Провадження № 1-кп/742/76/21
Єдиний унікальний № 742/836/20
28 липня 2021 року м.Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12020270210000182 від 16.02.2020 року з угодою про визнання винуватості щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Прилуки Чернігівської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, з 2 групою інвалідності, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, -
Влітку 2019 року ОСОБА_4 , перебуваючи на території м.Прилуки, знайшов поліетиленовий пакет з вмістом в середині подрібненої речовини, яку сприймаючи як наркотичний засіб, приніс до квартири за місцем проживання та незаконно зберігав для власних потреб без мети збуту.
15.02.2020 року в період часу з 19 год. 05 хв. по 19 год. 43 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає ОСОБА_4 , під час проведення огляду виявлено два поліетиленові пакети та паперовий згорток, із вмістом в середині подрібненої речовини рослинного походження та зерен з характерним запахом.
Згідно з висновком експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №175(х) від 16.03.2020 року вказана вище подрібнена речовина рослинного походження, яка міститься у паперовому згортку та двох поліетиленових пакетах являється особливо небезпечним наркотичним засобом - каннабісом, маса канабісу в перерахунку на висушену речовину загалом становить 32 грами.
Вказані вище дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.1 ст.309 КК України як незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту.
14.09.2020 року між прокурором Прилуцької місцевої прокуратури ОСОБА_3 , якій на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю його захисника - адвоката ОСОБА_5 , в порядку, передбаченому ст.468, 469 та 472 КПК України, було укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно з умовами укладеної угоди, прокурор та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо беззастережного визнання останнім винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України. Сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_4 має понести за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.309 КК України, у виді штрафу розміром 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020,00 грн.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання.
Розглядаючи в порядку ч.3 ст.474 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до правил ст.468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Прокурор у судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив її затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
Як сам обвинувачений, так і його захисник, в судовому засіданні також просили вказану угоду затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, надав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, заявивши, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Суд не вправі перевіряти фактичні обставини вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, так як не здійснює оцінку доказів під час судового провадження на підставі угод, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про визнання винуватості.
Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим, є кримінальним проступком.
Суд, на виконання вимог ст.474 КПК України, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Для з'ясування добровільності укладення угоди судом встановлено, що обвинувачений під час кримінального провадження зі скаргами на дії органів досудового розслідування не звертався.
При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст.476 КПК України.
Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст.472 КПК України, положенням ст.65 КК України в частині визначеної міри покарання та інтересам суспільства, а матеріали кримінального провадження свідчать про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.
Зважаючи на те, що умови угоди про визнання винуватості, укладеної 14.09.2020 року між прокурором Прилуцької місцевої прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для її затвердження.
В межах даного кримінального провадження цивільні позови не заявлялись.
Разом з цим, в межах даного кримінального провадження було проведено судову експертизу матеріалів, речовин та виробів №175(х) від 16.03.2020 року, вартість якої становить 1256,08 грн, що беззаперечно підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь держави.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст. 373-374, 473-476 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 14.09.2020 року між прокурором Прилуцької місцевої прокуратури ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за участю його захисника - адвоката ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020270210000182 від 16.02.2020 року.
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України і призначити узгоджене сторонами покарання у виді штрафу розміром 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (тисяча двадцять) грн 00 к.
Стягнути з ОСОБА_4 витрати за проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів №175(х) від 16.03.2020 року розміром 1256 (тисяча двісті п'ятдесят шість) грн 08 к. на користь держави.
Речовий доказ - подрібнену речовину рослинного походження (каннабіс) - знищити.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1