справа №619/750/21
провадження №2-а/619/173/21
30 липня 2021 року Дергачівський районний суд Харківської області
в складі: головуючого судді - Остропілець Є.Р.
при секретарі - Суржкової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника віпс (тип А) впс «Дергачі» Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби капітана Няньчура Олександра Сергійовича, Харківський прикордонний загін Східного регіонального управління прикордонної служби (в/ч 9951) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 в особі свого представника Корнієнка А.А. звернувся до суду з адміністративним позовом до начальника віпс (тип А) впс «Дергачі» Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби капітана Няньчура Олександра Сергійовича, Харківський прикордонний загін Східного регіонального управління прикордонної служби (в/ч 9951) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення СхРУ №149401 від 01.02.2021 та закриття провадження у справі про притягнення її до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 204-2 КпАП України.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилалася на те, що ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.204-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 гривень. Згідно вказаної постанови, 01.02.2021 о 03 год 30 хв , в пункті пропуску «Гоптівка», на вхід в Україну прикордонним нарядом «Перевірка документів» було виявлено ОСОБА_1 , який пояснив, що він виїхав до тимчасово окупованої території Донецької області 03.01.2020 о 14 год. 50 хв. через КПВВ «Мар'їнка», а 31.01.2021 приблизно 11 год. 00 хв. перетнув державний кордон з тимчасово окупованої території України до РФ через тимчасово непрацюючий пункт пропуску «Успенка» в пішому порядку, чим порушив вимоги ст.12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», порушила порядок виїзду з тимчасово окупованої території України.
Позивач вважає, що дії відповідача є безпідставними, а постанова має бути скасована. Вказав, що він не згоден з постановою про те, що його визнали винним та щире його каяття, що не відповідає дійсності. Права були роз'яснені вже після накладання адміністративного стягнення, що також не відповідає вимогам Закону. Не були виявлені обставини, які виключають адміністративну відповідальність, пом'якшують і обтяжують відповідальність, не взяті до уваги його пояснення, а також не з'ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розгляд справи проведений на місці, без підготовки та надання йому часу для звернення за правовою допомогою, подання документів які характеризують його особу інші докази по справі, що порушувало його право. В наслідок чого при винесені постанови не було враховано характер вчиненого правопорушення при призначені адміністративного стягнення. В постанові не наведені докази підтвердження його вини у вчиненні адміністративного правопорушення в обґрунтування яких особа яка складала постанову дійшла до висновку про винуватість. Під час складання протоколу йому не надали пояснень стосовно того, який порядок перетинання кордону він порушив. Однак з невідомих підстав було вказано пункт перетину тимчасово непрацюючий пункт пропуску «Успенка» замість «Маринівка» він вважає, що це вказує на не конкретні докази про місце перетину кордону а тільки вказують тимчасову назву не працюючих пунктів пропуску з боку України території яких вважаються окупованими. Позивач вказує, що відповідач розглянув справу та притягнув його до відповідальності за відсутністю доказів вчинення правопорушення, за відсутності доказів вини, упереджено, оскільки не взяв до уваги пояснення, не дослідив обставини справи в сукупності.
Вказану постанову вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
10.06.2021 представником Харківського прикордонного загону Воронковим І. подано до суду відзив на адміністративний позов, відповідно до змісту якого просить відмовити у позові, а постанову про накладення адміністративного стягнення від 01.02.2021 серії СхРУ № 149401 залишити без змін, посилаючись на те, що вищевказаною постановою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності, у зв'язку з тим, що останній 31.01.2021 виїхав з тимчасово окупованої території України в межах Донецької та Луганської областей через закритий пункт пропуску «Успенка», чим порушила вимоги ст. 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях», що встановлено під час перевірки документів у пункті пропуску «Готівка» 01.02.2021 о 03-30 год. Також встановлено, що позивач в'їхав на тимчасово окуповану території України через КПВВ «Мар'їнка» 03.01.2020, що встановлено з відомчих банків даних Держприкордонслужби України. У своєму поясненні позивач підтвердив встановлені вище факти, чим фактично визнав вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.204-2 КУпАП, тобто поясненням, яке міститься у справі, позивач не оспорює факт порушення порядку в'їзду/виїзду на тимчасово окуповану територію України та вказує місце вчинення адміністративного правопорушення, вчинення самого правопорушення не оспорює, про що проставлено підпис останнього. По-друге, з відомчої бази даних Держприкордонслужби встановлено, що позивач в'їхала на ТОТ через КПВВ «Мар'їнка» 03.01.2020, 01.02.2021 в'їхав в Україну через пункт пропуску «Готівка» інші відомості про перетинання кордону в базі відсутні. На посадових осіб Державної прикордонної служби України державою покладено обов'язки з боротьби з адміністративними правопорушеннями. Законодавством України визначено порядок в'їзд/виїзду на тимчасово окуповану територію Донецької та Луганської області і визначено місця перетинання лінії розмежування особами, транспортними засобами та іншим майном. В Україні функціонує відповідний порядок перетинання державного кордону України на шляхах міжнародного сполучення через спеціально виділену територію місцевості з комплексом технічних засобів і споруд, які забезпечують право осіб на вільне пересування з дотриманням встановлених правил та функціонують на підставі рішень Кабінету Міністрів України. Своїм розпорядженням від 18.02.2015 №106-р «Про закриття пунктів пропуску через державний кордон» Кабінет Міністрів України закрив 23 пункти пропуску, з яких 1 міжнародний, 4 міждержавних та 18 місцевих на кордоні з Російською Федерацією, зокрема дані рішення, стосуються пунктів пропуску (пунктів контролю) «Маринівка», «Новоазовськ», «Успенка», «Іловайськ», «Квашине», «Донецьк». «Должанський», «Червона Могила», «Ізварине», «Красна Талівка», « ЮганІвка », « Герасимівка », « Петрівка », « Луганськ ». Таким чином на момент скоєння адміністративного правопорушення позивачем пункт пропуску «Успенка» закритий та міжнародний рух там припинений. Також з бази даних Державної прикордонної служби України встановлено відсутність відомостей про виїзд встановленим порядком з території України. Визнання провини щодо скоєння такого правопорушення підтверджується відсутністю протоколу про адміністративне правопорушення, який не складався відносно позивача на підставі положень ч. 3 ст. 254 КУпАП та положеннями даної статті визначено, що протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодекс, тобто позивач погодився із вчиненим правопорушенням, отримав наручно постанову, проставив в ній свій особистий підпис, зауважень щодо порядку винесення рішення не робив. Позивач не був обмежений у праві звернутися засобами електронного зв'язку на адресу Адміністрації Держприкордонслужби України для отримання дозволу на в'їзд/виїзд з тимчасово окупованої території Донецької та Луганської області і перетнути державний кордон України на тимчасово окупованій території. З вищевикладеного вбачається, що твердження позивача про незаконність винесеної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є безпідставними.
В судове засідання позивач, представник позивача не з'явилися, згідно заяви позов підтримують, просять справу розглядати без їх присутності.
Відповідач начальник віпс (тип А) впс «Дергачі» капітан Няньчур О.С., та представник Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління прикордонної служби (в/ч 9951) у судове засідання не з'явились, про розгляд повідомлялися належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ст.229 ч.4 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, начальником віпс (тип А) впс «Дергачі» капітаном Няньчур О.С. щодо ОСОБА_1 було винесено постанову про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-2 КпАП України про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 700 гривень.
У вказаній постанові зазначено, що 01.02.2021 о 03 год 30 хв , в пункті пропуску «Гоптівка», на вхід в Україну прикордонним нарядом «Перевірка документів» було виявлено ОСОБА_1 , який пояснив, що він виїхав до тимчасово окупованої території Донецької області 03.01.2020 о 14 год. 50 хв. через КПВВ «Мар'їнка», а 31.01.2021 приблизно 11 год. 00 хв. перетнув державний кордон з тимчасово окупованої території України до РФ через тимчасово непрацюючий пункт пропуску «Успенка» в пішому порядку, чим порушив вимоги ст.12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» №2268-VІІІ від 18.01.2018, порушив порядок виїзду з тимчасово окупованої території України, чим вчинив адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-2 КпАП України.
Відповідно до ч. 2 ст. 283 КпАП України постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 204-2 КпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.
Отже, вказана норма є бланкетною та відсилає до відповідного нормативного акту. Так у постанові зазначено, що ОСОБА_1 порушив ст. 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях». Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» порядок в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином ст. 12 Закону відсилає до іншого нормативно-правового акту - «Порядок в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року № 815, який регулює процедуру в'їзду/виїзду осіб і транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, і переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях (далі Порядок).
Яку конкретно норму вказаного Порядку порушено - в постанові не зазначено, що є істотним порушенням.
Стаття 280 КпАП України закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова про адміністративне правопорушення не містить посилань на докази, на підставі яких капітаном Няньчур О.С. зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КпАП України.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з належних від нього причин.
Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем, саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року (справа №338/1/17).
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які достовірні і достатні докази наявності в діях ОСОБА_1 того складу адміністративного правопорушення, який вказано в оскаржуваній постанові.
Суд критично сприймає зазначення в оскаржуваній постанові щодо визнання вчинення правопорушення позивачем, оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування зазначеної постанови.
Щодо численних процесуальних порушень, про які вказує в позові позивач, суд враховує, що, ані в постанові, ані в інших документах немає відмітки та підпису позивача про роз'яснення йому прав, в тому числі передбачених ст. 268 КпАП України.
Щодо розгляду справи, який відбувся на місці скоєння адміністративного правопорушення, про що вказує позивач, суд виходить з наступного.
Рішенням Конституційного суду України по справі №5-рп/2015 від 26.05.2015 визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи).
Так, ст.ст. 33, 245, 256, 268 КпАП України визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Отже, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження.
Як вбачається з позову, капітаном Няньчур О.С. не було надано ОСОБА_1 достатньо часу для підготовки до захисту та позбавлено можливості звернутися за правовою допомогою.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що постанова відносно ОСОБА_1 винесена з процесуальними порушеннями. За таких обставин, розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся з істотними порушеннями ст. ст. 245, 246, 268 КпАП України.
За таких обставин суд виходить з положень ст. 77 КАСУ.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, постанова, яка складена відносно позивача не містить доказів підтвердження вини позивача у вчинені адміністративного правопорушення, тому є необґрунтованою, а лише факт визнання особою вчинення адміністративного правопорушення, як про те вказано в постанові про адміністративне правопорушення, не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень та не звільняє останнього від доведення його правомірності (таку ж позицію висловив Верховний Суд в Постанові від 15 травня 2019 року, справа № 537/2088/17).
Враховуючи викладене, факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення є недоведеним, що в силу принципу презумпції невинуватості трактується на користь позивача.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, істотні порушення з якими складена постанова, а також те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що заявлені позовні вимоги про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, за відсутності достатніх даних про вчинення позивачем правопорушення, постанову необхідно скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
При розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених статтею 204-2 КУпАП посадові особи Державної прикордонної служби України діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені Державної прикордонної служби України, що реалізує державну політику із забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.
Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222-1 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 204-2 КУпАП.
Відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
Ухвалою суду від 08.07.2021 залучено у якості співвідповідача - Харківський прикордонний загін Східного регіонального управління Прикордонної служби (в/ч 9951).
З цього слідує, що за результатами розгляду справи слід відмовити в позові до неналежного відповідача та прийняти рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 26.12.2019 по справі №724/716/16-а.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до начальника віпс (тип А) впс «Дергачі» Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби капітана Няньчура О.С.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Прикордонної служби (в/ч 9951) суд визнає такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 77, 139, 246, 286 КАС України суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Прикордонної служби (в/ч 9951) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову СхРУ №149401 від 01.02.2021 про накладання адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 1 700 гривень, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 204-2 КпАП України - скасувати.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КпАП України.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до начальника віпс (тип А) впс «Дергачі» Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби капітана Няньчура Олександра Сергійовича - відмовити.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Начальника віпс (тип А) впс «Дергачі» капітан Няньчура Олександра Сергійовича, адреса місцезнаходження: вул. Прикордонна, 4, смт Козача Лопань, Дергачівський район, Харківська область.
Харківський прикордонний загін Східного регіонального управління Прикордонної служби (в/ч 9951), адреса місцезнаходження: вул. Клочківська, буд. 228, м. Харків.
Суддя Є. Р. Остропілець