Справа № 161/12903/21 Провадження №11-сс/802/348/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:арешт майна Доповідач: ОСОБА_2
30 липня 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
власника майна ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 липня 2021 року (ЄРДР №42021031220000002),
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 липня 2021 року задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_8 про накладення арешту на майно. Цією ухвалою накладено арешт на майно, яке 18.07.2021 було вилучено в ході проведення особистого обшуку в ОСОБА_7 , та яке добровільно видав ОСОБА_9 в рамках кримінального провадження №42021031220000002 від 20.03.2021, а саме: 13 купюр номіналом 100 доларів США кожна з наступними серійними номерами: PL 73021705 A; PL 73021707 A; PD 36643551A; LF 79791066 H; LF 79791065 H; LG 90588251 B; MF 17441823 A; LB 70199845 C; PB 84017115 B; LG 61785641 E; РВ 56681776 C; PB 56681757С; МВ 40889473 М; мобільний телефон марки «Нокіа» імей1: НОМЕР_1 , імей2: НОМЕР_2 , з сім картками № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 ; мобільний телефон марки «Нокіа» імей: НОМЕР_5 з сім-карткою с/н: № НОМЕР_6 ; посвідчення серії НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_10 ; шкіряний гаманець; посвідчення про приписку № НОМЕР_8 , видане на ім'я ОСОБА_11 .
Слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що стороною кримінального провадження доведено наявність підстав для накладення арешту на вищезазначене майно, оскільки є достатньо-ґрунтовні підстави вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у ч.2 ст. 167 КПК України, а тому його арешт необхідний з метою збереження речових доказів, надасть можливість проведення щодо них відповідних слідчих дій та буде достатнім заходом забезпечення кримінального провадження.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 оскаржує ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на мобільний телефон марки «Нокіа» імей1: НОМЕР_1 , імей2: НОМЕР_2 , з сім картками № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 ; мобільний телефон марки «Нокіа» імей: НОМЕР_5 з сім-карткою с/н: № НОМЕР_6 ; посвідчення серії НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_10 , та вважає її незаконною в цій частині.
Стверджує, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою. Вважає, що має місце безпідставне вилучення предметів, оскільки не доведено що вони мають силу речових доказів у кримінальному провадженні, а застосований захід забезпечення кримінального провадження суттєво обмежує його права як власника майна, адже він є військовослужбовцем та повинен постійно перебувати на зв'язку зі своїми командуванням і з іншими особами під час виконання службових обов'язків.
Апелянт просить скасувати ухвалу слідчого судді, в частині накладення арешту на два мобільні телефони марки «Нокіа» з сім-картками та посвідчення серії НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_10 ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно в цій частині.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та основні доводи апеляційної скарги, власника вилученого майна ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, прокурора, який заперечував доводи апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження за доводами апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступного висновку.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч.2 ст.170 цього Кодексу арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131, 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вказане у клопотанні майно, яке визнане у встановленому законом порядку речовими доказами в кримінальному провадженні №42021031220000002.
В ході проведення досудового слідства в даному кримінальному провадженні розслідується подія вчинення кримінального правопорушення, відомості про яке внесені 29 березня 2021 в ЄРДР за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді про накладення арешту на усе вилучене в ході проведення особистого обшуку ОСОБА_7 та добровільно видане ОСОБА_9 18 липня 2021 року майно, з урахуванням тих обставин, що воно може зберігати сліди вчинення кримінального правопорушення, а відтак існують підстави вважати, що дане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а тому, з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення клопотання старшого слідчого.
Як вважає апеляційний суд, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співмірність втручання у права та свободи власника майна з потребами кримінального провадження.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками слідчого судді, виходячи з того, що ст.100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно з ч.ч.2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч.ч.2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Викладені в клопотанні ОСОБА_7 від 30.07.2021 доводи щодо порушення правил підслідності кримінального провадження, яке розслідується слідчим управлінням ГУНП у Волинській області, в межах якого заявлено клопотання про накладення арешту на майно, з підстав, що апелянт є військовослужбовцем суд знаходить надуманими, такими, що не узгоджуються з вимогами пп.1 п.5 ч.4 ст. 216 КПК України, згідно якої до виключної підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України належить розслідування кримінальних правопорушень, передбачених в числі іншого ст. 369-2 КК України, за умови якщо кримінальне правопорушення вчинено військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, до числа яких, як свідчать матеріали криманального провадження, ОСОБА_7 не належтить.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, у справі не вбачається.
Ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 липня 2021 року про накладення арешту на майно - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді