Єдиний унікальний № 311/307/21 Головуючий в 1 інст. Нікандрова С.О.
Провадження № 33/807/504/21 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.
Категорія: ст. 124 КУпАП
22 липня 2021 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справу, за участі захисника - адвоката Галчанського С.В., за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Галчанського Сергія Вікторовича на постанову судді Василівського районного суду Запорізької області від 7 червня 2021 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який є фізичною особою - підприємцем, місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку зі спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП,
Згідно постанови суду першої інстанції, 15 січня 2021 року о 17 годин 20 хвилин, в м. Василівка на перехресті бульв. Центральний та пров. Шкільний, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ЗАЗ 110307, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по другорядній дорозі, не надав перевагу в русі автомобілю ЗАЗ TF696P, державний реєстраційний знак НОМЕР_3 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого допустив зіткнення з ним. В результаті ДТП автомобілі механічно пошкоджено, постраждалих не має. При цьому ОСОБА_1 порушив вимоги п.16.11 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.
В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Галчанський С.В. вважають постанову суду першої інстанції незаконною і необґрунтованою через проведення неповного судового розгляду справи, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для винесення судового рішення.
В обґрунтування скарги зазначають, що суд першої інстанції закрив провадження не у відповідності до положень п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки вказані положення передбачають підставу про те, що «провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:…закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Зазначають, що суд першої інстанції у порушенні вимог Конституції України, визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Оскільки, положення Конституції України, жоден закон, зокрема і КУпАП, не містить жодної підстави, жодного повноваження, жодного способу, які дозволяють, надають право судді визнавати людину винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
Вказуються, що суддя районного суду застосував порядок, який застосовується лише обвинувальним вироком і лише до людей, які вчинили кримінальні правопорушення, чим прирівняв ОСОБА_1 до осіб, які вчиняють кримінальні правопорушення.
ОСОБА_1 не вчинював жодного кримінального правопорушення, такі дії, на думку апелянтів, мають ознаки прямої дискримінації.
Також зазначають, що суддею районного суду проведено не повний розгляд справи через те, що суддя необґрунтовано відхилив клопотання ОСОБА_1 про призначення судової комплексної відео-технічної та автотехнічної експертизи за спеціальностями 10.1, 6.1 для підтвердження обставин, з'ясування яких має істотне значення для винесення законного судового рішення.
Крім того, апелянти наголошують, що висновки судді районного суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки висновки не підтверджуються доказами, дослідженими під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. У постанові не зазначено, чому суд в'язав до у ваги одні докази і відкинув інші.
Суддя районного суду безпідставно відкинув показання ОСОБА_1 про те, що водій поліції охорони ОСОБА_2 в порушенні ПДР України не врахував дорожньої обстановки, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно ним керувати, не вибрав безпечну швидкість руху.
Крім того, апелянти просять суд поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції через те, що постанова у порушенні вимог ч.1 ст. 285 КУпАП, вручена захиснику лише 10.06.2021 року, з 16.06.2021 року по 22.06.2021 року захисник перебував на стаціонарному лікуванні у лікарні.
Також апелянти просять суд дослідити докази, а саме дослідити положення ст. 38 КУпАП, оскільки зміст вказаної норми не містить слів, термінів, понять щодо «строків притягнення до адміністративної відповідальності».
Також, просять задовольнити відхилене клопотання ОСОБА_1 про призначення експертизи за експертними спеціальностями 10.1 та 6.1.
Постанову суду першої інстанції від 07.06.2021 року скасувати, а провадження по справі закрити відповідно п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Вислухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Галчанського С.В., перевіривши матеріали адміністративної справи та розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до таких висновків.
У відповідності до вимог ст. 294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апелянт зазначає, що постанову місцевого суду не було вручена в строки відповідно до вимог ч. 1 ст. 285 КУпАП, а зміст постанови особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 дізнався лише 23 червня 2021 року, тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Також апелянт в клопотанні наголошує, що з 16 червня 2021 року по 22 червня 2021 року захисник - адвокат Галчанський С.В. перебував на лікарняному, що також унеможливлювало подання скарги в установлені строки.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи викладене та аналізуючи матеріали справи, доходить висновку, що наведені у клопотанні обставини можна визнати як поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження і тому вказаний строк підлягає поновленню.
