465/4897/21
2-н/465/1917/21
30.07.2021 року м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Величко О.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви про видачу судового наказу до суду і до повноліття дитини, -
Представник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви про видачу судового наказу до суду і до повноліття дитини.
Разом із тим, представником заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500 грн. 00 коп.
Вивчивши матеріали поданої заяви, суддя вважає, що у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити з наступних підстав.
Так, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
За змістом положень ч. ч. 1, 4 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 ст.137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.137 ЦПК України).
Суддя звертає увагу на той факт, що відповідно до частини першої ст.42 ЦПК України сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як заява про видачу судового наказу розглядається в порядку наказного провадження.
ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку наказного провадження, в якому передбачено спрощене судове провадження.
У справах наказного провадження учасниками справи є заявник та боржник (частина друга ст.42 ЦПК України).
Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом ІІ ЦПК України «Наказне провадження». Вказаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов'язаних із розглядом справи, які понесені боржником.
Суддя зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі та за правилами наказного провадження боржник у справі буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат. При цьому, в силу принципу змагальності сторін, обов'язок доведення обставин, що мають значення для справи і на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, покладається саме на сторони по справі.
З огляду на викладене суддя вважає, що у задоволенні вимоги про відшкодування на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити, оскільки зі змісту норм ЦПК України вбачається, що відшкодування витрат на правничу допомогу можливе лише у справах позовного провадження, а у справах наказного провадження такі судові витрати не відшкодовуються.
Відповідно до ч.3 ст.165 ЦПК України у разі, якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.133, 137, 163,165,259,260 ЦПК України,
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви про видачу судового наказу до суду і до повноліття дитини, - в частині вимог про стягнення з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн. 00 коп..
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Франківський районний суд м. Львова протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Величко О.В.