Провадження № 2-а/742/36/21
Єдиний унікальний № 742/38/21
28 липня 2021 року м.Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Короткої А.О.,
при секретарі - Сидоренко Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського ВП ГУНП в Чернігівській області Кумейка Володимира Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
На підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2021 року до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області для продовження розгляду надійшла справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського ВП ГУНП в Чернігівській області Кумейка В.В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. У своєму позові ОСОБА_1 просить скасувати постанову серії ГАБ №402011 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, винесену 21.12.2020 року поліцейським ВП ГУНП в Чернігівській області старшим лейтенантом поліції Кумейком В.В. про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.44-3 КУпАП України, ОСОБА_1 та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 170,00 грн, мотивуючи свої вимоги тим, що постанову складено з порушенням положень КУпАП України, оскільки дана постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП, так як в ній не було зазначено порядок її оскарження та не долучено будь-яких належних і допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що позивач вчинив дане правопорушення, тому вказану постанову ОСОБА_1 вважає протиправною та просить її скасувати.
В судове засідання позивач не з'явився, проте подав заяву до суду, в якій просив справу розглянути за його відсутності, заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити (а.п.75).
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та вчасно (а.п.66, 70, 72).
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до переконання про необхідність задоволення позову з наступних підстав.
Відповідно до копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ГАБ №402011 від 21.12.2020 року, ОСОБА_1 21.12.2020 року об 11 год. 22 хв. в м.Прилуки по вул.Вокзальній, перебуваючи в приміщенні залізничного вокзалу, знаходився без засобів індивідуального захисту, за що накладено грошовий штраф у розмірі 170 грн (а.п.5).
Проте, як зазначає в своєму позові ОСОБА_1 , 21.12.2020 року об 11 год. 22 хв. він дійсно перебував у приміщенні залізничного вокзалу у м.Прилуки Чернігівської області та купляв квиток на потяг Прилуки - Линовиця. У даному приміщенні він перебував без маски, але прикрився шарфом, коли до нього підійшли співробітники поліції, представившись запитали, чому він знаходиться без засобів індивідуального захисту, на що позивач відповів, що з собою немає маски, таким чином його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.44-3 КУпАП, складено постанову та накладено штраф в розмірі 170 гривень, але у даній постанові не було зазначено порядку її оскарження та не долучено будь-яких належних і допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що позивач вчинив дане правопорушення.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ст. 2 КАС України).
Відповідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Разом з тим, як вбачається з положень ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
А згідно до ч.2 ст.251 КупАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП .
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
У разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені статтею 251 КУпАП), які у відповідності до статті 252 КУпАП повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів в подальшому виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові.
Відповідальність за ст.44-3 КУпАП настає за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Диспозицією ч.2 ст.44-3 КУпАП передбачена відповідальність за перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
Вказана норма є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм та є обов'язковими для виконання.
Відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби.
У відповідності до ст.41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.
Згідно з вимогами п.п.1 п.2 Постанови КМУ №641 від 22.07.2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції чинній на час вчинення правопорушення) на території України на період дії карантину забороняється, зокрема, перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
Згідно ст.71 КАСУ обов'язок доказування покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. Відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що він не порушував правил карантину та не доведено правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Тому суд вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до положень п.3 ч.3 ст.286 КАС України суд має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Крім цього, зазначеним Законом внесено зміни до ст.222 КУпАП, яка визначає повноваження органів національної поліції з розгляду справ про адміністративні правопорушення, шляхом доповнення ч.1 ст.222 КУпАП, після цифр «44» словами і цифрами «частина друга статті 44-3». Відповідно до вказаних змін, які набрали чинності 21.11.2020 року, до повноважень працівників органів та підрозділів Національної поліції віднесено розгляд справ про адміністративні правопорушення за ч.2 ст.44-3 КУпАП.
Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення визначено ст.279 КУпАП, відповідно до якої, особа уповноважена на розгляд справи, серед іншого, зобов'язана роз'яснити особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки, заслуховує особу, яка беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Як стверджує позивач, при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно нього, поліцейський йому процесуальні права не роз'яснив, зокрема право на захист, змусивши поставити підпис в оскаржуваній постанові, чим позбавив його можливості приймати участь у розгляді справи за присутності адвоката та отримувати правову допомогу та навіть у оскаржуваній постанові не було зазначено порядок її оскарження.
Відповідачем, який є суб'єктами владних повноважень, вказаних обставин не заперечено, доказів на спростування тверджень позивача суду не надано.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки обов'язок доказування в даній справі покладається на відповідача, суд вважає, що саме відповідачем не надано суду безспірних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно позивача поліцейським виконані вимоги ст.268, 280 КУпАП, зокрема роз'яснено право на захист та участь у розгляді справи в приутності адвоката.
Оскільки перед судом не спростовано тверджень позивача про не роз'яснення йому прав, забезпечення реалізації ним права на захист, суд приходить до висновку, що своїми діями по складенню постанови поліцейський порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, та порушив порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування такої постанови у справі про адміністративне правопорушення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду 18 лютого 2020 року у справі № 524/9827/16-а.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Як встановлено судом під час винесення оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення фото- чи відеофіксація події не відбувалася.
Виходячи з цього, у суб'єкта владних повноважень жодного належного та допустимого доказу в обґрунтування законності винесеної ним постанови та накладення на позивача штрафу, передбаченого санкцією ч.2 ст.44-3 КУпАП, не було в наявності та відповідно не долучено до матеріалів справи, а єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові, а притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Беручи до уваги те, що будь-яких належних і допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.44-3 КУпАП, відповідачем до суду не надано, то суд змушений приймати рішення на підставі наявних доказів і констатувати, що факт порушення позивачем вимог ч.2 ст.44-3 КУпАП не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, до того ж спростовується вказаними доказами.
Враховуючи викладене, відсутність доказів правомірності своїх дій та спростування тверджень позивача з боку відповідача, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.
Згідно з ч.3 ст.286 КАСУ за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
А тому позов підлягає задоволенню шляхом скасування постанови, яка є предметом спору, та закриття провадження у справі.
Оскільки позивач, як особа з інвалідністю 2 групи (довічно), звільнений від сплати судового збору, враховуючи ч.1 ст.136 КАС України та правову позицію, викладену 18.03.2020 року в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №543/775/17, у зв'язку з задоволенням позову, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань із суб'єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь держави в розмірі 454,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.5, 8, 14, 77,22, 72-79, 136, 211, 220, 241-246, 250, 271, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до поліцейського ВП ГУНП в Чернігівській області Кумейка Володимира Володимировича (юридична адреса: вул.Котляревського, буд.64, м.Прилуки, Чернігівська область, 17500) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову серії ГАБ №402011 від 21 грудня 2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 170,00 грн за порушення ч.2 ст.44-3 КУпАП, винесену поліцейським ВП ГУНП в Чернігівській області старшим лейтенантом поліції Кумейком Володимиром Володимировичем - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.44-3 КУпАП України, щодо ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із суб'єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь держави судовий збір в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 к.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено та підписано 28.07.2021 року.
Суддя А.О.Коротка