Справа № 127/17219/21
Провадження № 3/127/5252/21
"30" липня 2021 р.м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романчук Р.В., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого у ПрАТ «Вінницька кондитерська фабрика», реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , громадянина України, до адміністративної відповідальності не притягувався,
за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 , працюючи головним спеціалістом Державного реєстру виборців Вінницької районної державної адміністрації, будучи відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом, на якого поширюється дія вказаного Закону, тобто особою, яка відповідно до частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов'язана подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, таким чином відповідно до примітки до статті 172-6 КУпАП також суб'єктом відповідальності за порушення вимог фінансового контролю, в порушення вимог абзацу другого частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, а саме, 15.04.2021 року, без поважних причин, подав на офіційний веб-сайт Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування після звільнення за 2020 рік, чим вчинив адмістративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 172-6 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину визнав та пояснив, що дійсно не вжив достатніх заходів щодо своєчасного подання декларації після звільнення, оскільки черех сімейні обставини забув вчасно подати декларацію. У вчиненому щиро кається та просить його суворо не карати, враховуючи те, що правопорушення ним вчинене вперше.
В судовому засіданні прокурор Приходько Д.Є. просила визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з положеннями ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з копії наказу Вінницької районної державної адміністрації №15-нк від 26.03.2018 року ОСОБА_1 було переведено на посаду головного спеціаліста Державного реєстру виборців Вінницької районної державної адміністрації.
На підставі наказу Вінницької районної державної адміністрації №11-нк від 27.02.2020 року ОСОБА_1 було звільнено з посади головного спеціаліста Державного реєстру виборців Вінницької районної державної адміністрації.
У зв'язку з цим ОСОБА_1 , відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб'єктом, на якого поширюється його дія.
В силу примітки до статті 172-6 КУпАП, ОСОБА_1 є суб'єктом адміністративного правопорушення пов'язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена статтею 172-6 КУпАП - «Порушення вимог фінансового контролю».
Відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а» і «в» п. 2, пункті 5 ч. 1 ст. 3 цого Закону, зобов'язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому ч. 1 цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Тобто, ОСОБА_1 , відповідно до вимог зазначених норм Закону України «Про запобігання корупції», зобов'язаний був до 01.04.2021 року подати до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства, декларацію особи, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».
Згідно даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що функціонує на веб-сайті Національного агентства із запобігання корупції, ОСОБА_1 подавав наступні електронні документи: 27.06.2017 - кандидата на посаду за 2016 рік, 11.07.2017 - кандидата на посаду за 2016 рік, 25.07.2017 - щорічну декларацію за 2016 рік, 27.03.2018 - щорічну декларацію за 2017 рік 27.03.2019 - щорічну декларацію за 2018 рік, 13.03.2020 - щорічну декларацію за 2019 рік, 18.03.2020 - перед звільненням.
У відповідності до послідовності дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинив ОСОБА_1 , він вчинив дії, направлені на подання декларації після звільнення лише 15.04.2021 о 21:45 год.
Вказані дії свідчать про обізнаність ОСОБА_1 з необхідністю, правилами та порядком подання електронних документів як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та відсутності поважних причин несвоєчасності подання таких документів.
Отже 15.04.2021 о 21:45 год. ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2-1 розділу XIII, абзацу другого частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», а саме: до 01.04.2021 не подав, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства, декларацію особи, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», за формою, що визначається Національним агентством, яку подав 15.04.2021 року, тобто несвоєчасно.
Дослідивши обставини справи та наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом доказами, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення № 313 від 02.07.2021 року, даними з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що функціонує на веб-сайті Національного агентства із запобігання корупції. У відповідності до послідовності дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинив ОСОБА_1 , він вчинив дії, направлені на подання декларації особи, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», лише 15.04.2021 о 21:45 год.
Суд зазначає, що ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно положень ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, суд враховує положення ст. ст. 23, 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
При накладенні стягнення судом враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставину, що пом'якшуює відповідальність - щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність.
За наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 слід визнати винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у межах санкції ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, з особи, на яку накладено стягнення, стягується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40-1, ч. 1 ст. 172-6, ст. ст. 283, 284, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп.
Скаргу на постанову може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Суддя