справа № 208/8515/19
№ провадження 2/208/332/21
Іменем України
22 лютого 2021 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Івченко Т.П.,
за участю: секретаря судового засідання - Корнієнко К.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Кам'янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження у місті Кам'янське Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банка «ПриватБанк» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості»,-
встановив:
У грудні 2019 року до провадження Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшов зазначений позов, за яким позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» просив стягнути з відповідача - ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 22.11.2007 року у розмірі 24164,65 грн., яка складається з наступного: 15137,01 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 2113,97 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України, 5524,88 грн. - нарахована пеня, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг а саме: 250,00 грн - штраф (фіксована частина) та 1138,79 - штраф (процентна складова), а також судові витрати у розмірі 2102.00 грн. судовий збір.
Відповідно до статуту Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.05.2018 № 519, змінено найменування Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на Акціонерне Товариство Комерційний Банк «ПриватБанк».
В обґрунтування своїх вимог представник позивача посилається на те, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим 22.11.2007 року підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг за умовами яких відповідач отримала кредит у розмірі 7000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Зазначає, що відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 28.11.2019 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 24164,65 грн., яка складається з наступного: 15137,01 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 2113,97 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України, 5524,88 грн. - нарахована пеня, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг а саме: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 1138,79 - штраф (процентна складова). Позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати по справі.
Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08.01.2020 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомленням сторін та надано відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Крім того, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Представником Відповідачем, адвокатом Малюк О.П. подано до суду відзив на позов, в якому вона просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що дійсно, 22.11.2007 року між ОСОБА_1 та ПриватБанком був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого вона отримала кредитну картку «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» № НОМЕР_1 з встановленим кредитним лімітом у розмірі 500,00 грн. зі сплатою відсотків у розмірі 36% річних (3% на місяць) на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач заперечує проти заборгованості за тілом кредиту, яку зазначив Позивач в розрахунку заборгованості, оскільки вона не отримувала грошові кошти від Позивача більше ніж 7000,00 грн., вважає нарахований розмір заборгованості за тілом кредиту перебільшеним, який не відповідає дійсності. Крім того, частково заборгованість вона погасила. З розрахунку заборгованості вбачається, що щомісячно Позивач погашав проценти за рахунок тіла кредиту, що зазначено в графі № 4 Розрахунку. Позивач, в порушення вимог умов договору та цивільного законодавства, зараховував проценти в тіло кредиту, на яке знову нараховував проценти, тобто Позивач нараховував проценти на проценти. Крім того, наданий Позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором № б/н від 22.11.2007 року взагалі не може підтверджувати існування заборгованості, оскільки не є касовим документом та документом первинного бухгалтерського обліку відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», яка передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідач звертає увагу суду на той факт, що наданий розрахунок заборгованості не містить інформації щодо часу, дати, суми, місця, ПІБ платника, призначення платежу, дебет/кредит (коли саме, яким чином та в якому розмірі вони були надані), не містить інформації щодо погашення заборгованості (коли саме, ким, яким чином та в якому розмірі були надані грошові кошти на погашення заборгованості за кредитом), яка повинна міститись у виписці за рахунком, а є лише одностороннім та одноособовим нарахуванням Банком суми заборгованості за певний період. Розрахунком заборгованості не можна довести виконання умов кредитного договору у зв'язку з тим, що єдиним доказом внесення готівкової валюти на рахунок банку є відповідна заява на переказ готівки. Тому Відповідач вважає розрахунок заборгованості, наданий Позивачем до суду в якості свого основного доказу розміру заборгованості, недостовірним доказом, на підставі якого неможливо встановити дійсні обставини справи: де, коли і скільки витрачала кредитні кошти Відповідач, скільки було погашено нею тіла кредиту, а також залишок тіла кредиту після погашення його частини. А без встановлення цих важливих обставин справи неможливо встановити законність нарахування процентів і пені.
Крім того Відповідач заперечує проти заборгованості за відсотками, нарахованими за прострочений кредит в порядку статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі 2113,97 грн., оскільки відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При розрахунку розміру нарахованих відсотків в порядку вищезазначеної статті, Позивач посилається на п.2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг, в якому зазначено, що в разі порушення зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов'язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань Клієнта з погашення кредиту Клієнт зобов'язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна Голд», але Умови та правила надання банківських послуг Відповідач не підписувала, і зазначає, що вона підписала лише Анкету-заяву позичальника про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (надалі за текстом - Анкета-заява), а також Довідку про умови кредитування (надалі за текстом - Тарифи). Ніяких інших документів Відповідач не підписувала. Дійсно, в матеріалах справи міститься Анкета-заява, в тексті якої зазначено, що Відповідач ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами.
Однак Позивач в якості однієї із складових частин кредитного договору № б/н від 22.11.2007 року надав Умови та правила надання банківських послуг, в яких ПриватБанк зазначений не як Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», як передбачено в Анкеті-заяві, а як Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», який діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 05.10.2011 року, виданої через чотири роки після укладання кредитного договору № б/н від 22.11.2007 року.
Таким чином, Позивач не надав до суду Умови та правила надання банківських послуг, які фактично діяли на момент укладання кредитного договору № б/н від 22.11.2007 року. Відповідач стверджує, що з Умовами та правилами надання банківських послуг вона не ознайомлювалася і їх не підписувала, про збільшення відсоткової ставки за прострочку в порядку ст.625 ЦК України дізналася з тексту позовної заяви. Відповідач звертає увагу на те, що в порушення вимог ст.652 ЦК України та умов договору, Банк в односторонньому порядку змінив умови договору, а саме: з 01.04.2019 року збільшив процентну ставку за кредитним договором від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4% - для картки «Універсальна», не повідомивши про це Відповідача, не надав до суду докази про вручення їй листа про зміну умов кредитного договору, про отримання від неї згоди, з позовною заявою щодо зміни умов договору до суду не звертався. Про збільшення процентів за порушення зобов'язань за кредитним договором Відповідач дізналася тільки після подання Позивачем позовної заяви до суду. Просить звернути увагу суду на те, що до виникнення прострочених зобов'язань за кредитним договором № б/н від 22.11.2007 року сплачувалися частково Відповідачем тіло кредиту, всі нараховані проценти за користування кредитними коштами та нарахована пеня. Згідно аналізу розрахунку заборгованості постійна прострочена заборгованість за кредитним договором утворилась 01.02.2019 року у розмірі 463,16 грн. Саме з цього моменту Відповідач припинив сплату заборгованості за тілом кредиту, процентами та пенею, тому розрахунок заборгованості за процентами починається з моменту утворення постійної простроченої заборгованості за кредитним договором. Відповідно до Тарифів, підписаних Відповідачем, базова процентна ставка в місяць нараховується на залишок заборгованості, виходячи з розрахунку 360 днів у році. За період з 01.02.2019 року по 28.11.2019 року розмір нарахованих процентів за користування кредитними коштами з розрахунку 3% річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України складає на загальну суму 118,82 грн. Формула розрахунку відсотків є наступна: «Тіло кредиту* Процентна ставка / 100 / Кількість днів у році * Кількість днів, за які здійснюється нарахування».
Відповідач заперечує проти розміру нарахованої пені у сумі 5524,88 грн., яку Позивач просить стягнути згідно розрахунку заборгованості. Відповідно до Тарифів, підписаних Відповідачем, які є частиною кредитного договору № б/н від 22.11.2007 року, пеня = пеня (1) + пеня (2), при цьому пеня (1) - це базова відсоткова ставка за договором/30, яка нараховується за кожний день прострочки кредиту, а пеня (2) - це 1% від заборгованості, але не менше 10 грн. в місяць, яка нараховується 1 раз в місяць при наявності прострочки по кредиту чи процентам 5 та більше днів при виникненні прострочки на суму більше 50 грн.
