29 липня 2021 року
м. Чернівці
справа №713/2524/20
провадження 822/719/21
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянда М.І.,
суддів: Височанської Н.К., Половінкіної Н.Ю.,
учасники справи:
позивач Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
відповідач ОСОБА_1 ,
апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 07 травня 2021 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Кибич І.А.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим уклали угоду про надання особистого кредиту №501065675.
Відповідно до умов вищевказаного договору, АТ «Альфа-Банк» зобов'язався надати ОСОБА_1 грошові кошти, а ОСОБА_1 зобов'язалася в порядку та на умовах, що визначені договором повернути кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойку та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши ОСОБА_1 кредит. У порушення умов договору, ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконала, в результаті чого, станом на 02 жовтня 2020 року, має прострочену заборгованість у розмірі 103395 гривень 84 коп, а саме: за кредитом - 73886 гривень 30 коп; по відсотках - 8219 гривень 54 коп; по комісії - 20090 гривень.
У зв'язку з систематичним порушенням боржником своїх обов'язків зі сплати кредиту, відповідно до норм чинного законодавства та діючого кредитного договору ОСОБА_1 було нараховано неустойку. Станом на 02 жовтня 2020 року, розмір неустойки становить 1200 гривень.
Просив суд, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №501065675 від 14 вересня 2018 року в сумі 103395 гривень 84 коп, яка складається із заборгованості: за кредитом в розмірі 73886 гривень 30 коп; відсотках в розмірі 8219 гривень 54 коп; комісії в розмірі 20090 гривень; штрафу в розмірі 1200 гривень та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 07 травня 2021 року позовні вимоги АТ «Альфа-Банк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №501065675 від 14 вересня 2018 року станом на 02 жовтня 2020 року в сумі 102195 гривень 84 копійки, яка складається із заборгованості: за кредитом в розмірі 73886 гривень 30 коп; по відсотках в розмірі 8219 гривень 54 коп; по комісії в розмірі 20090 гривень.
В решті позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
Ухвалюючи рішення у справі про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач свої зобов'язання за договором від 14 вересня 2018 року №501065675 виконав, надавши відповідачу кредит у розмірі 100000 гривень. Однак відповідач не виконав умови договору та станом на 02 жовтня 2020 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 102195 гривень 84 копійки.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що кредитним договором не передбачено такого виду відповідальності, як штраф.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
На вказане рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що згідно з розрахунку заборгованості, який доданий до позовної заяви станом на 14 вересня 2020 року розмір поточної заборгованості клієнта зазначена в розмірі 46 945 гривень 30 коп.
Із доданого до позовної заяви графіку погашення кредиту, сплата останнього платіжу зазначена 14 вересня 2022 року. Також у позовній заяві відсутні посилання на норми матеріального права щодо дострокового повернення боргу - тіла кредиту, який згідно розрахунку становить 56450 гривень 54 коп.
Згідно з розрахунку, який було надано позивачем вбачається, що станом на 14 вересня 2020 року заборгованість по тілу кредиту становить 17435 гривень 76 коп.
Також позивачем у позовній заяві не зазначено про дострокове стягнення позики, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦПК України.
Крім того, позивачем неправомірно пред'явлена вимога в частині стягнення комісії за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 20090 гривен, оскільки в оферті передбачена одноразова комісія в розмірі 2,10 відсотків від розміру кредиту.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
14 вересня 2018 року ОСОБА_1 підписала анкету заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». (а.с.8)
14 вересня 2018 року відповідачем підписано оферту на укладання угоди про надання кредиту № 501065675, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, згідно якої ОСОБА_1 запропонувала АТ «Альфа-Банк» укласти вказану угоду, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб. (а.с.6)
Умовами для укладання такої угоди визначено тип кредиту «кредит готівкою», сума кредиту «100000 гривень», процентна ставка «13.99% річних, фіксована», строк кредиту «48 місяців».
Передбачено, що угода набуває чинності з моменту підписання банком акцепту на укладання угоди та надання споживчого кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії відповідно до умов угоди та договору.
Своїм підписом у оферті ОСОБА_1 підтвердила, що отримала акцепт пропозиції на укладання угоди про надання кредиту № 501065675, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 14 вересня 2018 року.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем АТ «Альфа-Банк» виконано умови угоди про надання кредиту № 501065675 від 14 вересня 2018 року шляхом перерахування коштів на загальну суму 100 000 гривень на визначені у договорі рахунки.
Натомість, відповідно до довідки - розрахунку заборгованості, станом на 02 жовтня 2020 року борг ОСОБА_1 за договором кредиту № 501065675 від 14 вересня 2018 року становить 103395 гривень 84 коп, яка складається із заборгованості: за кредитом в розмірі 73886 гривень 30 коп; по відсотках в розмірі 8219 гривень 54 коп; по комісії в розмірі 20090 гривень; штрафу в розмірі 1200 гривень.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Враховуючи, що позивачем підтверджено факт виконання угоди про надання кредиту № 501065675 від 14 вересня 2018 року шляхом перерахування на визначені в угоді рахунки ОСОБА_1 грошових коштів на загальну суму 100000 гривень, проте матеріали справи не містять доказів повернення ОСОБА_1 позивачу отриманих нею кредитних коштів, тому слід дійти висновку про необхідність захисту прав та інтересів АТ «Альфа-Банк» шляхом стягнення простроченої (17435 гривень 76 коп.) та строкової (56420 гривень 54 коп.) заборгованості по тілу кредиту в судовому порядку. Вказане спростовує доводи апелянта про наявність переплати за вказаним договором.
