Справа № 431/3692/20
Провадження № 22-ц/810/392/21
27 липня 2021 року Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Кострицького В.В., Стахової Н.В.,
за участю секретаря Залюшного О.Г.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі -Старобільська районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, Чмирівська сільська рада Старобільського району Луганської області, треті особи - Фермерське господарство «Альтаир», Селянське (фермерське) господарство «Саша»,
позивач за позовом, який об'єднаний в одне провадження, - Селянське (фермерське) господарство «Саша», відповідач - ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог - Чмирівська сільська рада Старобільського району Луганської області, Головне управління Держгеокадастру в Луганській області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Саша» в особі свого представника адвоката Носової Юлії Миколаївни
на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 04 березня 2021 року, ухваленого Старобільським районним судом Луганської області у складі: судді Пелиха О.О. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Старобільської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області, треті особи - Фермерське господарство «Альтаир», Селянське (фермерське) господарство «Саша» про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку; скасування державної реєстрації, визнання недійсним договорів оренди земельної ділянки; зобов'язання вчинити певні дії, та позовну заяву третьої особи селянського (фермерського) господарства «Саша» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог, - Чмирівська сільська рада Старобільського району Луганської області, Головне управління Держгеокадастру в Луганській області про визнання договорів оренди, такими, що укладені під впливом обману та відшкодування вартості послуг,
У вересні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся із вказаним позовом, який мотивував тим, що 22 березня 2007 року між ФГ «Альтаир» та батьком позивача ОСОБА_2 , який на той час був власником земельної ділянки кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛГ №092448, виданого 15.09.1999 року на підставі рішення Хворостянівської сільської ради, був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 15 років з виплатою щорічної орендної плати за користування земельною ділянкою, який був зареєстрований у Старобільському реєстраційному офісі ДП «Луганський регіональний центр ДЗК», про що був зроблений відповідний запис.
ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача помер.
Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 12.04.2010 року у справі № 2-309/2010 за ОСОБА_1 було визнано право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 на земельну ділянку 4,8060 га згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛГ №092448 та на сертифікат на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_4, зареєстрований 23.11.1996 року за № 313. Також вказаним рішенням суду за позивачем було визнано право в порядку спадкування за законом після смерті бабусі ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельну частку (пай) розміром 7,46 в ум.к га на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) НОМЕР_3 зареєстрованого 04.03.1997 року за № 593.
На підставі вказного рішення суду позивачем було отримано Державний акт серія ЯИ №582814, виданий 21.07.2011 року Старобільською РДА та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів за № 442510001000376, на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 4,8060 га, кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Хворостянівської сільської ради (за межами населеного пункту) Старобільського району Луганської області.
02.07.2012 року між ФГ «Альтаир» та позивачем ОСОБА_1 як власником земельної ділянки № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га згідно Державного акту серія ЯИ №582814, виданого 21.07.2011 року Старобільською РДА, був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 15 років, який зареєстрований у Старобільському Відділі Держкомзему , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02 липня 2012 року за №442510004004543.
22.02.2012 року позивач звернувся до ТОВ ЗФ «ЛАН» для подальшого оформлення земельної ділянки, яка належить йому як спадкоємцю ОСОБА_3 згідно рішення від 12.04. 2010 року відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) НОМЕР_3 зареєстрованого 04.03.1997 року за № 593.
13.09.2012 року на підставі розробленої технічної документації позивачу був виданий Державний акт на право на земельну ділянку НОМЕР_1 серія ЯМ №543099 за реєстраційним № 442510001009197, площею 4,8060 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
В грудні 2012 року позивач уклав договір оренди землі від 27.12.2012 року № 442510001007261 з СФГ «Саша» на земельну ділянку ріллі НОМЕР_1 згідно Державного акту серія ЯМ №543099 від 13.09.2012 року площею 4,8060 га, терміном на 20 років, будучи впевненим, що вказаний Державний акт був виданий як спадщина від померлої бабусі.
До отримання зазначеного Державного акту позивач не знав номеру земельної ділянки та її кадастровий номер, оскільки на руках мав лише сертифікат в умовних кадастрових гектарах. Йому було лише відомо, що ця земельна ділянка враховувалася в сільській раді як не витребуваний пай, який знаходився в обробітку СФГ «Саша».
16.12.2019 року між позивачем та ФГ «Альтаир» була укладена додаткова угода №1 до договору оренди земельної ділянки від 02.07.2012 року, який є чинним на теперішній час та діє до 02.07.2027 року, та погоджено строк дії договору оренди до 30.10.2038 року.
З метою державної реєстрації додаткової угоди № 1 від 16.12.2019 року до договору оренди земельної ділянки від 02.07.2012 року у Відділі надання адміністративних послуг, ФГ «Альтаир» було замовлено витяг з ДЗК від 21.12.2019 року, в якому було зазначено, що земельна ділянка № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га знаходиться в оренді СФГ «Саша» згідно договору оренди з 02.12.2019 року, реєстрацію якого проведено Відділом реєстрації Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області.
При отриманні додаткових відомостей про обставини укладання вказаного договору оренди було встановлено, що договір оренди землі від 02.12.2019 року був укладений між ним та СФГ «Саша» на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га, на підставі Державного акту на право на земельну ділянку серія ЯМ №543099, яка знаходиться в обробітку у ФГ «Альтаир» на підставі договору оренди від 02.07.2012 року, який укладений з ним, але на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №582814 на ту ж саму земельну ділянку НОМЕР_1, кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га.
