справи призначено на 20.05.2021

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 оголошено переву в судовому засіданні до 03.06.2021.

У зв'язку з перебуванням 03.06.2021 у відпустці судді Дикунської С.Я., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 03.06.2021, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 прийнято справу № №910/18326/19 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю. для розгляду апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю “Будресурс-Економія” та Бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020, розгляд справи вирішено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 03.06.2021.

У зв'язку з перебуванням з 12.07.2021 по 25.07.2021 у відпустці судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 13.07.2021, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Шаптала Є.Ю., Дикунська С.Я.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

У зв'язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку про здійснення її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 прийнято справу № №910/18326/19 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю. для розгляду апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю “Будресурс-Економія” та Бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020, розгляд справи вирішено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 15.07.2021.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 15.07.2021 з'явились представники позивача (Бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України (яка змінила назву на Центральну базу виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України) та відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю “Будресурс-економія”).

Представник відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю “Будресурс-економія”) підтримав доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Будресурс-економія”, просив скасувати рішення суду першої інстанції у справі та прийняти в нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Проти апеляційної скарги Бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України (яка змінила назву на Центральну базу виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України) - заперечував, просив відмовити уїї задоволенні.

Представники позивача в судовому засіданні 15.07.2021 проти доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Будресурс-економія” заперечували з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просили суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Будресурс-економія”. В свою чергу, представники позивача просили задовольнити апеляційну скаргу Бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України (яка змінила назву на Центральну базу виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України) та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі №910/18326/19 в частині застосування строку позовної давності до вимог про стягненян штрафу, пені з ТОВ «Будресурс-економія» за договором підряду на капітальне будівництво № 116, поновити строк позовної давності щодо зазначених вимог, повністю задовольнити заявлені вимоги в розмірі 173 415,57 грн. (116 990,63 грн. пені, 49 926,18 грн. штрафу, 6 498,76 грн. за неякісно виконані роботи за договором підряду на капітальне будівництво № 116 від 14.09.2018).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом апеляційної інстанції враховується, що на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 05.03.2021 № 174 відбулась зміна найменування позивача з Бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України на Центральну базу виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України, без зміни організаційно - правової форми.

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 14.09.2018 між Базою виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будресурс-економія» (далі - відповідач, підрядник) укладено Договір підряду на капітальне будівництво № 116 (далі - Договір), за умовами якого, підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений Договором строк додаткові роботи з будівництва по об'єкту «Будівництво 4-х 40-квартриних житлових будинків на території військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - V черга 1-й пусковий комплекс - житловий будинок на 40 квартир» (Код за ДК 021:2015-45211000-9, Будівництво багатоквартирних житлових та індивідуальних будинків) (далі - об'єкт будівництва або об'єкт) з урахуванням характеристик об'єкта будівництва, що визначені проектною документацією та умовами Договору підряду на капітальне будівництво № 38 від 10.04.2017, а замовник зобов'язується передати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти закінчені роботи та оплатити їх.

Основні параметри, склад та обсяги робіт, які є предметом Договору визначаються проектною документацією об'єкта будівництва (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору роботи, що є предметом цього Договору виконуються поетапно, відповідно до наданих замовником завдань, а також календарного графіка виконання робіт (Додаток 1), який є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору ціна робіт за Договором є динамічною та становить 4 863 592,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 3.2.1 Договору визначено, що замовник зобов'язаний передати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), дозвільну, проектно-кошторисну та іншу документацію відповідно до умов Договору.

Підрядник має право зупиняти роботи у разі невиконання замовником своїх зобов'язань за Договором, що призвело до ускладнення або до неможливості проведення підрядником робіт (п. 3.3.4 Договору).

У відповідності до п. 3.4.1, п. 3.4.3, п. 3.4.4, п. 3.4.6 Договору, підрядник зобов'язаний розпочати виконання робіт в термін, що встановлений п. 4.1 Договору та виконувати їх з використанням власних ресурсів; у встановлені Договором строки відповідно до проектно-кошторисної документації та виконати будівельно-монтажні роботи, придбати обладнання та виконати його монтаж у термін, визначений цим Договором; вести виконавчу документацію, передбачену цим Договором та передавати її замовнику у встановлений строк для підтвердження у замовника актів виконаних робіт (за формою КБ-2в); виконати з використанням власних ресурсів та у встановлені строки роботи, які є предметом Договору.

Згідно з пунктами 4.1 та 4.2 Договору підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт з моменту передачі йому за актом приймання-передачі будівельного майданчика (фронту робіт) дозвільної документації, а також затвердженої в установленому порядку проектної документації.

Після завершення виконання робіт за Договором підрядник зобов'язаний письмово повідомити замовника про готовність до передання робіт (об'єкта).

Відповідно до п. 4.3 Договору роботи, які є предметом Договору, згідно затвердженого плану фінансування об'єкта повинні бути виконані та передані підрядником замовнику за актами виконаних підрядних робіт (типової форми КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних робіт та витрати (типової форми КБ-3) до 01.11.2018.

Строк виконання підрядником робіт за Договором передбачений Календарним графіком виконання робіт (Додаток 1) відповідно до пунктів 4.1, 4.3 цього Договору (п.4.4 Договору).

Згідно з п. 6.1 Договору підрядник повинен виконати передбачені Договором роботи, якість яких повинна відповідати державним будівельним нормам і стандартам України.

Відповідно до п. 6.3 Договору замовник повідомляє підрядника про виявлені в ході будівництва та/або під час експлуатації в межах гарантійного строку об'єкта недоліки та визначає терміни у який сторони складають дефектний акт. Перелік недоліків визначається у дефектному акті, що укладається сторонами, із зазначенням дати виявлення недоліків та термінів їх усунення. У разі відмови підрядника від складання та/або підписання такого акта та/або підписання його із зауваженнями (запереченнями), замовник має право скласти такий акт із залученням незалежних експертів про що повідомляє підрядника.

Пунктом 7.1 Договору узгоджено, що підрядник зобов'язаний забезпечити роботи матеріальними ресурсами, відповідати за їх якість і відповідність вимогам, встановленим нормативними документами та проектною документацією.

За умовами п. 9.5 та п. 9.6 Договору замовник приймає у підрядника виконані роботи шляхом підписання акту виконаних робіт (типової форми КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт та витрат (типової форми КБ-3). Замовник перевіряє надані згідно п. 9.3 Договору документи і в разі відсутності зауважень протягом 5 робочих днів з моменту повідомлення підрядником замовника про готовність робіт до здачі, підписує акт виконаних робіт і оплачує його вартість при наявності та в межах коштів, що наявні на рахунку замовника стосовно об'єкта будівництва.

По закінченню всього комплексу робіт підрядник направляє замовнику загальний акт виконаних робіт. В акті зазначається перелік робіт виконання яких підтверджується актами за формами КБ-2в, КБ-3.

У разі підписання документів, що підтверджують виконання робіт та відсутності зауважень до виконаних робіт, такі роботи вважаються виконаними з дня отримання таких документів (п. 9.8 Договору).

Згідно з п. 11.1 Договору підрядник гарантує якість та відповідність виконаних робіт вимогам державних будівельних норм України та надає на них гарантію протягом строку визначеного в п. 6.2 Договору.

У випадку виявлення протягом гарантійного строку недоліків, замовник повинен письмово заявити про них підряднику. При виявлені дефектів, замовник за участю представникам підрядника (у випадку нез'явлення представника підрядника замовник має право залучити експерта) складає акт у порядку передбаченому розділом шостим Договору. У випадку нез'явлення представника підрядника ля участі в складанні акта, останній зобов'язаний, зокрема відшкодувати замовнику вартість послуг експерта (у разі його залучення). В акті зазначається - дата і місце складання акта, детальний опис виявлених дефектів, вимоги замовника виправити, усунути дефекти тощо (п. 11.3 Договору).

Відповідно до п. 12.6 Договору за порушенням умов цього Договору щодо якості робіт (у разі виявлення недоліків, дефектів у роботах) підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 20 відсотків вартості неякісно виконаних робіт, при цьому сплата штрафу не звільняє підрядника від обов'язку щодо усунення таких недоліків протягом строку, що встановлюється замовником.

Згідно з п. 12.7 Договору за перевищення передбачених календарним графіком та Договором строків виконання робіт підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотків вартості робіт з яких допущено прострочено виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

У відповідності до п. 17.1 Договору підрядник зобов'язаний виконати роботи відповідно до вимог документації конкурсних торгів, проектно-кошторисної документації об'єкта будівництва, Договірної ціни, діючих Державних будівельних норм і правил (ДБН).

Відповідно до п. 17.2 Договору замовник здійснює контроль і технічний нагляд за відповідністю якості, обсягів і ціни виконання робіт, документації конкурсних торгів, договірній ціні, будівельним нормам і правилам, а матеріалів, конструкцій, виробів - державним стандартам і технічним умовам. Підрядник забезпечує замовнику можливість вільного доступу в робочий час на будівельний майданчик для здійснення контролю за ходом виконання робіт. При виявлені відхилень замовник надає підряднику розпорядження про їх усунення, а при суттєвих порушеннях приймає рішення призупинення робіт.

Замовник має право здійснювати періодичні перевірки і випробування якості робіт, матеріалів, конструкцій, про що інформує підрядника. Результати перевірок і випробувань оформлюються протоколом (актом) за підписом сторін. При відсутності представника підрядника замовник проводить їх самостійно, про що робиться відмітка в протоколі (акті).

Пунктами 17.4 та 17.5 Договору узгоджено, що виявлені в процесі перевірок і випробувань неякісні роботи підлягають виправленню, а неякісні матеріали - заміні.

У випадку відсутності згоди між підрядником та замовником щодо якості виконання робіт, якості матеріалів і устаткування, останній вправі за власний рахунок призначити незалежну експертизу. Експертиза оформлюється актом, один примірник якого разом з претензією направляється підряднику. У випадку підтвердження експертизою обґрунтованості претензій замовника до підрядника, останній зобов'язаний відшкодувати замовнику вартість експертизи, сплатити штраф за неякісно виконанні роботи і виправити недоліки.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і скріплення печатками сторін та діє до 25.12.2018, але в будь-якому випадку до виконання сторонами зобов'язань за Договором у повному обсязі (п. 19.1 Договору).

Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено Календарний графік виконання робіт.

31 жовтня 2018 року сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої, сторони зокрема дійшли згоди продовжити строк виконання робіт за Договором, в зв'язку з чим, узгодили, що Календарний графі виконання робіт (Додаток № 1) втратив чинність та виклали п. 4.3 Договору в наступній редакції: роботи, які є предметом Договору, згідно затвердженого плану фінансування об'єкта повинні бути виконані та передані підрядником замовнику за актами виконаних підрядних робіт (типової форми КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних робіт та витрати (типової форми КБ-3) до 20.12.2018.

Додатком № 1 до Додаткової угоди сторонами узгоджено Календарний графік виконання робіт.

Додатковою угодою № 2 від 06.12.2018 до Договору сторонами зокрема викладено п. 19.1 Договору в наступній редакції: Договір набирає чинності з моменту його підписання і скріплення печатками сторін та діє до 31.03.2019, але в будь-якому випадку до виконання сторонами зобов'язань за Договором у повному обсязі.

Додатковою угодою № 3 від 20.02.2019 до Договору сторонами викладено п. 2.1 Договору в наступній редакції: ціна робіт за Договором є динамічною та становить 4 863 592,00 грн. без ПДВ, з них: за рахунок бюджетних асигнувань 2018 року 3 854 632,00 грн. без ПДВ; за рахунок бюджетних асигнувань 2019 року - 1 008 960,00 грн. без ПДВ.

Листом № 86/10 від 06.12.2018, отриманим позивачем 06.12.2019 за № 923, відповідачем надано позивачу Акти виконаних робіт № 12-13, Листом № 8/2 від 11.02.2019, отриманим позивачем 14.02.2019 за № 138, відповідачем надано на узгодження Акт виконаних робіт № 17, Листом № 25/1/3 від 10.04.2019, отриманим позивачем 10.04.2019, відповідачем надано на узгодження Акт виконаних робіт № 18, Листом № 32/Б/1 від 10.05.2019, отриманим позивачем 10.05.2019 за № 380, відповідачем передано позивачу Акти виконаних робіт № 19-21.

На виконання умов Договору, відповідачем виконано роботи за Договором, які прийняті позивачем за Актами приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в) № 1 від 02.10.2018, № 2 від 02.10.2018, № 3 від 02.10.2018, № 4 від 22.10.2018, № 5 від 22.10.2018, № 6 від 22.10.2018, № 7 від 22.10.2018, № 8 від 14.11.2018, № 9 від 14.11.2018, № 10 від 28.11.2018, № 11 від 28.11.2018, № 12 від 11.12.2018, № 13 від 11.12.2018, № 14 від 18.12.2018, № 15 від 18.12.2018, № 16 від 18.12.2018, № 17 від 20.02.2019, № 18 від 11.04.2019, № 19 від 20.05.2019, № 20 від 20.05.2019, № 21 від 20.05.2019.

16.04.2019 сторонами складено Дефектний акт стосовно виявлених недоліків на об'єктів «Будівництво 4-х 40-квартриних житлових будинків на території військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - V черга 1-й пусковий комплекс».

Як зазначав позивач, ТОВ «Будресурс-економія» порушено строки виконання робіт за Договором, в зв'язку з чим, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за порушення строків виконання робіт в розмірі 116 990,63 грн., штраф за порушення строків виконання розмірі у розмірі 49 926,18 грн., а також штраф за неякісно виконанні роботи у розмірі 6 498,76 грн.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, зазначав, що виконання робіт у повному обсязі згідно з Договором і дорученнями замовника підтверджується Актом готовності об'єкта до експлуатації від 18.03.2019, у п. 5 якого зазначено, що будівельні роботи виконано у строк: початок робіт - вересень 2017 року, закінчення робіт - листопад 2018 року, а отже всі роботи по будівництву об'єкта були виконані відповідно до умов Договору у листопаді 2018 року, тобто у строки, передбачені Додатковою угодою № 1 до Договору та Календарним графіком виконання робіт. Відповідач зазначає, що на підставі означеного Акта 03.04.2019 видано Сертифікат КС № 162190931658 щодо відповідності зазначеного об'єкта проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що усі додаткові роботи з будівництва об'єкта, які були визначені дорученнями замовника, виконані відповідачем у листопаді 2018 року, але замовник відмовився підписувати усі Акти виконаних робіт № 12-21, які були надані йому відповідачем 06.12.2018, а прийняв до оплати лише роботи згідно з Актами № 12-16, на оплату яких у замовника було наявне фінансування. Зазначена дія відповідача підтверджується листами від 06.12.2018 за вихідними № 86/10, № 86/11 та № 86/12. Таким чином відповідача зазначає, що оскільки позивач не вчиняв дій, які встановлені Договором, щодо приймання та підписання Актів виконаних робіт, то затримка у підписанні Актів виконаних робіт № 17-21 має вважатися у розумінні ст. 613 ЦК України та ст. 221 ГК України простроченням кредитора, тобто позивача.

Як зазначав відповідач, позивачем також було допущено порушення умов Договору у частині обов'язку передати відповідачу уточнену проектну документацію, якою було б передбачено перелік та обсяг виконання додаткових робіт.

Відповідач зазначав, що заявляючи вимогу про стягнення з відповідача штрафу за неякісно виконані роботи, позивач у порушення приписів п. 3 та п. 5 ч. 3 ст.162 ГПК України не навів у позовній заяві обставин щодо означених порушень, не навів доказів в підтвердження цієї вимоги, а також не навів обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми. Крім того, відповідач зазначає, що суми пені та штрафу мають обраховуватись від розміру робіт, а не від вартості і матеріалів, і робіт. Також відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційних скарг позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором підряду, а відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 Цивільного кодексу України ).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено Календарний графік виконання робіт.

Додатком № 1 до Додаткової угоди сторонами узгоджено Календарний графік виконання робіт.

Таким чином, роботи за Договором відповідачем мали бути виконані у строки визначені Додатком № 1 до Договору, з урахуванням остаточних строків виконання робіт за Договором, узгоджених у Календарному графіку виконання робіт, який є Додатком № 1 до Додаткової угоди № 1 від 31.10.2018 до Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Як вірно встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, відповідачем порушено строки виконання наступних робіт: за Актом № 1 від 02.10.2018, Актом № 2 від 02.10.2018, Актом № 4 від 22.10.2018, Актом № 5 від 22.10.2018, штукатурення стін і стель та утеплення підлоги, які згідно календарного графіку мало бути виконано до 22.09.2018, за Актами № 4 від 22.10.2018, № 12 від 11.12.2018, № 14 від 18.12.2018, № 17 від 20.02.2019, № 18 від 11.04.2019, № 19 від 10.05.2019, монтаж обладнання внутрішніх мереж водопроводу та каналізації, які з урахуванням внесених Додатковою угодою № 1 від 31.10.2018 змін, мали бути виконані до 07.12.2018, за Актом № 4 від 22.10.2018, шпаклювання стін і стель мало бути виконано у строк до 02.12.2018, з урахуванням внесених сторонами змін, за Актом № 6 від 22.10.2018, № 7 від 22.10.2018, № 9 від 14.11.2018, № 18 від 11.04.2019, № 19 від 10.05.2019, № 21 від 10.05.2019, роботи з озеленення та МАФ, які мали бути виконані у строк до 11.11.18, з урахуванням внесених Додатком № 1 до Додаткової угоди змін, за Актом № 8 від 14.11.2018, № 15 від 11.04.2019, № 19 від 10.05.2019, роботи з установки вхідних дверних блоків, які мали бути виконі у строк до 06.10.2018, за Актом № 12 від 11.12.2018, виконання робіт з установки міжкімнатних дверних блоків, строк виконання яких узгоджено до 06.12.2018, за Актами № 12 від 11.12.2018, № 19 від 10.05.2019, роботи з улаштування оздоблення підлог, строк виконання яких узгоджено до 10.12.2018, за Актами № 12 від 11.12.2018, № 19 від 10.05.2019, роботи з вертикального планування, строк виконання яких до 19.11.2018, за Актами № 14 від 18.12.2018, № 18 від 11.04.2019, № 19 від 10.05.2019, роботи з монтажу обладнання внутрішніх електричних мереж, які мали бути виконані у строк до 16.12.2018, за Актами № 16 від 18.12.2018, № 19 від 10.05.2019, роботи з монтажу обладнання мереж газопостачання, строк виконання яких узгоджено до 30.11.2018, за Актами № 17 від 20.02.2019, № 18 від 11.04.2019, № 20 від 10.05.2019, роботи з монтажу обладнання внутрішніх мереж опалення та вентиляції, які мали бути виконанні у строк до 22.11.2018, за Актом № 19 від 10.05.2019, фарбування стін і стель, які мали бути виконані у строк до 17.12.2018, за Актом № 20 від 10.05.2019, роботи з оздоблення огородження балконів, які мали бути виконі у строк до 10.11.2018, за Актом № 21 від 10.05.2019, роботи з улаштування покриття з ФЕМ, строк виконання яких узгоджено до 22.11.2018.

Проте, суд апеляційної інстанції у цій частині погоджується з обґрунтованими висновками суду першої інстанції про те, що сам по собі Акт готовності об'єкта до експлуатації від 18.03.2019, копія якого наявна у матеріалах справи, у пункті 5 якого зазначено, що закінчення робіт - листопад 2018 року, не змінює та не підтверджує факт виконання робіт за Договором у строки, узгоджені сторонами у Договорі, оскільки за умовами Договору саме Акти виконаних робіт (типової форми КБ-2в) є підтвердження виконання робіт відповідачем за Договором.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначав, що усі додаткові роботи з будівництва об'єкта, які були визначені дорученнями замовника, виконані відповідачем у листопаді 2018 року, але замовник відмовився підписувати усі Акти виконаних робіт № 12-21, які були надані йому відповідачем 06.12.2018, а прийняв до оплати лише роботи згідно з Актами № 12-16, на оплату яких у замовника було наявне фінансування. Зазначена дія відповідача підтверджується листами від 06.12.2018 за вихідними № 86/10, № 86/11 та № 86/12. Таким чином відповідача зазначає, що оскільки позивач не вчиняв дій, які встановлені Договором, щодо приймання та підписання Актів виконаних робіт, то затримка у підписанні Актів виконаних робіт № 17-21 має вважатися у розумінні ст. 613 ЦК України та ст. 221 ГК України простроченням кредитора, тобто позивача.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Частиною 4 статті 612 Цивільного кодексу України установлено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з ч. 3 ст. 220 Господарського кодексу України, боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Аналіз зазначених норм закону дає підстави стверджувати, що термін "кредитор" у ст. 613 ЦК України використовується умовно як сторона, що у зобов'язальних правовідносинах протистоїть особі, яка є боржником. Виходячи з чого, зазначені в ч. 4 ст. 612 ЦК України умови настають, зокрема, у разі невиконання кредитором свого зобов'язання за договором шляхом належного прийняття або неприйняття виконаного боржником зобов'язання за договором, внаслідок чого прострочення боржника не може настати до виконання кредитором свого обов'язку.

Згідно наявного в матеріалах справи Листа відповідача № 86/10 від 06.12.2018, отриманого позивачем за № 923 від 06.12.2018, відповідачем було передано позивачу Акти виконаних робіт № 12-13, які з огляду на пункт 9.6 Договору підписані сторонами 11.12.2018.

В свою чергу, листи відповідача № 86/11 від 06.12.2018 та № 86/12 від 06.12.2018, згідно яких, як зазначає відповідач, останнім надано позивачу Акти виконаних робіт № 14-21, обгурнтовано не прийнято судом першої інстанції до уваги, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки матеріали справи не містять доказів як їх направлення, так і нарочного отримання позивачем.

Згідно з ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Як підтверджується наявними матеріалами прави, за Актами виконаних робіт № 17, відповідачем передано роботи виконані у лютому 2019 року , за Актом № 18 - роботи, виконані у квітні 2019 року, за Актами № 19-21 - роботи, виконані у травні 2019 року, що у сукупності щодо періодів виконання таких робіт, виключає можливість передачі таких актів та відповідно виконання робіт у грудні 2018 року.

Водночас, у разі підписання документів, що підтверджують виконання робіт та відсутності зауважень до виконаних робіт, такі роботи вважаються виконаними з дня отримання таких документів (п. 9.8 Договору).

При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє надані сторонами інші листи, щодо передачі Актів виконання робіт № 17-21, оскільки за умовами п. 9.8 Договору, саме у разі відсутності зауважень до виконаних робіт та підписання документів, такі роботи вважаються виконаними з дня отримання таких документів, а отже оскільки Акти виконаних робіт № 17-21, які підписані сторонами, передані саме згідно Листа № 8/2 від 11.02.2019, Листа № 25/1/3 від 10.04.2019, та Листа № 32/Б/1 від 10.05.2019, саме вказані Листи враховуються при визначені дати виконання робіт, з огляду на п. 9.8 Договору.

Водночас, оскільки матеріали справи не містять доказів передачі Актів виконаних робіт № 1, № 2, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 14, № 16 на узгодження позивачу, а сторонами таких доказів не надано, - суд апеляційної інстанції погоджується в цій частині з висновками суду першої інстанції про те, що дата виконання робіт визначається виходячи із дат, зазначених у наведених Актах.

З огляду на вищенаведене,суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції була надана належна оцінка усім наявним у справі Актам, зокрема і Актам виконаних робіт №№17, 18, 19-21, і довои відповідача у цйі частині - є необґрунтованими та безпідставними.

Як наголошувалось відповідачем , позивачем також було допущено порушення умов Договору у частині обов'язку передати відповідачу уточнену проектну документацію, якою було б передбачено перелік та обсяг виконання додаткових робіт.

Відповідно до п. 1.3 Договору, роботи, що є предметом цього Договору виконуються поетапно, відповідно до наданих замовником завдань, а також календарного графіка виконання робіт (Додаток 1), який є невід'ємною частиною Договору.

Однак, жодних доказів призупинення робіт у зв'язку із не передачею документації, матеріали справи не містять, як і не містять звернень відповідача до позивача із повідомленнями/вимогами про передачу документації, в зв'язку з чим, судом відхиляються означені твердження відповідача.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 857 Цивільного кодексу України, робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.

Згідно з п. 6.1 Договору, підрядник повинен виконати передбачені Договором роботи, якість яких повинна відповідати державним будівельним нормам і стандартам України.

Відповідно до п. 6.3 Договору, замовник повідомляє підрядника про виявлені в ході будівництва та/або під час експлуатації в межах гарантійного строку об'єкта недоліки та визначає терміни у який сторони складають дефектний акт. Перелік недоліків визначається у дефектному акті, що укладається сторонами, з зазначенням ати виявлення недоліків та термінів їх усунення. У разі відмови підрядника від складання та/або підписання такого акта та/або підписання його із зауваженнями (запереченнями), замовник має право скласти такий акт із залученням незалежних експертів про що повідомляє підрядника.

