Справа № 991/4955/21
Провадження 1-кс/991/5028/21
27 липня 2021 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , представника особи, що звернулась із скаргою ОСОБА_3 , розглянувши скаргу Приватної фірми «Нік Ан», поданої її директором ОСОБА_3 , на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення,
До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга Приватної фірми «Нік Ан» (далі ПФ «Нік Ан»), подана її директором ОСОБА_3 , на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомостей, викладених у заяві ПФ «Нік Ан» (вх. № 142/1034-00-юо від 19.07.2021) про можливе вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, в якій він просить зобов'язати уповноважених осіб НАБУ внести до ЄРДР відомості, викладені в зазначеній заяві, та надати витяг з ЄРДР згідно з положеннями статті 214 КПК України.
Скарга обґрунтована тим, що 19.07.2021 р. директор ПФ «Нік Ан» ОСОБА_3 звернувся до НАБУ з повідомленням від 19.07.2021 р. про вчинення кримінального правопорушення, в якому викладаються відомості про вчинення суддями Господарського суду Дніпропетровської області та Центрального апеляційного господарського суду кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, яке було зареєстровано у НАБУ за вх. № 142/1034-00-юо від 19.07.2021 р. В подальшому, від НАБУ на електронну адресу ПФ «Нік Ан» надійшла відповідь за вих. № 11-142/22603 від 22.07.2021 р., що станом на 22.07.2021 р. НАБУ не внесено відомості про вказане кримінальне правопорушення до ЄРДР. Вважаючи таку бездіяльність НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР відповідно до вимог ст. 214 КПК України, неправомірною, директор ПФ «Нік Ан» ОСОБА_3 звернувся з даною скаргою.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.07.2021 року провадження за вищезазначеною скаргою відкрито.
Представник особи, що звернулась із скаргою, ОСОБА_3 , в судовому засіданні скаргу підтримав з викладених у ній підстав та просив задовольнити в повному обсязі.
Від детектива НАБУ ОСОБА_4 надійшли письмові пояснення, в яких зазначив, що до Національного антикорупційного бюро України дійсно надійшло повідомлення директора ПФ «Нік Ан» ОСОБА_3 від 19.07.2021 про вчинення кримінального правопорушення, яке зареєстроване 19.07.2021 р. за вх. №142/1034-00-юо, щодо можливих протиправних дій окремих суддів Центрального апеляційного господарського суду, за результатами опрацювання якого встановлено, що у останньому не наведено об'єктивних даних та конкретних фактів, що можуть свідчити про вчинення кримінального корупційного правопорушення, віднесених до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України, у зв'язку з чим, на час його розгляду, відсутні достатні правові підстави для внесення відомостей до ЄРДР з урахуванням вимог статті 216 КПК України, про що заявника було повідомлено. Крім того, детектив зазначив, що в даному повідомленні не викладено конкретних обставин, що можуть свідчити про вчинення суддями Центрального апеляційного господарського суду кримінального корупційного правопорушення за ч. 2 ст. 364 КПК України, в свою чергу заявник фактично намагається оскаржити судові рішення та відповідні дії суддів, вчиненні при здійсненні правосуддя, поза передбаченим процесуальним законом порядком, що може мати наслідком втручання у діяльність судді. У задоволенні скарги просив відмовити в повному обсязі та провести її розгляд за відсутності представника НАБУ, враховуючи відповідні письмові пояснення.
Відповідно до ст. 306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Враховуючи положення статті 306 КПК України та з метою дотримання розумних строків розгляду скарги, що є одним з пріоритетних завдань кримінального провадження, здійснення якого має забезпечити, зокрема, слідчий суддя на досудовому провадженні, з метою дотримання прав, свобод та інтересів учасників провадження та забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, слідчий суддя вважає можливим провести розгляд скарги за відсутності особи, бездіяльність якої оскаржується.
Слідчий суддя, ознайомившись із матеріалами скарги, заслухавши пояснення представника особи, що звернулась із скаргою, дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Відповідно до ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Відповідно до ч.1 ст.2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК України.
Кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення. Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі (ст. 11 КК України).
Положення ст. 214 КПК України в свою чергу перебувають у тісному взаємозв'язку з ч. 1 ст.2 та ст. 11 КК України, згідно з якими підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою не будь-яких дій, а суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки конкретного складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 06.04.2016, № 139 (зареєстрований в Мінюсті України 05.05.2016 за № 680/28810), відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам пункту 4 частини 5 статті 214 Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог ч.1 та п.4 ч.5 ст. 214 КПК України, підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань є виявлення обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Тобто, підставами вважати заяву чи повідомлення саме про кримінальне правопорушення є наявність у таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки кримінального правопорушення, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). Такими даними є посилання у повідомленні про кримінального правопорушення на фактичні обставини, що підтверджують наявність складу відповідного кримінального правопорушення.
Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Враховуючи приписи ч.1 ст.2, п.10 ч.1 ст.3, ч.1 та п.4 ч.5 ст. 214 КПК України можливо зробити висновок, що однією із обов'язкових умов для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань є повідомлення/виявлення діяння/бездіяльності, яке містить ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого особливою частиною КК України. Внесення до ЄРДР короткого викладу обставин, які вказують на наявні в діянні ознаки складу кримінального правопорушення, підтверджує обґрунтованість початку досудового розслідування.
Як вбачається із матеріалів справи, 19.07.2021 р. директор ПФ «Нік Ан» ОСОБА_3 звернувся до НАБУ з повідомленням від 19.07.2021 р. про вчинення кримінального правопорушення, в якому викладаються відомості про вчинення суддею Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_5 та суддями Центрального апеляційного господарського суду Чус Оксаною Володимирівною, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Зазначене повідомлення було зареєстровано Національним антикорупційним бюро України за вх. № 142/1034-00-юо від 19.07.2021 р., що підтверджено детективом НАБУ в його письмових поясненнях від 27.07.2021 р., наданих до даної справи.
Станом на день розгляду скарги відомості про наведені в даному повідомленні обставини до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносилися. Від НАБУ заявнику була направлена відповідь за вих. № 11-142/22603 від 22.07.2021 р., в якій зазначено, що за результатами розгляду даного повідомлення встановлено, що у ньому не наведено об'єктивних даних та конкретних фактів, що можуть свідчити про вчинення кримінального корупційного правопорушення, віднесених до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України, у зв'язку з чим, на час його розгляду, відсутні достатні правові підстави для внесення відомостей до ЄРДР з урахуванням вимог статті 216 КПК України.
Об'єктивна сторона кримінального правопорушення - це сукупність ознак, які визначають зовнішню сторону кримінального правопорушення і характеризують суспільно-небезпечне діяння (дію або бездіяльність), його негативні наслідки та причинний зв'язок між діянням та наслідками, який обумовив настання останніх, а також місце, час, обстановку, спосіб, знаряддя та засоби вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, крім іншого, вноситься інформація про сукупність ознак, які свідчили б про вчинення того чи іншого кримінального правопорушення, і дали змогу кваліфікувати дії або бездіяльність, про яку йдеться в повідомленні про кримінальне правопорушення, за відповідними статтями Кримінального кодексу України.
Стаття 364 Кримінального кодексу України, кримінальне провадження за якою відноситься до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, передбачає кримінальну відповідальність за вчинення такого кримінального правопорушення як зловживання владою або службовим становищем.
При цьому, об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК, має три обов'язкові ознаки: діяння - використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, що полягає у певних діях або бездіяльності суб'єкта; наслідки, що виявляються у завданні істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб; причинний зв'язок між діянням і наслідками.
Відсутність хоча б однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України.
В свою чергу, зловживання владою характеризується як вчинене всупереч інтересам служби використання службовою особою, яка є представником законодавчої, виконавчої чи судової влади, своїх повноважень і можливостей щодо пред'явлення вимог і прийняття рішень, обов'язкових для виконання іншими фізичними або юридичними особами. Зловживання службовим становищем - це вчинене всупереч інтересам служби використання службовою особою своїх повноважень і можливостей, пов'язаних із займаною посадою.
Кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, є спричинення таким злочином тяжких наслідків.
Крім того, суб'єкт злочину, передбаченого статтею 364 КК України, - спеціальний, а саме службова особа, визначення якої зазначено у примітці 1 до статті 364 Кримінального кодексу України.
Згідно Примітки 1 до статті 364 Кримінального кодексу України службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом. Для цілей статей 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу до державних та комунальних підприємств прирівнюються юридичні особи, у статутному фонді яких відповідно державна чи комунальна частка перевищує 50 відсотків або становить величину, що забезпечує державі чи територіальній громаді право вирішального впливу на господарську діяльність такого підприємства.
Отже, виходячи з положень статті ст. 364 КК України, дана стаття передбачає відповідальність саме за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
В свою чергу, в повідомленні директора ПФ «Нік Ан» ОСОБА_3 від 19.07.2021 р. про вчинення кримінального правопорушення йдеться мова про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України. Однак, у вказаному повідомленні відсутні будь-які конкретні фактичні дані про використання влади чи службового становища всупереч інтересам служби суддею Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_5 та суддями Центрального апеляційного господарського суду Чус Оксаною Володимирівною, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе чи іншої фізичної або юридичної особи, що спричинило тяжкі наслідки.