Відповідач здійснила розрахунок пені (1) відповідно до Тарифів: пеня (1) - це базова відсоткова ставка за договором/30, яка нараховується за кожний день прострочки кредиту. Кредитні зобов'язання стали постійно простроченими з 01.02.2019 року. Базова ставка Банку - це річна відсоткова ставка Банку, яку він визначає як розмір плати у відсотках за різноманітні види його кредитів. За кредитним договором № б/н від 22.11.2007 року базова відсоткова ставка становить 36 % річних. Таким чином, згідно Тарифів пеня (1) дорівнює: 36/30 = 1,2 грн. Враховуючи те, що кількість днів простроченого кредиту за період з 01.02.2019 року по 28.11.2019 року становить 301 день, розмір нарахованої пені (1) складає: 301 днів * 1,2 грн. = 361,20 грн.
Відповідач здійснила розрахунок пені (2) відповідно до Тарифів: пеня (2) - це 1% від заборгованості, але не менше 10 грн. в місяць, яка нараховується 1 раз в місяць при наявності прострочки по кредиту чи процентам 5 та більше днів при виникненні прострочки на суму більше 50 грн. Таким чином, згідно Тарифам та розрахунку заборгованості, де вказаний розмір простроченої заборгованості за кредитним договором, пеня (2) дорівнює: за період з 01.02.2019 року по 28.11.2019 року на загальну суму 492,94 грн. Таким чином, сума пені (1) та пені (2) становить: 361,20 грн.+492,94 грн. = 854,14 грн.
Цей розмір пені Відповідач визнає, тому що він розрахований згідно умовам договору, на які погоджувалася Відповідач при його підписанні. Відповідач про зміну розміру пені дізналася тільки з розрахунку заборгованості, приєднаного до позовної заяви. Ніяких листів від Позивача або інших повідомлень про збільшення розміру пені вона не отримувала. Відповідач вважає, що Позивач незаконно нарахував пеню в перебільшеному розмірі 5524,88 грн. замість 854,14 грн., що більше, ніж в 6 разів перевищує розмір пені згідно умовам кредитного договору, а розрахунок, який є доказом Позивача стосовно розміру заборгованості за кредитним договором, є неналежним доказом, тому що в нарахуванні пені містить розбіжності з Довідкою про умови кредитування, в якій зазначений розмір пені і порядок її нарахування.
Відповідач вважає, що позовна вимога Позивача стосовно стягнення штрафів: фіксованої частини у розмірі 250,00 грн. і процентної складової у розмірі 1138,79 грн., на загальну суму 1388,79 грн., є незаконною. Оскільки статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Статтею 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення така ж позиція про неможливість подвійного притягнення до відповідальності викладена в Постанові Верховного Суду України № 6-2003цс15 від 21.10.2015 р., тому Відповідач вважає вимогу Позивача про стягнення штрафів незаконною, яка суперечить Конституції України і цивільному законодавству
Виходячи зі змісту зазначеного, з урахуванням наданих розрахунків та з посиланням на висновки та позицію Верховному Суду України та Верховного Суду викладених у своїх постановах в аналогічних спорах, представник Відповідача, адвокат Малюк О.П. просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, та пояснення де позивач зазначив, що при підписанні заяви-анкети відповідач засвідчила своїм підписом про те, що вона ознайомлена та згідна з умовами та правилами кредитування. Даний договір ніким не оспорений. Після отримання кредиту відповідач користувалася грошима, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів, отримавши кредитну картку «Універсальна». З розрахунку заборгованості та виписки по руху коштів вбачається, що відповідач частково сплачувала заборгованість за договором. Вважає, що належним та допустимим доказом є виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, які надані до суду. Зазначає, що відповідачем розрахунок заборгованості не спростований належними та допустимими доказами.
Посилаючись на норми чинного законодавства та правові позиції Верхового Суду зазначає, що правовідносини між сторонами у даній справі тривають, а зобов'язання належним чином не виконане. Вважає, що сторони уклали договір про надання банківських послуг у формі договору приєднання, а посилання відповідача на правові позиції суду касаційної інстанції вважає необґрунтованими та таким, що не відповідають обставинам справи. Вказує, що надані до суду позивачем документи підтверджують чинність редакції Умов та правил надання банківських послуг, а також укладання саме кредитного договору та його подальше виконання. Звертає увагу, що відповідно до виписки по рахунку вбачається активне використання відповідачем кредитного рахунку. Відповідні операції підтверджують надання банком кредитного ліміту, його використання відповідачем та сплату відсотків за його користування. Вважає, оскільки відповідач на даний час не зверталася до банку з повідомленням про незгоду з внесеними змінами та не ініціювала розірвання договору та активно користується карткою, то це свідчить про прийняття відповідачем умов договору та її заперечення є необґрунтованими.
Також до матеріалів позовної заяви долучено "Довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", яка підписана особисто Відповідачем, з якої чітко вбачається, що на момент оформлення кредиту Банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3% (36% на рік), вказано розміри комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу тощо. Тобто, сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору.
Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також
Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку.
Банком надано до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, а отже й отримав кредитну картку "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.
З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»).
Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку Відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції).
Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі.
Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.
Умовами договору визначено (п. 2.1.1.2.3.), що Банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт.
Пунктом 2.1.1.2.4. Умов встановлено, що підписання цього договору є прямою та безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого банком. Додатково повідомляємо, що встановлення певної суми кредитного ліміту не є фінансовою операцією, що вимагає документального підтвердження.
Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту - як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписанням чека (розрахунок через POS-термінал торгової точки), саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальникові.
Зміна тіла кредиту безпосередньо пов'язана з продовженням Відповідачем користуватися картою (зняття коштів, оплата послуг і т.д), що і спричинило зміну розміру тіла кредиту.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в
розмірі 3 % в місяць або 36% на рік. Далі процентна ставка була змінена, що
підтверджується наказами банку (додаються).
Необхідно зазначити, що підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати (дата зазначається в наказі), що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність процентної ставки по уже наявному боргу.
В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 згідно до п. 2.1.1.2.12. Сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань Клієнта з погашення кредиту, Клієнт зобов'язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки "Універсальна"; 84,0% - для картки "Універсальна голд". Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг та Відповідача було ознайомлено із зазначеними змінами.
Зокрема згідно кредитного договору, Банк має право проводити зміни Тарифів, а також інших умов обслуговування карткового рахунку, про що інформує клієнта шляхом надання виписки по картковому рахунку. Стосовно надання підтверджень відправлення повідомлень про зміну розміру відсоткової ставки пояснюємо, що в Банку діє електронний документообіг та вказані відомості зберігаються в архіві не більше трьох років. Таким чином, надати підтвердження відправлення повідомлень не вбачається можливим.
Стосовно наданого Відповідачем власного розрахунку заборгованості слід зауважити, що Відповідач не має спеціальних знань, та належної освіти в даній сфері для компетентного проведення розрахунку заборгованості за кредитом. Судово-бухгалтерської експертизи з метою з'ясування питання наявності або відсутності заборгованості Відповідача за кредитним договором не проводилась, а тому підстави вважати наданий Банком розрахунок заборгованості неналежним відсутні.
Представник позивача вважає, що оскільки зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконала, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Представником відповідача, адвокатом Малюк О.П. подано заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що позовні вимоги Відповідач не визнає в повному обсязі щодо розміру заборгованості за тілом кредиту, відсотками, нарахованими за прострочений кредит в порядку ст.625 ЦК України, пенею та стягнення штрафів, вважає їх безпідставними, у зв'язку з чим викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених Позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів, та зазначає наступне:
Відповідач заперечує проти заборгованості за тілом кредиту - 15137,01 грн., яку зазначив Позивач в позовній заяві і Розрахунку заборгованості, і стверджує, що вона не отримувала грошові кошти від Позивача більше встановленого на картку кредитного ліміту у розмірі 7900,00 грн., вважає нарахований розмір заборгованості за тілом кредиту перебільшеним, який не відповідає дійсності. Той факт, що кредитний ліміт, встановлений на картку, за період з 22.11.2007 року по 04.09.2018 року не перевищував 9700,00 грн., підтверджується наданою Позивачем до суду Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 . Так, з аналізу Розрахунку заборгованості № 2 наданого Позивачем до суду, вбачається, що щомісячно Позивач, порушуючи умови кредитного договору, погашав проценти за рахунок тіла кредиту, що зазначено в графі № 4 Розрахунку. Таким чином, Позивач, в порушення вимог умов договору та цивільного законодавства, зараховував проценти в тіло кредиту, на яке знову нараховував проценти, тобто Позивач нараховував проценти на проценти. Про це Відповідач дізналася тільки після подання Позивачем позовної заяви до суду, проаналізувавши надані Банком Розрахунок № 2 та Виписку по рахунку, ніяких додаткових угод про зміну умов кредитного договору вона не підписувала. Згідно графи «Списання відсотків за використання кредитного ліміту» Виписки по рахунку, наданої Позивачем до суду, Відповідач розрахувала суму процентів, яка була нарахована Позивачем і приєднана до заборгованості за тілом кредиту за період з 01.06.2015 року по 28.11.2019 року, за який був складений Розрахунок заборгованості № 2, на загальну суму 23758,36 грн. Абзацом 2 частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції від 13.01.2006 року, діючій на момент укладання кредитного договору № б/н від 22.11.2007 року, передбачено, що споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.
Крім того, за період з 01.06.2015 року по 28.11.2019 року, за який був складений Розрахунок заборгованості № 2, Відповідач сплатила заборгованість за кредитним договором № б/н від 22.11.2007 року на загальну суму 18485,09 грн.
Таким чином, Позивач незаконно, з власної ініціативи, в порушення умов кредитного договору № б/н від 22.11.2007 року та чинного законодавства України, нарахував Відповідачу заборгованість за тілом кредиту, незаконно зарахувавши заборгованість за процентами у розмірі 23758,36 грн. в тіло кредиту.
Відповідач заперечує проти заборгованості за відсотками, нарахованими за прострочений кредит в порядку статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі 2113,97 грн., проти розміру нарахованої пені у сумі 5524,88 грн., яку Позивач просить стягнути згідно Розрахунку заборгованості № 2, оскільки згідно позовної заяви заборгованість за тілом кредиту становить 15137,01 грн., а Позивач незаконно зарахував 23758,36 грн. процентів в заборгованість за тілом кредиту, то з урахуванням також сплачених Відповідачем грошових коштів за період з 01.06.2015 року по 28.11.2019 року на загальну суму 18485,09 грн., тому Відповідач не має заборгованості за тілом кредиту, за процентами в розмірі 118,82 грн. та за пенею у розмірі 854,14 грн., та вважає, що позовна вимога Позивача стосовно стягнення штрафів: фіксованої частини у розмірі 250,00 грн. і процентної складової у розмірі 1138,79 грн., на загальну суму 1388,79 грн., є незаконною, надавши аналогічні у відзиві та запереченнях пояснення з приводу цих вимог позивача.
Також Відповідач заперечує проти ствердження Позивача у відповіді на відзив, що вона не має права на надання контррозрахунку заборгованості за кредитним договором через те, що не має належної освіти та спеціальних знань в цій сфері.
Відповідач вважає, що для розрахунку процентів згідно ст. 625 ЦК України, пені згідно Довідки про умови кредитування та підрахуванні загальної суми нарахованих процентів на підставі Виписки по рахунку та загальної суми сплачених Відповідачем коштів на підставі Розрахунку заборгованості № 2 не потрібні спеціальні фахові знання. Оскільки відповідно до Постанови Верховного Суду України від 23.01.2018 р. по справі № 755/7704/15-ц (провадження № 61-283св18), визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, суд, на думку Верховного Суду України, зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду. Якщо процесуальним обов'язком суду, який не має спеціальних фахових знань (бухгалтерських), є наведення у рішенні свого розрахунку у випадку незгоди з розрахунком, який наданий однією з сторін, то Відповідач також має право надати свій розрахунок за кредитним договором № б/н від 22.11.2007 року.
