Справа№ 953/7162/21
н/п 3/953/2028/21
"17" червня 2021 р. суддя Київського районного суду м. Харкова Лях М.Ю., розглянувши матеріал, який надійшов з управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, працюючого начальником відділу організації безпеки дорожнього руху КП «Тролейбусне депо №3», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності не притягувався,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №496921 від 30.03.2021 року, 30.03.2021 року близько 11:00 год. ОСОБА_1 , за адресою: м.Харків, вул.Амурська, 1а, будучи посадовою особою - начальником відділу організації безпеки дорожнього руху, що здійснює контроль перевезення пасажирів на міському електротранспорті, а саме: на 24 тролейбусі д.н.з 3205 що рухається за маршрутом «ст. м. Академіка Барабашова - 602-й м-н», допустив перевезення пасажирів у кількості 75 осіб замість дозволених 46 сидячих місць, чим перевищив максимальну допустиму кількість сидячих місць на 29 осіб, чим порушив п.п. 3.8) Постанови КМУ від 09.12.2020 р. №1236.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані органом, який уповноважений складати протокол про адміністративне правопорушення, за ч.1 ст. 44-3 КУпАП, тобто порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
ОСОБА_1 надав через канцелярію суду письмові пояснення, в яких свою провину у вчиненому адміністративному правопорушенні не визнав. Пояснив, що він дійсно працює начальником відділу організації безпеки дорожнього руху КП «Тролейбусне депо №3», однак відповідно до посадової інструкції, до його посадових обов'язків не входить обов'язки щодо забезпечення та дотримання водіями тролейбусів протиепідемічних заходів та вимог. Під час події 30.03.2021 року він не здійснював управління тролейбусом, на місце події прибув об 11:30 годині. На той час вищезазначений тролейбус 24 маршруту перебував на зупинці «ст.м. Академіка Барабашова» на виїзді з поворотного кола ближче до вулиці Ак. Павлова, крім того, пасажирів в тролейбусі взагалі не було. Тобто, обставини, викладені працівниками патрульної поліції не відповідають дійсності, в зв'язку з чим просить суд провадження по справі закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступних висновків:
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Положення статті 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення згідно зі статтею 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частина 2 статті 251 КУпАП встановлює, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно з частиною 1 статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Диспозиція ч. 1 ст. 44-3 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Диспозиція норми ч. 1 ст. 44-3 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні правила щодо карантину людей.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 N 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобіганню поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (пункт 3, підпункт 8) пункту 3 станом на 30.03.2021 року) з 24 лютого 2021 р. на території України встановлюється “жовтий” рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється, в тому числі: здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на такий транспортний засіб.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в ухиленні (порушенні) особи від правил, передбачених Законом України “Про захист населення від інфекційних хвороб”, іншими актами законодавства, а також рішеннями органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №496921 від 30.03.2021 року, правопорушення ОСОБА_1 було вчинено, як посадовою особою, працюючи начальником відділу організації безпеки дорожнього руху КП «Тролейбусне депо №3».
Відповідно до посадової інструкції начальника відділу організації безпеки дорожнього руху, затвердженої директором КП «Тролейбусне депо №3» Курочка О.В. від 21.05.2017 р., наданої ОСОБА_1 до суду, до обов'язків останнього, в тому числі, входить організація контролю за виконанням працівниками правил дорожнього руху і технічної експлуатації автомобілів, інструкцій, наказів і інших керівних матеріалів з питань забезпечення безпеки дорожнього руху. Всі інші, покладені на нього відповідно до посадової інструкції обов'язки, також стосуються дій, пов'язаних з безпекою дорожнього руху.
З аналізу вказаних правових норм слідує, що відповідальність за частиною 1 статті 44-3 КУпАП настає у разі порушення (ухиленні) особою правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних.
Однак, ОСОБА_1 не є посадовою особою КП «Тролейбусне депо №3», яка є відповідальною за виконанням працівниками цього підприємства санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил, а є особою, яка відповідає за виконання працівниками підприємства правил з питань забезпечення безпеки дорожнього руху.
Крім того, з пояснень ОСОБА_1 , наданих в судовому засіданні, вбачається, що на момент складання працівниками патрульної поліції протоколу про адміністративне правопорушення в 11-00 год. відносно нього, він був відсутнім на місці події, а прибув
об 11:30 годині, коли він прибув, то побачив, що пасажирів в тролейбусі взагалі не було, а тролейбус знаходився в іншому місці ніж зазначено в протоколі - перебував на зупинці «см.м.Академіка Барабашова», на виїзді з поворотного кола ближче до вулиці Ак.Павлова.
Працівниками патрульної поліції не надано суду доказів в спростування обставин, викладених ОСОБА_1 .
В рішеннях «Малофеева проти Pocії » від 30 травня 2013 року заява № 36673 / 04) та «Карелін проти Pocії» від 20 вересня 2016 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Для використання доказу при розгляді справи необхідно, щоб він був належним і допустимим. Належний доказ це доказ, зміст якого відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи. До того ж фактичні дані це дані, які мають зв'язок із фактами предмета доведення, здатні підтвердити існування чи відсутність доказуваних фактів. А допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також коли законодавець допускає його використання.
Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Висновки викладені Європейським судом справедливості у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є одним з джерел національного права, а отже є обов'язковими до виконання державною Україна.
Необхідно зазначити, що у ч. 3 ст. 62 Конституції України закріплено основний принцип допустимості доказів, який полягає у тому, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.
Всі сумніви, які маються в матеріалах справи, відповідно до ст. 62 Конституції України, трактуються на користь особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Отже, суд, дослідивши матеріали справи та письмові докази, дійшов висновку, про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
У відповідності до п.1). ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 44-3, ст.ст. 9, 245, 247, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбаченеч. 1 ст. 44-3 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,- закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова.
Суддя -