Так, при дослідженні змісту даної заяви встановлено, що її суть фактично зводиться до незгоди заявника з процесуальними рішенням, діями та бездіяльністю судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_5 при постановленні рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2020 р., яким за результатом розгляду справи № 904/4134/20 за позовом ФОП ОСОБА_8 про визнання права власності на нерухоме майно, в якій, зокрема, ПФ «Нік Ан» є Відповідачем, позовні вимоги задоволені у повному обсязі, яке в подальшому ПФ «Нік Ан» було оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду; а також до незгоди заявника з процесуальними рішенням, діями та бездіяльністю суддів Центрального апеляційного господарського суду Чус Оксани Володимирівни, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 при ухваленні постанови Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2021 р., якою за результатом розгляду апеляційної скарги ПФ «Нік Ан» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2020 р. відповідну скаргу залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Натомість, в скарзі відсутні передбачені ч. 5 ст. 214 КПК України відомості та фактичні обставини, які могли б свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а сумніви скаржника щодо законності дій та прийнятих судових рішень суддями під час постановлення зазначених рішення та постанови не є підставою для внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування за ст. 364 КК України. Доводи заявника щодо протиправного ухвалення суддями Господарського суду Дніпропетровської області та Центрального апеляційного господарського суду вказаних судових рішень внаслідок зловживання ними владою ґрунтуються на суб'єктивній оцінці та ставленні до зазначених у повідомленні про вчинення кримінального правопорушення від 19.07.2021 р. обставин, оскільки злочинність дій суддів не підтверджується ніякими об'єктивними даними, а тому, підстав для ініціювання кримінального провадження та проведення досудового розслідування не вбачається.
В цьому контексті необхідно враховувати, що основним складовим елементом об'єктивної сторони будь-якого злочину є його суспільна небезпечність. Злочин серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об'єктивними і суб'єктивними ознаками інших правопорушень (адміністративних, дисциплінарних та інших).
Саме по собі припущення заявника щодо неправомірності процесуальних дій та прийнятих процесуальних рішень суддями під час постановлення ними зазначених судових рішень не є свідченням зловживання таким суддею владою та службовим становищем, та як наслідок не є свідченням вчинення злочину, оскільки суперечить визначальним засадам правового регулювання побудови та діяльності судової влади.
В свою чергу, саме лише припущення заявника щодо можливого порушення суддею Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_5 та суддями Центрального апеляційного господарського суду Чус Оксаною Володимирівною, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 під час розгляду справи № 904/4134/20 та апеляційної скарги ПФ «Нік Ан» в рамках даної справи відповідно не може кваліфікуватись як кримінальне правопорушення та як підстава для притягнення судді до кримінальної відповідальності, адже відповідні порушення у разі їх наявності усуваються за наслідками перегляду судового рішення в касаційному порядку. При цьому, у випадку порушення суддею вимог чинного законодавства України під час розгляду справи особа має право звернутися з відповідною скаргою до Вищої ради правосуддя, що наділена повноваженнями здійснювати дисциплінарне провадження щодо судді у порядку, визначеному законом.
Також слід звернути увагу, що частиною 2 ст. 126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.
Конституційний Суд України у своїх численних рішеннях від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 р. № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 р. № 3-рп/2013 послідовно підтвердив викладені ним правові позиції щодо гарантій незалежності суддів з урахуванням міжнародних стандартів, закріплених у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та в низці інших міжнародних документів, а саме: Основні принципи незалежності судових органів, схвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13 грудня 1985 року Генеральної Асамблеї ООН, Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів, затверджені 24 травня 1989 року Резолюцією 1989/60 Економічної і Соціальної ради ООН, Європейська хартія "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, Рекомендації № (94) 12 Комітету міністрів Ради Європи "Незалежність, дієвість та роль суддів" від 13 жовтня 1994 року та інших.
Зокрема, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України "Про статус суддів" (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 Конституційний Суд України визначив, що недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Відповідно до положення ч. 1 ст. 126 Конституції України зміст недоторканності суддів як умови виконання ними професійних обов'язків не обмежується визначеною у ч.3 цієї статті гарантією, згідно з якою суддя не може бути без згоди Вищої ради правосуддя затриманий або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом.
Разом з тим, відповідно до положення ч.1 цієї статті Конституції України недоторканність суддів як гарантія їхньої незалежності у виконанні професійних обов'язків може не обмежуватися обсягом, визначеним у ч. 3 статті 126 Конституції України. Додаткові гарантії незалежності і недоторканності суддів, крім уже передбачених Конституцією України, можуть встановлюватися також законами.
Відповідно до ч. 6 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.
Рекомендація № СМ/Rec (2010) Комітету міністрів Ради Європи від 17.11.2010 щодо незалежності, ефективності та обов'язків суддів містить положення про те, що виконавча та законодавча влада повинні гарантувати незалежність суддів і утримуватися від дій, які можуть підірвати незалежність судової влади або довіру суспільства до неї.
За таких обставин слідчий суддя вважає, що невнесення уповноваженою особою Національного антикорупційного бюро України до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, викладених у заяві директора ПФ «Нік Ан» ОСОБА_3 від 19.07.2021 р. про вчинення кримінального правопорушення, відповідає положенням ч. 1 ст. 214 КПК України, ч. 1 ст.2 та ст. 11 КК України та п. 2 Розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 06.04.2016 № 139, оскільки викладені у зазначеній заяві обставини не свідчать про вчинення суддею Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_5 та суддями Центрального апеляційного господарського суду Чус Оксаною Володимирівною, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, що свідчить про відсутність підстав для задоволення даної скарги.
На підставі викладеного, керуючись статтями 303-307, 369-372 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні скарги відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_9