Справа № 630/672/21
Провадження № 2-о/630/11/21
30 липня 2021 року м. Люботин
Суддя Люботинського міського суду Харківської області Малихін О.О., перевіривши матеріали за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду в порядку окремого провадження з заявою від 30 липня 2021 року, в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Степанівка Тепликського району Вінницької області, громадянки України, ідентифікаційний № НОМЕР_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України у м. Луганську.
У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» висловлена правова позиція, згідно з якою судам необхідно враховувати, що такі заяви повинні відповідати загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви; у разі невідповідності заяви таким вимогам закону суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків.
Вимоги до форми та змісту позовної заяви визначені ст. 175 ЦПК України. Крім того позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб (ч. 1 ст. 177 ЦПК України).
До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (ч. 4 ст. 177 ЦПК України).
Заявником ОСОБА_1 не надано до суду документ, який підтверджує сплату нею судового збору за розгляд заяви окремого провадження. При цьому заявник вважає себе звільненим від сплати судового збору на підставі п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Натомість норми Закону України «Про судовий збір» визначають заяви, за яких справляння судового збору не передбачено взагалі, та коло осіб, яким надається пільга у виді звільнення від сплати судового збору за подачу певних (визначених законом) заяв.
Аналіз положень ст. 1 Закону України «Про судовий збір» дозволяє дійти висновку про те, що судовий збір не справляється лише за подання заяви про встановлення факту смерті за певних обставин, а саме: особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісти в районах проведення воєнних дій або антитерористичних операцій та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
Згідно із п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено звільнення від сплати судового збору за звернення із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, необхідність у встановленні якого виникла внаслідок: вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
В свою чергу такі обставини мають виникати внаслідок: збройної агресії, збройного конфлікту, тимчасової окупації території України, надзвичайної ситуації природного чи техногенного характеру.
Отже, законодавцем чітко визначено причинно-наслідковий зв'язок між подією (збройна агресія, конфлікт тощо), котра тягне за собою певний наслідок (вимушене переселення, загибель тощо), який і повинен бути підтверджений судом як факт, що має юридичне значення.
Як вбачається зі змісту поданої до суду заяви та доданих до неї документів, заявник ОСОБА_1 просить суд встановити факт смерті її бабусі ОСОБА_2 , яка померла у м. Луганську, причиною смерті цієї особи (за доданими до заяви копіями документів) стало тяжке захворювання.
Разом з тим, у заяві не зазначено та не підтверджено жодними доказами, що необхідність у встановленні вказаного факту виникла внаслідок вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно, у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайною ситуацією природного чи техногенного характеру.
За наслідками дослідження заяви та доданих до неї документів не встановлено підстав, передбачених ст. 1 Закону України «Про судовий збір», за котрими вказана заява була б віднесена до категорії заяв, судовий збір за подання яких не справляється.
У постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 243/12928/18 (провадження № 61-5728св19) висловлена правова позиція, згідно з якою заява про встановлення факту смерті особи, подана у зв'язку з необхідністю оформлення недоотриманої пенсії та спадщини, а не у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно має бути оплачена судовим збором.
Аналогічний висновок викладено в ухвалах Верховного Суду від 25 січня 2019 року у справі № 243/9106/18, від 04 жовтня 2019 року у справі № 242/4145/19, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 350/2002/18.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою заяви у справах окремого провадження встановлюється ставка судового збору на рівні 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З наведеного вбачається необхідність застосування до заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті фізичної особи на тимчасово окупованій території України наслідків, передбачених ст. 185 ЦПК України (залишення заяви без руху, встановлення заявнику строку для усунення недоліків). Належним способом усунення недоліків є сплата суми судового збору за розгляд заяви окремого провадження та подання до суду документа на підтвердження такої сплати.
Слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року) визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема, для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п. 59 рішення Суду від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»)). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення Суду від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).
Вимога сплати судового збору прямо передбачена нормами чинного законодавства та відповідно до ст. 6 Конвенції з прав та основоположних свобод людини не є перешкодою для доступу до правосуддя, оскільки чинним законодавством передбачений порядок звільнення від сплати судового збору судом.
Суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог ст. 177 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, про що повідомляє заявника і надає йому строк для усунення недоліків. Для приведення заяви у відповідність ст. 177 ЦПК України заявник має подати до суду квитанцію про сплату у встановленому порядку судового збору в розмірі 454,00 грн. на розрахунковий рахунок № UA438999980313141206000020645, Отримувач ГУК Харківської області/МТГ Люботин, Код отримувача (ЄДРПОУ) 37874947, Банк отримувача - Казначейство України, Код класифікації доходів бюджету 22030101.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 294 ЦПК України, суддя -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території - залишити без руху.
Повідомити про це заявника ОСОБА_1 та надати строк у десять днів з часу отримання ухвали для усунення недоліків, та роз'яснити, що у разі не усунення недоліків, а також неподання про це відповідних документів, заява вважається неподаною і повертається позивачеві, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. О. Малихін