Отже, через рік, при оформленні спадщини бабусі позивачу помилково видали Державний акт на право на земельну ділянку серія ЯМ №543099 від 13.09.2012 року в якому зазначено ту ж саму земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га, яку він отримав як спадкоємець батька.
Про те, що державний акт на право на земельну ділянку серія ЯМ №543099 від 13.09.2012 року є однаковим попередньо виданому Державному акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №582814 від 21.07.2011 року, позивач дізнався у грудні 2019 року при укладанні додаткової угоди з ФГ «Альтаир».
Вважав, що отриманий ним Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №543099 від 13.09.2012 року за реєстраційним №442510001009197 на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га, повинен бути визнаний недійсним, оскільки є по суті однаковим з Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №582814, виданого 21.07.2011 року Старобільською РДА Луганської області, а одночасне існування двох державних актів на одну земельну ділянку не передбачене законом.
Тому позивач просив суд визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк;
визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №543099 за реєстраційним №442510001009197 на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га, виданий 13.09.2012 року Старобільською РДА Луганської області на ім'я ОСОБА_1 ;
скасувати державну реєстрацію Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №543099 за реєстраційним №442510001009197 на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га, виданого 13 вересня 2012 року Старобільською РДА Луганської області на його ім'я;
скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на його ім'я, номер запису 33885009 від 24.10.2019 року, здійсненого Виконавчим комітетом Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №543099 за реєстраційним №442510001009197, виданого 13.09.2012 року;
визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ним та ФГ «Саша» терміном на 20 років на земельну ділянку згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №543099 за реєстраційним №442510001009197 на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га, виданого 13.09.2012 року Старобільською РДА Луганської області на його ім'я, який був зареєстрований у Старобільському Відділі Держкомзему, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.12.2012 року № 442510001007261;
визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ним та ФГ «Саша» строком на 20 років до 31.12.2039 року на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га, який був зареєстрований Виконавчим комітетом Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області 02.12.2019 року;
скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 34447185 від 02.12.2019 року, здійсненого Виконавчим комітетом Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області на підставі договору оренди між ним та СФГ «Саша»;
зобов'язати Виконавчий комітет Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області здійснити дії по припиненню речових прав, а саме, внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо скасування права власності (номер запису 33885009 від 24.10.2019 року) та скасування права оренди земельної ділянки (номер запису 34447185 від 02.12.2019 року).
Від відповідача Головного управління Держгеокадастру у Луганській області надійшов відзив на позовну заяву про відмову у задоволенні позову, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Луганській області будь-якими обов'язками щодо позивача не наділене, не може виконати жодну із позовних вимог позивача, ОСОБА_1 при зверненні до землевпорядних організацій вказував в заявах одну й ту саму земельну ділянку НОМЕР_1, тобто він не міг не знати, що замовляє розроблення документації із землеустрою вдруге на одну й ту саму земельну ділянку.
Від відповідача Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області надано заперечення проти позову, в яких зазначено, що позивач не надав суду жодного доказу про те що, Чмирівська сільська рада є належним відповідачем, державному реєстратору виконавчого комітету Чмирівської сільської ради Старобільского району Луганської області для державної реєстрації договору земельної ділянки НОМЕР_1, укладеного між позивачем та СФГ «Саша», документи були надані в повному обсязі відповідно до вимог діючого законодавства, які не мали недоліків. Вважає, що державна реєстрація права оренди вище вказаною юридичною особою повністю відповідала вимогам законодавства, та була здійснена правомірно, без порушень законодавства.
Третя особа Фермерського господарства «Альтаир» вважав, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки з 22.03.2007 року до 2020 року ФГ «Альтаир» орендує та обробляє земельну ділянку № НОМЕР_1 з кадастровими номером 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га відповідно договору оренди, який був зареєстрований у Старобільському реєстраційному офісі ДП «Луганський регіональний центр ДЗК», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 22.03.2007 за №68, яка належала батьку позивача ОСОБА_2 , після смерті - позивачу, яким отримано Державний акт серії ЯИ №582814, виданий 21.07.2011 Старобільською РДА на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 4,8060 га, кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, на підставі судового рішення в порядку спадкування за законом. ФГ «Альтаир» користується вказаною земельною ділянкою на підставі укладеного 02.07.2012 між ФГ «Альтаир» та ОСОБА_1 договору оренди на 15 років, який зареєстрований у Старобільському Відділі Держкомзему. Видачу Державного акту на право на земельну ділянку серії ЯМ №543099 за реєстраційним №442510001009197 від 13.09.2012 на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 4,8060 га, з кадастровим номером 4425186000:01:002:0131 вважали неправомірним, оскільки він є по суті однаковим з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №582814, виданим 21.07.2011 Старобільською РДА, а законодавством не передбачено одночасне існування двох державних актів на одну земельну ділянку. Про одночасне існування двох державних актів на одну і ту земельну ділянку та реєстрацію прав по них, в т.ч. право оренди за СФГ «Саша», дізналися в грудні 2019 року, коли мали намір зареєструвати додаткову угоду до договору оренди землі на земельну ділянку НОМЕР_1.
Третя особа - селянське (фермерське) господарство «Саша» в особі адвоката Носової Ю.М. вважала позов ОСОБА_1 таким, що не підлягає задоволенню.
Селянське (фермерське) господарство «Саша» звернулася із позовом до ОСОБА_1 , треті особи Чмирівська сільська рада Старобільського району Луганської області, Головне управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання договорів оренди такими, що укладені під впливом обману, та відшкодування вартості послуг, в якому просило суд: визнати договори оренди землі, що укладені ОСОБА_1 і СФГ «Саша» 27.12.2012 року в селі Шульгінка Старобільського району щодо оренди земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 за номером 77, площа 4,8060 га, зареєстровано 27.12.2012 року у відділі Держкомзему у Старобільському районі Луганської області за № 442510004007261, і укладений 05.09.2019 року в селі Хворостянівка Старобільського району щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4425186000:01:002:0131, яка розташована на території Хворостянівської сільської ради Старобільського району Луганської області, ділянка № НОМЕР_1 , площа 4,8060 га, право оренди по якому зареєстровано 02.12.2019 року, запис про право № 34447185, такими що укладені під впливом навмисного введення в оману орендаря СФГ «Саша» з боку орендодавця ОСОБА_1 шляхом замовчування існування обставин, які могли перешкодити вчиненню правочину; стягнути з ОСОБА_1 на користь СФГ «Саша» кошти отримані ОСОБА_1 у виді орендної плати, податків і зборів на загальну суму 45117,87 грн.
В обґрунтування позову третя особа посилалась на те, що аналіз змісту зміст наданих позивачем документів, а також власний досвід спілкування з ОСОБА_1 свідчить про неправдиві відомості, викладені позивачем у позовній заяві, що в свою чергу, є обґрунтуванням позовної заяви третьої особи. З перелічених документів зрозуміло, що ОСОБА_1 протягом 8 років підписав багато документів щодо своєї єдиної земельної ділянки з кадастровим номером 4425186000:01:002:013144, робив це у двох не пов'язаних між собою фермерських господарствах, і підписуючи один із договорів з ФГ «Альтаир» у липні 2012 визначив межі земельної ділянки в натурі, тому достовірно знав її розташування та кадастровий номер, достовірно знав, що ця земельна ділянка є ділянкою № НОМЕР_1 (ділянка мала такий саме ідентифікаційний номер серед інших до присвоєння їй кадастрового номеру). СФГ «Саша» не знало і не могло знати про існування іншого державного акту на ім'я ОСОБА_1 на цю земельну ділянку, про існування інших договорів оренди цієї земельної ділянки, що укладалися раніше, оскільки позивач про це не повідомляв, і в ДРРП інформації станом на грудень 2019 року не існувало, і вказана інформація є істотною обставиною для вчинення правочину.
За час існування договору оренди (реєстраційний 44 2510004007261) між СФГ «Саша» і ОСОБА_1 з 27.12.2012 року по 29.10.2019 року ОСОБА_1 отримав орендної плати за неіснуючу оренду на загальну суму 38192, 16 грн, а саме: 2013 рік - 2540, 73; податок с доходів фізичних осіб - 448, 36; 2014 рік - 2540,73; податок з доходів фізичних осіб - 448,36 грн; 2015 - 3117,36 грн.; податок з доходів фізичних осіб - 560, 01 грн, військовий збір - 56,00 грн; 2016 рік - 3606,43; податок з доходів фізичних осіб -806,41, військовий збір 67,20 грн; 2017 рік- 3606,43; податок з доходів фізичних осіб -806,41, військовий збір 67,20 грн; 2018 рік - 7485, 53; податок з доходів фізичних осіб - 1673 грн, військовий збір 139,48 грн; 2019 рік- 7647, 53; податок з доходів фізичних осіб - 1710 грн, військовий збір 142,50 грн. Вказаний перелік сум містить як повідомлення про суми орендної плати, виплачені відповідачу «в руки», так і про податки і збори, які нараховані на суми доходів, які відповідно до Податкового кодексу України сплачені за відповідача до держбюджету України СФГ «Саша». Тобто сума збитку для СФГ «САША» складається із незаконно отриманих відповідачем доходів, сплачених за нього податків і зборів (у вказаний період загальна сума податків склала 6453,33 грн, військовий збір - 472,38 грн). За час дії нового договору оренди, що підписано 05.09.2019 року (право оренди зареєстровано 02.12.2019 року), ОСОБА_1 отримав орендної плати 7647, 50 грн, а тому загальна сума збитку для позивача складає 45117,876 грн. Відповідно при визнанні недійсними договорів оренди землі, що укладені між СФГ «САША» і відповідачем, з відповідача має бути стягнуто зазначена сума орендної плати, суми податків і зборів.
Правовою підставою позову зазначає ст. 229, 230, 216 ЦК України.
Ухвалою суду від 28 січня 2021 року об'єднано в одно провадження позов ОСОБА_1 та позов селянського (фермерського) господарства «Саша». В задоволенні клопотання третьої особи селянського (фермерського) господарства «Саша» про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.
Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 04 березня 2021 року позов ОСОБА_1 до Старобільської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області, треті особи - Фермерське господарство «Альтаир», селянське (фермерське) господарство «Саша» про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку; скасування державної реєстрації, визнання недійсним договорів оренди земельної ділянки; зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду з позовом.
Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №543099 за реєстраційним номером №442510001009197 на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га, виданий 13.09.2012 року Старобільської РДА Луганської області на ім'я ОСОБА_1 .
Скасовано державну реєстрацію Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №543099 за реєстраційним № 442510001009197 на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га, виданий 13.09.2012 року Старобільської РДА Луганської області на ім'я ОСОБА_1 .
Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_1 , номер запису 33885009 від 24.10.2019 року, здійсненого виконавчим комітетом Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 543099 за реєстраційним № 442510001009197 виданого 13.09.2012 року.
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством «Саша» від 05.09.2019 строком на 20 років до 31 грудня 2039 року на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га, який був зареєстрований Виконавчим комітетом Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області 02.12.2019 року.
Скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 34447185 від 02.12.2019 року, здійснену виконавчим комітетом Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області на підставі договору оренди між ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством «Саша».
Зобов'язано виконавчий комітет Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області здійснити дії по припиненню речових прав, а саме, внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо скасування права власності (номер запису 33885009 від 24.10.2019 року) та скасування права оренди земельної ділянки (номер запису 34447185 від 02.12.2019 року).
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В задоволенні позову третьої особи селянського (фермерського) господарства «Саша» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійний вимог Чмирівська сільська рада Старобільського району Луганської області, Головне управління Держгеокадастру в Луганській області про визнання договорів оренди, такими, що укладені під впливом обману та відшкодування вартості послуг третьої особи, яка заявляє самостійні вимого на предмет спору СФГ «Саша», відмовлено.
Стягнуто з селянського (фермерського) господарства «Саша» (ЄДРПОУ 31458587) на користь держави судовий збір у розмірі 420 гривень.
В апеляційній скарзі 3-я особа СФГ «Саша» вважає рішення незаконним і необґрунтованим, таким, що ухвалене при неправильному установленні обставин, які мають значення для справи, неправильному дослідженні доказів та неправильній їх оцінці, неправильному визначенні правовідносин та з порушенням норм процесуального права.
Доводами апеляційної скарги є невідповідність рішення суду вимогам ст. 265 ЦПК України, оскільки суд, зазначивши, що між ОСОБА_1 , СФГ «Саша» та ФГ «Альтаир» існують спірні правовідносини до сьогоднішнього дня, хоча сам позивач на це не посилався і обґрунтовував свої вимоги тим, що строк має рахуватися з часу отримання ФГ «Альтаир» витягу з ДЗК, зробив висновок, що позивач не пропустив строк для звернення до суду з позовом та одночасно поновив цей строк в резолютивній частині рішення, не вмотивувавши це; суд не врахував невизнання позову відповідачем ГУ Держгеокадастру у Луганській області, який наводив фактичні дані про отримання позивачем Державних актів про право власності на ділянку НОМЕР_1 у 2011 та 2012 роках, що свідчить про повну обізнаність позивача про усвідомлене отримання ним оспорюваного державного акту від 13.09.2012 року; суд не вмотивував розгляд справи в порядку спрощеного порядку та не розглянув клопотання третьої особи СФГ «Саша», яке хоча і є стороною оспорюваних правочинів, але зазначене позивачем у первісному позові як третя особа, в загальному позовному провадженні, згодом відмовив третій особі про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, а в подальшому, проголосивши вступну та резолютивні частини рішення відповідно до ч. 1 ст. 268 ЦПК України, зазначив про складність справи; неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, полягає у неподанні суду оригіналу державного акту ЯИ 582814 від 21.07.2011 року, а висновок суду про однаковість цього акту з Актом ЯМ 543099 від 13.09.2012 не підтверджується вивченими доказами; сторінка 8 оскаржуваного рішення є повною копією сторінки 4 первісного позову позивача ОСОБА_1 , при цьому аргументи відповідачів щодо усвідомленості дій позивача по отриманню оспорюваного Державного акту, а також аргументи 3-ї особи про обізнаність позивача і усвідомлення своїх дій щодо вказаного акту не наведено у рішенні, що є порушенням вимог ст. 263-265 ЦПК України; 3-ю особою СФГ «Саша» доведено належними доказами, що оспорюваний Державний акт замовлявся та отримувався позивачем особисто у 2012 році, протягом років позивач отримував орендну плату, підписував Акт визначення меж в натурі та не заявляв про невідповідність реквізитів земельної ділянки, зазначених у документах, а в договорі оренди позивача із ФГ «Альтаир» від 02.07.2012 відсутні реквізити земельної ділянки; доказів того, що позивач вважав, що передав в оренду СФГ «Саша» земельні ділянку баби ОСОБА_3 , позивач не надав.
Тому СФГ «Саша» просило скасувати рішення суду в задоволеній частині позовних вимог ОСОБА_1 до Старобільської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області, треті особи - Фермерське господарство «Альтаир», Селянське (фермерське) господарство «Саша» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації та зобов'язання вчинити певні та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволеній позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволеній позову позивача.
