Справа № 463/6538/20 Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В.
Провадження № 22-ц/811/1021/21 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
22 липня 2021 року м.Львів
Справа № 463/6538/20
Провадження № 22-ц/811/1021/21
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,
секретар Іванова О.О.
розглянув апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова, постановлену у м. Львові 20 січня 2021 року у складі судді Гирича С.В., у справі за скаргою представника заявників ОСОБА_4 на постанови державного виконавця,-
встановив:
21 липня 2020 року представник ОСОБА_4 звернувся з цією скаргою. Просить визнати неправомірними і скасувати постанови державного виконавця Личаківського ВДВС у м.Львові від 25 червня 2020 року: ВП №59249299 про накладення штрафу на ОСОБА_5 в розмірі 1 700 грн.; ВП №59221179 про накладення штрафу на ОСОБА_2 в розмірі 1 700 грн.; ВП №59249453 від про накладення штрафу на ОСОБА_3 в розмірі 1 700 грн. В обґрунтування скарги посилається на те, що 25 червня 2020 року державним виконавцем Личаківського ВДВС у м. Львові Базилевичем О.О. винесено постанови про накладення штрафу за невиконання боржниками рішення від 19 квітня 2019 року у справі №463/801/19. Вищевказаними постановами накладено штраф у розмірі по 1700 грн. на кожного з боржників. Такі постанови винесені за невиконання боржниками ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 19 квітня 2019 про заборону ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проводити будівельні роботи на об'єкті «Реконструкція з розширенням житлового будинку на АДРЕСА_1 за рахунок прибудови та надбудови під родинний будинок». В мотивувальній частині кожної з оскаржуваних постанов зазначено, що будівельні роботи продовжуються, встановлено труби, двері, вікна, проведено електропостачання, що суперечить вищезазначеній ухвалі суду. Стверджує, що на день звернення зі скаргою державний виконавець не довів до відома боржників резолютивну частину ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 19 квітня 2019 року. Вказує, що боржниками з 2019 року не здійснюються будівельні роботи з реконструкції житлового будинку на АДРЕСА_1 , а факт проведення робіт повинен довести орган державної влади чи відповідна посадова особа, яка про такий факт зазначає. Зі змісту постанови про накладення штрафу вбачається, що інформацію про вказані в постанові роботи виконавцю надав стягувач - ОСОБА_6 . На складання акту боржники не залучались і про такий не повідомлялись. Вказує, що стягувач та виконавець не були на об'єкті, а єдиним доказом проведення робіт стали пояснення зацікавленої особи - стягувача і державного виконавця. Вважає, що постанови державного виконавця Базилевича О.О. про накладення штрафу на боржників є незаконними. Просить скаргу задовольнити.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 20 січня 2021 рокувідмовлено у задоволенні скарги.
Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_3 , ОСОБА_2 і ОСОБА_5 - ОСОБА_4 . В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм процесуального права. Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення скарги, посилаючись на її доводи.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Датою ухвалення рішення, прийнятого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. У відповідності до статті 223 ЦПК України розгляд справи проведено за їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Встановлено, що увалою Личаківського районного суду м. Львова від 19 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , з участю третьої особи: Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, про усунення перешкод у користуванні власністю та знесення самочинного будівництва задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову. Заборонено відповідачам проводити будівельні роботи на об'єкті «Реконструкція з розширенням житлового будинку на АДРЕСА_1 за рахунок прибудови та надбудови під родинний будинок».
25 червня 2020 року державним виконавцем Личаківського ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) Базилевичем О.О. винесено постанови: ВП №59249453 про накладення штрафу на ОСОБА_3 за невиконання боржником рішення суду немайнового характеру у розмірі 1700 грн., ВП №59249299 про накладення штрафу на ОСОБА_5 за невиконання боржником рішення суду немайнового характеру у розмірі 1700 грн. та ВП №59221179, якою накладено штраф на ОСОБА_2 , за невиконання боржником рішення суду немайнового характеру у розмірі 1700 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване наступним.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно із п. 16 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що, зокрема, зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 цього Закону копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд виходив з того, що боржникам було відомо про наявність виконавчого провадження з примусового виконання ухвали суду від 19 квітня 2019 року про забезпечення позову, однак таку вони не виконали. На підставі цього державним виконавцем винесено постанови про накладення штрафу в розмірі по 1700 грн. на кожного з боржників.
Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції з урахуванням наступного.
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами цивільного судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15 ЦПК України).
Відповідно до статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах. Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1 і 2 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до частини першої статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
Частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
Також до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Встановлено, що представник ОСОБА_3 , ОСОБА_2 і ОСОБА_5 - ОСОБА_4 звернувся зі скаргою про визнання неправомірними і скасування постанов державного виконавця Личаківського ВДВС у м.Львові від 25 червня 2020 року: ВП №59249299, ВП №59221179, ВП №59249453 про накладення штрафів.
Оскільки оскаржено штраф, накладений державним виконавцем, ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 754/2223/15-ц (постанова від 19 травня 2020 року).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищенаведене, рішення суду першої інстанції належить скасувати та закрити провадження у справі відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України.
Відповідно до вимог статті 256 ЦПК України ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 належить роз'яснити, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст. ст. 255, 367, п.4 ч.1 ст.374, ст.ст. 377, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 20 січня 2021 року скасувати, провадження у справі закрити.
Роз'снити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 22 липня 2021 року.
Головуючий
Судді