Єдиний унікальний номер: 379/1087/20
Провадження № 2/379/205/21
19 липня 2021 року Таращанський районний суд Київської області
в складі:
головуючого судді Зінкіна В.І.,
за участю секретаря судового засідання Мовчан М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тараща, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,
Позивачка звернулася до суду з даним позовом, просить суд стягнути із відповідачки на її користь майнову шкоду в розмірі 11264,64 грн за завдані ушкодження її здоров'ю. Позов обґрунтовує тим, що 13.10.2019 близько 22 год 30 хв в м. Тараща по вул. Героїв Чорнобиля, поблизу домогосподарства № 33 відповідачка неналежним чином утримувала свою собаку, породи «Вівчарка», в результаті чого собака напав на неї (позивачку), вкусив за ліву нижню кінцівку. Через отримані тілесні ушкодження вона звернулася за медичною допомогою до хірургічного відділення Таращанської ЦРЛ, де її зробили перев'язку. Проте, в подальшому, з 26.10.2019 по 04.11.2019 вона перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП МБР «Білоцерківська міська лікарня № 2», а 26.10.2019 у медичному центрі «Ренесанс» її проведено дуплексне сканування вен нижніх кінцівок. За допущене правопорушення, відповідачку було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 154 КУпАП та накладено на неї штраф у розмірі 51,00 грн без конфіскації тварини. Крім того зазначає, що син відповідачки частково компенсував кошти на лікування.
У поданому відзиві на позовну заяву, відповідачка зазначає, що позивачка не надала доказів про те, що собака відносить до службових собак та собак бійцівських порід, в постанові Таращанського районного суду від 28.12.2019 чітко зазначено, що в собаки відсутній ветеринарний паспорт і встановити належність його до будь-якої породи неможливо. Тому, застосовувати статтю 1187 ЦК України, вважає неможливо за необґрунтованістю і недоведеністю. Вказує, що позивачкою не надано жодного доказу, що придбані ліки необхідні їй для лікування захворювання. Крім того, суперечать доводи позивачки про витрати для поїздки на лікування в м. Біла Церква з м. Тараща палива для автомобіля. Також, необґрунтований прямий причинний зв'язок з укусом собаки та діагнозом тромбоз, що ставить під сумнів твердження позивачки про наслідки випадку. Звертає увагу суду, що не дивлячись на необґрунтованість доводів, вона сплатила позивачці 7 000,00 грн.
Позивачкою подано відповідь на відзив, в якому вона зазначає, що в силу ч. 4 ст. 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» шкода, заподіяна особі або майну фізособи, а також шкода, завдана майну юрособи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує. Таким чином, за шкоду, спричинену твариною, відповідає її власник (особа, яка її утримує). А в даному випадку, відповідачка неналежним чином утримувала свою собаку, яка накинулася на неї (позивачку) та завдала шкоди її здоров'ю. Щодо доказу придбання лікарських препаратів та проходження діагностики та медичного обстеження, вказує, що нею надано копії (епікриз) виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №11678, з якої вбачається, що вона перебувала на стаціонарному лікуванні з 26.10.2019 року по 04.11.2019 року, у якому зазначено анамнез, діагностичні дослідження, перебіг хвороби, рекомендації та методи обстеження/лікування
Крім цього, пройдено ряд обстежень, які підтверджуються копіями медичних заключень: копія заключения від 26.10.2019 року; копія результатів лабораторних досліджень від 01.11.2019 року, 12.11.2019 року, від 26.11.2019 року, від 27.12.2019 року, а також копіями фіскальних чеків з аптек. Враховуючи той факт, що вона перебувала на стаціонарному лікуванні у м. Біла Церква, а також там проходила обстеження/діагностику, нею були здійснені витрати на заправку автомобіля, оскільки вона фізично не мала можливості пересуватися громадським транспортом. А постановлений діагноз «гострий тромбофлебіт глибоких вен лівої нижньої кінцівки», підтверджується (епікриз) випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 11678.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належно. Проте, подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
У судовому засіданні 15.01.2021 позивачка пояснила, що позов підтримує в повному обсязі. 13.10.2019 року вона з чоловіком поверталась додому по АДРЕСА_1 . На вулиці була компанія молодих людей з великою собакою. Син ОСОБА_3 крикнув: «Дік». Собака кинувся на неї, порвав сумку, почав кусати за ногу і не відпускав. Її чоловік підбіг і почав розкривати щелепи собаці. Потім господар забрав собаку за холку в двір. Коли вони дійшли додому в неї опухла нога, була кровотеча. Визвали швидку допомогу, їй надали допомогу, перев'язали. Чотири дні ного кровоточила. Нога пухла, вона почала втрачати свідомість. Були сильні болі. Коли зробили рентген, встановили діагноз - гострий тромбоз. Вона лежала на стаціонарі в лікарні «Сємашко». Син ОСОБА_3 зразу переслав сім тисяч гривень, вона прохала ще коштів на лікування, але ОСОБА_3 відмовила. Ця собака живе у дворі ОСОБА_3 .
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи належно повідомлений, про причини неявки до суду не повідомила.
За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності; якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (частина третя статті 211 ЦПК України).
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що 13.10.2019 він забрав дружину з роботи о 22-й годині. Вони йшли по вулиці Герої Чорнобиля. На перехресті стояла компанія хлопців із собакою. Раніше були неодноразові конфлікти з приводу собаки. Собака підбігла до них, і минаючи його, накинулася на дружину, схватила сумку та ногу. Він розкривав пащу собаці, звільнив ногу. Вони пішли додому, та викликали швидку. Дружині замивали рану, давали уколи. Вона почала втрачати свідомість. В Білій Церкві зробили УЗІ ноги. Врач сказав терміново їхати у «Сємашко» на консультацію. Дружину залишили в лікарні, він їздив до неї кожен день, купляв мед препарати. У дружини почався тромбоз ноги, потім і другої. Собака проживає на дворі ОСОБА_3 . Син Стародумової переслав сім тисяч гривень.
З'ясувавши обставини справи, перевіривши їх поданими доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що згідно постанови Таращанського районного суду Київської області від 28.12.2019 (справа № 379/1708/19), 13.10.2019 близько 22 год 30 хв в АДРЕСА_1 , відповідачка неналежним чином утримувала свою собаку породи «Вівчарка», що призвело до завданню шкоди здоров'ю позивачці. В зв'язку з чим, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП та накладено на неї штраф в розмірі 51,00 грн без конфіскації тварини. Постанова набрала законної сили 08.01.2020.
В силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Положеннями ч. 6 ст. 82 ЦПК України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що вина відповідачки ОСОБА_2 у вчиненні 13.10.2019 порушення правил тримання собак, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю ОСОБА_1 , встановлена та повністю доведена судовим рішенням і в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України доведенню не потребує.
Відповідно до заключення медичного центру «Ренесанс», 26.10.2019 позивачці проведено дуплексне сканування вен нижніх кінцівок, заключення: гострий тромбоз глибоких вен лівої та частково стегна (нижньої третини), ектазія поверхневих вен, гострий лімфостаз.
Згідно виписки (епікризу) із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 11678, виданої КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 2», позивачка з 26.10.2019 по 04.11.2019 перебувала на стаціонарному лікуванні, повний діагноз: гострий тромбофлебіт вен лівої нижньої кінцівки.
В силу ч. 8 ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов'язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у статті 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.
Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Статтею 1166 ЦК України визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до положень ст.1166 ЦК України єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду; протиправне діяння особи, яка її завдала; причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
За загальним правилом, встановленим ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Зазначений правовий висновок щодо застосування вказаної норми права до аналогічних спірних правовідносин дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі №591/3985/15-ц, провадження №61-13889св18.
Визначаючи розмір майнової шкоди, що підлягає стягненню, суд виходить з належних та допустимих доказів.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
На підтвердження понесених позивачкою витрат на придбання ліків, проведення лабораторних досліджень, благодійні внески та пального, суду надано копії фіскальних чеків, квитанції до прибуткового касового ордера № 23551 від 29.10.2019, довідки № 001705 від 01.11.2019 на загальну суму 11 264,64 грн.
Разом з тим, відповідачкою відшкодована шкода на користь позивачки в сумі 7 000,00 грн, що не оспорюється позивачкою.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідачки на користь позивачки належить стягнути майнову шкоду в розмірі 4 264,64 грн.
Розподіл судових витрат між сторонами
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
В силу частин 1, 6 ст. 141 ЦПК України Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги, що позивачка при пред'явленні позову була звільнена від сплату судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», часткове задоволення позовних вимог (37,86%), з відповідачки слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 343,76 грн.
Керуючись статтями 22, 1166, 1187 ЦК України, статтями 9, 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», статтями 3, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 82, 141, 142, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 4 264,64 грн (чотири тисячі двісті шістдесят чотири гривні шістдесят чотири копійки).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 343,76 грн (тричта сорок три гривні сімдесят шість копійок).
В решті позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.
Сторони справи:
позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий:В. І. Зінкін