Справа № 455/1450/17 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1278/20 Доповідач: ОСОБА_2
22 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові матеріали кримінального провадження про обвинувачення:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1
за ч. 2 ст. 125 КК України
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6
та його захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
представника потерпілого ОСОБА_9 ,
за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_10 на ухвалу Старосамбірського районного суду Львівської області від 6 листопада 2020 року,
вищезазначеною ухвалою задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та звільнено його від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 125 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, - закрито.
Не погоджуючись з ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 6 листопада 2020 року, потерпілий ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить оскаржувану ухвалу скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що з оскаржуваною ухвалою не згоден, оскільки обвинувачений ОСОБА_6 спеціально затягував розгляд справи.
Вказує, що в судовому засіданні не була допитана в якості свідка ОСОБА_11 , яка бачила його безпідставне побиття ОСОБА_6 . Також не були допитані учні школи, які проходили повз під час його побиття.
Зазначає, що у судовому засіданні ОСОБА_6 вказав, що він вини у вчиненому не визнає.
Крім того, вказує, що, на його думку, у діях ОСОБА_6 вбачається злочин, передбачений ст. 296 КК України, оскільки останній своїм вчинком грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, адже обвинувачений побив його на сільській дорозі в присутності посторонніх та неповнолітніх осіб, при цьому застосувавши наперед заготовлені предмети.
Заслухавши пояснення представника потерпілого на підтримання доводів апеляційної скарги, виступ прокурора, який апеляційну скаргу заперечив, пояснення обвинуваченого та його захисника на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження.
За правилами ч. 8 ст. 284 КПК закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. У цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку.
Положеннями ч. 4 ст. 286 КПК визначено, що, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Правилами ч. 3 ст. 288 КПК передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Таким чином, за змістом статей 284 - 288 КПК підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Згідно з матеріалами провадження, під час розгляду справи судом першої інстанції обвинуваченим заявлено клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку з тим, що з дня вчинення ним злочину минуло більше трьох років.
Ураховуючи пред'явлене ОСОБА_6 обвинувачення, висунутого в межах досудового розслідування, суд першої інстанції, встановивши наявність спливу строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, за відсутності даних про ухилення ОСОБА_6 від слідства, вчинення ним нових злочинів середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину, й відомостей про переривання чи зупинення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а також незаперечення проти цього обвинуваченим, роз'яснивши останньому правові наслідки такого звільнення, обґрунтовано закрив кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КК України.
Доводи апеляційної скарги, що обвинувачений ОСОБА_6 спеціально затягував розгляд справи не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
Як вбачається з матеріалів справи обвинувачений ОСОБА_6 активно приймав участь в розгляді справи, що підтверджується журналами судових засідань (за 24 квітня 2018 року, 11 грудня 2018 року, 10 вересня 2020 року, 10 жовтня 2020 року), клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи за 10 грудня 2018 року, про причини неявки до суду першої інстанції повідомляв та надавав підтверджуючі дані.
Доводи потерпілого, що, на його думку, у діях ОСОБА_6 вбачається злочин, передбачений ст. 296 КК України, оскільки останній своїм вчинком грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, адже обвинувачений побив його на сільській дорозі в присутності по сторонніх та неповнолітніх осіб, при цьому застосувавши наперед заготовлені предмети колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними.
Зокрема, у відповідності до вимог ч. 1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Водночас відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
В силу вимог ч. 2 ст. 337 КПК України саме прокурору належить право зміни обвинувачення і тільки він може під час судового розгляду змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення.
Відповідно до обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017140320000620 від 4 жовтня 2017 року, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України. Даний злочин відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, за який передбачено максимальне покарання у виді обмеження волі строком до 2 років.
Під час судового розгляду в суді першої інстанції прокурор не змінював обвинувачення та не висував додаткового обвинувачення ОСОБА_6 .
На переконання колегії суддів апеляційного суду, суд позбавлений можливостей перевірити доводи потерпілого про наявність в діях ОСОБА_6 складу іншого більш тяжкого злочину, оскільки такі доводи виходять за межі компетенції суду, який повинен діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону і проводити судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Доводи апелянта, що у судовому засіданні ОСОБА_6 вказав, що він вини у вчиненому не визнає не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається з журналу судового засідання від 6 листопада 2020 року та звукозапису ОСОБА_6 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю.
Доводи апелянта, що судом не було допитано свідків у судовому засіданні не беруться до уваги оскільки відповідно до матеріалів судового провадження, фактичні обставини кримінального правопорушення під час судового розгляду сторонами не оспорювалися.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Як вбачається з матеріалів справи дані вимоги закону судом було виконано в повному обсязі, обвинувачений визнав свою вину, та ніхто з учасників не заявляв клопотання про допит свідків.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження за апеляційною скаргою потерпілого не встановлено порушень судом вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів обґрунтованість та законність постановленого у справі рішення.
Ураховуючи вищенаведене, не вбачаючи підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали, апеляційна скарга потерпілого, на переконання колегії суддів апеляційного суду, задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
ухвалу Старосамбірського районного суду Львівської області від 6 листопада 2020 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_10 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4