Іменем України
29 липня 2021 року м. Кропивницький
справа № 404/2424/21
провадження № 22-ц/4809/1079/21
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Черненка В.В.
суддів: Єгорової С.М., Чельник О.І.
секретар Гончар В.В.
учасники справи: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06.05.2021 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Кропивницького нотаріального округу Хомутенко Ольга Володимирівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним,
ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Кропивницького нотаріального округу Хомутенко Ольга Володимирівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Крім того, ОСОБА_1 , подала заяву про забезпечення позову, в якій зазначила, що ОСОБА_2 вчиняє наміри продати будинок та намагається її виселити з будинку, приводить покупців. Просила вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на будинок по АДРЕСА_1 до вирішення даного спору.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06.05.2021 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм процесуального права. Зазначається, що надала суду докази реалізації відповідачем спірного майна.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 31.05.2021 відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 31.05.2021 справу призначено до розгляду.
До суду надано відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 , в якому заперечується проти задоволення апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно статті 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач належним чином не обгрунтувала доцільність забезпечення даного позову та не надала відповідних доказів такої необхідності, зокрема, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо забезпечення позову є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Кропивницького нотаріального округу Хомутенко Ольга Володимирівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій зазначила, що ОСОБА_2 вчиняє наміри продати будинок та намагається виселити її з будинку.
Просила вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на будинок по АДРЕСА_1 до вирішення даного спору. На підтвердження зазначеного надала роздруковані копії оголошення та фото із сайту Rieltor.ua.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу,заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч.1ст. 151 ЦПК України,у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позву, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до ч.5 ст. 153 ЦПК України,залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та повинні бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Як роз'яснено в п. 1, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.
Натомість, колегія суддів звертає увагу, що арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби - обмеженні права користування майном.
Пунктом 3 ч.1 ст.150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується встановленням обов'язку вчинити певні дії.
Згідно зі ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном, здійсненні опечатування або вилученні його у боржника та переданні на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Апеляційний суд дійшов висновку, що заходи забезпечення позову, які заявлені ОСОБА_1 , викладені у заяві про забезпечення позову, не підтверджені жодним належним та допустимим доказом щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також є найбільш обтяжливими із усіх інших можливих заходів забезпечення позову.
Заявник може вибрати інший вид забезпечення позову, відповідно до статті 150 ЦПК України, який є менш обтяжливим заходом і який не буде порушувати права власника майна.
Крім того колегія суддів звертає увагу, що докази на підтвердження наявності підстав для забезпечення позову (скріншоти з невідомого інтернет-сайту) не є належними та допустимими доказами, оскільки не містять жодної ідентифікуючої інформації щодо об'єкту нерухомості.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06.05.2021, залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: