ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/510/20
провадження № 2/753/661/21
"13" квітня 2021 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Сирбул О.Ф.,
за участю секретаря: Лаптєвої Ю.М.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» про зобов'язання вчинити дії,
У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» (далі по тексту - відповідач, ТОВ «Євро-реконструкція») про зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що вона мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира, опалюється за допомогою централізованого опалення. Також до цієї квартири централізовано поставляється гаряча вода. Вказана квартира використовується для проживання в ній та не використовується у підприємницькій (господарській) діяльності. Послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води надає ТОВ «Євро-реконструкція». Вважає, що її права як споживача житлово-комунальних послуги із центрального опалення та постачання гарячої води порушені відповідачем, оскільки у період з 01.05.2016 по 01.11.2018 року ціна (тарифи) на ці послуги була значно завищена за рахунок включення до їхньої собівартості, економічно необгрунтованої і також завищеної ціни на природний газ. Внаслідок цього у вказаний вище період позивач вимушена була сплачувати необґрунтовано збільшену вартість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідач, в свою чергу, отримав необґрунтовану економічну вигоду. Також просила прийняти до розгляду інформацію, що, позивач не одноразово зверталася до відповідача про порушення моїх прав в наданні не в повному обсязі, зниження якості послуги із централізованого опалення, а саме, температура поверхні радіаторів встановлених в кімнатах, що призводить до не відповідності температурного графіка теплозабезпечення з температурою зовнішнього повітря, що знижує температуру в кімнатах на протязі опалювального сезону 2013-2020 р.р. Посилалась також на рішення окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2019 в справі № 826/9665/16 за позовом Громадської організації «Тарифна Мобілізація» до Кабінету Міністрів України постанова КМУ № 315 від 27.04.2016 була визнана протиправною та не чиною з моменту її прийняття, тобто з 27.04.2016 року. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019 в справі № 826/9665/16 рішення окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2019 було залишено без змін. Відповідач не дотримується виконання зобов'язань передбачених п. 36 Постанова № 1198.
В позовних вимогах просила зобов'язати відповідача ТОВ «Євро-реконструкція»здійснити перерахунок вартості послуги з централізованого опалення, сплаченої позивачем ОСОБА_1 , за період із 01.05.2016 року по 01.11.2018 року за житлово-комунальну послугу - централізоване опалення. Зобов'язати відповідача ТОВ «Євро-реконструкція» здійснити перерахунок вартості послуги з постачання гарячої води, сплаченої позивачем ОСОБА_1 , у період із 01.05.2016 року по 01.11.2018 року за житлово-комунальну послугу - постачання гарячої води. Зобов'язати відповідача ТОВ «Євро-реконструкція» надати інформацію щодо показників теплоносія, а саме температура теплоносія на подавальному та зворотному трубопроводі, гідравлічний тиск за опалювальний період 2013 - 2020 р.р. і в разі виявлення надання неякісної послуги зобов'язати зробити перерахунок за періоди виявлення надання неякісної послугивідповідно до умов Договору та Законодавства України. Зобов'язати відповідача ТОВ «Євро-реконструкція» здійснити перерахунок вартості штрафу у розмірі 0,1 % від сплаченої суми за кожний день надання послуги невідповідної якості за опалювальний період 2013-2020 р.р. згідно умов Договору. Стягнути з відповідача ТОВ «Євро-реконструкція» на користь ОСОБА_1 30 000,00 грн. відповідно до умов договору на відшкодування збитків, завданих квартирі, шкоди завданої здоров'ю мешканців, і саме ОСОБА_1 внаслідок отримання неналежного надання послуги з централізованого опалення за період 2013-2019.
Ухвалою суду від 03.04.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху (а.с. 30-31).
Ухвалою суду від 18.05.2020 року відкрито провадження. Розгляд справи вирішено провести в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання (а.с. 65-66).
28.08.2020 року до суду подано відзив ТОВ «Євро-реконструкція» (а.с. 71-76), який ухвалою суду від 17.09.2020 року (протокольна) долучено до матеріалів справи.
17.09.2020 року до суду позивачем подано відповідь на відзив (а.с. 147-148), яку ухвалою суду від 17.09.2021 року (протокольна) долучено до матеріалів справи.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17.09.2020 року, призначено справу до розгляду справи по суті, підготовче засідання закрито (а.с. 161).
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з викладених підстав та просила їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з викладених у відзиві підстав та просив у задоволені позову відмовити у повному обсязі.
Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог з наступних підстав.
Так, відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 № 1198-VII виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності з 1 липня 2014 року є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії.