Також просило скасувати рішення суду за позовом третьої особи із самостійними вимогами СФГ «Саша» до ОСОБА_1 , треті особи: Чмирівського сільська рада Староьбільського району Луганської області, ГУ Держгеокадастру у Луганській області про визнання договорів такими, що укладені під впливом навмисного введення в оману орендаря, стягнення коштів орендної плати, податків і зборів та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов 3-ї особи задовольнити в частині визнання договору оренди земельної ділянки із кадастровим № 4425186000:01:002:01311, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, що підтверджується Державним актом ЯМ № 543099, виданого 13.09.2012 року Старобільською РДА, таким, що укладений під впливом навмисного введення в оману орендаря СФГ «Саша» з боку орендодавця ОСОБА_1 шляхом замовчування існування обставин, які могли перешкодити вчиненню правочину, і стягнути з відповідача суми отриманої ним орендної плати і податків та зборів в розмірі виплат за 2020 рік - 7647,50 грн орендна плата, 1710 - податок з доходів фізичних осіб, 142,50 військовий збір.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Будника М.В. скаргу не визнав, оскільки рішення суду відповідає дійсним обставинам справи і вимогам закону, оскільки позов заявлено з метою уникнення подвійної реєстрації оренди належної позивачу земельної ділянки № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425186000:01:002:0131 площею 0,8060 га, тому що відповідні органи відмовили йому у цьому; скасований має бути саме Державний акт на право власності на земельну ділянку ЯМ №543099 від 13.09.2012, оскільки він є по суті «двійником» держакту серії ЯИ № 582814 від 21.07.2011, у зв'язку із чим має бути визнано недійсними в силу вимог ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України договори оренди землі, укладені між позивачем та СФГ «Саша»; апеляційна скарга не містить посилань на порушення судом норм процесуального та матеріального права, які могли бути підставою для скасування рішення та відмови у задоволенні позову позивача в оскаржуваній частині; третя особа, пред'явивши позов з підстав, передбачених ст. 229, 230 ЦК України, виклала обставини і посилання на наведені правові норми, не надавши належних та допустимих доказів, які мали свідчити про наявність умислу в діях позивача на введення в оману СФГ «Саша» щодо істотних обставин, що мали значення для укладення договору, і вимоги третьої особи про реституцію за вказаними договорами також не підлягають задоволенню; крім того, СФГ «Саша» обробляло змелю позивача та отримувало прибуток; належними та допустимим доказами не доведено, що оскаржувані договори вчинялися під впливом омани з боку позивача як орендодавця, що неправильно сприймалися фактичні обставини правочинів, що вплинуло на їх волевиявлення.
У відзиві на апеляційну скаргу третя особа ФГ «Альтаир» просило залишити скаргу без задоволення, а рішення - без змін, оскільки на підставі отриманого Державного акту ЯИ № 582814 від 21.07.2011 року між позивачем та ФГ «Альтаир» 02.07.2012 року укладено договір оренди, і з 2012 року по 2020 рік ФГ «Альтаир» обробляло земельну ділянку № НОМЕР_1 з кадастровим номером 4425186000:01:002:0131 площею 4,8060 га, жодного разу трактори та інша сільськогосподарська техніка СФГ «Саша» на земельну ділянку НОМЕР_1 не приїздила і доказів обробки саме спірної земельної ділянки СФГ «Саша» суду не надало; обидві треті особи обробляли, засівали, збирали врожай, отримували прибутки кожний зі своєї окремої земельної ділянки, сплачувати за користування земельними ділянками щороку орендну плату; суперечок між ними щодо користування земельними ділянками, які знаходяться в різних контурах кадастрової карти України, з 2012 року не виникало; до технічної помилки та видачі двох державних актів призвели на одну й ту саму земельну ділянку призвели недбалі дії землевпорядних організацій та посадових осіб Держгеокадастру, що було встановлено у судовому засіданні; представник ДГК підтвердив непередбаченість законодавством двох актів на одну і ту ж земельну ділянку, тож цей факт з'ясований судом, а посилання СФГ «Саша» на недостатній розгляд доказів у вигляді Технічної документації та оригіналів державних актів є неправдивим; держакт ЯМ №543099 було видано у 2012 році вже після держреєстрації земельної ділянки № НОМЕР_1 в державному земельному кадастрі, яка відбулася в 2011 році, про існування подвійного акту позивачу та ФГ «Альтаир» стало відомо лише 21.12.2019 після отримання витягу з ДЗК; враховуючи вирішення вказаного питання виключно судом, звернення ОСОБА_1 до суду із позовом про визнання недійсним помилкого виданого Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №543099 від 13.09.2012; посилання в апеляційній скарзі лише на п. 2 ст. 26 Закону № 1952 є неправомірним, бо абзацем 3 п. 3 вказаної норми передбачено, що у разі ухваленні судом рішення про визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним припиненням цим рішенням речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства.
Протоком автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2021 року головуючим у справі визначено суддю Назарову М.В., склад колегії - Кострицького В.В., Стахової Н.В. Апеляційне провадження по справі було відкрито 24 травня 2021 року. Ухвалою суду від 09 червня 2021 року справу призначено до апеляційного розгляду на 27 липня 2021 року о 12-й год.
У судовому засіданні представник скаржника СФГ «Саша» адвокат Носова Ю.М. підтримала доводи апеляційної скарги.
Представники позивача ОСОБА_1 адвокати Малик Д.О., Будник М.В. апеляційну скаргу не визнали.
Представник 3-ї особи ФГ «Альтаир» Попов В.Н. вважав апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Позивач, представники відповідачів Старобільської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області, а також треті особи, які не заявляють самостійних вимог за позовом 3-ї особи СФГ «Саша» - Чмирівська сільська рада Старобільського району Луганської області, Головне управління Держгеокадастру в Луганській області, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явилися, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляд справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта вказаної норми).
Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Предметом апеляційного перегляду справи є рішення суду в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації та зобов'язання вчинити певні дії щодо скасування права оренди, а також визнання недійсним Державного акту про право власності на землю, скасування його державної реєстрації та зобов'язання вчинити дії щодо скасування права власності та в частині відмови у задоволенні позовних вимог 3-ї особи СФГ «Саша».
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимоги рішення суду відповідає не в повній мірі.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Одним із способів захисту прав громадян на земельні ділянки є визнання правочину (угоди) недійсним (ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 3 ст. 152 ЗК України).
Закон України «Про оренду землі» передбачає захист прав орендодавця на орендовану земельну ділянку.
Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон) передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч. 1 ст. 6 Закону).
Згідно ст. 14 Закону - договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Частиною 1 ст. 16 Закону передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 3, 4 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Частиною 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16.01.2020 р., законодавець змінив ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, виклавши її наступним чином: «У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону».
У ст. 26 Закону законодавець також зазначив, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛГ №092448, виданого 15.10.1999 року на підставі рішення 8 сесії 23 скликання від 14.09.1999 року Хворостянівською сільською радою народних депутатів, ОСОБА_2 був власником земельної ділянки кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га, що підтверджується відповідною копією акту (а.с. 16, т.1).
22 березня 2007 року між ФГ «Альтаир» та ОСОБА_2 був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки, який був зареєстрований у Старобільському реєстраційному офісі ДП «Луганський регіональний центр ДЗК», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 22 березня 2007 року за №68 (а.с. 13-14).
Згідно умов договору ОСОБА_2 передав в користування ФГ «Альтаир» земельну ділянку площею 4,8060 га на строк 15 (п'ятнадцять) років з виплатою щорічної орендної плати за користування земельною ділянкою.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, у зв'язку з чим згідно судового рішення Старобільського районного суду Луганської області від 12 квітня 2010 року за ОСОБА_1 було визнано право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 на земельну ділянку 4,8060 га згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛГ №092448, виданого 15 жовтня 1999 року на підставі рішення 8 сесії 23 скликання від 14.09.1999 року Хворостянівською сільською радою народних депутатів та на Сертифікат на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_4 зареєстрований 23 листопада 1996 року за № 313.
Разом з тим, вказаним рішення було визнано за ОСОБА_1 право в порядку спадкування за законом після смерті бабусі ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на земельну частку (пай) розміром 7,46 в ум.к га на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) НОМЕР_3 зареєстрованого 04 березня 1997 року за № 593.
На виконання вказаного рішення позивач отримав Державний акт серія ЯИ №582814, виданий 21 липня 2011 року Старобільською РДА та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів за № 442510001000376, на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 4,8060 га, кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Хворостянівської сільської ради (за межами населеного пункту) Старобільського району Луганської області (а.с. 35, т.1).
02 липня 2012 року між ФГ «Альтаир» та ОСОБА_1 , як власником земельної ділянки № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га згідно Державного акту серія ЯИ №582814, виданого 21 липня 2011 року Старобільською РДА, укладений договір земельної ділянки (а.с. 30-33, т.1).
Договір зареєстрований у Старобільському Відділі Держкомзему , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02 липня 2012 року за №442510004004543. Згідно умов договору ОСОБА_1 передав в користування ФГ «Альтаир» земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га на строк 15 (п'ятнадцять) років з виплатою щорічної орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 3% від вартості земельної ділянки.
В грудні 2012 року ОСОБА_1 уклав договір оренди землі від 27 грудня 2012 року №442510001007261 з СФГ «Саша» на земельну ділянку ріллі НОМЕР_1 згідно Державного акту серія ЯМ №543099 від 13 вересня 2012 року площею 4,8060 га, терміном на 20 років.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права - 24 жовтня 2019 договір оренди від 27 грудня 2012 року достроково розірваний.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що при укладанні договору з СФГ «Саша» він був впевнений, що Державний акт серія ЯМ №543099 від 13 вересня 2012 року площею 4,8060 га був виданий йому як спадщина від померлої бабусі. До отримання зазначеного Державного акту не знав номеру земельної ділянки та її кадастрового номеру, оскільки на руках мав лише сертифікат в умовних кадастрових гектарах. Йому було лише відомо, що ця земельна ділянка враховувалася в сільській раді як не витребуваний пай, який знаходився в обробітку СФГ «Саша». При оформленні спадщини після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_1 помилково видали Державний акт на право на земельну ділянку серія ЯМ №543099 від 13 вересня 2012 року в якому зазначено ту ж саму земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га, яку він отримав як спадкоємець свого батька 21 липня 2011 року. Про те, що державний акт на право на земельну ділянку серія ЯМ №543099 від 13 вересня 2012 року є однаковим попередньо виданого Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №582814 від 21 липня 2011 року, позивач дізнався у грудні 2019 року при укладанні додаткової угоди з ФГ «Альтаир». За весь період дії договору ФГ «Альтаир» належним чином виконувало умови договору від 02 липня 2012 року, в зв'язку з чим до закінчення строку договору звертався до ФГ «Альтаир» із заявою від 16 грудня 2019 року про внесення змін до діючого договору у зв'язку із збільшенням розміру орендної плати та продовження терміну договору. 16 грудня 2019 року між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору оренди земельної ділянки від 02 липня 2012 року, який є чинним на теперішній час та діє до 02 липня 2027 року. Однією з умов додаткової угоди до договору було те, що він передав в користування ФГ «Альтаир» земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га на термін до 30 жовтня 2038 року.
