Справа № 450/446/20 Провадження № 2/450/404/21
"01" липня 2021 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Кукси Д.А.
при секретарі Оленич О.І.
за участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ТзОВ «Львівгаз збут» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних,-
суд постановив таке рішення:
підстава позову (позиція позивача):
Позивач ТзОВ «Львівгаз збут» звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , в якому просить стягнути солідарно з відповідачів 0,00 грн. основного боргу, 19 278,64 грн. інфляційних втрат, та 3 % річних - 7 406,49 грн.; 2102,00 грн. судового збору.
В обґрунтування поданого позову покликається на те, що ухвалою Пустомитівського районного Львівської області 24.05.2019 року було скасовано судовий наказ про стягнення із відповідачів заборгованості за спожитий природний газ. Відповідачі, які є споживачами природного газу за місцем свого проживання використовують для побутових потреб газ, який надається ТОВ «Львівгаз збут».
ТОВ «Львівгаз збут» виконало свої зобов'язання та надало споживачу послуги, однак, споживач не виконав взятих на себе зобов'язань та не сплачував повністю вартість спожитого газу, тому виникла заборгованість яка станом на 09.01.2020 складається з: 0,00 грн. основна заборгованість, 19 278,64 грн. - втрати інфляції, 7 406,49 грн. - 3% річних нарахованих на суму заборгованості.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив такі задоволити.
Позиція відповідача: відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилися, хоча були повідомлені належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання. В судове засідання з'явився представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Волошин Тарас Володимирович, який заперечував проти позову пояснив, що згідно позовної заяви позивач ТОВ «Львівгаз збут» пред'являє позов про стягнення заборгованості за спожитий природній газ. Позивач вказує, що виконав свої зобов'язання та надав споживачу послуги однак споживач не виконав взятих на себе зобов'язань та не оплачував повністю вартість спожитого газу. При тому в позові визнають, що заборгованість за спожитий природній газ за адресою вказаною вище станом на 09.01.2020 року складає - 0,00 грн. так і просить стягнути солідарно з відповідачів 0,00 грн. суму основного боргу. Це означає, що станом на момент звернення з позовною заявою до суду основної заборгованості не існує. Отже, якщо основної заборгованості не існує, тому не може нараховуватися та стягуватися з відповідачів інфляційні витрати та 3% річних. відповідач ОСОБА_3 завжди вчасно оплачував плату за спожитий природній газ згідно лічильника обліку природнього газу, про це свідчать рахунки та квитанції про сплату та не платив заборгованості яка виникла в 2015 році, отже не вчиняв жодних дій які б свідчили про визнання боргу. Стверджує, що позивачем пропущено строк позовної давності стосовно основної вимоги тому в задоволенні вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат слід відмовити за безпідставністю.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.
06.02.2020 року запит щодо доступу до персональних даних; 24.03.2020 року відповідь на запит; 24.03.2020 року ухвала про відкриття провадження; 07.05.2020 року ухвала про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду; 29.10.2020 року ухвала про відкладення судового засідання; 11.12.2020 року ухвала про визнати явку представника ТОВ «Львівгаз збут» обов'язковою.
Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.
Як вбачається із наявної в матеріалах справи довідки, наданої відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівській області ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Між позивачем та відповідачем виникли правовідносини врегульовані спеціальною нормою права - «Правилами надання населенню послуг з газопостачання», затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 року №2246. Даними Правилами чітко передбачено права та обов'язки сторін. Відповідно до вимог зазначених Правил, ТОВ «Львівгаз збут» зобов'язаний надавати споживачу послуги з газопостачання до його квартири, а споживач несе обов'язок по своєчасній оплаті вартості спожитого природного газу. З 27.11.2015 відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) від 30.09.2015 №2496 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015р. за №1382/27827 (надалі - Правила постачання).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №2500 від 30.09.2015 р. затверджено Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам.
У пункті 5 частини третьої статті 20Закону України «При житлово - комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відсутність письмово оформленого договору з постачальником послуг не позбавляє споживача обов'язку оплачувати надані послуги.
Зазначене узгоджується з висновком щодо застосування норм права, сформульованим у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.
Позивач ТОВ «Львівгаз збут» подав позов про стягнення заборгованості за спожитий природній газ. Він вказує, що виконав свої зобов'язання та надав споживачу послуги однак споживач не виконав взятих на себе зобов'язань та не оплачував повністю вартість спожитого газу. При тому в позові визнає, що заборгованість за спожитий природній газ за адресою вказаною вище станом на 09.01.2020 року складає - 0,00 грн. так і просить стягнути солідарно з відповідачів 0,00 грн. суму основного боргу. Отже, суд приходить до висновку, що станом на момент звернення з позовною заявою до суду основної заборгованості не існує.
Покликання представника позивача, що в позовній заяві сталася описка стосовно суми основного боргу, суд оцінює критично, оскільки позивач за час розгляду справи в суді не подавав клопотань про зміну позовних вимог, в нього було достатньо часу для зміни своїх позовних вимог, цим правом позивач не скористався.
Судом встановлено, що згідно рахунків та банківських квитанції про сплату відповідач ОСОБА_3 вчасно сплачував плату за спожитий природній газ згідно лічильника обліку природнього газу.
Як встановлено в судовому засіданні заборгованість в сумі 87 415,15 грн. виникла 14 лютого 2015 року проте позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат 12 березня 2020 року тобто з пропуском строку позовної давності передбаченого ст. 257 ЦК України. Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 протягом цього часу не вчиняв жодних дій які б свідчили про визнання ним боргу.
До дій які б свідчили про визнання боргу Верховний Суд у своїй постанові від 06 лютого 2019 року справа N 205/8202/15-ц зазначає наступне згідно частини першої статті 264 ЦК перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. З тлумачення цієї норми слідує, що вона пов'язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов'язаного суб'єкта (боржника), що свідчать про визнання боргу. До таких може відноситися лист, зміст якого свідчить, що боржник визнає існування боргу і бажає відновити погашення боргу.
Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України дійшла до висновку про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови). Оскільки строк позовної давності до основного зобов'язання минув так і до вимог про сплату інфляційних та 3% річних строк позовної давності минув.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171сво18) зазначено, що «Натуральним є зобов'язання вимога в якому, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном. Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов'язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов'язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку».
Тому в задоволенні вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат слід відмовити за безпідставністю. (постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2020 року № 442/398/15-ц).
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позивачем ТОВ «ЛЬвівгаз збут» пропущено строк позовної давності стосовно основної вимоги, отже в задоволенні вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат слід відмовити за безпідставністю.
Керуючись ст.ст. 141, 247, 280, 263-268, ЦПК України, ст.ст. 257 ЦК України, Законом України «Про житлово - комунальні послуги»,суд,
ухвалив :
у задоволенні позовних вимог ТзОВ «Львівгаз збут» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області.
Позивач: ТзОВ «Львівгаз збут», Львівська область, м. Львів, вул. Золота, 42.
Відповідач : ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_6 , АДРЕСА_1 .
Відповідач : ОСОБА_8 , АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 08.07.2021 року.
СуддяД. А. Кукса