Позивач ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
З 01.07.2014 року ТОВ «Євро-реконструкція» стало виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для позивача.
В позові та під час розгляду справи в суді позивачем заявляються вимоги щодо здійснення перерахунку, у зв'язку наявністю рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2019 року у справі № 826/9665/16, залишеним без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019 року, яким визнано протиправною та не чиною з моменту її прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2016 року № 315 (далі то тексту - Постанова № 315), якою було встановлено ціни на газ НАК "Нафтогаз України».
Позивач посилається на висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 757/31606/15-ц, про те, що в разі відміни судом акта, яким встановлені тарифи на житлово-комунальні послуги, за зверненням споживача, їх виконавець (постачальник) повинен здійснити перерахунок.
Однак, скасована Постанова № 315 не встановлювала тарифи на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в період з жовтня 2016 року по листопад 2018 року, як зазначає позивач, а тому посилання на зазначену судову практику є безпідставним.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-1V (діяв до 01.05.2019 року), ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-У111 (введено в дію з 01.05.2019 року відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень), п.п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі по тексту - «Правил»), п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо).
Позивачем підтверджується факт отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та підтверджується факт отримання рахунків на оплату наданих послуг.
В рахунках на оплату послуг позивача було проінформовано про тарифи, які застосовуються при нарахуванні вартості послуг.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" 2004 року (діяв до 01.2019 року), ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" 2017 року, ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно до підпункту 2 пункту «а» частини першої статті 28 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» зі змінами, внесеними Законом № 1198-VІІ від 10 квітня 2014 року, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронения побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкової систем), які встановлюються аціональною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг) транспортні та інші послуги.
Відповідно до Положення про Національну комісію, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту - НКРЕКП), затвердженого Указом Президента України від 10.09.2014 року № 715, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг є органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до пп. 7 п. 4 Положення НКРЕКП встановлює тарифи на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 22.09.2016 року, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 3 Закону, ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг, формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом.
Таким чином, Регулятором визначеним законом для ТОВ "Євро-реконструкція" в опалювальні періоди 2016-2017 років, 2017-2018 років, 2018-2019 років, 2019-2020 років для населення встановлювалися тарифи, наведені в наступних Постановах уповноваженого органу. З 23.09.2016 року постанова № 1352 від 04.08.2016, з 01.06.2017 року постанова № 639 від 11.05.2017, з 29.11.2017 року постанова № 1392 від 09.11.2017, з 28.10.2018 року постанова № 1227 від 18.10.2018, з 01.01.2019 року постанова № 1823 від 1 1.12.2018.
Саме вказаними постановами встановлено тарифи, які застосовувалися для населення у відповідний період часу. Зазначені постанови не були визнані нечиними або скасованими з моменту їх прийняття, у зв'язку з чим нарахування вартості послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання на підставі встановлених тарифів, визначених в зазначених постановах є правомірним
У зв'язку з цим і вимоги позивача про здійснення перерахунку у зв'язку з скасуванням постанови № 315 є безпідставними та суд не знаходить підстав для їх задоволення.
Стосовно вимог позивача про здійснення перерахунків за надані послуги неналежної якості, судом встановлені наступні обставини.
Відповідачем встановлювалися факти надання послуг неналежної якості у листопаді 2018 року, грудні 2018 року, січні 2019 року та грудні 2019 року.
Порядком проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2020 року № 151, передбачено методику перерахунку за відхилення температурних параметрів від нормативних.
Так, відповідачу за кожним встановленим фактом неналежного надання послуг здійснено перерахунки, що відображено в рахунках на оплату наданих послуг (а.с. 79, 80-103).
Таким чином, відповідачем перерахунки здійснені своєчасно, а вимоги з даного приводу є безпідставними та у їх задоволені слід відмовити.
Позивачем однією із вимог зазначається обов'язок відповідача сплатити штраф у розмірі 0,1% від сплаченої суми за кожен день надання послуги невідповідної якості з посилання на п. 41 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830 проте суд не знаходить підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Так, п. 41 даної Постанови, передбачає, що: у разі ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги невідповідної якості виконавець проводить перерахунок вартості послуги відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України, а також виплачує споживачеві неустойку (штраф, пеня) у порядку та розмірі, визначених законодавство або договором.
Оскільки відповідачем своєчасно виконано відповідний перерахунок відповідно до вимог Постанови № 151, а законодавством не передбачено зазначеного позивачем розміру штрафу, договір з зазначеним порядком застосування штрафу не укладався, вимоги позивача з даного приводу є необгрунтованими та безпідставними та у їх задоволені слід відмовити.
Відповідно до п. 24 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198, у разі відхилення параметрів теплоносія в бік зменшення від затвердженого температурного графіка, передбаченого договором, споживачеві проводиться відповідний перерахунок.
Слід зауважити, що відповідно до п. 2 Правил № 1198, Правила є обов'язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.
Відповідно до п. 3 Правил № 1198 споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Тобто, здійснення перерахунку для окремих споживачів житлових приміщень у будівлях не передбачено зазначеними Правилами № 1198. У свою чергу, Постановою 151 передбачено порядок здійснення перерахунків безпосередньо споживачам, у яких виявлено невідповідність наданих послуг встановленим вимогам. За вказаною постановою позивачу виконані перерахунки, у зв'язку з чим, заявлені вимоги є безпідставними та у їх задоволені слід відмовити.
Відповідачем було забезпечено температуру на подавальному трубопроводі з ТЕЦ з урахуванням температурного графіка.
Температура теплоносія на подавальному трубопроводі на межі встановлення будинкового приладу обліку теплової енергії в будинку АДРЕСА_2 29.11.2018 року була 66,79 град. С, на зворотному 39,18 град. С, 27.12.2018 року - на подавальному 66,24 град. С, на зворотному 40,09 град. C., 15.01.2019 - на подавальному 66,51 град. С, на зворотному 39,96 град. С, 25.01.201 - на подавальному 70,51 град. С, на зворотньому 40,64 град. С (а.с. 115-141).
Зазначені температури повинні були забезпечити необхідну нормативну температуру повітря в квартирах будинку, відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, якщо балансоутримувачем будинку проведені обов'язкові щорічні заходи по підготовці системи теплопостачання до опалювального сезону.
Погіршення температурного режиму централізованого опалення безпосередньо в квартирах споживачів відбувається у разі, якщо балансоутримувачем будинку не проведені обов'язкові щорічні заходи по підготовці системи теплопостачання до опалювального сезону, внаслідок порушення в місцевій системі централізованого опалення та самовільного переобладнання приладів опалення квартирної системи централізованого опалення у багатьох квартирах будинку (винос радіаторів на балкон, відсутність перемичок, радіатори різних конструкцій та інше).
Відповідно до п. 59 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року № 869, у вартість послуг з постачання теплової енергії не включаються витрати, пов'язані з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, встановленням, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку теплової енергії.
Таким чином, ТОВ "Євро-реконструкція" не утримує внутрішньобудинкові мережі житлових будинків. А саме до обов'язків балансоутримувача належить: забезпечувати передачу (транзит) теплової енергії та гарячої води внутрішньобудинковими мережами від межі розподілу експлуатаційної відповідальності до квартир споживачів і усувати порушення стосовно надання послуг у встановлені законодавством строки.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", виконавець комунальної послуги не несе відповідальності за її ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості, якщо доведе, що в точці обліку такої послуги (в разі укладення індивідуального договору - на межі внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку та інженерно-технічнихт систем приміщення споживача) її якість відпадала вимогам, встановленим цим законом, іншим актам законодасвта і договором.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 30 000,00 грн. то суд не вбачає підстав для їх задоволення з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом чи/або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відшкодування моральної шкоди - це вчинення стосовно людини, котрій спричинено таку шкоду порушенням її загально соціальних (природних) прав чи свобод, певних дій, які спрямовані на усунення або ж послаблення у неї негативних психічних станів і процесів, викликаних приниженням її гідності внаслідок цього порушення .
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Факт заподіяння моральної шкоди повинен довести заявник.
Проте, позивач не навела обґрунтування позовних вимог немайнового характеру та не надала жодних доказів, які б підтверджували факт заподіяння їй шкоди та її розміру.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доспупності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Що стосується посилання представника відповідача у відзиві про застосування строків позовної давності щодо позовних вимог до січня 2017 року позивачем пропущено, то суд вважає за необхідним зазначити.
Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила та за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Одночасно суд відзначає, що за змістом статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 367/2271/15-ц).
Враховуючи те, що судом встановлено необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , у даному випадку позовна давність не застосовується.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належність доказів предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення ст. 77 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які досліджені в судовому засіданні, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.
Позивач при зверненні до суду звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про захист прав споживачів».
За таких підстав, приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 6 ст. 141 ЦПК України, й судові витрати (судовий збір) компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 4, 12-13, 78-81, 133, 137, 258, 259, 264, 265, 268, 280-281, 284, 289, 352-355 ЦПК України, суд,-
У задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» про зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: