Справа № 368/561/21
2/368/495/21
Рішення
Іменем України
"30" липня 2021 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі: головуючого судді Шевченко І.І.
при секретарі Лєвшин Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик цивільну справу в спрощеному позовному провадженню за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
встановив:
позивач просить суд розірвати шлюб між ним, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що був укладений 15.09.2015 року, актовий запис № 148 серії НОМЕР_1 , виданим Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, обґрунтовуючи позов наступним.
15 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_2 ) було укладено шлюб, у зв'язку з чим Відділом РАЦС Кагарлицького районного управління юстиції Київської області було складено актовий запис № 148.
Від спільного шлюбу він та відповідач дітей не мають.
Подружнє життя з відповідачем у нього не склалося, оскільки на даний час з'ясувалось, що характери є різними, його погляди та відповідача на різні сторони життя та сімейні питання кардинально відрізнялись, що постійно призводить до постійного з'ясування відносин та сварок. Між ним та відповідач не було взаєморозуміння та взаємоповаги.
Він та відповідач більше 5 років спільно не проживають, не підтримують подружніх відносин, не ведуть спільного побуду, не мають спільного бюджету, взаємних прав та обов'язків щодо один одного. Окрім того, станом на даний час сторони проживають на різних житлових площах.
Враховуючи вищезазначені обставини, шлюбні відносини між ним та відповідачем не носять характеру подружніх, оскільки вже близько 5 років вони не проживають як чоловік та дружина. Отже, шлюбні відносини між ним та відповідачем на даний час припинились, тому збереження шлюбу є недоцільним.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Необхідно зазначити, що на сьогоднішній день збереження шлюбу між ним та відповідачем є неможливим, оскільки він не має бажання проживати однією сім'єю з відповідачем.
Подальше спільне життя його та відповідача як подружжя із збереженням шлюбу буде суперечити його інтересам та відповідача, оскільки проживання в спільному шлюбі є безперспективним з точки зору подальших шлюбних стосунків між ним та відповідачем.
Отже, є неможливим збереження шлюбу між ним та відповідачем, який у разі надання йому та відповідачу судом строку на примирення все одно не буде збережено, тому він просить не надавати термін на примирення. Шлюб сторони розривають вперше.
Згідно ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Виходячи з вищезазначених обставин та норм Сімейного кодексу України він має право з власної ініціативи звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу, а у суду є всі підстави для прийняття рішення про розірвання шлюбу
Позивач ОСОБА_1 на судове засідання не з'явився, подавши до суду заяву, якій просить розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 на судове засідання не з'явилася, подавши до суду заяву, якій просить розгляд справи проводити у її відсутність, позовні вимоги визнає та просить задовольнити.
У разі неявки всіх учасників справи у підготовче засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку про винесення рішення про задоволення позову з таких підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до положень ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 СК України).
Згідно положень ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Позивач - ОСОБА_1 , та відповідач ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2 ) 15 вересня 2015 року уклали шлюб, який був зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області, про що було зроблено актовий запис під № 148.
Від шлюбу сторони не мають дітей.
Подружжя спільного господарства не ведуть, позивач має бажання розірвати шлюб та відповідач проти цього не заперечує.
Статтею 51 Конституції України проголошено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Відповідно до статті 110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Частиною 3, 4 ст. 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, відповідно до статті 10 Цивільного кодексу України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Стаття 8 Конвенції декларує, що кожен має право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. За частиною 2 вказаної статті, органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом, і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної i громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав i свобод інших осіб.
Як проголошено положеннями статті 12 Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім'ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права, так і безумовним правом чоловіка і жінки є право на розірвання шлюбу, через призму зокрема статей 5, 8 вказаного міжнародного договору.
Згідно ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення позивача про розірвання шлюбу є виваженим та свідомим, причини з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, поновлювати сімейно-шлюбні відносини сторони наміру не мають.
Крім того, суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, тому позов підлягає задоволенню. Після розірвання шлюбу відповідач залишається на прізвищі ОСОБА_2 .
На підставі ст.. ст. 110, 112 СК України, Законом України «Про Державну реєстрацію актів цивільного стану», Законом України «Про судовий збір», керуючись ст. ст. 251-265, 293 ЦПК України суд, -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця село Липовець Кагарлицького району Київської області), та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Великі Прицьки Кагарлицького району Київської області), який був зареєстрований 19 грудня 2018 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 148 - розірвати.
Відповідач ОСОБА_2 після розірвання шлюбу залишається на прізвищі ОСОБА_2 .
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення через суд першої інстанції до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 30.07.2021 р.
Суддя І.І. Шевченко