Справа № 127/14963/21
Провадження № 33/801/601/2021
Категорія: 149
Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О. О.
Доповідач: Стадник І. М.
Іменем України
30 липня 2021 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Стадник І.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Вінницького міського суду Вінницької області від 02 липня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 126 , частиною 1 статті 122-2 КпАП України,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
встановив:
Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 02 липня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 126 , частиною 1 статті 122-2 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців. Також стягнуто з нього в дохід держави 454 грн судового збору.
Не погоджуючись із такою постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, оскільки вважає її незаконною та необґрунтованою, провадження у справі закрити.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що він не порушував Правил дорожнього руху, а тому вимога про його зупинку пред'явлена працівниками поліції безпідставно, і, крім того, зупинку здійснив лише у тому місці, де це не було заборонено законом. Крім того, не знав про наявність тимчасового обмеження його у праві керування транспортними засобами через наявність постанови державного виконавця він не знав.
В судовому засіданні ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги підтримав, пояснив, що в зв'язку з тим, що він не порушував правила дорожнього руху, вважає, що в працівників поліції не було підстав його зупиняти, а коли ними було застосовано спеціальні світлові та звукові сигнали, зупинився в дозволеному місці. Про те, що він обмежений в праві керування транспортними засобами не знав, так як державний виконавець надсилав копії документів на його стару адресу.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також перевіривши матеріали справи про адміністративні правопорушення, приходжу до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Згідно зі статтею 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями частин 1, 2 статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 251 КпАП України передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №534465 від 11.05.2021 водій ОСОБА_1 о 12 год 13 хв керуючи автомобілем Volkswagen Crafter, р/н НОМЕР_1 , на вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу, яку завчасно подано за допомогою гучномовця, не зупинився. Водій до вул. Замостянська м. Вінниці переслідувався патрульним авто.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.4 Правил дорожнього руху України і такі його дії були кваліфіковані інспектором поліції за частиною 1 статті 122-2 КпАП України.
Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 534466 від 11.05.2021 водій ОСОБА_1 о 12 год 13 хв керував автомобілем Volkswagen Crafter, р/н НОМЕР_1 , будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортними засобами постановою головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Маліновської Ю.М. від 11.08.2020, чим порушив ст. 71 п. 9 Закону України «Про виконавче провадження».
Такі дії водія ОСОБА_1 були кваліфіковані інспектором поліції за частиною 3 статті 126 КпАП України.
Апеляційний суд згідно з вимогами статті 294 КпАП України переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі статтею 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КпАП України встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за частиною 3 статті 126 , частиною 1 статті 122-2 КпАП України підтверджується:
- даними протоколів про адміністративне правопорушення серії серії ДПР 18 № 534466 від 11.05.2021 та ДПР 18 №534465 від 11.05.2021;
- рапортом поліцейського взводу 2 роти 4 БУПП у Вінницькій області ДПП Білоуса Д.;
- записом з відеореєстраторів нагрудної камери поліцейських, камери службового авто;
- постановою головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Маліновської Ю.М. від 11.08.2020 р. (виконавче провадження №59156153), згідно якої боржнику ОСОБА_1 встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі відповідно до судового наказу №127/10657/19, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 23.04.2019 р., яка станом на 31.07.2020 р. становила 54 746,97 грн.
Відповідно до ст. 71 п. 9 п. п. 2 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Згідно п. 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.
Апеляційним судом переглянуто відеозапис та фото, що наявний в матеріалах справи.
Відеозаписи послідовні та охоплюють період з часу руху автомобіля, на них чітко зафіксовано, що водій ОСОБА_1 мав можливість зупинити на вимогу працівників поліції автомобіль, проте тривалий час ігнорував вимогу та не зупинявся, тоді як патрульний автомобіль його переслідував вулицями міста, неодноразово вимагаючи зупинитись. Крім того, зафіксовано, як працівники поліції переслідували автомобіль, яким керував ОСОБА_1 , зверталися за підтримкою інших екіпажів, у водія ОСОБА_1 була реальна можливість зупинитись, не порушуючи Правил дорожнього руху, з'їхавши в бічну вулицю чи на узбіччя, що він зрештою і зробив, але через тривалий проміжок часу. Тривале переслідування працівниками поліції автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , застосування ними світлових та звукових сигналів, гучномовця не залишають сумнівів в тому, що ОСОБА_1 знав, що такі вимоги спрямовано саме до нього, проте ігнорував її.
Згідно сукупності досліджених судом доказів, які узгоджуються між собою, судом вірно встановлено наявність в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 126 , частиною 1 статті 122-2 КпАП України, а саме, невиконання водієм вимог про зупинку та керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Доводи апелянта про те, що він здійснив зупинку транспортного засобу лише у тому місці, де не було заборонено законом спростовуються зазначеними вище матеріалами справи.
Щодо доводів апеляційної скарги про необізнаність ОСОБА_1 про наявність постанови головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Маліновської Ю.М. від 11.08.2020 р. (виконавче провадження №59156153), якою йому встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі є безпідставними, то апеляційний суд відхиляє їх з таких підстав.
Частиною 3 статті 121 КпАП України передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Маліновською Ю.М. встановлено, що за період з 01.05.2019 по 31.07.2020 утворилася заборгованість зі сплати аліментів в сумі 54 746,97 грн, у зв'язку з чим на підставі, статей 11, 77 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів.
Зазначена постанова є чинною, про те, що він обмежений в праві керування транспортними засобами ОСОБА_1 достовірно дізнався під час складення протоколу 11.05.2021, проте ні до часу розгляду справи судом першої інстанції, ні на час розгляду справи апеляційним судом постанову державного виконавця не оскаржив і викладені у ній відомості не спростував.
Посилання апелянта на те, що він не знав ні про постанову, ні про наявність судового рішення (наказу) про стягнення з нього аліментів, апеляційний суд не приймає до уваги, так як згідно із законом умовою набрання чинності судовим наказом є якраз наявність даних про отримання його копії боржником.
Отже, на час керування ОСОБА_1 транспортним засобом, стосовно нього діяло обмеження у праві керування транспортними засобами.
Ті обставини, що позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом безпосередньо вплине на можливість виконання ним своїх трудових обов'язків, не можуть бути взяті до уваги, оскільки не свідчать про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, а в матеріалах справи відсутні дані про його працевлаштування.
Відповідно до диспозиції частини 3 статті 126 КпАП України, адміністративна відповідальність настає у разі керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
За встановлених фактичних обставин справи, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, що передбачені частиною 1 статті 122-2, частиною 3 статті 126 КпАП України. А тому порушення вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень відсутні.
За таких обставин та з урахуванням положень статей 268, 294 КпАП України апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень за частиною 1 статті 122-2, частиною 3 статті 126 КпАП України, а відтак постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 02 липня 2021 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. 294 КпАП України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Вінницького міського суду Вінницької області від 02 липня 2021 року - без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя І.М .Стадник