У відповідності до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, та ін.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно до вимог ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що зазначених вимог закону суддя місцевого суду дотримався в повному обсязі, оскільки проаналізував усі докази у їх сукупності, та дав їм належну оцінку і встановив, за яких обставин трапилась вищевказана дорожньо-транспортна пригода.
Висновки суду, викладені в постанові щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є обґрунтованими і відповідають дослідженим доказам у справі, яким суддя надав відповідну правову оцінку.
Визнаючи ОСОБА_1 винним суд першої інстанції послався на письмові докази, які містяться в матеріалах справи, надавши їм належну правову оцінку.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №102399 від 21 січня 2021 року (а.с.1) зазначено, що гр. ОСОБА_1 15 січня 2021 року о 17 годині 20 хвилин на перехресті Центральний та провулка Шкільний, що у місті Василівка, керуючи транспортним засобом марки «ЗАЗ 110307» д.н. НОМЕР_2 , рухаючись у другорядній дорозі, не надав перевагу в русі автомобілю «ЗАЗ», модель TF696P д.н. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого допустив зіткнення. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, постраждалих немає. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 16.11 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Відповідно до пункту 16.11 ПДР України на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним доказом, а тому має оцінюватись у сукупності з усіма наявними матеріалами справи.
Таким чином, суд оцінює вказаний документ з іншими доказами, якими можливо встановити, що водій ОСОБА_1 допустив зіткнення, оскільки проігнорував вимоги п. 16.11 ПДР України.
Так, суд апеляційної інстанції щодо вказаного висновку, виходить з таких доказів.
Письмовими поясненими водія ОСОБА_3 (а.с.5) зазначено, що будучи на добовому наряді, прийняли виклик 150121 о 17 годині 20 хвилин та почав рух транспортного засобу з включеними проблисковими маячками. Рухаючись по бульвару Центральному в бік вулиці Богдана Хмельницького, перед його транспортним засобом рухався мікроавтобус білого кольору, який повертав направо. В цей момент перед транспортним засобом під керуванням ОСОБА_3 з'явився автомобіль ЗАЗ «Славута» червоного кольору з другорядної вулиці. ОСОБА_3 зазначає, що намагався гальмувати та маневрувати в бік задньої частини автомобіля, але по інерції зіткнувся з бордюром.
Письмовими поясненнями ОСОБА_4 (а.с.6), якими зазначено, що перебуваючи в добовому наряді 15 січня 2021 року о 17 годині 20 хвилин надійшло повідомлення на службовий телефон про спрацювання ОС, після чого на службовому автомобілі ЗАЗ д.н. НОМЕР_3 , поїхали на відпрацювання повідомлення. Рухаючись по бульвару Центральному в бік Південного ринку перед службовим автомобілем рухався мікроавтобус білого кольору, який звернув до провулку Шкільний, праворуч виїхав автомобіль ЗАЗ «Славута» д.н. НОМЕР_2 . Водій ОСОБА_3 намагався гальмувати та маневрувати для уникнення зіткнення, але транспортні засоби зіткнулися.
Схемою ДТП (а.с.7), з якої вбачається місце зіткнення транспортних засобів та їх розташування після події. Крім того, на вказані схемі відображено рух транспортних засобів та особливості організації дорожнього руху на вказаній ділянці дороги. Також на схемі вказано, що транспортний засіб за керуванням ОСОБА_3 рухався по головній дорозі, а автомобіль під керуванням ОСОБА_1 рухався по другорядній дорозі.
Фотосвітлинами з місця події (а.с. 16- 17) на яких вбачається обставини ДТП та утворені механічні пошкодження.
Оптичним носієм інформації у вигляді СD-диску (а.с.20) на якому містяться відео з камери спостереження магазину, під найменуванням «NK_9 Цвх_main_20210115172204_172244» «NK_9 Цвх_main_20210115172204_172244 (convert-video-online.com)» «NK_9 Цвх_main_20210115172204_172244», та з яких вбачається, що автомобіль «ЗАЗ» під керуванням ОСОБА_3 здійснював свій рух по головній дорозі, після того, автомобіль наблизився до перехрестя, після повороту білого мікроавтобусу направо, з'явився автомобіль «ЗАЗ Славута», який здійснював рух по другорядній дорозі.
