Справа № 522/4591/19
Провадження по справі № 1-кп/522/1773/21
27 липня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Одеси обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12021163520000047 від 03 лютого 2021 року, відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України,з неповною середньою освітою, неодруженого, не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимого,
-на теперішній час, притягується до кримінальної відповідальності Приморським р/с м.Одеси за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України,
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 , -
22 квітня 2021 року в провадження судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021163520000047 від 03 лютого 2021 року, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.3 ст.185 КК України.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, судом на розгляд учасників судового провадження було поставлене питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого оскільки 60-денний строк перебування їх під вартою закінчується.
Прокурор в судовому засіданні прокурор просив суд продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки є ризики, передбачені у п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 покладається те, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 та його адвокати заперечували проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, оскільки ризики не доведені. Окрім цього, адвокати повідомили, що в обвинуваченого є 2-є неповнолітніх дітей, цивільна дружина, постійне місце проживання, а тому просили змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до висновку, що існують достатні підстави для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 .
Мотиви суду.
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_3 так як це відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, а дані про особу обвинуваченого, а саме, що обвинувачений станом на теперішній час за вчинення умисних корисливих злочинів, обвинувачений офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність в останнього міцних соціальних зв'язків та про небажання ставати на шлях виправлення, що у сукупності дає достатні підстави вважати, що дійсно існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, суд вважає, що наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, і що необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 .
Метою продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого є запобігання спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому кримінальному провадженні, вчинити інші злочини.
Застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки ще існують зазначені ризики.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Відповідно до практики ЄСПЛ, якщо тримання під вартою триває тільки через побоювання, що обвинувачений буде переховуватись від правосуддя, проте його слід звільнити з-під варти, якщо він представить відповідні гарантії, що не переховуватиметься від суду, наприклад внесе заставу (правова позиція, викладена у п.46 рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 року у справі «Летельє проти Франції»).
Зважаючи на положення ч. 3 ст. 183 КПК України, приймаючи до уваги, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, яке карається позбавленням волі на строк до 6 років, враховуючи що обвинувачений раніше судимий, офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність в останнього міцних соціальних зв'язків, вважаю за доцільне визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, у максимальному розмірі інкримінованої обвинуваченому статті, тобто - 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Здіно ЗУ «Про Державний Бюджет 2021 року» 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить - 2270 гривень, а тому саме з цього розрахунку буде визначена сума застави.
На підставі вищевикладеного, оцінюючи всі встановлені під час розгляду обвинувального акту обставини, суд приходить до висновку, про необхідність продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 183, 314-316, 291, 372, 376 КПК України, суд,-
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», на 60 днів, тобто до 25.09.2021 року включно.
Залишити заставу, у розмірі розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 181 600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень, обрану ухвалою суду від 26.04.2021 року як альтернативний запобіжний захід.
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинувачену обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1)прибувати за кожною вимогою до суду в розумні строки;
2)повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.
Роз'яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленою, не з'явиться за викликом до суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Строк дії запобіжного заходу становить 60 днів і обчислюється з моменту винесення ухвали суду, тобто з 27.06.2021 року.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня проголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
27.07.2021