Справа № 686/9405/15-ц
Провадження № 22-ц/4820/850/21
27 липня 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд ускладі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Костенка А.М. (суддя - доповідач), Гринчука Р.С., Грох Л.М.,
секретар судового засідання Дубова М.В.
з участю представників учасників справи
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/9405/15-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 березня 2021 року в складі судді Приступи Д.І. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Управління Державної казначейської служби України у м. Хмельницькому про стягнення грошових коштів.
Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідачів на її користь 287 724 грн 75 коп.
На підтримання заявлених позовних вимог позивач зазначала, що 17 червня 2013 року з прилюдних торгів нею було придбано житловий будинок площею 476,6 кв. м і земельна ділянка площею 0,1 га по АДРЕСА_1 за 287 724 грн 75 коп. Проте, рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2013 року, визнано недійсними прилюдні торги з реалізації вказаного житлового будинку і земельної ділянки, оформлені протоколом проведення прилюдних торгів № 1911313-1, визнано недійсним і договір купівлі-продажу вказаного майна, крім того, визнано недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок і земельну ділянку за вищевказаною адресою. Тому, вона 27 серпня 2014 року звернулася з письмовою заявою до Другого відділу ДВС м. Хмельницький з проханням повернути їй сплачені кошти, у відповідь на її звернення ДВС їй повідомив, що після того як кошти будуть перераховані з ПАТ «Дельта Банк» то їх одразу їй повернуть, але на сьогоднішній день кошти так не повернуто.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2016 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління Державної казначейської служби в місті Хмельницькому та ПАТ «УкрСиббанк».
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 грудня 2016 року залучено в якості співвідповідачів ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «УкрСиббанк».
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 01 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 червня 2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 01 серпня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_1 не погодилася з таким рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Так судом не прийнято до уваги, що органами ДВС на реалізацію з прилюдних торгів було передано арештоване нерухоме майно, покупцем за укладеним за результатами торгів договором купівлі-продажу є вона як переможець торгів, отже Другий МВ ДВС Хмельницького МРУЮ самостійно виступав від свого імені на прилюдних торгах як продавець і ними було отримано кошти за придбаний нею товар, які підлягають поверненню, оскільки в подальшому результати торгів та укладений договір купівлі-продажу арештованого майна визнані недійсними. Крім того, кошти за договором купівлі-продажу були отримані продавцем товару - Другим МВ ДВС Хмельницького МРУЮ, що підтверджується відповідною квитанцією. Також вказує апелянт, що на підставі протоколу проведення прилюдних торгів № 1911313-1 від 17 червня 2013 року, був складений Акт про проведення прилюдних торгів від 27 червня 2013 року, який затверджений начальником Другого МВ ДВС Хмельницького МРУЮ і саме цей акт, а не протокол став підставою для видачі нотаріусом Свідоцтва про право власності на житловий будинок площею 476,6 кв. м і земельну ділянку площею 0,1 га по АДРЕСА_1 . Таким чином, ці обставини підтверджують, що продавцем цього майна є все ж таки орган ДВС, який і був стороною вчиненого правочину, що спростовує висновки суду першої інстанції що орган ДВС не є продавцем у процедурі проведення прилюдних торгів, так як здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, оскільки такі дії здійснює саме торгівельна організація.
Тому ОСОБА_1 просила, скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 березня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення по слідуючим мотивам.
У відповідності до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Так судом встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 березня 2011 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнуто солідарно на користь ПАТ «УкрСиббанк» 1 354 510 грн 67 коп. заборгованості за кредитними договорами.
В ході виконання даного судового рішення було накладено арешт на належне ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме: цегляний житловий будинок загальною площею 476,6 кв. м і земельну ділянку площею 0,10 га по АДРЕСА_1 .
22 березня 2013 року між Другим міським відділом ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції і Хмельницькою філією приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» було укладено договір про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.
17 червня 2013 року ПП «СП «Юстиція» були проведені прилюдні торги з реалізації зазначеного вище майна.
Відповідно до протоколу проведення прилюдних торгів від 17 червня 2013 року переможцем прилюдних торгів стала ОСОБА_1 , яка придбала житловий будинок і земельну ділянку по АДРЕСА_1 за ціною 287 724 грн 75 коп.
