ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/8092/20
провадження № 2/753/820/21
"03" червня 2021 р.Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді: Сирбул О.Ф.
за участю секретаря: Лаптєвої Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «АДРЕСА_1» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану щорічну відпустку та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «АДРЕСА_1» (далі по тексту - відповідач, ОСББ) про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану щорічну відпустку та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до наказу № 1-К/2015 від 29.12.2015 "Про прийняття на посаду" позивач ОСОБА_1 з 29.12.2015 року обіймав посаду голови правління ОСББ "АДРЕСА_1". Відповідно до умов щодо оплати праці голови правління ОСББ визначених рішенням загальних зборів ОСББ із 01.08.2016 позивачу було встановлено оплату праці згідно з чинним штатним розкладом. Відповідно до наказу № 1-К/2019 від 19.11.2019 «Про звільнення з посади» позивача звільнення за ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Отже, із 19.11.2019 у позивача виникло право, а у відповідача виниклі зобов'язання, належно оформити розірвання трудових відносин, зокрема провести з позивачем повний розрахунок, виплативши заробітну плату за частину листопаду 2019 року та грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки. Проте, відповідач не здійснив з ним розрахунку, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
В позовних вимогах просив суд стягнути на його користь з відповідача заборгованість по заробітній платі за листопад 2019 року у розмірі 6 152,03 грн., компенсацію за 79 днів невикористаної щорічної основної відпустки у розмірі 26 613,52 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення у справі та судові витрати.
Ухвалою суду від 28.07.2020 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті у порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 53-54).
У судовому засідання позивач та його представник позовні вимоги підтримали з викладених у позові підстав та просили їх задовольнити.
У судове засідання 03.06.2021 року представник відповідача не з'явився, викликався у встановленому законом порядку. 02.06.2021 року до суду від керівника ОСББ надійшло клопотання про перенесення розгляду цивільної справи, посилаючись на те, що минулий керівник ОСББ не передав матеріали по даній справі, та він не обізнаний щодо даного позову. Проте, суд ухвалою від 03.06.2021 року (протокольна) відмовив у задоволені даного клопотання, враховуючи що під час розгляду справи представник відповідача приймав участь у розгляді справи, а саме, 17.09.2020 року, 18.11.2020 року був в засіданнях ОСОБА_2 , що свідчить про обізнаність даного позову відповідачем ОСББ.
ОСББ «АДРЕСА_1» 14.09.2020 року подало до суду відзив на позовну заяву, який було долучено до матеріалів справи, ухвалою суду від 17.09.2020 року (протокольна).
06.10.2020 року позивач ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив, який було долучено до матеріалів справи, ухвалою суду від 18.11.2020 року (протокольна).
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, заперечення представника відповідача, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Судом встановлено, що відповідно до наказу № 1-К/2015 від 29.12.2015 "Про прийняття на посаду" позивач ОСОБА_1 з 29.12.2015 року обіймав посаду голови правління ОСББ "АДРЕСА_1" (а.с. 13, 15).
Відповідно до умов щодо оплати праці голови правління ОСББ визначених рішенням загальних зборів ОСББ (протокол від 16.04.2016 наказом № 1-К/2016 від 30.07.2016 "Про оплату праці голови правління (а.с. 16) із 01.08.2016 позивачу було встановлено оплату праці згідно з чинним штатним розкладом.
Відповідно до наказу № 1-К/2019 від 19.11.2019 «Про звільнення з посади» позивача звільнення за ч. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 17).
Отже, із 19.11.2019 у позивача виникло право, а у відповідача виниклі зобов'язання, належно оформити розірвання трудових відносин, зокрема провести з позивачем повний розрахунок, виплативши заробітну плату за частину листопаду 2019 року (13 відпрацьованих днів із 21 робочих) та грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки (за період із 01.08.2016 по 19.11.2019).
Приписами ч. 3 ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Позивач зазначає, що при звільненні з ним не був проведений повний розрахунок за весь період роботи.
Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.
Відповідно до довідки про розрахунок заробітної плати за листопад 2019 року посадовий оклад ОСОБА_1 відповідно до чинного штатного розкладу складає 9 937,89 грн. Заробітна плата позивача за листопад 2019 року складає: період із 01.11.2019 по 19.11.2019; відпрацьовано робочих днів: 13 із 21; заробітна плата: 9937,89/21х13=6152,03 грн.
Таким чином, заробітна плата за листопад 2019 року становить 6 152,03 грн. підлягає стягненню із відповідача.
Приписи статті 6 Закону України "Про відпустки" передбачають що, щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про відпустки", у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Згідно зі ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
За час роботи в ОСББ позивач пропрацював 39,5 календарних місяців, що відповідно до вимог трудового законодавства надає мені право на основну щорічну оплачувану відпустку у кількості 79 днів (24 дні відпустки за рік, 2 дні за місяць роботи).
Станом на день звільнення позивач не використав жодного дня відпустки та не отримав жодної гривні компенсації за невикористані відпустки.
Згідно зі ст. 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Середній заробіток розраховується відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати".
Згідно із п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 08.02.1995 № 100 (зі змінами доповненнями), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Так, нарахована позивачу заробітна плата за останні 12 місяців (листопад 2018-жовтень 2019) склала 9937,89x12=119254,68 грн.
Кількість календарних днів за останні 12 місяців (листопад 2018-жовтень 2019) - 365 днів.
Кількість святкових і неробочих днів за останні 12 місяців (листопад 2018-жовтень 2019) - 11 днів.
Кількість календарних днів без святкових і неробочих: 365-11=354 дні.
Середньоденна заробітна плата (для оплати часу щорічної відпустки): 119254,68/354=336,88 грн.
Компенсація за невикористані щорічні основні відпустки: 336,88 грн. х 79 днів = 26613,52 грн.
Таким чином, загальна сума компенсації за 79 днів невикopиcтaної відпустки складає 26 613,52 грн. та підлягає стягненню з відповідача.
Оскільки позивачу не сплачено заробітну плату листопад 2019 року та компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки (за період 01.08.2016-19.11.2019), що дає позивачу право на компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України передбачає, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Згідно п. 20 постанови Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 №13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою КМ України від 08.02.1995 № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним, законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно із п. 2 вказаного Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Станом на день звільнення середня зарплата була наступною: фактична заробітна плата (посадовий оклад згідно із чинним штатним розкладом) за вересень 2019:9 937,89 грн.; фактична заробітна плата (посадовий оклад згідно із чинним штатним розкладом) за жовтень 2019:9937,89 грн.; кількість фактично відпрацьованих робочих днів за вересень 2019:21день; кількість фактично відпрацьованих робочих днів за жовтень 2019:22дні; середньоденна зарплата за фактично відпрацьовані протягом двох останніх місяців робочих днів: (9 937,89+9 937,89)/(21+22)=462,2 грн.
Вказані обставини підтверджуються довідками про розрахунок середньої заробітної плати (а.с. 33, 32).
Станом на день звернення до суду з цим позовом, 22.05.2020 затримка розрахунку при звільненні позивача склала (робочих днів): листопад 2019 - 8; грудень 2019 - 21; січень 2020- 21; лютий 2020 - 20; березень 2020 - 21; квітень 2020 - 21; травень 2020 - 13; всього - 125 робочих днів. Компенсація за час затримки розрахунку при звільненні складає: 462,23 грн. х 125 робочих днів = 57 778,75 грн.
Разом з тим, після звернення позивача до суду пройшов певний проміжок часу, відповідач жодних розрахунків з позивачем не провів, тож зазначений період затримки розрахунку при звільненні збільшився.
Отже, фактичний період затримки розрахунок при звільненні, 19.11.2019 по 03.06.2021, складає 389 робочих днів, у т.ч.: листопад 2019 - 19; грудень 2019 - 21; січень 2020- 21; лютий 2020 - 20; березень 2020 - 21; квітень 2020 - 21; травень 2020 - 19, червень 2020 - 20; липень 2020 - 23; серпень 2020 - 20; вересень 2020 - 22; жовтень 2020 - 21; листопад 22020 - 21; грудень 2020 - 22; січень 2021 - 19; лютий 2021 - 20; березень 2021 - 22; квітень 2021 - 22; травень 18; червень 2021 - 3.
Відповідно, компенсація за час затримки розрахунку при звільненні складає 179 807,47 грн. (середній заробіток 462,23 грн. х 389 робочих днів = 179 807,47 грн.).
Таким чином, загальна сума компенсації за 389 робочих днів затримки розрахунку при звільненні позивача складає 179 807,47 грн. та підлягає стягненню з відповідача.
Свідок, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надав покази, що він знає особисто позивача ОСОБА_1 , який був головою ОСББ з 2016 року по листопад 2019 року. Свідок був довіреною особою голови правління ОСББ Булаївської Т.В., яка є його дружиною. Повідомив суду, що їх (його та дружину) ввели в оману інші члени правління, які повідомили, що ОСОБА_1 вкрав велику суму грошей та слід його притягнути до кримінальної відповідальності, проте в подальшому це була неправдива інформація, нас з дружиною ввели в оману. ОСОБА_1 передав всі документи щодо діяльності ОСББ. Проте, члени правління, їх три особи проголосували щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, проте співвласники будинку дане питання не підтримали. Зазначав, що ці три особи мали неприязні стосунки з ОСОБА_1 , нічого не виявили щодо крадіжки позивача. Фінансова діяльність ОСББ велася без порушень. Зазначив, що це була суто людська злоба на ОСОБА_1 , з ним необхідно було провести розрахунки, що не було зроблено. На сьогоднішній день голова правління, вже інша особа. Добровільно ніхто не хоче виплачувати ОСОБА_1 заробітну плату та всі інші виплати.
Посилання відповідача у відзиві щодо відсутності підстав для виплати заробітної плати та інших виплат у зв'язку з тим, що позивач ОСОБА_1 відмовився передавати господарські-фінансові документи та матеріально-технічні цінності, та довідки надані позивачем до суду не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки складалися та підписувалися безпосередньо позивачем, суд не бере до уваги та оцінює дані посилання відповідача критично, оскільки дані обставини спростовуються матеріалами справи.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість по заробітній платі за листопад 2019 року у розмірі 6 152,03 грн., компенсацію за 79 днів невикористаної щорічної основної відпустки у розмірі 26 613,52 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 179 807,47 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 843,92 грн.
Враховуючи, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового забору за вимогу про стягнення заробітної плати, суд вважає за необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «АДРЕСА_1» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану щорічну відпустку та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «АДРЕСА_1» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за листопад 2019 року у розмірі 6 152,03 грн., компенсацію за 79 днів невикористаної щорічної основної відпустки у розмірі 26 613,52 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 179 807,47 грн. та судовий збір у розмірі 843,92 грн.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «АДРЕСА_1» на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати в межах одного місяця.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «АДРЕСА_1», адреса місця знаходження: 02132, м. Київ, Дніпровська Набережна, буд. 26-А, кв. 121, код ЄДРПОУ 40202997.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя: