Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/1647/21
Провадження № 3/376/456/2021
"02" серпня 2021 р. Суддя Сквирського районного суду Київської області області Коваленко О.М., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянув справу про адміністративне правопорушення, матеріали по якій надійшли з ВП №1 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
встановив:
28.07.2021 року до Сквирського районного суду Київської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення Серії ДПР18 № 437160 від 07.07.2021 р., згідно якого 07.07.2021 року, о 03:59 хв., по вул. Сквирська в с. Кривошиїнці Білоцерківського району Київської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом Arteco в стані алкогольного спяніння. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 2.5 Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 обставини правопорушення оспорив, зазначивши на те, що не керував транспортним засом у стані алгольного сп'яніння при вищевикладених обставинах, тому висновок інспектора поліції про це у протоколі про адміністративне правопорушення є хибним. ОСОБА_1 пояснив, що він дійсно вживав алкогольні напої 07.07.2021 року та знаходився біля свого будинку по вул. Сквирська в с. Кривошиїнці коли під'їхали працівники поліції та почали стверджувати, що він керував транспортним засобом.
Також, в судовому засіданні було досліджено відеозапис, який долучено до матеріалів справи, однак з даного відеозапису судом не вбачається, що ОСОБА_1 дійсно керував т/з, тобто рух транспортного засобу на відео не зафіксовано. Та й взагалі, на відео зафіксували, лише те, що ОСОБА_1 проходив огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Пояснення свідків чи інші докази, які б підтверджували керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння в матеріалах справи відсутні.
Заслухавши вказану особу, дослідивши надані по справі докази, суддя прийшов до переконання, що вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП не доведено належними та допустимими доказами, через що провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.
Статтею 7 КУпАП визначено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
Обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні закріплений в ст.280 КУпАП.
За приписами ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису та інш..
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачено відповідальність саме за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У зв'язку з виявленими порушеннями, допущеними при складанні поліцейським матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про те, що протокол про адміністративне правопорушення відносно останнього, не підтверджує його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Інших доказів, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, матеріали адміністративної справи не містять.
У відповідності до ч.3 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а тому суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутня об'єктивна сторона інкримінованого їй адміністративного правопорушення, а отже відсутній і склад адмінправопорушення.
З урахуванням зазначеного та вимог ч.1 п.1 ст.247 КУпАП суддя вважає, що порушене щодо ОСОБА_1 провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає - закриттю за відсутності в його діях складу правопорушення.
Відповідно до положення ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 р. № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Положеннями ст.ст. 251, 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
У відповідності до вимог ст. 280 КУпАП, орган при розгляді справи зобовязаний зясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17.06.2011р.), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10.02.1995р. у справі Алене де Рібермон проти Франції Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
З наданих матеріалів справи про адміністративне правопорушення неможливо поза розумним сумнівом встановити вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на те, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, спростовуються поясненнями ОСОБА_1 .
Вважаю, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам закону, що має суттєве значення для вирішення справи по суті, та унеможливлює винесення постанови про визнання правопорушника винним.
З огляду на викладене, за відсутності інших об'єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Тому, враховуючи що ОСОБА_1 , заперечує факт порушення, в матеріалах справи відсутні беззаперечні, допустимі та належні докази його провини у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 130 ч. 1 КУпАП, ретельно дослідивши та перевіривши в ході судового розгляду усі наявні в справі докази, приходжу до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази послідовності дій поліцейських в даному випадку, що унеможливлює чітко з'ясувати факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння особи, яка керувала транспортним засобом, що в свою чергу унеможливлює дійти безсумнівного висновку щодо винуватості особи, відносно якої складено протокол.
З урахування вищенаведеного, згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі належить закрити, якщо судом встановлено, що в діях особи у відношенні якої, складено протокол про адміністративні правопорушення, відсутні склад адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного та к еруючись ст.ст. 3, 7, 9, 130, 221, 247, 284 КУпАП, ч. 3 ст. 62 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010р. № 23-рп/2010, суддя -
постановив:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку із відсутню події та складу адміністративного правопорушення.
Скаргу на постанову може бути подано до Київського апеляційного суду через Сквирський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О. М. Коваленко