Номер провадження: 33/813/938/21
Номер справи місцевого суду: 521/4853/21
Головуючий у першій інстанції Морозова І.В.
Доповідач Драгомерецький М. М.
27.07.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати у цивільних справах Драгомерецького М.М.,
при секретарі Павлючук Ю.В.,
за участю: представника Одеської митниці Держмитслужби - Пташинської А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 15 червня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України, -
Згідно протоколу про порушення митних правил №0173/50000/21, 21 лютого 2021 року о 09.40 год. в оглядовому залі «Приліт» Міжнародного аеропорту «Одеса» в зоні діяльності відділу митного оформлення №1 митного поста «Одеса-аеропорт» Одеської митниці Держмитслужби, проходив митний контроль громадянин України ОСОБА_1 , який прибув в Україну літаком А-321 б/н (TC-LST) авіакомпанії «Турецькі Авіалінії», рейс №465, сполученням «Стамбул - Одеса».
Формою проходження митного контролю ОСОБА_1 обрав проходження через зону (коридор) спрощеного митного контролю («зелений коридор»), тим самим заявив про відсутність у нього товарів, які під час переміщення через митний кордон України громадянами підлягають обов'язковому письмовому декларуванню, а також на переміщення яких через митний кордон України встановлено заборони або обмеження.
Після проходження зони митного контролю «зеленого коридору», на запитання інспектора про наявність у нього валютних готівкових коштів або товарів, ОСОБА_1 пред'явив до контролю речі, які переміщував в багажу, а саме: 1) Кофти спортивні торгівельна марка Nike, виробництво Туреччина - 62 шт., 2) Штани спортивні торгівельна марка Nike, виробництво Туреччина - 60 шт., 3) Шорти короткі (велосипедки) торгівельна марка Nike, виробництво Туреччина - 11 шт., 4) Штани спортивні торгівельна марка Reebok, виробництво Індонезія - 5 шт., 5) Жилет із штучним наповнювачем Puma, виробництво Туреччина - 5 шт., 6) Кофти спортивні торгівельна марка Puma, виробництво Туреччина - 18 шт., 7) Штани спортивні торгівельна марка Puma, виробництво Туреччина - 18 шт., 8) Штани спортивні торгівельна марка Adidas, виробництво Туреччина - 33 шт., 9) Лосини (леггінси) спортивні торгівельна марка Nike, виробництво Туреччина - 6 шт., 10) Спортивні топи торгівельна марка Nike, виробництво Туреччина - 6 шт., 11) Майки спортивні (борцовки) торгівельна марка Nike, виробництво Туреччина - 6 шт., 12) Спортивна кофта- топ з довгим рукавом торгівельна марка Nike, виробництво Туреччина - 11 шт., 13) Спортивні жилети із штучним наповнювачем торгівельна марка Nike, виробництво Туреччина - 5 шт., 14) Кофти спортивні торгівельна марка Adidas, виробництво Туреччина - 23 шт., 15) Кофти спортивні торгівельна марка Reebok, виробництво Індонезія - 5 шт., 16) Штани спортивні торгівельна марка Under Armour, виробництво Туреччина - 30 шт., 17) Кофта спортивна торгівельна марка Under Armour, виробництво Туреччина - 10 шт..
При огляді вищевказаних товарів було виявлено, що загальна їх вартість перевищує еквівалент 1 000 євро. Таким чином, представником митного органу товари в еквівалентів до 1 000 євро, а саме: штани спортивні, торгівельна марка Under Armour, виробництво Туреччина - 30 шт., кофта спортивна, торгівельна марка Under Armour, виробництво Туреччина - 10 шт. було повернуто ОСОБА_1 та пропущено через митний кордон України, а інші речі вилучені відповідно до ст. 511 МК України.
У відповідності до Порядку виконання митних формальностей на повітряному транспорті, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.08.2018р. №671 «Зелений коридор» призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо декларування.
Згідно зі ст. 366 МК України громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю за двоканальною системою.
Обрання «зеленого коридору» вважається заявою громадянина про те, що переміщуванні ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановленні законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчать про факти, що мають юридичне значення.
Такими діями ОСОБА_1 порушив встановлений порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, оскільки він формою проходження митного контролю обрав проходження через таку зону (коридор) та у нього під час проведення митного контролю було виявлено товари сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 1 000 євро. Зазначені дії ОСОБА_1 мають ознаки порушення митних правил, передбачених ст. 471 Митного кодексу України (а.с. 2-4).
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 15 червня 2021 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 гривень. Товар, вилучений згідно протоколу про порушення митних правил повернуто ОСОБА_1 .. Також стягнуто судовий збір в розмірі 454 грн. (а.с. 45-51).
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, 18 червня 2021 року Одеська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову суду в частині накладання стягнення на ОСОБА_1 , та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 1 700 гривень з конфіскацією товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, вилучених за протоколом про порушення митних правил.
В апеляційній скарзі зазначено, що постанова суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що винесена внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, оскільки в суду першої інстанції не було законних підстав для незастосування конфіскації товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, тому що законом передбачено безальтернативну конфіскацію обмежених для переміщення через митний кордон України товарів у разі їх переміщення спрощеним порядком «зеленим коридором» (а.с. 53-58).
Будучи належним чином повідомленим про місце і час розгляду справи, в судове засідання до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився.
26 липня 2021 року ОСОБА_1 подав клопотання про розгляд справи без його участі, крім того просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги Одеської митниці Держмитслужби та залишити без змін постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 15 червня 2021 року.
Згідно вимог ч. 5 ст. 529 МК України постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або органом доходів і зборів, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.
Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Неявка в судове засіданні особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
З огляду на вищевикладене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 на підставі доводів, викладених в ній, а також доказів, які містяться в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення представника Одеської митниці Держмитслужби - Пташинської А.О., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.
Положення ст. 487 МК України передбачають, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно із положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
В силу ст. 486 МК України завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Статтею 489 МК України визначено, що при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дійшовши висновку про те, що ОСОБА_1 було вчинено порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України та накладаючи відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 486, 489 МК України належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та з'ясував всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 в порушенні митних правил, передбачених ст. 471 МК України підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме протоколом про порушення митних правил №0173/50000/21 від 21.02.2021р., доповідною запискою головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Міжнародний аеропорт «Одеса» Одеської митниці Держмитслужби Романюк В.В., письмовими поясненнями ОСОБА_1 ..
Таким чином, висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України є законним, обґрунтованим та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, крім того не оспорюється жодним з учасників справи.
При цьому, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги Одеської митниці Держмитслужби, відносно того, що в суду першої інстанції не було законних підстав для незастосування адміністративного стягнення у вигляді конфіскації товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, оскільки законом передбачено безальтернативну конфіскацію обмежених для переміщення через митний кордон України товарів у разі їх переміщення спрощеним порядком «зеленим коридором», за наступних підстав.
Згідно вимог ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або необережні) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до ст. 471 МК України, адміністративна відповідальність настає в разі порушення встановленого цим Кодексом порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через «зелений коридор», товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України.
Санкція ст. 471 МК України передбачає накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, - також конфіскацію цих товарів.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; в Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (статті 3, 8, 21 Конституції України).
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним; конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом; використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно із ч. 1 ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Визначені у положеннях частини шостої статті 41 Основного Закону України вимоги щодо конфіскації майна, яка має застосовуватися виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом, є конституційними гарантіями непорушності права приватної власності й спрямовані на захист кожної особи від протиправного позбавлення майна, що належить їй на законних підставах.
Зазначені конституційні гарантії перебувають у взаємозв'язку з принципом верховенства права, оскільки «одним із проявів цього конституційного принципу є непорушність права приватної власності та недопустимість протиправного позбавлення такого права» (рішення Конституційного Суду України від 16 жовтня 2008 року №24-рп/2008).
Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним.
Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права (рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року №2-рп/2016).
Згідно зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
При розгляді справи про порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України відносно ОСОБА_1 та накладені на нього адміністративного стягнення, судом першої інстанції були дотримані вимоги статей 3, 8, 21, 41, 64 Конституції України та статей 23, 33-34 КУпАП.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700 гривень, без конфіскації товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, суд першої інстанції виходив з того, що конфіскація товару буде сприяти лише погіршенню матеріального становища ОСОБА_1 , оскільки позбавить його можливості використати товар за призначенням і ніяк не сприятиме вихованню правопорушника та попередженню вчиненню ним нових порушень.
Апеляційний суд звертає увагу, що такий висновок суду першої інстанції також відповідає позиції Конституційного Суду України викладеній в рішенні від 21 липня 2021 року по справі №2-261/2019(5915/19) у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень абзацу другого статті 471 МК України.
Так, згідно вищезазначеного рішення, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі положення абзацу другого статті 471 Митного кодексу України, а саме «а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, - також конфіскацію цих товарів».
Конституційний Суд України дійшов висновку, що окремі положення абзацу другого статті 471 Кодексу, якими за порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю встановлена обов'язкова конфіскація в будь-якому випадку і в повному обсязі валютних цінностей у сумі, що перевищує еквівалент 10 тисяч євро, як товарів, переміщення яких через митний кордон України обмежено законодавством України, у разі якщо такі товари є безпосередніми предметами правопорушення, не забезпечують справедливого балансу між вимогами публічних інтересів та захистом права власності особи та не узгоджуються з принципом верховенства права. А тому положення статті 471 Кодексу у цій частині суперечать приписам частини першої статті 8, частин першої, четвертої, шостої статті 41, частини першої статті 64 Конституції України.
Зазначене також відповідає практиці Європейського суду з прав людини та вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд, використовує Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.
Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Перший протокол), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення щодо Брумареску (Brumaresku), параграф 78).
Таким чином, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, перш за все виходить із оцінки дотримання принципу правомірності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном та оцінки забезпечення «справедливого балансу», дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (п.п. 69, 73 рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, п.п. 31, 34 рішення у справі «Ісмаїлов проти РФ» від 06 листопада 2008 року).
Зазначена позиція Європейського Суду щодо необхідності забезпечення необхідного справедливого балансу між захистом права власності та вимогами загального інтересу з огляду на свободу розсуду, якою наділена держава в цій сфері, також відображена у справі «Садоча проти України».
Суд вказав, що захід у вигляді конфіскації відповідає загальному суспільному інтересу, підкресливши, що необхідний баланс не буде досягнуто, якщо на відповідного власника майна буде покладено «індивідуальний та надмірний тягар» (рішення від 11 липня 2019 року ( п. п. 26, 27).
За таких обставин, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України від 21 липня 2021 року по справі №2-261/2019(5915/19), та природу походження товарів, апеляційний суд вважає, що застосування конфіскації предметів порушення митних правил в даному випадку є не пропорційним, порушуватиме справедливий баланс між загальними правилами декларування та правом власності особи, суперечить положенням ст. 1 Першого Протоколу, та не забезпечить справедливого балансу між вимогами публічних інтересів та захистом права власності особи та не узгоджуються з принципом верховенства права.
Тому, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для зміни постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 15 червня 2021 року.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 23, 33, 294 КУпАП, ст. ст. 471, 529, 530 МК України, рішенням Конституційного Суду України від 21 липня 2021 року по справі №2-261/2019(5915/19), Одеський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.
Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 15 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький