26.07.2021 м. Ужгород Справа № 907/794/20
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ушак І.Г.
за участі секретаря судового засідання Лазар С.Л.,
розглянувши у судовому засіданні дану справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Атлант», м. Кривий Ріг (позивач, ТЕК Атлант)
до товариства з обмеженою відповідальністю “ФОРТІС-ТРАНС СПЕД”, с. Руські Геївці Закарпатської області (відповідач, ТОВ Фортіс-Трансспед)
про розірвання договору перевезення №42 від 09.06.2020р. та відшкодування збитків на суму 548501,00 грн.,
представники сторін:
позивача - Рубцова С.В., директор (в режимі відеоконференції )
відповідача - ОСОБА_1 , адвокат
Позивач звернувся до суду з наведеними вимогами до відповідача, обґрунтовуючи такі істотними порушеннями відповідачем умов укладеного сторонами договору перевезення. Вважає, що внаслідок такого йому завдано збитків в розмірі 548501,00 грн., що складаються з попередньо перерахованих відповідачеві сум вартості послуг перевезення 425587,00 грн. та неодержаного доходу на суму 122914,00 грн. Представник позивача у ході судового розгляду наполягає на задоволенні позовних вимог, вважаючи такі обґрунтованими долученими до матеріалів справи документами.
Відповідач письмовим відзивом та усними поясненнями представника у ході судового розгляду заперечує проти позовних вимог, вважаючи, що позивач своїми діями призвів до неможливості виконання договору перевезення, систематично порушуючи його умови. Стверджує про відсутність зі свого боку порушень як підстави розірвання договору та заперечує завдання позивачеві збитків у вигляді неодержаного догоду. Заперечує проти позову також в іншій частині майнових вимог. Пояснює, що 425587,00 грн. перерахованих йому позивачем коштів складаються із суми 296802,00 грн. попередньої оплати у розмірі 20% вартості перевезення узгодженого сторонами (49000 євро або 1568000,00 грн. по курсу НБУ на час укладення договору) та суми 128785,00 грн. еквівалентної 4300 євро компенсації за зміну позивачем дати перевезення. Вважає, що зазначені суми не підлягають поверненню, оскільки позивач відмовився від перевезення і за умовами договору повинен сплатити штраф перевізнику в розмірі 20 % від вартості перевезення, що і становить попередньо сплачену йому суму; сума 128785,00 грн. є узгодженою сторонами сумою компенсації відповідачу як перевізнику за зрив перевезень, які були ним заплановані на 28-29.07.20, у зв'язку з відмовою позивача від перевезення призначеного на 13.07.20, яка не підлягає поверненню.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши у ході судового розгляду справи пояснення представників сторін, встановив наступне.
Сторони у даній справі перебувають у договірних відносинах відповідно до укладеного ними 09.06.2020 договору № 268 про вантажні перевезення в міжміському і міжнародному сполученні (далі - договір), за умовами якого ТЕК Атлант - експедитор, замовник, а ТОВ Фортіс-Трансспед - перевізник визначили порядок взаємовідносин під час організації та виконанні перевезень вантажів у міжміському і міжнародному сполученні (п. 1 договору).
Позивач як експедитор за договором зобов'язався забезпечувати роботою замовленнями на перевезення автомобілі, що надаються в його розпорядження для виконання транспортно-експедиційного обслуговування вантажів замовника, з яким у нього укладено прямі договору (п. 2.1 договору); організовує до початку перевезення завантаження автомобілів перевізника; не пізніше як за 30 днів подає заявку із зазначенням дати, адреси завантаження, контактних осіб та телефонів на місцях завантаження (вивантаження) автомобіля, найменування і ваги вантажу, вимоги до транспортних засобів перевізника (п. 2.3); узгоджує ціну послуги перевезення вантажу з перевізником, вартість кожного перевезення оформляється заявкою, що є додатком до договору (п. 2.4)
Відповідач як перевізник за договором зобов'язався доставити вантаж за адресою вказаною у супровідних документах та у визначені у заявці строки (п. 2.4); надати своїм водіям всі необхідні документи, дозволи на перевезення вантажу (п. 2.11); має право для забезпечення перевезення під час доставки вантажу залучити автотранспорт третіх осіб, які не є стороною даного договору, при цьому несе відповідальність за їх дії як за свої (п. 2.13).
Порядок розрахунків передбачено п. 4 договору та умовами зазначеними у заявці на перевезення.
Сторони узгодили питання відповідальності та вирішення спорів. Так, згідно п. 5.1 договору при міжнародних перевезеннях за кожну добу простою експедитор сплачує перевізнику пеню у розмірі 300 євро по курсу НБУ; згідно п. 5.7 за зміну маршруту, який зазначений у заявці експедитор доплачує перевізнику за кожен кілометр перевезення 7,5 євро; згідно п. 5.8 у випадку виникнення додаткових витрат під час перевезення, якщо вони виникли по вині експедитора, то він повинен відшкодувати у повному обсязі перевізнику такі витрати; згідно п. 5. 9 у разі відмови від перевезення сторона, яка відмовляється - платить іншій стороні штраф у розмірі 20 % вартості перевезення.
Укладенню сторонами спірних відносин цього договору передувало укладення 25.10.18 позивачем як виконавцем та ТОВ «Українська Незалежна Геологічна Група» (ТОВ УНГГ) як замовником базового договору № 42 щодо організації транспортно-експедиційного обслуговування вантажів замовника
05.06.20 позивач отримав заявку від ТОВ УНГГ щодо перевезення 13.07.2020 двох котлів вагою по 53 т кожний за маршрутом Верона (Італія) - Старокостянтинів (Україна).
Позивач, отримавши заявку, розмістив відповідний запит на інтернет порталі Lardi-trans, на який серед інших відізвався відповідач у справі, керівник якого, за твердженням позивача, по телефону запропонував більш вигідні цінові пропозиції щодо вартості перевезення.
За результатами переговорів сторони уклали 9.06.20 вищенаведений договір, підписали в цей же день заявку-угоду № 107 на виконання транспортного перевезення, якою узгодили вид транспортних засобів для перевезення негабаритного вантажу, вимоги до них; дату завантаження - 13.07.20; маршрут - Верона (Італія) - Старокостянтинів (Україна) з визначенням місця митного оформлення у м. Львів; адресу завантаження та вивантаження, строки доставки; вартість наднормативного простою (понад 24 год - при завантаженні та митному оформленні та 48 год - при вивантаженні та митному оформленні) 300 євро за добу; вартість перевезення - 49000 євро у гривні по курсу НБУ за два автомобілі, з
якої - 20 % шляхом попередньої оплати в день пред'явлення рахунку; 20 % по факту завантаження у день завантаження; залишок - по приїзду в Україну.
Учасники перевезення приступили до виконання договірних зобов'язань.
Так, 10.06.20 перевізник - відповідач у даній справі - уклав з транспортною фірмою Магніт еу с.р.о (Словацька Республіка) договір аналогічний договору з позивачем і подав відповідну заявку.
11.06.20 ТОВ УНГГ перерахувало ТЕК Атлант попередню оплату за транспортно-експедиційні послуги на суму 466918,00 грн.
12.06.20 ТЕК Атлант перерахувало перевізнику ТОВ Фортіс-Трансспед часткову оплату міжнародного перевезення на суму 296802,00 грн., який, у свою чергу, 12.06.20 перерахував цю суму (в еквіваленті 9700 євро) словацькій фірмі-перевізнику, яка підтвердила раніше узгоджені транспортні засоби для зазначеного перевезення.
Надалі, ТЕК Атлант повідомив перевізника про перенесення дати завантаження з 13.07.20 на 24.07.20 через неможливість заводу-виробника підготувати продукцію для перевезення до визначеної дати.
У зв'язку з наведеним, перевізник, посилаючись на зрив перевезень, які були заплановані на 28-29.07.20, попросив позивача у справі про компенсацію за відмову від перевезення призначеного на 13.07.20 на суму 4300 євро, що сторонами було узгоджено і 02.07.20 ТЕК Атлант, отримавши, у свою чергу, від ТОВ УНГГ суму 128785,00 грн. (еквівалент 4300 євро по курсу НБУ) перевів її перевізнику.
