Справа № 357/8768/21
3/357/4553/21
30 липня 2021 року суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гребінь О.О. розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, паспорт НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , за ч.1 ст. 164 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР 18 №636310 від 02.06.2021 року, 02.06.2021 року о 16 год.10 хв. за адрсеою: м. Біла Церква, пров. Олександрійський, буд. 14/1, громадянка ОСОБА_1 займалась підприємницькою діяльністю без відповідних документів виданих згідно чинного законодавства України, а саме: торгівля м'ясом та м'ясними продуктами, чим порушила порядок проведення господарської діяльності, а саме КВЕД - 2-1-: клас 47.22, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.164 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 суду пояснила, що станом на 02.06.2021 року перебувала на стадії оформлення необхідних документів та дозволів для роздрібної торгівлі м'ясом та м'ясними продуктами.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши докази, що містяться в справі, а саме: протокол серії АПР 18 від 02.06.2021 року, з додатком у виді диску з відеозаписом, роздруковані фотографії із зображенням кіоску, рапорт ДОП Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області Пащенко А.О., суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала.
За змістом ст.245 КУпАП, суд зобов'язаний всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, вирішити її у точній відповідності з законом.
Згідно ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 ст.164 КУпАП передбачає відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
При цьому, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення є бланкетною, оскільки відсилає до інших норм (правил). Тому посилання в протоколі як на певний вид господарської діяльності, так і на конкретні норми (правила), які порушені, є обов'язковим, що свідчить про те, що в протоколі про адміністративнеї правопорушення має зазначатися відповідна норма спеціального закону, який регламентує господарську діяльність, що потребує ліцензування або державну реєстрацію суб'єкта господарювання.
Однак, протокол не містить ні посилань на нормативні акти, які передбачають отримання дозвільних документів на зайняття відповідною діяльністю або ж її ліцензування.
Відсутність посилань у протоколі на нормативні акти, які передбачають отримання дозвільних документів на зайняття відповідною діяльністю свідчать про невідповідність протоколу вимогам ст. 256 КУпАП.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно збирати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі "Тейшейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі "Шабельник проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод. Також ЄСПЛ неодноразово наголошував, зокрема, в рішеннях у справах "Гурепка проти України (N2)" від 08 квітня 2010 року, "Лучанінов проти України" від 09 червня 2011 року на необхідність суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).
Основними засадами судочинства, визначеними ст.129 Конституції України, є, крім інших, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення, не допитані свідки, а з наданих матеріалів у виді фото - відеофіксації не представляється можливим перевірити вказані у протоколі події, оскільки на відеозаписах зафіксована виключно розмова працівників поліції біля кіоску з особою жіночої статті, але про що йде розмова встановити не можливо із за низької якості звуку.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
З огляду на зазначене, суддею встановлено, що посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, не здобуто достатніх, належних і допустимих доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
За положенням ст.245 КУпАП, завданнями провадження у зазначених справах є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Суддя, відповідно до ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може буто розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.164 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч.1 ст.247 КУпАП в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ч. 1 ст. 164, ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 розпочате за ч.1 ст.164 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.
СуддяО. О. Гребінь