Справа № 570/2039/20
номер провадження 1-кп/570/85/2021
28 липня 2021 року м. Рівне
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
представника потерпілого ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5
захисника адвоката ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
під час розгляду у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області кримінального провадження № 12020180180000508 щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродж. с. Аджамка Кіровоградського району Кіровоградської області, громадянина України, реєстр. та прож. по АДРЕСА_1 , з повною вищою освітою, пенсіонера, одруженого, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
До суду надійшли клопотання від 07.12.2020 р., у якому вказано заявником Рівненський центр професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості (а.с. 44) та клопотання від 07.12.2020 р. Олександрійського навчального відділення Рівненського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості (а.с. 56-57) про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України, із передачею його на поруки трудового колективу Олександрійського навчального відділення Рівненського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості згідно зі ст. 47 КК України, та закриття кримінального провадження.
В судовому засіданні прокурор заперечив проти звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності згідно зі ст. 47 КК України. Зазначив, що обвинувачений ОСОБА_7 працює в Олександрійському навчальному відділенні Рівненського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості на умовах договору цивільно-правового характеру, відомості про укладений трудовий договір не надано. Вказана обставина виключає можливість застосування ст. 47 КК України. Також прокурор вказав про відсутність необхідної для застосування ст. 47 КК України складової - щирого каяття обвинуваченого. На даний час потерпілий має до обвинуваченого претензії, подав цивільний позов, примирення між ними не наступило. Вважає, визнання обвинуваченим вини та часткове відшкодування потерпілому заподіяної шкоди має формальний характер.
Потерпілий ОСОБА_5 та його представник адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні просили відмови в задоволенні клопотання, підтримала доводи прокурора, вказуючи про безпідставність застосування ст. 47 КК України.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні просила задовольнити клопотання - звільнити обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України, із передачею його на поруки трудового колективу Олександрійського навчального відділення Рівненського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості згідно зі ст. 47 КК України, та закрити кримінальне провадження. Заперечила проти доводів прокурора, покликаючись на судову практику в справах адміністративного судочинства, зазначила про відсутність відмінностей у трудових відносинах працівників, які працюють за трудовим договором чи на підставі цивільно-правового договору. Щодо щирого каяття захисник зазначила, що потерпілому відшкодовато 60 тис. грн. в т.ч. на лікування, обвинувачений намагався з ним примиритися, дійсно шкодує щодо події. Тому доводи інших сторін в цій частині також вважає необгрунтованими.
Обвинувачений ОСОБА_7 повністю підтримав доводи захисника. Зазначив про визнання своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину, та своє щире каяття. Просив задовольнити клопотання та звільнити його від кримінальної відповідальності.
Заслухавши пояснення захисника та обвинуваченого, доводи прокурора, думку потерпілого та його представника, дослідивши клопотання, матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КК, особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Згідно довідки від 06.04.2021 р. та характеристики від 07.12.2020 р. (а.с. 57, 43), наданих завідувачем Олександрійського навчального відділення Рівненського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості встановлено, що ОСОБА_7 працює викладачем у зазначеному навчальному відділенні з 01.08.2018 р. на умовах цивільно-правового характеру.
Із наданих захисником квитанцій підтверджується надання потерпілому коштів в т.ч. на лікування (а.с. 39-42). Крім того, таку обставину прокурор та потрпілий і його представник не оспорювали, під сумнів не ставили.
Про дослідження інших доказів сторони не зверталися, інших клопотань щодо правильного вирішення питання про наявність підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності згідно ст. 47 КК України та закриття кримінального провадження - суду не заявлено. Положення ст. 22 КПК України, передбачають самостійне обстоювання сторонами кримінального провадження їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Суд зазначає, що звільнення від кримінальної відповідальності, виходячи з приписів статті 47 КК, можливе лише за клопотанням колективу підприємства, установи чи організації, членом якого є особа, який здатний забезпечити проведення заходів виховного характеру та їх контроль з метою виправлення та перевиховання особи, яка звільняється від кримінальної відповідальності.
Така особа має виправдати довіру колективу, а саме: дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві, в установі чи організації, належно виконувати, покладені на неї, трудові обов'язки, зобов'язання щодо своєї поведінки, взяті на загальних зборах колективу, не уникати виховного впливу колективу та своєю працею демонструвати бажання виправлятися тощо.
Взаємовідносини фізичної особи і суб'єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору.
Правова природа трудового договору та цивільно-правового договору має ряд відмінних ознак. Так, зокрема трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
А відносини, що виникають з цивільно-правового договору про надання послуг, не є тотожними з трудовими правовідносинами, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та виконавцем і може обумовлюватися свободою договору, визначеною ЦК.
Суд звертає увагу на те, що характер цивільно-правових угод та їх юридичний зміст не можуть забезпечити, передбачених статтею 47 КК, умов звільнення особи від кримінальної відповідальності. А тому укладення особою цивільно-правової угоди з підприємством, установою, організацією не може слугувати підставою для передачі її на поруки колективу та звільнення від кримінальної відповідальності з цих підстав (див. постанова ККС ВС від 02.09.2020 у справі № 511/1146/19).
Також - основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату (див. постанова КАС ВС від 23.04.2020 р. у справі № 280/5473/18).
У даному випадку обвинувачений працює викладачем у навчальному центрі на умовах цивільно-правового характеру (на підставі цивільно-правового договору). Суду не надано підтверджуючих доказів про працевлаштування обвинуваченого на підставі трудового договору. Тому, за вказаних обставин та із урахуванням наведеного, звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підстав ст. 47 КК з передачею його на поруки колективу підприємства не застосовується.
Також зазначається, що звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до ст. 47 КК - право, а не обов'язок суду. Наявність підстав застосування ст. 47 КК не встановлено. Тому суд відмовляє у задоволенні клопотання.
Керуючись ст. ст. 47 КК України, ст.ст. 285, 286, 288, 372 КПК України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання про звільнення ОСОБА_7 , від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України, з передачею особи на поруки трудового колективу Олександрійського навчального відділення Рівненського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості, на підставі ст. 47 КК України, та закриття кримінального провадження.
Оскарження ухвали не передбачено КПК України. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційно скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК.
Суддя ОСОБА_1