Доводи апелянта щодо відсутності підстав для стягнення з неї строкової заборгованості, тобто сум, строк виплати яких на момент звернення позивача до суду не настав (строкова заборгованість), апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України банк, як позикодавець, має право вимагати дострокового повернення частини позики та сплати відсотків у разі прострочення позичальником повернення чергової частини позики (якщо договором передбачено обов'язок позичальника повертати позику частинами).
Тобто, звернення до суду з вимогою дострокового повернення всієї суми кредитних коштів, у зв'язку з порушенням умов договору не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника.
Якщо позичальником порушуються будь-які умови кредитного договору, банк має право розцінювати його дії як невиконання або неналежне виконання зобов'язань. Це може спричинити настання правових наслідків, передбачених договором або чинним законодавством, в тому числі і вимогу щодо дострокового повернення всієї суми кредиту.
При цьому, направлення письмової вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту позичальнику не є обов'язковим. У рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 року у справі № 1-2/2002 зазначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Тобто, звернення позикодавця з позовом до суду про дострокове повернення кредиту у зв'язку з порушенням позичальником зобов'язань є правом кредитора, направленим на захист в суді його порушеного права.
Саме тому, право банку на дострокове повернення всієї суми кредиту є необмеженим, та може бути застосоване ним за умов будь-якого прострочення виконання зобов'язання позичальником.
Враховуючи, що додатком № 1 до угоди про надання кредиту № 501065675 від 14 вересня 2018 року (графіком платежів) передбачено обов'язок позичальника ОСОБА_1 повертати позику частинами, а випискою по банківському рахунку позичальника підтверджено факт неналежного виконання ним зобов'язань за вказаною угодою, тому вимоги позивача АТ «Альфа-Банк» про стягнення з позичальника всієї суми кредиту є обґрунтованими.
Щодо вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по нарахованих відсотках, слід зазначає наступне.
Згідно довідки розрахунку заборгованості станом на 02 жовтня 2020 року, ОСОБА_1 має прострочену заборгованість за кредитом в розмірі 73886 гривень 30 коп (а.с.10), отже вимога про стягнення відсотків за користування кредитними коштами є обґрунтованою.
Разом з тим, до суду представником позивача надано детальний розрахунок заборгованості, згідно якого станом на 02 жовтня 2020 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 по відсотках за користування кредитом, розрахованим за відсотковою ставкою 13,99% річних, становить 8219 гривень 54 коп.
Враховуючи, що умовами угоди про надання кредиту № 501065675 від 14 вересня 2018 року, яка підписана сторонами, передбачено обов'язок відповідача сплачувати відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 13,99% річних, і відповідачем не доведено факту їх сплати, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо правомірності вимог позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по відсотках в сумі 8219 гривень 54 копійки.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення штрафу, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що умовами кредитного договору не передбачено такого виду відповідальності як штраф.
Щодо вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по комісії, слід зазначає наступне.
Як вбачається із позовної заяви АТ «Альфа-Банк» просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по комісії у розмірі 20090 гривень.
Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що згідно оферти, яка є угодою про надання кредиту (а.с. 6), позивачем встановлено комісію «за обслуговування кредиту у розмірі 2,10 % від суми кредиту», у той час як умова щодо щомісячного обов'язку відповідача сплачувати таку комісію договором не передбачена.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що сплата комісійної винагороди мала носити одноразовий характер. Оскільки, згідно наданого банком розрахунку заборгованості, відповідачем вже було здійснено погашення комісії за обслуговування кредиту у розмірі 2100 гривень, тому нарахована позивачем сума заборгованості по комісії станом на 02 жовтня 2020 року у розмірі 20090 гривень є необґрунтованою та не підлягає стягненню з відповідача.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по комісії в сумі 20 090 гривень підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову. В решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до правил статті 141 ЦПК України слід змінити розподіл судових витрат.
Згідно вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В ході розгляду даної справи АТ «Альфа-Банк» було понесено судові витрати по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви в розмірі 2102 гривні.
Позовні вимоги в результаті апеляційного перегляду задоволені частково на загальну суму 82105 гривень 84 коп., що становить 79,4% від суми заявлених вимог (82105,84*100/103395,84).
З урахуванням розміру задоволених вимог відшкодуванню відповідачем на користь позивача підлягає судовий збір за подання до суду позовної заяви в розмірі 1668 гривень 98 коп (2102*79,4/100).
За подання до суду апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила 3153 гривні.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 врезультаті апеляційного розгляду задоволено частково на загальну суму 21290 гривень, що становить 20,6% від суми заявлених вимог.
З урахуванням розміру задоволених вимог відшкодуванню позивачем на користь відповідача підлягає судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 649 гривень 51 коп. (3153*20,6/100).
Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Отже, з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» слід стягнути 1019 гривень 47 копійок в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 07 травня 2021 року в частині задоволених позовних вимог Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по комісії в сумі 20090 гривень скасувати.
У задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» 1019 гривень 47 копійок в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий М.І. Кулянда
Судді: Н.К. Височанська
Н.Ю. Половінкіна