Наведені обставини визнаються всіма учасниками процесу.
14.07.20 ТОВ Атлант подано перевізнику нову заявку на перевезення раніше визначеного вантажу, змінивши в умовах перевезення місце митного оформлення вантажу з м. Львів на м. Ужгород.
Така зміна позивачем раніше визначених умов перевезення призвела до виникнення спірних відносин сторін, оскільки перевізник, посилаючись на необхідність перепланування маршруту перевезення з урахуванням раніше визначеного місця розмитнення у м. Львів (Італія - Австрія - Чехія - Польща - м. Львів) на новий маршрут (Італія - Словенія - Угорщина - м. Ужгород, митний пост - Старокостянтинів), необхідність отримання нових дозволів на транзитне перевезення через інші країни, повідомив про виникнення додаткових витрат на суму 10100,00 євро, які за умовами п. 5.8 договору повинні бути відшкодовані позивачем. Посилаючись на умови п. 5.7 договору відповідач також повідомив про необхідність доплати експедитором перевізнику за зміну маршруту, який зазначений у заявці, за кожен кілометр перевезення 7,5 євро, що з урахуванням протяжності нового маршруту 1748 км, становить суму 13100,00 євро
Перепискою сторін, що здійснювалася на протязі 17-21.07.20 та долучена до матеріалів справи, з пояснень представників сторін у ході судового розгляду встановлено, що позивач наполягав надати йому підтвердження отриманих дозволів та їх вартості, вимагав здійснення перевезення на раніше визначених умовах оплати вартості перевезення, в іншому разі - вимагав повернення попередньо сплачених сум; відповідач повідомив про неможливість надати розрахунки по отриманню дозволів, оскільки такі отримуються словацькою фірмою-перевізником безпосередньо на транспортні засоби, що здійснюють перевезення, та про неможливість здійснення перевезення за раніше визначеними умовами оплати його вартості при зміні позивачем умов перевезення, маршруту, що потребує додаткових витрат перевізника, на компенсацію яких не погоджується позивач.
За таких обставин спірне перевезення не відбулося і позивач звернувся до суду з даним позовом про розірвання договору, стягнення попередньої оплати вартості перевезення та стягнення неодержаного доходу.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Згідно з приписами ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу, яким є договір сторін та з якого виникли їх спірні відносин, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату
За приписами ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За положеннями статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Істотними умовами договору перевезення вантажу з огляду на наведені законодавчі визначення є предмет, ціна, строк договору, однак, сторони вправі включити до тексту договору інші необхідні умови, необхідність внесення яких визначена чинним законодавством, або погоджені сторонами, наприклад, додаткова відповідальність за простій транспорту з вини вантажовідправника або перевізника, несвоєчасне навантаження/відвантаження товару, інша відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором перевезення його учасниками, місце виконання зобов'язань.
У даних спірних відносинах сторони з укладенням договору визначили порядок взаємовідносин під час організації та виконанні перевезень вантажів у міжміському і міжнародному сполученні (п. 1 договору), визначили загальні права та обов'язки сторін, порядок розрахунків, відповідальність сторін.
З укладенням заявки-угоди сторони визначили предмет договору перевезення, узгодили вид транспортних засобів для перевезення негабаритного вантажу, вимоги до них; дату завантаження; маршрут з визначенням місця митного оформлення у м. Львів; адресу завантаження та вивантаження, строки доставки; вартість наднормативного простою; вартість перевезення, які є істотними умовами договору сторін.
Відповідно до приписів ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі, зокрема, істотного порушення договору другою стороною, на що як на підставу своїх вимог посилається позивач у даній справі. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Правові наслідки зміни або розірвання договору встановлені ст. 653 ЦК України. Так, згідно ч.ч. 2, 3 цієї норми у разі розірвання договору у судовому порядку зобов'язання сторін припиняються з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Згідно ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом .
Згідно ч. 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Отже, для встановлення можливості розірвання спірного договору необхідно визначити чи були допущені відповідачем порушення умов договору, чи булми такі порушення саме істотними, чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій (бездіяльності), а також співвіднести очікуваний результат від укладеного договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання.
Аналізуючи спірні відносини сторін у даній справі, суд дійшов висновку про відсутність результату укладеного договору, оскільки спірне перевезення не відбулося. При цьому, у ході судового розгляду не доведено наявності порушень відповідачем умов договору, як підстави його розірвання з огляду на таке.
Вищенаведеними матеріалами справи доведено, що сторони, уклавши договір та заявку-угоду, узгодили істотні умови договору перевезення, якими є, в тому числі: вид транспортних засобів для перевезення негабаритного вантажу, вимоги до них, дата завантаження; маршрут, визначення місця митного оформлення, строки доставки; вартість перевезення.
У ході судового розгляду встановлено, що позивачем двічі вносилися зміни до узгоджених умов договору, а саме: щодо дати завантаження та щодо визначення місця митного оформлення.
У першому випадку сторони дійшли згоди і позивач компенсував відповідачу за зрив перевезень, які були заплановані на 28-29.07.20, у зв'язку з відмову від перевезення призначеного на 13.07.20 погоджену суму 4300 євро.
У другому випадку зміна умов договору щодо зміни визначеного раніше місця митного оформлення у м. Львів на місце митного оформлення у м. Ужгород призвела до необхідності внесення зміни у визначений маршрут перевезення, необхідність отримання перевізником, у даному випадку - словацькою фірмою-перевізником залученим відповідачем для забезпечення спірного перевезення в порядку п. 2.13 договору, нових дозволів на транзитне перевезення через інші країни.
Отримання обов'язкових дозволів на перевезення вантажів у міжнародних перевезеннях відповідно до міжнародних угод, в тому числі, для перевезення вантажів з перевищенням габаритних обмежень, яким був вантаж у даному спірному випадку, є обов'язком перевізника і їх вартість входить у ціну послуги перевезення, яку сторони узгоджують при укладенні договору.
Сторони уклали договір, виходячи з узгодженої вартості перевезення, яка за твердженням позивача була більш вигідною серед інших цінових пропозиції. Однак запропоновані позивачем зміни до умов договору призвели до збільшення вартості перевезення за рахунок необхідних додаткових витрат перевізника, на відшкодування яких не погодився позивач, що у контексті спірних відносин розцінюється як відмова позивача від перевезення.
У ході судового розгляду встановлено також, що позивач не погодився на здійснення доплати перевізнику за зміну маршруту у встановленому договором порядку.
За таких умов, оскільки позивач змінив умови договору та не погодився на зміну вартості у зв'язку з цим перевезення, приймаючи до уваги принцип свободи договору, не можна вважати порушенням з боку відповідача непогодження на здійснення такого перевезення.
Отже, оскільки у ході судового розгляду справи не встановлено наявності порушення відповідачем умов договору, такий з огляду на наведені вище приписи цивільного законодавства не може бути розірваним з підстав наведених позивачем, у задоволенні позову в цій частині вимог належить відмовити за безпідставністю.
З огляду на наведене, не підлягають задоволенню також майнові вимоги до відповідача заявлені як правовий наслідок розірвання договору з підстав істотного порушення умов договору відповідачем, що не знайшло свого підтвердження у судовому розгляді справи. Сума 296802,00 грн. сплачена позивачем як попередня оплата становить 20% вартості перевезення узгодженого сторонами і за умовами договору (п. 5.9) належить до сплати відповідачу у спірних відносинах, оскільки позивач відмовився від перевезення на узгоджених сторонами умовах. Сума 128785,00 грн. є узгодженою сторонами сумою сплаченої компенсації відповідачу як перевізнику за зрив перевезень, які були ним заплановані на 28-29.07.20, у зв'язку з відмовою позивача від перевезення призначеного на 13.07.20, яка не підлягає поверненню з огляду на приписи ч. 4 ст. 653 ЦК України.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
Судовий збір сплачений позивачем за подання даного позову відповідно до ст.129 ГПК України покладається на позивача.
З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 2, 11, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України , суд
1. У позові відмовити повністю.
2. Судові витрати за подання позову покласти на позивача.
Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 29.07.21
Суддя Ушак І.Г.