Пунктом 7.1 Договору, узгоджено, що підрядник забезпечити роботи матеріальними ресурсами, відповідати за їх якість і відповідність вимогам, встановленим нормативними документами та проектною документацією.

Згідно з п. 11.1 Договору, підрядник гарантує якість та відповідність виконаних робіт вимогам державних будівельних норм України та надає на них гарантію протягом строку визначеного в п. 6.2 Договору.

У випадку виявлення протягом гарантійного строку недоліків, замовник повинен письмово заявити про них підрядника. При виявлені дефектів, замовник за участю представникам підрядника (у випадку нез'явлення представника підрядника замовник має право залучити експерта) складає акт у порядку передбаченому розділом шостим Договору. У випадку нез'явлення представника підрядника ля участі в складанні акта, останній зобов'язаний, зокрема відшкодувати замовнику вартість послуг експерта (у разі його залучення). В акті зазначається - дата і місце складання акту, детальний опис виявлених дефектів, вимоги замовника виправити, усунути дефекти тощо (п. 11.3 Договору).

Відповідно до частин 1, 2, 7 статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

За змістом статей 525-527 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, що відповідачем допущено порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, в частині виконання робіт у строки, обумовлені Договором, та в частині належного виконання робіт, що підтверджується двостороннім Дефектним актом від 16.04.2019.

Згідно з частиною 1 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 Господарськогок кодексу України, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В свою чергу, такий вид забезпечення виконання зобов'язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов'язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, доводи скаржника (відповідача) про те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не вказав мотивів, з яких він відхилив доводи відповідача про відсутність підстав для застосування до нього штрафних санкцій з огляду на положення п. 12.7 Договору, - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані, з огляду на наступне.

Згідно з п. 12.7 Договору, за перевищення передбачених календарним графіком та Договором строків виконання робіт підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотків вартості робіт з яких допущено прострочено виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Відповідач, в апеляційній скарзі зазначав, що суми пені та штрафу мають обраховуватись від розміру робіт, а не від вартості і матеріалів, і робіт.

За умовами Договору сторони узгодили, що підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений Договором строк додаткові роботи з будівництва по об'єкту «Будівництво 4-х 40-квартриних житлових будинків на території військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - V черга 1-й пусковий комплекс - житловий будинок на 40 квартир» (Код за ДК 021:2015-45211000-9, Будівництво багатоквартирних житлових та індивідуальних будинків) з урахуванням характеристик об'єкта будівництва, що визначені проектною документацією та умовами Договору підряду на капітальне будівництво № 38 від 10.04.2017, а замовник зобов'язується передати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти закінчені роботи та оплатити їх.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України , підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір пені та штрафу, обумовлений п. 12.7 Договору, має обраховуватись саме від вартості робіт та матеріалів, що є предметом Договору, у зв'язку з чим доводи відповідача у цій частині судом апеляційної інстанції відхиляються.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені за порушення строків виконання робіт, суд апеляційної інстанції. з урахуванням сум, строків та ставок нарахувань, дійшов висновку, що позивачем при здійсненні розрахунку не враховано п. 9.8 Договору, а також продовження строків виконання робіт згідно Додатку № 1 до Додаткової угоди № 1 від 31.10.2018, в зв'язку з чим, з урахуванням сум, строків та ставок нарахувань, обґрунтованими є вимоги про стягнення пені в розмірі 112 491,96 грн.

Крім того, суд апеляційної інстанції здійснивши перерахунок щодо сум, строків і ставок нарахувань штрафу, дійшов висновку, що оскільки відповідачем допущено порушення строків виконання робіт за Договором понад 30 календарних днів, вимоги про стягнення штрафу є обґрунтованими в розмірі 49 866,18 грн.

Відповідно до п. 12.6 Договору, за порушенням умов цього Договору щодо якості робіт (у разі виявлення недоліків, дефектів у роботах) підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 20 відсотків вартості неякісно виконаних робіт, при цьому сплата штрафу не звільняє підрядника від обов'язку щодо усунення таких недоліків протягом строку, що встановлюється замовником.

Суд апеляційної інстанції здійснивши перерахунок щодо сум, строків і ставок нарахувань заявленого позивачем до стягнення розміру штрафу на підставі п. 12.6 Договору, дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає штраф в розмірі 6 497,76 грн.

Крім того, як підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем було подано до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності.

Згідно із статтею 256 Цивільного кодексу України , позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частинами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.1 п.2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Разом із тим положеннями частини шостої статті 232 Господарського кодексу України передбачено особливість порядку застосування господарських штрафних санкцій, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, положення глави 19 Цивільного кодексу України про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням особливостей, передбачених частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України в частиін періоду нарахування пені, а тому:

1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права;

2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. Положення статті 266, частини другої статті 258 ЦК про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується.

Як вбачається з позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю “Будресурс-Економія”, вона була направлена до суду першої інстанції засобами поштового зв'язку 19.12.2019, а відтак, здійснені позивачем нарахування пені та штрафу до 19.12.2018, здійснені поза межами річного строку позовної давності.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з обґрунтованими висновками суду першої інстанції про те, що з урахування пропуску строку позовної давності, з відповідача підлягає стягненню пеня за порушення строків виконання робіт в сумі 103 457,16 грн., штраф за порушення строків виконання робіт у розмірі 48 954,63 грн. та штраф нарахований на підставі п. 12.6 Договору у розмірі 6 498,76 грн., оскільки такий штраф нарахований на підставі Дефектного акту від 16.04.2019.

Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що висновки суду першої інстанції в частині застосування строку позовної давності зроблені без належного дослідження наявних/відсутніх по даному факту матеріалів, пояснень, клопотань сторін, обґрунтовується, також, як неправильність та неповнота встановлених обставин, які мають значення для вирішення справи, зокрема і того, що позивач довідався про порушення свого права із аудиторської довідки департаменту внутрішнього аудиту Міністерства внутрішніх справ України винесеної за результатами перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Бази ВТК за період з 01.01.2015 по 30.09.2019 - судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на те, що позивач був обізнаний з умовами укладеного договору, яким передбачено відповідні права та обов'язки сторні, зокрема і відповідача, а отже, позивач не був позбавлений права заявити відповідні вимоги у встановлений законом строк.

Крім того, доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що позивач був позбавлений права заявити про поновлення відповідного строку позовної давності - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Проте, суд апеляційної інстанції враховує, що позивачем не наведено обгрунтованих причин пропуску позовної давності щодо частини позовних вимог (у задоволенні яких судом першої інстанції відмовлено), таких причин не встановлено і судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, а також не доведено скаржником на стадії апеляційного розгляду справи з огляду на приписи ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Також, доводи відповідача в обгурнтування підстав скасування оскаржуваного рішення про те, що під час розгляду справи по суті 22.06.2020 і 13.07.2020 судом у порушення вимог ст. 131-2 і п.п.11 п.16-1 розділу XV Конституції України та ч.3 ст. 56 ГПК України було допущено до участі у справі у якості представників Позивача: Шевченка С.М., Березовського В.В., Качука Д.С., які свої повноваження діяти від імені Позивача відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) - не підтвердили; повноваження станом на 30.07.20 у справі відсутні, судом першої інстанції безпідставно постановлено ухвалу від 02.03.2020 в порядку ст.ст. 174, 176 ГПК України про залишення позовної заяви без руху та вдруге надано позивачу строк для усунення одних і тих же недоліків, а отже судом першої інстанції не застосовано положення п.8 ч.1 ст. 226 ГПК України, судом у порушення вимог ст. 238 ГПК України не зазначено переліку доказів, якими відповідач підтверджує або спростовує наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; не зазначено мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; не надано мотивованої оцінки кожного аргументу, наведеного відповідачем щодо відсутності підстав для задоволення позову; не зроблено висновків по кожній обставині, яка є предметом доказування у справі, про визнання її встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів, нерзгляд клопотань, заявлених у запереченнях на відповідь - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки не є підставами для скасування оскаржуваног рішення, оскільки судом першої інстанції виконано усі вимоги процесуального закону та виконано усі належні процесуальні дії. Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що повноваження представників позивача у справі були перевірені судом першої інстанції та допущено їх до участі в судових засіданнях по справі.

Також, доводи відповідача про те, що суд першої інстанції був зобов'язаний виконати вимоги ст.246 ГПК України шляхом постановления окремої ухвали, оскільки у діях службових осіб замовника вбачаються ознаки службового підроблення, які полягають у внесенні неправдивих відомостей до документів, які подавалися Замовником до ДАБІ у січні 2019 року та березні 2019 - суд апеляційної інстанції відхиляє як підставу для скасування оскаржуваного рішення, оскільки відповідач не позбавлений права самостійно реалізувати відповідні права щодо зверненян до відповідних органів.

Стосовно відхилення доводів відповідача у цій частині, суд апеляційної інстанції покликається також на те, що у рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" від 23.07.2009 (№ 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що,була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності. Таким чином, "правовий пуризм" на відміну від обставин "істотного та непереборного характеру" завжди призводить до порушення принципу правової визначеності; "правовий пуризм" - невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд; "правовий пуризм" може носити як добровільний характер й проявлятися в діяльності окремих посадових осіб, так і бути вимушеним через санкціонування державою, яка обмежує реалізацію дискреційних повноважень суб'єктів правозастосування, не допускаючи відступ від правових приписів.

Доводи відповідача про те, що додаткові будівельні роботи виконувалася відповідачем без наявної уточненої проектної документації і ці роботи за обсягом і ціною є значно більші, ніж ті, що перелічені у підписаних замовником Актах виконаних робіт №№ 17-21, на які посилається у позовній заяві позивач, - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки не підтверджені належними та допустимим доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Інші доводи, посилання та твердження учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, але визнані такими, що не спростовують висновків, яких суд апеляційної інстанції дійшов під час апеляційного розгляду справи та поданих апеляційних скарг. Крім того, подані учасниками справи на стадії апеляційного розгляду справи документи, приймаються судом апеляційної інстанції з огляду на те, що їх надано зокрема на виконання вимог суду апеляційної інстанції, враховуючи приписи ст. ст. 2, 269 Господарського процесуального кодексу України з метою встановлення усіх обставин справи (подані відповідачем 04.12.2020 (адвокатський запит від 17.08.2020, заява пр.о прийняття об'єкта в експлуатацію, акт готовності об'єкта до експлуатації, відмова у видачі сертифіката), 25.01.2021 (лист від 18.03.2019 щодо усунення недоліків), а також подані позивачем 22.01.2021), проте, відповідні докази не є такими, що спростовують висновки суду апеляційної інстанції в частині наявності обумовлених законом та договором підстав для стягнення з відповідача на корись позивача пені в розмірі 103 457 (сто три тисячі чотириста п'ятдесят сім) грн. 16 коп. та штрафу в розмірі 55 453 (п'ятдесят п'ять тисяч чотириста п'ятдесят три) грн. 39 коп.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пеня в розмірі 103 457 (сто три тисячі чотириста п'ятдесят сім) грн. 16 коп. та штраф в розмірі 55 453 (п'ятдесят п'ять тисяч чотириста п'ятдесят три) грн. 39 коп., з відмовою у решті вимог позивача у зв'язку із спливом позовної давності щодо вимог у цій частині, з застосуванням, відповідно, п.п. 1 ч. 2 ст. 258, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України. Висновки суду першої інстанції у цій частині є обґрунтованими та не були спростовані скаржниками в межах доводів їх апеляційних скарг.

Також, розглянувши клопотання відповідача відповідачем про зменшення розміру штрафних санкцій з посиланням на приписи ст. 233 Господарського кодексу України, а таож заперечення позивача щодо такого клопотання, суд апеляційної інтанції дійшов висновку, що воно задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції дослідивши наявні матеріали справи та доводи учасників справи в цій частині, дійшов висновку про відсутність підстав для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в контексті спірних правовідносин.

Частинами 1 та 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов'язання, відповідність / невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій - є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи дійшов висновку, що наведені відповідачем доводи в обгрунтування підстав зменшення пені та штрафу - не є підставами для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в контексті спірних правовідносин, оскільки майновий стан відповідача та здача відповідного будинку в експлуатацію - жодним чином не обґрунтовують прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань за договором.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов зобов'язань за будь-яких обставин, а виконання умов договору не ставиться у залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, або відсутністю у боржника прибутку або коштів на рахунках, а також від рішень виконавчих органів місцевого самоврядування. При цьому, фінансовий стан відповідача та інші доводи стосовно будинку, у якому проводились роботи за договором, не звільняють відповідача від виконання обумовлених договором зобов'язань, а також не є достатньою підставою для зменшення розміру пені та штрафу в контексті правовідносин сторін в межах даного спору.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи дійшов висновку, що наведені відповідачем доводи в обгрунтування зменшення розміру пені та штрафу - не є підставами для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в контексті спірних правовідносин, оскільки майновий стан відповідача та здача відповідного будинку в експлуатацію жодним чином не обґрунтовують прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань за договором.

Стосовно доводів відповідача про фінансову збитковість його діяльності, як комунального підприємства, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем до матеріалів справи не подано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України щодо відображення його збитковості. Крім того, відомості долученого відповідачем балансу містять інформацію про навність грошових коштів у відповідача, так і інформацію про наявність чистого прибутку, що в сукупності спростовує доводи відповідача про тяжкий фінансовий стан.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржниками в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні про часткове задоволенян позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржників (як позивача, так і відповідача), викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 910/18326/19, за наведених скаржниками доводів та обгрунтувань.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржників відповідно.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Будресурс-Економія” та Бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України (яка змінила назву на Центральну базу виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України) на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 910/18326/19 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 910/18326/19 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційних скарг залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю “Будресурс-Економія” та за Базою виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України (яка змінила назву на Центральну базу виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України).

4. Матеріали справи № 910/18326/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту постанови: 30.07.2021.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

С.Я. Дикунська

Попередній документ

98699720

Наступний документ

98699722

Інформація про рішення:

№ рішення:	98699721
№ справи:	910/18326/19
Дата рішення:	15.07.2021
Дата публікації:	02.09.2022
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг; будівельного підряду

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відмовлено у відкритті провадження (08.09.2021)
Дата надходження:	19.08.2021
Предмет позову:	стягнення 195 879,15 грн,

Розклад засідань:

Минулі засідання (14)

10.02.2020 11:20	Господарський суд міста Києва
02.03.2020 11:20	Господарський суд міста Києва
06.04.2020 12:40	Господарський суд міста Києва
04.05.2020 12:50	Господарський суд міста Києва
01.06.2020 12:30	Господарський суд міста Києва
08.10.2020 10:40	Північний апеляційний господарський суд
29.10.2020 11:30	Північний апеляційний господарський суд
26.11.2020 12:30	Північний апеляційний господарський суд
17.12.2020 13:00	Північний апеляційний господарський суд
18.02.2021 12:45	Північний апеляційний господарський суд
08.04.2021 10:45	Північний апеляційний господарський суд
20.05.2021 13:30	Північний апеляційний господарський суд
03.06.2021 13:10	Північний апеляційний господарський суд
15.07.2021 09:40	Північний апеляційний господарський суд