З метою державної реєстрації додаткової угоди №1 від 16 грудня 2019 року до договору оренди земельної ділянки від 02 липня 2012 року у Відділі надання адміністративних послуг, ФГ «Альтаир» було замовлено витяг з ДЗК від 21 грудня 2019 року, в якому було зазначено, що земельна ділянка № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га знаходиться в оренді СФГ «Саша» згідно договору оренди з 02 грудня 2019 року. Реєстрацію було проведено Відділом реєстрації Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області. При отриманні додаткових відомостей про обставини укладання вказаного договору оренди було встановлено, що договір оренди землі від 02 грудня 2019 року був укладений між ОСОБА_1 та СФГ «Саша» на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га, на підставі Державного акту на право на земельну ділянку серія ЯМ №543099, яка знаходиться в обробітку у ФГ «Альтаир» на підставі договору оренди від 02 липня 2012 року, який укладений з позивачем, але на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №582814 на ту ж саму земельну ділянку НОМЕР_1, кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га.
Метою позову ОСОБА_1 зазначено уникнення подвійної реєстрації договорів оренди однієї тієї самої земельної ділянки № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га, яка належить ОСОБА_1 , та скасування скасування помилково виданого 13 вересня 2012 року Старобільською РДА Луганської області Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №543099.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Отже, суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Договір оренди земельної ділянки є двостороннім правочином, і під час подання позову про його оскарження такий позов подається до решти сторін цього правочину, з якими є матеріально - правовий спір, і ці сторони мають бути залучені до участі у справі.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі 910/856/17 (провадження № 12-128гс18).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження -до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до Старобільської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області, крім іншого, визнання недійсним договорів оренди земельної ділянки, укладених з СФГ «Саша».
Предметом спору у справі, що переглядається, є договори оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 , кадастровий номер 425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га, належної позивачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №543099, виданого 13 вересня 2012 року Старобільською РДА Луганської області на ім'я ОСОБА_1 , укладені між ОСОБА_1 - з одного боку - та СФГ «Саша» - з іншого - у грудні 2012 року терміном на 20 років, який був зареєстрований у Старобільському Відділі Держкомзему, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27 грудня 2012 року № 442510001007261, та 05 вересня 2019 року, строком дії до 31 грудня 2039 року, який був зареєстрований Виконавчим комітетом Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області 02 грудня 2019 року.
Предметом апеляційного перегляду в наведеній частині є лише рішення суду в частині задоволення позовних вимог та скасування договору оренди вказаної земельної ділянки, укладеного 05 вересня 2019 року, строком дії до 31 грудня 2039 року, який був зареєстрований Виконавчим комітетом Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області 02 грудня 2019 року, та скасування державної реєстрації цього права оренди та зобов'язання вчинити певні дії щодо скасування державної реєстрації цього права оренди.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права.
Отже, правові наслідки вчинення недійсного правочину насамперед стосуються прав та інтересів осіб, які є сторонами за таким договором.
Таким чином, під час вирішення спорів щодо встановлення недійсності правочину судам необхідно перевірити склад учасників процесу та з'ясувати коло осіб, на яке поширюються наслідки недійсності укладеного правочину.
Позивач у цій справі клопотань про залучення до участі у справі як співвідповідача орендаря за оспорюваним договором - СФГ «Саша» не заявляв, що свідчить про неналежний суб'єктний склад учасників справи та про наявність підстави для відмови в задоволенні позову.
При цьому, колегія суддів зазначає, що процесуальний статус відповідача та третьої особи за своїм змістом, процесуальними правами та обов'язками є різним, тому залучення СФГ «Саша» до участі у справі як третьої особи не може бути взято до уваги.
Відмова в задоволенні позовних вимог із вказаних підстав не позбавляє позивача права на захист своїх порушених прав шляхом звернення до суду із відповідним позовом до належних відповідачів.
Отже, доводи апеляційної скарги про неналежний суб'єктний склад учасників справи та помилкове залучення СФГ «Саша» до участі у справі у якості 3-ї особи в наведеній частині заслуговують на увагу.
Оскільки заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов'язків СФГ «Саша» і не можуть бути розглянуті судом і вирішені у спорі позивача з третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та яка в такій ситуації має бути залучена співвідповідачем, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть, а СФГ «Саша» до участі в справі як співвідповідач не залучене, клопотань про її залучення співвідповідачем за цим позовом позивач не заявляв, вказане є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Доводам апеляційної скарги в цій частині має бути надана оцінка під час розгляд справи з належним суб'єктним складом.
Натомість, не можуть бути взяти до уваги доводи скарги про помилковість висновків суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Старобільської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання недійсним Державного акту на право власності та похідних від цих позовних вимог - вимог про визнання недійсним державного акту на землю, скасування його державної реєстрації та скасування права власності на земельну ділянку, зобов'язанні вчинити дії по внесенню відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо скасування права власності на земельну ділянку з огляду на те, що позивачем не доведено порушення його прав рішенням суду в цій частині.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11 зроблений висновок про те, що державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.
Фактично спір ОСОБА_1 стосується спростування набутого ним права власності на земельну ділянки шляхом визначення недійсним державного акту на спірну земельну ділянку з огляду на наявність двох актів, виданих помилково на одну і ту саму земельну ділянку.
Оскільки за змістом ст. 15, 16 ЦК України об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, і порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково, при оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Скаржником не доведено порушення, невизнання або оспорювання його суб'єктивного права як підставу для звернення до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, оскільки позов ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду із позовом, про визнання недійсним державного акту на землю та похідних від нього позовних вимог про скасування державної реєстрації Державного акту та скасування права власності на земельну ділянку, зобов'язання вчинити дії по внесенню відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо скасування права власності, стосується виключно законних прав та інтересів позивача як власника цієї земельної ділянки.
Наступне розпорядження ОСОБА_1 належною йому земельною ділянкою та, зокрема, укладення будь-яких правочинів не свідчить про наявність у СФГ «Саша» права на порушення (можливе порушення), невизнання або оспорювання саме його прав, свобод чи інтересів під час оформлення та реєстрації відповідного права, скаржником таке не зазначене та судом по справі не встановлено.
Встановивши відсутність порушень, невизнання та/або оспорення права, свободи чи інтересів скаржника, колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та відсутність підстав для зміни або скасування рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо незаконності рішення в частині позовних вимог СФГ «Саша» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог, - Чмирівська сільська рада Старобільського району Луганської області, Головне управління Держгеокадастру в Луганській області про визнання договорів оренди, такими, що укладені під впливом обману та відшкодування вартості послуг.
Тому, переглядаючи рішення в наведеній частині, колегія суддів виходить із загального посилання скаржника на скасування рішення як ухваленого з неправильним застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права та зазначає.
У частині першій статті 230 ЦК України визначено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України).
Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.
Тобто, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Колегія суддів погоджує висновок суду про те, що в порушення свого процесуального обов'язку, передбаченого статтями 12, 13, 81 ЦПК України, належних та допустимих доказів введення СФГ «Саша» в оману позивачем під час укладення договорів оренди та помилки з боку скаржника, який не знав та не міг знати про існування іншого державного акту на ім'я ОСОБА_1 на орендовану 3-ю особою ділянку, про інші договори оренди щодо цієї земельної ділянки, того, що ним неправильно сприймалися фактичні обставини правочину, що вплинуло на волевиявлення 3-ї особи, скаржник не довів. Тобто не довів обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог.
Колегія суддів вважає, що суд дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, наддав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову 3-ї особи СФГ «Саша».
Вказана невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, та порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права у відповідності до вимог пункті 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення Старобільського районного суду Луганської області від 04 березня 2021 року в частині:
визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством «Саша» від 05.09.2019 строком на 20 років до 31 грудня 2039 року на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га, який був зареєстрований Виконавчим комітетом Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області 02.12.2019 року;
скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 34447185 від 02.12.2019 року, здійснену виконавчим комітетом Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області на підставі договору оренди між ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством «Саша»;
зобов'язання виконавчого комітету Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області здійснити дії по припиненню речових прав, а саме, внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо скасування права власності (номер запису 34447185 від 02.12.2019 року)
та ухваленню в цій частині нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В іншій частині рішення Старобільського районного суду Луганської області від 04 березня 2021 року, яким:
задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та поновлено йому пропущений строк для звернення до суду з позовом;
визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №543099 за реєстраційним номером №442510001009197 на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га, виданий 13.09.2012 року Старобільської РДА Луганської області на ім'я ОСОБА_1 ;
скасовано державну реєстрацію Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №543099 за реєстраційним № 442510001009197 на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га, виданий 13.09.2012 року Старобільської РДА Луганської області на ім'я ОСОБА_1 ;
скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_1 , номер запису 33885009 від 24.10.2019 року, здійсненого виконавчим комітетом Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 543099 за реєстраційним № 442510001009197, виданого 13.09.2012 року;
зобов'язано виконавчий комітет Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області здійснити дії по припиненню речових прав, а саме, внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо скасування права власності (номер запису 33885009 від 24.10.2019 року) -
підлягає залишенню без змін.
Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених вимог апеляційної скарги з ОСОБА_1 на користь СФГ «Саша» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6306,00 грн (за подання позовної заяви позивачем сплачено 5886,60 грн, за подання апеляційної скарги скаржником сплачено 7567,20 грн, задоволено апеляційну скаргу щодо 3-х позовних вимог немайнового характеру).
Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Саша» в особі свого представника адвоката Носової Юлії Миколаївни задовольнити частково.
Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 04 березня 2021 року в оскаржуваній частині позовних вимог ОСОБА_1 до Старобільської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області, треті особи - Фермерське господарство «Альтаир», Селянське (фермерське) господарство «Саша» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації та зобов'язання вчинити певні дії та в частині судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Старобільської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області, треті особи - Фермерське господарство «Альтаир», Селянське (фермерське) господарство «Саша» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Селянського (фермерського) господарства "Саша" місцезнаходження: с. Шульгинка, Старобільський р-н, Луганська обл., 92764, код ЄДРПОУ 31458587) судові витрати у розмірі 6306 грн.
В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 30 липня 2021 року.
Головуючий
Судді: