Справа № 674/780/21
Провадження № 2/674/475/21
(заочне)
29 липня 2021 року м. Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі:
головуючої судді Шафікової Ю.Е.,
за участю секретаря судового засідання Проценко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні правом власності, -
ОСОБА_1 звернувся до Дунаєвецького районного суду Хмельницької області з позовом, в якому просив усунути перешкоди у користуванні належному йому на праві власності будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком.
Позовна заява мотивована тим, що до складу зареєстрованих осіб у будинку, який належить на праві власності позивачу входять: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - власник, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - дружина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - співмешканець.
Відповідач був зятем позивача, зареєстрований у будинку за вказаною адресою з 07.02.2020 р., однак з березня 2020 року там не проживає, будь-яких особистих його речей в помешкані немає, не приймає участі в його утриманні та не сплачує комунальні послуги, що є обтяжуючим для позивача. У добровільному порядку відповідач не бажав знятися з реєстраційного обліку, на даний час місце перебування його не відоме, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно з ухвалою судді від 23 червня 2021 року відкрито провадження у справі за даним позовом та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив.
В судове засідання 29.07.2021 р. позивач не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій вимоги позову підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судові засідання 15.09.2021 р. та 29.07.2021 р. не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, а тому суд в порядку ст. 280 ЦПК України, вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних у ній доказів та постановити заочне рішення.
Відтак, суд розглядає справу відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України заочно, оскільки проти цього не заперечує позивач.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_2 , що підтверджується копією свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 28.11.2012 р., витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії №133924830 від 10.08.2018 р., рішення Дунаєвецької міської ради №115 від 19.07.2018 р.
Довідкою Дунаєвецької селищної ради Дунаєвецького району Хмельницької області від 20.05.2021 р. №1179 підтверджується, що у вище означеному будинку зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - власник, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - дружина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - співмешканець
Відповідно до рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 08.04.2021 р. у справі №674/1176/20 шлюб між відповідачем та дочкою позивача було розірвано.
Згідно акту обстеження, складеного депутатом Дунаєвецької міської ради за присутності свідків від 28 травня 2021 р. вбачається, що під час обстеження житлового будинку АДРЕСА_2 встановлено, що місцезнаходження ОСОБА_2 з березня 2020 р. не відоме.
Разом з цим, відповідач у добровільному порядку з реєстраційного обліку у вказаному будинку не знімається, чим порушив право позивача на користування своїм майном, вказана обставина стала підставною для звернення до суду із зазначеним позовом.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами за своєю природою є цивільно-правовими, регулюються ЦК України щодо права власності та захисту права власності та положеннями ЖК України.
Права власника житлового будинку визначені у статті 383 ЦК України і статті 150 ЖК України, які передбачають, що власник майна має право використовувати помешкання житлового будинку, використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї. Громадяни, які мають у приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Відповідно до змісту частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення призначені та придатні для постійного проживання в них.
Також, відповідно до статті 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуватися та розпоряджатися своїм майном.
Зокрема, стаття 72 ЖК України передбачає визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки.
Відповідно до вимог частини другої статті 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. Згідно з статтею 71 ЖК України особа може бути визнана такою, що втратила право на користування жилим приміщенням за умови її відсутності понад шість місяців без поважних причин, за виключенням випадків.
Відповідно до пункту 34 Постанови ПВССУ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вселився у будинок як член сім'ї позивача (зять) і набув право користування чужим майном, яке за своєю суттю є сервітутом, однак на час розгляду справи відповідач членом сім'ї ОСОБА_2 не являється, спільним побутом із позивачем не пов'язаний, його право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі ч.2 ст.406 ЦК. Аналогічний висновок зроблений ВС у постанові від 18.04.2019 в справі № 702/101/18
Згідно із ч.4 ст.263 ЦПК при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 17.10.2018 у справі № 521/17805/16-ц, відповідно до якої згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення, будинку або квартири, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
Судом встановлено, що відповідач тривалий час не проживає у будинку позивача, спільним побутом не пов'язаний, спільного господарства не веде, на даний час не є членом сім'ї позивача, що підтверджується письмовими доказами.
Отже, право ОСОБА_2 на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника, оскільки останній не проживає у вказаному будинку більше шести місяців, враховуючи неведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, що в свою чергу захистить права позивача, як власника даного житла.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Відповідно до вимог ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76,141, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні правом власності шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 в користуванні житловим будинком шляхом визнання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 таким, що втратив право на користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Дунаєвецький районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю. Е. Шафікова