Справа №936/544/21
Провадження № 2/936/148/2021
29.07.2021 смт Воловець
Воловецький районний суд Закарпатської області в складі судді Софілканич О.А., за участю секретаря судового засідання Балецького С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
14.06.2021 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Воловецького районного суду Закарпатської області з вищезазначеним позовом.
Позовні вимоги мотивує тим, що 09.09.2008 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписав анкету-заяву б/н від 09.09.2008 р. Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 1100,00 гривень, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку. При цьому, позивач вважає, що своїм підписом у анкеті-заяві, відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг між ним та Банком. Погашення кредиту та відсотків повинно відбуватись відповідно до умов. Свої зобов'язання перед позивачем відповідач належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 30.04.2021 року відповідач має заборгованість на загальну суму 14745,86 грн. При формуванні ціни позову позивач, враховує розмір: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 1040,00 грн.; заборгованість за відсотками в розмірі 13555,86 грн.; нарахована пеня в розмірі 150,00 грн. В зв'язку з наведеним, позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості в розмірі 14745,86 гривень та сплачений судовий збір в сумі 2270,00 гривень.
14.07.2021 року судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження
Представник позивача Гребенюк О.С., що діє на підставі довіреності за № 3084-К-Н-О від 11.08.2020 р., подав заяву в якій просив справу розглядати у його відсутність. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 отримавши ухвалу про відкриття провадження від 14.07.2021 року, у відповідності до ч. 1 ст. 278 ЦПК України, відзив щодо позову не подавав.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи що, 09.09.2008 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписав заяву б/н від 09.09.2008 р. Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 1100 гривень, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку.
Отже, вказаною заявою доводиться факт звернення відповідача до Банку за отриманням банківських послуг.
До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, виписку за договором №б/н на ОСОБА_1 , довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 та довідку про видані кредитні картки, а також розрахунок заборгованості.
Суд констатує, що у анкеті-заяві ОСОБА_1 вказано, що кредитний ліміт картки «Універсальна 55 днів пільгового періоду», становить 1100,00 грн, базова відсоткова ставка за кредитним лімітом на момент підписання договору становить 2,5 % на місяць із розрахунку 360 днів у році. (а.с.24).
Відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з наданого банком розрахунку за відповідачем ОСОБА_1 рахується заборгованість станом на 30.04.2021 року на загальну суму 14745,86 грн. При формуванні ціни позову позивач, враховує розмір: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 1040,00 грн.; заборгованість за відсотками в розмірі 13555,86 грн.; нарахована пеня в розмірі 150,00 грн.
Тобто, Банк пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість по відсоткам.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
У відповідності з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
В оцінці застосування наведених норм права Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким право кредитодавцю нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» про видані кредитні картки, відповідачу ОСОБА_1 було видано наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 дата відкриття 09.09.2008 року з терміном дії до 12/11, № НОМЕР_2 дата відкриття 07.04.2011 р. терміном дії 01/15.(а.с. 23).
З огляду на наведене, строк дії кредитної картки ОСОБА_1 закінчився ще у січні 2015 року, що свідчить про закінченням строку дії кредитного договору.
Тобто, право позивача нараховувати проценти за користування кредитом, припинилося зі спливом строку кредитування - січень 2015 року, що відповідає строку дії кредитної картки, а тому починаючи з 01 лютого 2015 року позивач не мав права здійснювати зазначені нарахування відсотків.
Таким чином Банк неправомірно просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 проценти нараховані після закінчення строку кредитування, тобто за період з 01.02.2015 року по 30.04.2021 року.
У звязку з викладеним суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість по відсотках, яка утворилася у період з 09.09.2008 року по 31 січня 2015 року і відповідно до розрахунку заборгованості (а.с.11 зворот) станом на 31.01.2015 р. становить 2589,53 гривень.
Вирішуючи питання щодо стягнення пені за зобов'язанням суд виходить з такого.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другої статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору неустойка (пеня, штрафи) за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Крім того, у цій анкеті-заяві від 09.09.2008 р., підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 09.09.2008 року, посилався, що разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», (які також містяться на банківському сайті, www.privatbank.ua) як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядку нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16 цс15).
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені за прострочене зобов'язання, надані банком Витяг з Умов та правил банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Суд вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 09.09.2008 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає, що підстави для стягнення з відповідача нарахованої заборгованості по пені за прострочене зобов'язання відсутні.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд дійшов висновку, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс 19.
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, з врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позов АТ КБ «Приватбанк» про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню, зокрема, в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, що становить 1040,00 гривень, заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 2589,53 гривень, що разом становить суму заборгованості у розмірі 3629,53 гривень, а в іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Крім цього, відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог, виходячи з наступного розрахунку: 14745,86/ 3629,53*2270,00= 558,74 грн.
Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 611, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 09.09.2008 року в розмірі 3629 (три тисячі шістсот двадцять дев'ять) гривень 53 копійки, що складається із тіла кредиту в розмірі 1040,00 гривень, заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 2589,53 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в розмірі 558 (п'ятсот п'ятдесят вісім) гривень 74 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання її до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо або через Воловецький районний суд Закарпатської області.
Повне найменування сторін:
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_3 , МФО № 305299;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_4 виданого 03.02.2005 р. Воловецьким РВ УМВС України в Закарпатській області, реєстраційний номер облікової картка податків НОМЕР_5 .
Суддя Софілканич О.А.