Єдиний унікальний номер 448/203/21
Провадження № 3/448/142/21
17.06.2021 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., при секретарі Мриц Н.І., з участю захисникаособи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Борисенка В.В., розглянувши матеріали справи, що надійшли з Мостиського відділення поліції Яворівського відділу поліції ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Мостиська Львівської області, жителя та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України,
за ч.1 ст.130 КУпАП,
До Мостиського районного суду Львівської області надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №321761 від 06.02.2021р., складеного поліцейським СРПП ВП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області Мелешко О.М. відомо, що:
- ОСОБА_1 06.02.2021р. о 03.30 год. по вул.Підкови в м.Мостиська Яворівського району Львівської області керував автомобілем марки «SEAT IBIZA», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння водій відмовився в присутності двох свідків; вказано, що такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та в його діях міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, натомість його інтереси під час судового розгляду даної справи представляв його захисник - адвокат Борисенко В.В.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Борисенко В.В. в судовому засіданні просив суд закрити справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення з тих підстав, що вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення серії БД №321761 від 06.02.2021р. не відповідає дійсним обставинам; в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, зокрема виконував функції водія, так і відсутні докази на підтвердження того, що такий відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння; свідків на місці затримання ОСОБА_1 не було; протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений поліцейськими за відсутності свідків; з боку працівників поліції допущено ряд порушення вимог законодавства при оформленні вказаних матеріалів, відповідно огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння проведено з порушеннями вимог ст.266 КУпАП, а тому такий огляд вважається недійсним. Крім того, зазначив, що поліцейські на запит суду не надали запитуваних у них доказів на підтвердження обставин вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП; не з'явилися в судове засідання на неодноразові виклики суду і особи, які зазначені як свідки в протоколі про адміністративне правопорушення серії БД №321761 від 06.02.2021р.
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 , попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України, пояснив, що 06.02.2021р. в нічний час саме він (свідок) їздив за кермом автомобіля марки «SEAT IBIZA», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , що належить його другові ОСОБА_1 . Останній їздив разом з ним в якості пасажира, оскільки попередньо такий вживав алкоголь, а він (свідок) був його водієм. Привізши ОСОБА_1 додому, припаркував автомобіль біля будинку за місцем проживання останнього та віддав документи і ключі від автомобіля його дівчині ОСОБА_3 , яка проживає разом з ним ( ОСОБА_1 ). На той час в автомобілі голосно грала музика, її включив і слухав саме ОСОБА_1 . Від місця проживання ОСОБА_1 він (свідок) пішов пішки. Належний ОСОБА_1 автомобіль заводиться шляхом нажимання на кнопку, однак без ключів не поїде. У автомобілі є встановлена сигналізація, відтак автомобіль без ключів проїде відстань не більше 10м.
Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 , попереджена про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України, пояснила, що 06.02.2021р. в нічний час до місця їх з ОСОБА_1 проживання на автомобілі марки «SEAT IBIZA», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , приїхав їхній знайомий ОСОБА_2 та привіз ОСОБА_1 . ОСОБА_2 віддав їй (свідку) гаманець ОСОБА_1 , документи та ключі від автомобіля, щоб вона їх сховала, а сам пішов додому. Натомість ОСОБА_1 залишився сидіти в автомобілі, такий був п'яний та голосно слухав музику. Через деякий час вона побачила через вікно, як до автомобіля, в якому сидів ОСОБА_1 , під'їхали працівники поліції. До них відразу вийшла матір ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , а вона (свідок) вийшла за кілька хвилин. На запитання поліцейських ОСОБА_1 стверджував, що сидів в автомобілі та слухав музику; що поліцейські його не зупиняли; що він має право сидіти собі в автомобілі та що не виходитиме звідти. Поліцейська ОСОБА_5 стала шукати по автомобілі ключі та документи, заглядала в бардачок. Однак нічого не знайшла, бо ні ключів, ні документів ОСОБА_1 не мав, а такі були у неї (свідка). За деякий час приїхав інший автомобіль з поліцейськими, такі витягнули ОСОБА_1 з автомобіля та забрали з собою. Вона (свідок) залишилась, бо не знала як закрити автомобіль, а ОСОБА_4 (мама) пішла в відділення поліції. Згодом вона (свідок) також пішла до відділення поліції, однак всередину не заходила. Будь-яких інших осіб - свідків на місці затримання ОСОБА_1 , так і біля відділення поліції вона не бачила. В лікарню ОСОБА_1 поліцейські не вели, а через деякий час відпустили його і вони пішли додому. Наступного дня ОСОБА_1 розповідав їй (свідку), що дійсно напередодні випивав, однак за кермом не їздив; що лишився в автомобілі, щоб послухати музику; що по приїзду працівників поліції взагалі не розумів, що відбувається.
Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 , попереджена про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України, пояснила, що 06.02.2021р. в нічний час почула надворі шум. Побачила, що її син ОСОБА_1 сидить в автомобілі та слухає музику. Через деякий час глянула в вікно та побачила біля автомобіля поліцейських. Відразу вийшла на вулицю. Поліцейські поводили себе зухвало, жінка-поліцейська говорила до неї (свідка) голосно, відштовхнула її (свідка), хотіла знайти і забрати ключі від автомобіля. На той час ОСОБА_1 не мав при собі ні ключів, ні документів, а такі були в його дівчини ОСОБА_3 . Згодом приїхала оперативна група поліцейських, вони витягнули ОСОБА_1 з автомобіля та повезли з собою. Їй (свідку) сказали йти до хати, бо то її не стосується. Будь-яких свідків при зазначених обставинах не було. Відразу пішла до відділення поліції та біля кабінету очікувала на сина. Ствердила, що в кабінеті, де відносно ОСОБА_1 складали документи, вона не бачила інших осіб, окрім поліцейських; поліцейські не пропонували та не водили ОСОБА_1 в лікарню на медичне освідчення.
Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Борисенка В.В. та показання свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Виходячи з положень ст.7 КпАП України, забезпечення законності при застосуванні заходів адміністративного примусу передбачає не тільки наявність законних підстав для застосування адміністративного стягнення, але і дотримання встановленого законом порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа)при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в її вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, відповідальність особи за вказаною статтею настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само у випадку відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже об'єктивна сторона ч.1 ст.130 КУпАП характеризується такими діяннями: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів та 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, обов'язковою ознакою правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - є саме «керування транспортним засобом».
Відповідно до п.27 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року (із змінами), керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 такому інкримінується вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - «відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
На підтвердження вчинення зазначеного правопорушення до протоколу про адміністративне правопорушення додано акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів з якого слідує, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння; копію постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2, 1 ст.122, 126 КУпАП; рапорт старшого інспектора СРПП ВП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області Мелешко О.М. від 06.02.2021р.: письмові пояснення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Водночас слід зазначити, що чинним законодавством регламентовано порядок проведення огляду для виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння.
Так, статтею 266 КУпАП (в редакції чинній на час події, яка мала місце 06.02.2021 року) передбачено порядок огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, який у свою чергу повністю відповідає та узгоджується із Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735.
Так, згідно п.6 розділу І вказаної Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів регламентовано розділом ІІ зазначеної Інструкції.
Так, за наявності ознак алкогольного сп'яніння, що передбачені пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Огляд на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання.
Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням Інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.
Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
Із п.п.6-9 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постаново КМУ №1103 від 17.12.2008р. випливає, що огляд водіїв на стан сп'яніння проводиться саме на місці зупинки транспортного засобу.
Згідно п.7 Розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Отже, підставами для проведення такого огляду у закладі охорони здоров'я є лише відмова від його проведення на місці зупинки або незгода з результатами огляду поліцейського із застосуванням спеціальних технічних засобів. Поліцейський повинен залучити двох свідків, які можуть засвідчити факт відмови водія від проходження огляду, при цьому вони мають засвідчити та у них відбираються письмові пояснення з викладенням обставин того: в який спосіб водію пропонується пройти огляд; які є підстави в поліцейського для проведення огляду; з яких причин водій відмовився від огляду; в котрій годині йому було запропоновано та коли водій відмовився.
Саме за наявності вказаних підстав, перелік яких є вичерпним, на поліцейського покладено забезпечення проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я.
Вказані положення Інструкції повністю кореспондуються з положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення (ст.266 КУпАП).
Частиною 2 статті 266 КУпАП встановлено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
Відомості щодо наявності таких свідків вносяться у сам протокол про адміністративне правопорушення, а їх показання повинні бути зафіксовані у відповідних письмових поясненнях, з метою подальшого використання у відповідності до ст. 251 КУпАП, як докази в адміністративній справі.
Зазначене повністю зіставляється з положеннями п.15 Розділу ІІ «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» затвердженої Наказом МВС 06.11.2015№ 1376, у відповідності з якими, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).
В ст.272 КУпАП вказано, що свідок зобов'язаний дати правдиві пояснення щодо обставин, які йому відомі та підлягають установленню по даній справі, тобто в даному випадку на інспекторів патрульної поліції покладається обов'язок документування відомостей про адміністративне правопорушення шляхом належного процесуального закріплення пояснень свідків щодо обставин справи, зокрема з-приводу часу, місця, способу та інших відомостей вчинення адміністративного правопорушення.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суд не уповноважений перекладати цей обов'язок на себе.
Як кожен доказ окремо, так і вся їх сукупність, підлягають оцінці. Правильна оцінка доказів - це найважливіша умова прийняття законного, об'єктивного, обґрунтованого, і правильного рішення у справі. Оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням посадової особи. Це означає, що під час повного, всебічного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи у посадової особи формується своя певна думка щодо конкретної справи. Ця думка ґрунтується на некритичному ставленні до окремих доказів, відсутності будь-яких переваг одних доказів перед іншими, додержанні законності. До того ж посадова особа керується своєю правосвідомістю. Оцінюють докази посадові особи, що уповноважені розглядати справу про адміністративне правопорушення, а також інші особи, що беруть участь у справі. Це проявляється у клопотаннях, поясненнях цих осіб, що допомагає посадовій особі прийняти правильне рішення.
Проте, матеріали даної справи не містять доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, зокрема доказів керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом у місці, день та час, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, в тому числі доказів перебування автомобіля в русі.
Таким чином, під час судового розгляду не було беззаперечно встановлено та підтверджено факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом (виконання ним функцій водія під час руху такого засобу) 06.02.2021р. о 03.30 год. по вул.Підкови в м.Мостиська Львівської області. Навпаки, як вбачається із пояснень свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 працівники поліції не зупиняли зазначений автомобіль у встановленому законом порядку, що відповідно не узгоджується з диспозицією ст.130 КУпАП.
З огляду на те, що в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт керування ОСОБА_1 у вищевказаний день і час транспортним засобом, то суд не може прийняти як належний і допустимий доказ акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в який внесено записи «огляд проведений у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення мови, почервоніння обличчя» «результат огляду на стан сп'яніння ____відмовився______ ».
Як вбачається із матеріалів справи, в протоколі про адміністративне правопорушення, серії БД №321761 від 06.02.2021р., складеному відносно ОСОБА_1 , - як свідки зазначені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . В ході судового розгляду захисник ОСОБА_1 - адвокат Борисенко В.В. та свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заперечили факт присутності вказаних осіб на місці затримання поліцейськими ОСОБА_1 , так і у Мостиському відділенні поліції під час складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення. З метою перевірки доводів сторони захисту в цій частині судом неодноразово належним чином (за адресами, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення) викликались дані свідки, судові повістки про виклик свідків вертались на адресу суду з відмітками «вручено особисто», однак такі в судове засідання жодного разу не з'явились. Відтак, суд ставить під сумнів присутність зазначених свідків при складенні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а також правдивість їх письмових пояснень, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до статті 31 Закону України від 2 липня 2015 року, № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Серед іншого необхідно вказати, що п.3.5 розділу ІІІ Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016р. № 100 встановлює, що після активації нагрудної відеокамери (відео реєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно.
При матеріалах даної справи про адміністративне правопорушення наявний відеоматеріал на електронному носії, однак з наданого суду відеозапису встановлено, що він не містить у собі цілісний запис, а лише його фрагмент, з якого не можливо повноцінно спростувати доводи захисту, висловлені в суді щодо порушення вимог законодавства, допущених на їх переконання з боку працівників поліції. З цього ж приводу за клопотанням захисника-адвоката Борисенко В.В. судом скеровувався на адресу Відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області лист-запит про надання повного відеозапису, на якому відповідно зафіксовано обставини керування водієм ОСОБА_1 зазначеним вище автомобілем, його зупинки та обставини складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, однак у відповідь отримано повідомлення з відділення поліції про неможливість надання повного відеозапису у зв'язку з технічними несправностями портативного відеореєстратора, який закріплюється на форменому одязі.
Вищевказані обставини позбавляють суд можливості перевірити та зробити висновок про те, чи були поліцейським, під час складання даного протоколу, дотримані вимоги законодавства щодо оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, та чи не було порушено прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час його складання.
Підсумовуючи, проходжу до переконання, що об'єктивні докази, які б підтверджували факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку - відсутні, таких доказів здобуто не було та суду не надано.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25). У справі «Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 06.12.1988 зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати, як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. Однак, достовірність доказів, які є сумнівними та відсутність доказів зібраних особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення є неприпустимою, оскільки суперечить позиції ЄСПЛ та порушує презумпцію невинуватості особи.
Відповідно до вимог ч.2 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сукупність досліджених у даній справі доказів не є достатніми для висновку про те, що у діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи вищенаведене, керуючись принципом презумпції невинуватості, згідно якого, крім іншого, усі сумніви мають трактуватись на користь особи, яка притягується до відповідальності, вважаю, що провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП, - за відсутністю події і складу адміністративних правопорушень.
Оскільки у відповідності до ст.40-1 КУпАП та ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, то суд вважає, що у даному випадку відсутні підстави для стягнення такого із ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 1, 9, п.1 ст.247, ст.ст.283, 284 КУпАП, суддя -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ю.В. Кічак