Оптичним носієм інформації (а.с.40), на якому містяться відео під найменуванням «2021-01-15 22-27-21», «NK_9 Цвх_main_20210115172204_172244», «2021_0115_172432_592A», з яких вбачається схема руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_3 та безпосереднє фіксування події з місця водія ОСОБА_3 , котрим встановлено, що водій ОСОБА_1 в супереч вимогам п. 16.11 ПДР України не надав перевагу автомобілю, який рухався по головній дорозі. Також, з відеозапису під найменуванням «2021_0115_172432_592A» видно, що після того, як водій ОСОБА_3 побачив транспортний засіб під керування водія ОСОБА_1 , почав гальмувати та намагатися уникнути зіткнення.
Враховуючи викладене, апеляційний суд, вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено, що дії ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.16.11 ПДР України, у зв'язку з чим ним було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, яким суд першої інстанції надав повну та об'єктивну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Висновки апелянта щодо відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення не базуються на матеріалах справи, а тому не можуть бути прийняті до уваги судом апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції, вважає, що з врахуванням матеріалів справи, правова оцінка дій водіїв не потребує залучення експертів та може бути надана судом без спеціальних знань, а тому доводи апелянтів щодо необхідності проведення експертизи в справі та те, що суд першої інстанції вказане не врахував, апеляційною інстанцією не приймається, оскільки такі доводи є безпідставними.
Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що на перехресті автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , рухаючись по другорядній дорозі, не надав дорогу автомобілю під керуванням водія ОСОБА_3 , який наближався до вказаного перехрестя проїзної частини по головній дорозі.
Хоча ОСОБА_1 та його захисник вважають, що дорожньо-транспортна пригода сталася не з вини ОСОБА_1 , однак протокол про адміністративне правопорушення складений працівником поліції лише відносно нього, що додатково підтверджує висновки про порушення водієм вимог п. 16.11 ПДР України.
Доводи апелянта про перевищення швидкості автомобіля під керуванням ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки в даному випадку, ОСОБА_1 допустив порушення ПДР України, а саме порушив п.16.11 ПДР України, а тому дії ОСОБА_1 знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з вказаною дорожньо-транспортною пригодою.
Щодо доводів про те, що суд першої інстанції допустив порушення, коли визнав вину ОСОБА_1 та закрив справу за вимогами ст. 38 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов до таких висновків.
Виходячи зі змісту статті 38 КУпАП «Строки накладення адміністративного стягнення», таке стягнення накладається лише на винну особу. Відповідно, ця норма (можливість застосування строків накладення адміністративного стягнення) повинна застосовуватись лише у випадку встановлення вини особи у вчиненні правопорушення.
Тим більше, за своєю правовою природою звільнення від відповідальності у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення не є реабілітуючою обставиною.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 квітня 2020 року (справа № 686/4557/18) підтверджує цю правову позицію, згідно з якою «закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення».
З точки зору матеріального підходу реабілітуючими визнаються обставини, за яких особа вважається непричетною до адміністративного правопорушення (у зв'язку із чим відновлюються її добре ім'я, репутація), а нереабілітуючими - обставини, за яких має місце винуватість особи, але через передбачені законом обставини вона звільняється від адміністративної відповідальності.
Поділ підстав закриття провадження на реабілітуючі і нереабілітуючі має, насамперед, практичне значення щодо наслідків такої форми закінчення провадження у справі. Визнання обставини реабілітуючою / нереабілітуючою впливає на права та інтереси особи, яка є потерпілою від адміністративного правопорушення.
Крім того, стаття 280 КУпАП встановлює обов'язок при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати низку обставин, в тому числі чи винна особа в його вчиненні.
Водночас стаття 284 КУпАП не містить обмежень при винесенні постанови про закриття справи встановити вину особи.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, висновки суду викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, та вони повністю відповідають фактичним обставинам справи.
На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
Клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Галчанського Сергія Вікторовича про поновлення строків на апеляційне оскарження постанови Василівського районного суду Запорізької області від 7 червня 2021 року, задовольнити.
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Галчанського Сергія Вікторовича, залишити без задоволення.
Постанову судді Василівського районного суду Запорізької області від 7 червня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку зі спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.Я. Рассуждай
Дата документу Справа № 311/307/21