30.07.21
22-ц/812/1502/21
Єдиний унікальний номер справи 945/1448/20
Провадження №22-ц/812/1502/21 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Лисенко П.П.
іменем України
30 липня 2021 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Лисенка П.П.,
суддів: Самчишиної Н.В. та Серебрякової Т.В.,
переглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Акцент-Банк” заочне рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області, яке ухвалене 02 червня 2021 року, у приміщенні того ж суду, під головуванням судді Шаронової Н.О., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства “Акцент-Банк” до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
14 вересня 2020 року Акціонерне товариство “Акцент-Банк” (далі Банк) пред'явило до ОСОБА_1 зазначений позов, який обґрунтовувало наступним.
30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 , з метою укладання кредитного договору № SAMABWFC10072976738 та отримання кредитної карти, підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.
У такий спосіб, вона підтвердила згоду, що підписана нею анкета-заява про приєднання разом з Умовами та правилами надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» і Тарифами, що викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, і є складовими кредитного договору.
На підставі та на виконання вказаного договору, Банком було надано ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Та гроші отримала, проте кредит не повернула та не внесла плату за користування грошима.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов договору станом на 17 серпня 2020 року виникла заборгованість у розмірі 27 860 гривень 99 копійок, з яких: 21 157 гривень 08 копійок - заборгованість за тілом кредиту, 6 353 гривень 91 копійка - заборгованість по процентам за користування кредитом та 350 гривень штрафу.
Посилаючись на викладене, Банк просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість та судовий збір у розмірі 2102 гривень.
Заочним рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 02 червня 2021 року позов Банку задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку 19 274 гривень 34 копійки заборгованості за кредитним договором та 1 454 гривні судового збору.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, АТ «Акцент-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог та ухвалити нове - про задоволення їх позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування Банк зазначав, що судом не враховано, що відповідач підписала паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому Банк повідомив позичальника про основні умови кредитування, строки, процентну ставку та штрафи. Крім того, в анкеті-заяві вона підписом підтвердила факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язалась в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку та зазначав, що боржник користувалася кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості та свідчить про його ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг і погодження з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти.
Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористалася.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що стягненню з відповідача підлягає лише заборгованість за непогашеним тілом кредиту, оскільки позивачем не доведено, що при укладенні договору з відповідачем ОСОБА_1 , АТ «Акцент - Банк» дотримав вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду, не у повній мірі погоджується з встановленими судом першої інстанції обставинами та правовідносинами, його висновки щодо них та результату вирішення справи, в частині стягнення суми кредиту, вважає не вірними, не обґрунтованими й не законними. В іншій частині воно є обґрунтованим та законним.
Так, відповідно до Конституції України, ст. 4 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.
Відповідно до статей 1, 3 ЦК України, 2, 4, 12-13, 367 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
При цьому, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, для чого роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і допомагає здійсненню їхніх прав.
Відповідно до статей 12, 78, 81, 263 ЦПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» - рішення суду у цивільній справі, як найважливіший акт правосуддя, покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і наповнити реальністю принцип верховенства права, повинен ухвалюватися за неухильного додержання вимог чинного процесуального законодавства про його законність і обґрунтованість.
Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд бере до уваги, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при рівності прав щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду цивільних справ, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.
Суд оцінює докази відповідно до вимог статей 77 - 78, ч.ч. 3-4 ст. 82, 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
При цьому, згідно із статтею 81 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Для цього він досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
При цьому, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.
Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції виходить з повноважень суду апеляційної інстанції, визначених статтею 374 ЦПК України, і відповідних їм підстав щодо перегляду судових рішень в апеляційному порядку, передбачених статтями 375, 383 ЦПК України.
Зокрема, він повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.
Рішення суду першої інстанції не у повній мірі відповідає виписаному.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК апеляційна скарга розглядається судом без повідомлення та виклику учасників справи.
Так, відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з матеріалів справи і, це ж встановлено судом першої інстанції, 30 жовтня 2019 року між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, на підставі чого відповідач отримала платіжну кредитну картку.
В анкеті-заяві ОСОБА_1 зазначено, що її заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розташованими в рекламному буклеті складають Договір надання банківських послуг. Позичальник зобов'язалась самостійно знайомитись зі змінами Умов та правил надання банківських послуг на офіційному сайті банку www.abank.com.ua. (а.с. 6 зворот).
Згідно наданого позивачем до суду першої інстанції розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 , за вказаним кредитним договором станом на 17 серпня 2020 року заборгувала Банку 19 274 гривень 34 копійки - з повернення тіла кредиту та 1 882 гривні 74 копійки - за простроченим тілом кредиту, а всього 21 157 гривень 08 копійок, які і слід з неї стягнути.
Іншого з матеріалів справи не вбачається та відповідачем не спростовано.
За такого, та відповідно до вищевказаних норм чинного законодавства, рішення суду в цій частині необхідно змінити, збільшивши суму стягнення з відповідача на користь Банку, за тілом кредиту з 19 274 гривень 34 копійкидо 21 157 гривень 08 копійок.
У той же час, вимоги Банку про стягнення 6 353 гривень 91 копійки - заборгованості за процентами та 350 гривень - штрафу (а. с. 6) вірно судом залишено без задоволення.
З матеріалів справи також вбачається, що сторони, крім анкети-заяви від 30 жовтня 2019 року, підписали паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» (а.с. 7-8).
Відповідно до паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна карта», в якому відповідач повідомлений про основні умови кредитування з використанням кредитної картки, а саме: тип кредиту «Універсальна», «Універсальна Голд»; суму ліміту (до 50 000 грн, до 100 000 грн., до 200 000 грн. відповідно); строк договору та строк кредитування (240 місяців); спосіб та строк надання кредиту; процентна ставка (3.9% в місяць (46.8% річних), 3.7% в місяць ( 44.4% річних), 3.7% в місяць ( 44.4% річних) відповідно; тип процентної ставки (фіксована( може бути змінена за згодою кредитодавця та споживача шляхом укладання додаткової угоди до договору про споживчий кредит); орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача; реальна річна процентна ставка; порядок повернення кредиту; пеня для всіх видів карток не застосовується, штрафи для карток «Універсальна» та «Універсальна Gold» не застосовуються, а передбачений штраф за несвоєчасне погашення кредиту або відсотків; підвищена процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язань щодо повернення кредиту та інше.
У пункті 4 паспорта споживчого кредиту зазначена інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, зокрема, зазначено, що процентна ставка у межах пільгового періоду - 0,000001 % відсотка на місяць, процентна ставка - 3,9% на місяць (46,8% річних) для картки «Універсальна» або 3,7% в місяць (44,4% річних) для картки «Універсальна Gold» та картки «Зелена». При цьому в застереженнях до цього пункту вказано, що наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Використання інших способів надання кредиту та/або зміна інших вищезазначених умов кредитування можуть мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача (а.с.6).
Пунктом 6 паспорта передбачено, що процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту - 7,8% у місяць (93,6% річних) для картки «Універсальна» або 7,4%у місяць (88,8% річних) для картки «Універсальна Gold» та картки «Зелена» (а.с.7-8).
До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила».
Задовольняючи частково позовні вимоги Банку, суд першої інстанції дійшов висновку, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, Умови та правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 30 жовтня 2019 року шляхом підписання Анкети-заяви.
Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі відповідальності у вигляді стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом, а також штрафу за несвоєчасне погашення кредиту.
Відсутність підпису відповідача на умовах та правилах споживчого кредиту фактично надає можливість Банку надавати умови в будь якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені відповідачем.
Зазначена в Анкеті-заяві на видачу кредиту про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідачем саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як встановлено вище, Анкета-заява підписана ОСОБА_1 , не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору.
Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту, як це передбачено ст. 7 Закону України «Про споживче кредитування» є лише рекламою споживчого кредиту і передує укладенню самого договору, та як правило містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовану загальну вартість кредиту та максимальний строк, на який надається кредит.
Саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг висновку суду першої інстанції про безпідставність вимог банку щодо стягнення заборгованості за відсотками не спростовує і не впливає на законність оскаржуваного рішення у цій частині.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову АТ «Акцент-Банк» про стягнення з відповідача заборгованості по процентах за користування кредитом та штрафами є обґрунтованим та таким, що узгоджується із вимогами чинного законодавства.
Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, постановлено без точного дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу Банку слід задовольнити частково, а рішення змінити в частині стягнення боргу за тілом кредиту, збільшивши розмір до стягнення з 19 274 гривень 34 копійкидо 21 157 гривень 08 копійок та в частині судового збору, з 1 454 гривень 16 копійок до 1 596 гривень 29 копійок.
Судові витрати понесені у зв'язку з переглядом судового рішення підлягають розподілу.
Оскільки рішення суду першої інстанції змінено в частині, то відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь Банку підлягає стягненню 691 гривня 45 копійок (вимоги Банку задоволені на 21,93 %) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 367-368, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Акцент-Банк” задовольнити частково.
Заочне рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 02 червня 2021 року, в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відшкодування судового збору змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства “Акцент-Банк” (ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором від 30 жовтня 2019 року, у сумі 21 157 гривень 08 копійок (тіло кредиту поточне та прострочене).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства “Акцент-Банк” (ЄДРПОУ 14360080) 2 287 гривень 74 копійки судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий: П.П.Лисенко
Судді: Н.В. Самчишина
Т.В.Серебрякова
Повний текст постанови складено 30 липня 2021 року.