справа № 208/4037/20
№ провадження 2/208/570/21
Іменем України
22 квітня 2021 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Івченко Т.П.,
за участю: секретаря судового засідання - Корнієнко К.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Кам'янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного письмового провадження у місті Кам'янське Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості»,-
встановив:
25.06.2020 року до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшла позовна заява представника за довіреністю АТ «Акцент-Банк», який є правонаступником прав та обов'язків ПАТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в якій просить стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором у сумі 26172,44 грн., яка складається з наступного: 15300,14 грн. - заборгованість за кредитом; 10872,30 грн. - заборгованість по відсоткам, а також судові витрати у розмірі 2102 грн.
Зазначає, що 05.04.2019 року відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення кредитного договору № SAMABWFC00001983526 та отримання кредитної картки. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. Свої зобов'язання банк виконав, а відповідач свої зобов'язання не виконує, в результаті чого допустив утворення заборгованості, яку в добровільному порядку не погашає.
Ухвалою від 06.07.2020 року провадження у справі було відкрито та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без його участі та винесення по справі заочного рішення в разі неявки відповідача.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явився, хоча судом вживались заходи щодо його належного повідомлення про час та місце розгляду справи судовими повістками, які були направлені за зареєстрованим місцем його проживання, за отриманням яких він до поштового відділення не з'являється. Згідно повідомлення поштового відділення причиною повернення поштової кореспонденції на ім'я ОСОБА_1 є його відсутність за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, судом вжиті заходи щодо належного повідомлення відповідача про місце і час судового засідання, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача згідно ч.4 ст.223 ЦПК України та, зі згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 підписав заяву А-Банку (а.с.5 зворот), згідно з якою погодився з умовами та правилами надання послуг, номер договору в заяві не вказано, дата зазначена в заяві 05.04.2019 року.
Згідно наданому Банком розрахунку (а.с.5), за кредитним договором № SAMABWFC00001983526 від 05.04.2019 року ОСОБА_1 має заборгованість 26172,44 грн., яка складається з наступного: 15300,14 грн. - заборгованість за кредитом; 10872,30 грн. - заборгованість по відсоткам.
На підтвердження заявлених позовних вимог АТ «Акцент-Банк» надано датовану 05 квітня 2019 року, підписану сторонами копію Анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банк, (а.с. 5 зворот) та розрахунок заборгованості за кредитним договором № SAMABWFC00001983526 від 05.04.2019 року з якого вбачається, що станом на 04.06.2020 року ОСОБА_1 має заборгованість 26172,44 грн., яка складається з наступного: 15300,14 грн. - заборгованість за кредитом; 10872,30 грн. - заборгованість по відсоткам (а.с.5).
Разом з тим в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази укладення між банком та ОСОБА_1 зазначеного кредитного договору № SAMABWFC00001983526 від 05.04.2019 року.
В Анкеті заяві не зазначено номер укладеного договору, розмір встановленого кредиту та розмір відсотків, а тому неможливо встановити, що даною заявою ОСОБА_1 уклав саме договір, який зазначено в розрахунку заборгованості.
Витяг з Умов та Витяг з Тарифів не містить підпису відповідача, а тому не може бути складовою Договору, що також вказано в постанові Великої палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК).
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
У відповідності до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
На підставі ч.2 ст.80 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, щодо відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За змістом статті 1056-1ЦК України розмір відсотків та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Фіксована відсоткова ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої відсоткової ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робі та/ або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договору приєднання розроблені ПАТ «Акцент-Банк», у теперішній час АТ «Акцент-Банк», вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, при укладенні кредитного договору розмір відсотків, які підлягають стягненню у разі порушення боржником зобов'язання повинен бути встановлений законом або визначений у договорі за погодженням сторін.
У заяві позичальника від 05.04.2019 року, яка підписана сторонами, відсутні умови договору, які визначають розмір відсотків, за порушення зобов'язання.
З Витягу з Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті А-Банк, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, базова процентна ставка на залишок заборгованості в місяць, розмір прострочених зобов'язань по кредиту, ефективна процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.
Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача можуть змінюватися самим банком, тобто позивач міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Крім того, Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна карта», на який посилається позивач не містить підпису відповідачки, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 05.04.2019 року шляхом підписання заяви-анкети.
Посилання АТ «Акцент-Банк» на Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», який містить електронний підпис ОСОБА_1 не спростовує висновків суду про неузгодженість умов щодо відсотків з огляду на таке.
Як свідчить зміст вказаного Паспорту про умови споживчого кредитування він має інформаційний характер щодо наявних декількох варіантів умов кредитування, на що вказує викладення у ньому одночасно двох програм кредитування. На це вказують також і застереження, у яких зазначається, що використання інших способів надання кредиту та/або зміна інших вище зазначених умов кредитування можуть мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача.
На те, що Паспорт не є самим кредитним договором, а лише носить ознайомлювальний характер, свідчить зазначення в ньому наступного: умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
Отже, вказаний Паспорт споживчого кредитування містить пропозицію щодо укладення договору на певних умовах у двох варіантах, але не підмінює сам договір, у якому мають бути чітко визначені всі умови кредитного договору, а не альтернативні варіанти.
Додатково це підтверджується тим, що такий Паспорт споживчого кредитування не зазначається у анкеті-заяви як складова частина договору.
За положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання в наслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивач просить крім тіла кредиту стягнути також заборгованість за простроченими відсотками посилаючись на порядок стягнення, розмір процентів передбачених умовами та правилами надання банківських послуг у АТ «АКЦЕНТ-БАНК». Так, згідно із п. 2.1.1.12.6 умов за користування кредитом й овердрафтом банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому тарифами банку, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік. Відповідно до витягу з тарифів користування кредитною карткою «Універсальна GOLD» проценти за користування кредитними коштами нараховуються у розмірі 3,7 % на місяць.
Суд, вважає, що банком не підтверджено, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови та тарифи, а не інші, що саме ці умови та тарифи розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг АТ «АКЦЕНТ-БАНК», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Враховуючи відсутність підтвердження щодо конкретно запропонованих відповідачу умов та правил банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися банком.
Зважаючи на наведене, відсутні підстави вважати, що сторони у письмовому вигляді обумовили відповідальність за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Зазначена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження №14-131цс19).
Суд вважає, вимогу позивача про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом необґрунтованою.
Оскільки ОСОБА_1 не сплатив заборгованість за тілом кредиту у розмірі 15300 (п'ятнадцять тисяч триста ) гривень 00 копійок, суд вважає позовні вимоги АТ «АКЦЕНТ-БАНК» в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідач не надав доказів повної чи часткової сплати заборгованості, не спростував наданий позивачем розрахунок.
За приписами частин першої, п'ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
З урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1228 (одна тисяча двісті двадцять вісім) гривень 83 копійки.
Керуючись вимогами ст.ст. 10, 76, 141, 259, 260, 263-265, ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості» - задовольнити частково.
Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 на користь Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК», юридична адреса реєстрації: місто Дніпро, вулиця Батумська, будинок № 11, ЄДРПОУ 14360080- заборгованість за кредитним договором № SAMABWFC00001983526 від 05 квітня 2019 року в розмірі - 15300 (п'ятнадцять тисяч триста ) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 на користь Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК», юридична адреса реєстрації: місто Дніпро, вулиця Батумська, будинок № 11, ЄДРПОУ 14360080 - судові витрати у розмірі - 1228 (одна тисяча двісті двадцять вісім) гривень 83 копійки.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.
Позивач -Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК», юридична адреса реєстрації: місто Дніпро, вулиця Батумська, будинок № 11, ЄДРПОУ 14360080.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення був складений у строк передбачений ч. 6 ст. 259 ЦПК України.
Суддя Івченко Т. П.