Згідно з банківською квитанцією від 25 червня 2013 року ОСОБА_1 сплатила за придбане нерухоме майно 253 197 грн 78 коп. на рахунок відділу ДВС.
Кошти у сумі 34 526 грн 97 коп. сплачені позивачем на рахунок ПП «СП «Юстиція» у вигляді гарантійного внеску і зазначені кошти залишилися як винагорода спеціалізованої організації в рахунок оплати наданих нею послуг з реалізації майна.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2013 року позов ОСОБА_2 було задоволено. Визнано недійсними прилюдні торги з реалізації житлового будинку і земельної ділянки по АДРЕСА_1 , оформлені протоколом проведення прилюдних торгів № 1911313-1. Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку і земельної ділянки за вказаною адресою, оформлений актом про проведення прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна. Визнано недійсним свідоцтво про право власності, видане ОСОБА_1 на житловий будинок і земельну ділянку за вищевказаною адресою. Зустрічний позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково. Визнано нечинним звіт про оцінку майна від 30 вересня 2012 року № 218, складений ТОВ «ЦНО «Проскурів-Експерт» щодо ринкової вартості житлового будинку та земельної ділянки за зазначеною адресою. Визнано недійсним протокол проведення прилюдних торгів № 1911313-1 від 17 червня 2013 року з продажу предметів іпотеки - житлового будинку та земельної ділянки за вказаною адресою. Визнано недійсним акт про проведення прилюдних торгів з продажу предметів іпотеки - житлового будинку і земельної ділянки за вищевказаною адресою. Визнано недійсними прилюдні торги з реалізації житлового будинку і земельної ділянки, проведені 17 червня 2013 року за зазначеною адресою. В іншій частині позову було відмовлено.
Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2013 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 22 січня 2014 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ПАТ «Дельта Банк» про визнання звіту про оцінку майна нечинним було скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» про визнання звіту про оцінку майна від 30 вересня 2012 року № 218, наданого ТОВ «Центр незалежної оцінки «Проскурів-Експерт», нечинним відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 квітня 2014 року рішення апеляційного суду Хмельницької області від 22 січня 2014 року залишено без змін.
За нормами частин першої та третьої статті 62 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.
За своєю правовою природою відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому такий правочин може визнаватись недійсним в судовому порядку з підстав недодержання в момент його вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України.
Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 22 ЦК України збитками є як реальні збитки, так і доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом частин першої та другої статті 216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину є реституція (основний наслідок) та відшкодування збитків (додатковий наслідок).
Вирішуючи питання про те, хто є продавцем за укладеним за результатами торгів договором, необхідно виходити з умов відповідного договору, що укладається між органом Державної виконавчої служби (далі - ДВС) та спеціалізованою організацією.
У разі якщо на підставі укладеного спеціалізованою організацією з відділом ДВС договору ця організація під час укладення на торгах договору виступає представником відділу ДВС, то стороною такого договору, а, відтак, і продавцем, є ДВС. Якщо ж спеціалізована організація виступає на торгах від власного імені на підставі укладеного з відділом ДВС договору, який за своїм змістом є договором комісії, то стороною такого договору, а, відтак, і продавцем, є спеціалізована організація.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15.
Таким чином, наявні підстави для висновку, що для правильного вирішення спору по суті необхідно встановити правову природу відносин між ДВС та спеціалізованою організацією.
В даній цивільні справі встановлено, що ПП «СП «Юстиція» проводило реалізацію майна на підставі договору про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 22 березня 2013 року, укладеного із Другим міським відділом ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції, який за своєю правовою природою є договором комісії.
Між ПП «СП «Юстиція» та Другим міським відділом ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції виникли договірні зобов'язання за договором комісії, за яким торгуюча організація виступає продавцем арештованого майна від власного імені,
В той же час чинним цивільним законодавством передбачена правова можливість повернення майна, переданого, в тому числі, на виконання недійсного правочину, шляхом пред'явлення вимоги набувачу, який не є стороною недійсного правочину, підстава набуття якого, а так само володіння яким (майном) згодом відпала в порядку статті 1212 ЦК України, що відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15.
Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. З урахуванням змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов'язання.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широку сферу застосування: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею або всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Таким чином кондикція - це позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Отже права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на її користь сплачених нею коштів на виконання недійсної угоди, суд першої інстанції вказав, що підстави для стягнення коштів з органу ДВС відсутні, оскільки в ході розгляду справи було встановлено, кінцевого одержувача та набувача спірної суми коштів, яким є ПАТ «ДельтаБанк», однак такий висновок суду є хибним.
Як вбачається з матеріалів справи 22 березня 2013 року Другим МВ ДВС Хмельницького МУЮ та Хмельницькою філією ПП «СП «Юстиції» укладено Договір № 19/082/13 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.
Грошові кошти за придбане нерухоме майно в сумі 253 197 грн 78 коп були внесені саме на рахунок Другого МВ ДВС Хмельницького МРУЮ, яке в послідуючому вже як набувач цих коштів перерахувало на рахунок ПАТ «УкрСиббанку» 228 361 грн 62 коп, а решту 22 836 грн 16 коп зарахувало як виконавчий збір, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Інша частина зі сплачених позивачем за придбане майно коштів у сумі 34 526 грн 97 коп. були сплачені позивачем на рахунок ПП «СП «Юстиція» у вигляді гарантійного внеску і зазначені кошти залишилися як винагорода спеціалізованої організації в рахунок оплати наданих нею послуг з реалізації майна.
Таким чином слід дійти висновку, що, оскільки за приписами ст. 1212 ЦК України саме особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно, грошові кошти в сумі 253 197 грн 78 коп були сплачені позивачем саме на рахунки відповідача - Другого МВ ДВС Хмельницького МРУЮ, то набувачем цих коштів є саме відповідач - Другий відділ державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) як правонаступник Другого МВ ДВС Хмельницького МРУЮ і саме з нього підлягають стягненню вказані грошові кошти на підставі норм ст. 1212 ЦК України як безпідставно набуті.
Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в справі № 552/6676/16 від 09.12.2020 року, в справі № 552/5052/21 від 02.06.2021 року.
При цьому та обставина, на яку посилається суд першої інстанції, що вказані кошти були перераховані в послідуючому банківським установам і ці банківські установи є належними відповідачами по справі, в даному випадку не має братись до уваги при вирішенні спору так як зазначено вище набувачем коштів є відділ ДВС. який в послідуючому розпорядився ними на власний розсуд.
Крім того відповідач - відділ ДВС не позбавлений можливості у визначений законом спосіб захистити своє порушене право у правовідносинах з банківськими установами.
Зважаючи на наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав неправильно застосування норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову, а саме стягнення з відповідача - відділу ДВС на користь ОСОБА_1 частково сплачених позивачем на виконання недійсного правочину.
Оскільки грошові кошти в сумі за придбане майно коштів у сумі 34 526 грн 97 коп були сплачені позивачем на рахунок ПП «СП «Юстиція» у вигляді гарантійного внеску і зазначені кошти залишилися як винагорода спеціалізованої організації в рахунок оплати наданих нею послуг з реалізації майна, то вказані кошти відповідач - Другий відділ державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не набув, а тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.
Згідно до вимог ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи ціна позову 287724,75 грн., при подачі позову було сплачено судовий збір в загальній сумі 2877,24 грн., при подачі апеляційної скарги 4315,86 грн, разом 7193,1 грн, позов задоволено на суму 253197,78 грн. тобто на 88 %
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплати судового збору при подачі позовної заяви та апеляційної скарги пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 6329,93 грн.: (253197,78х100: 287724,75=88%х7193,1:100=6329,93).
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (місце знаходження: Україна, 29000, Хмельницька обл., місто Хмельницький, вул. Тернопільська, 13/2, код ЄДРПУО 37225071)на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) 253 197 (двісті п'ятдесят три тисячі сто дев'яносто сім) грн 78 коп.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) місце знаходження: Україна, 29000, Хмельницька обл., місто Хмельницький, вул. Тернопільська, 13/2, код ЄДРПУО 37225071) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір в сумі 6329,93.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30 липня 2021 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Л.М. Грох