На підставі викладеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 в повному обсязі.
Представник позивача надав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за Договором № б/н від 22.11.2007 p., в розмірі 20034,10 грн., яка складається з 14622,80 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 5411,30 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, а також понесені Позивачем судові витрати у розмірі 2102,00 грн., сплачені у якості судового збору.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи є заява про розгляд справи у відсутності представника АТ КБ «ПриватБанк», позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву у якій просив розглядати справу у його відсутності та у відсутності відповідача, у задоволенні позову просив відмовити з підстав вказаних у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив.
Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до наступного висновку.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Заяви № б/н від 22.11.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого остання отримала кредитний ліміт в сумі 500 грн., на картку № НОМЕР_1 з датою відкриття 09.11.2007 рік та терміном дії до останнього дня листопада 2011 року, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації (а.с.23, 75, 76).
Згідно довідки про умови кредитування з використання кредитки Універсальна 30 днів пільгового періоду, яка підписана відповідачем (дата підписання не вказана), вбачається, що сторони також погодили базову відсотковою ставкою 3 % в місяць на залишок заборгованості та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості. Також було погоджено, що в разі порушення позивальником строків платежів за любим із грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 250,00 грн. + 5% суми позову (а.с.24).
Відповідно до довідки АТ КБ ПриватБанк» відповідачу ОСОБА_1 згідно кредитного договору № б/н, надано кредитну картку № НОМЕР_1 з датою відкриття 09.11.2007 рік та терміном дії до останнього дня листопада 2011 року, та № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 , зі строком дії перевипущених карток до останнього дня лютого 2019 року (а.с.75).
Згідно виписки з карткового рахунку, яка починається з 22.11.2007 року, в останній строфі вказано, що кредитний ліміт - 500 гривень, а у примітці зазначено, що це встановлення кредитного ліміту (а.с.74).
Згідно з наданим банком розрахунком до заяви про зменшення позовних вимог, ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 22.11.2007 року, станом на 14.12.2020 рік, має заборгованість у розмірі 20034,10 грн., яка складається з 14622,80 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 5411,30 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України (а.с.204).
В Анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця Анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» становлять між ним та банком Договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився із таким Договором надання банківських послуг.
До кредитного договору у вигляді Анкети - заяви, банк додав копії непідписаних відповідачем виписки по рахунку, довідку про видачу картки, копію з Витягу із Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, копію наказу Банку щодо затвердження «Умов та Правил надання банківських послуг» у редакції що діяла на момент підписання заяви, що розміщені на сайті https://privatbank.ua.
Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача, останньому 22.11.2007 року було оформлено картковий рахунок № НОМЕР_1 , на якому встановлено кредитний ліміт у розмірі 500,00 грн., в подальшому 13.07.2010 року збільшено кредитний ліміт до 1000,00 грн., 26.04.2011 року було збільшено кредитний ліміт до 1200,00 грн., 08.02.2013 року було зменшено кредитний ліміт до 1040,00 грн., 20.03.2013 року було зменшено кредитний ліміт до 970,00 грн., 26.07.2013 року було збільшено кредитний ліміт до 7000,00 грн., 21.09.2016 року було зменшено кредитний ліміт до 0,00 грн., 31.01.2017 року було збільшено кредитний ліміт до 7900,00 грн., який в подальшому 04.09.2018 року було зменшено до 0 гривень (а.с.76).
В той же час, змістом виписки по картковим рахункам відповідача за зазначеними вище кредитними картками станом на 01.03.2020 року та за період з 27.07.2013 року (26.07.2013 року остання дата встановлення кредитного ліміту у розмірі 7000,00 грн.) по 01.03.2020 рік не підтверджено не тільки жодного із заявлених позивачем у згаданій вище довідці фактів та розмірів встановленого кредитного ліміту, а й взагалі встановлення будь-якого кредитного ліміту в інші дати. При цьому, дана виписка, на відміну від довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року №578/5, а також є належним доказом отримання та користування позичальником кредитними коштами, а тому у випадку встановлення кредитного ліміту має містити дані щодо дати його встановлення та розміру.
Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про банки та банківську діяльність».
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У позовній заяві АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідачки заборгованість по процентам нарахованими на прострочений кредит у відповідності до умов Заяви, підписаної позичальницею ОСОБА_1 у розмірі 5411,30 грн.
Заява позичальниці дійсно містить умови нарахування процентів за користування кредитними коштами, де базова процентна ставка за кредитом становить 3% на місяць на залишок заборгованості, тобто 36% річних, щомісячна комісія 1% та містить застереження, що у разі порушення позичальником термінів платежів за будь-яким із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більше ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250,00 грн. + 5% від суми позову. Також, що банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити чи скасувати кредитний ліміт (а.с.23 зворот, 24).
Згідно з частиною третьою статті 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Суд зауважує, що порядок застосування змінюваної процентної ставки визначений ч. 4-6 ст. 1056-1 ЦК України.
Зокрема, договором має бути врегульовано періодичність збільшення процентної ставки, умови і порядок такого збільшення, порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу, максимальний розмір збільшення процентної ставки. Повідомлення про збільшення відбувається письмово, не пізніше ніж за 15 днів до дати збільшення.
Однак, позивачем не було дотримано вказаних вимог закону при укладанні договору з відповідачкою, а тому не можна вважати, що сторонами було узгоджено право банку в односторонньому порядку, на свій розсуд, збільшувати процентну ставку.
Як зазначено в правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 року у справі № 6-1374цс17, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.
Такої ж позиції притримується Верховний Суд: Постанова від 28 березня 2018 року у справі № 389/3409/16-ц.
Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» процентів за користування кредитом, нарахованих за підвищеною процентною ставкою понад 36% річних.
Банк не надав до суду жодного належного доказу узгодження сторонами процентної ставки на рівні вищому ніж 36% річних та підстав її підвищення, також не надано жодного доказу сповіщення відповідача про збільшення процентної ставки, що є прямим порушенням вимог ст. 1056-1 ЦК України.
Проте, з матеріалів справи вбачається зміна розміру фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку позивачем з 01.09.2014 р. до розміру 34,8% річних, з 01.04.2015 р. до розміру 43,2% річних на прострочену заборгованість та з 01.04.2019 р. впроваджені зміни Умов та правил: надання банківських послуг в частині нарахування відсотків, а саме відповідно до п. 2.1.1.2.12 в разі порушення зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом., неустойки та виконання інших зобов'язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань Клієнта з погашення кредиту Клієнт зобов'язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки "Універсальна"; 84,0% - для картки "Універсальна голд", яка також є нікчемною, оскільки відсутні докази того, що збільшення розміру процентної ставки погоджено із відповідачем.
В Постанові від 03.07.2019 р. по справі № 342/180/17 (провадження N 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду України прийшла до висновку, що надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, крім того пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Також суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).
Таким чином відповідно до чинного цивільного законодавства суд вважає правильним у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відмовляючи у задоволенні позову, у відповідності до ст.141 ЦПК України, у суду відсутні підстави для покладення на відповідача судових витрат.
Керуючись вимогами ст.ст. 10, 76, 141, 259, 260, 263-265, ЦПК України, суд
ухвалив:
В задоволені позов у Акціонерного товариства комерційного банка «ПриватБанк» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості» - відмовити повністю.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Дніпровського апеляційного суду.
Згідно до п.п.15.5 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua .
Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса реєстрації: місто Київ, вулиця Грушевського,будинок№1Д, ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення був складений у строк передбачений ч. 6 ст. 259 ЦПК України.
Суддя Івченко Т. П.