Провадження № 11-сс/821/338/21 Справа № 712/12109/19 Доповідач в апеляційній інстанції: ОСОБА_1 Категорія:ст.171 КПК України
30 липня 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючогоОСОБА_1
суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря за участю апелянта ОСОБА_4 представника ТОВ «ЮРФАКТОР СЕРВІС» ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ТОВ «ЮРФАКТ СЕРВІС» ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 вересня 2019 року про задоволення клопотання слідчого СВ Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 та погоджене прокурором Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_7 в кримінальному провадженні № 12018251010005830 від 16.08.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України про арешт майна.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 вересня 2019 року задоволено клопотання слідчого СВ Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 та погоджене прокурором Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_7 в кримінальному провадженні № 12018251010005830 від 16.08.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 356 КК України.
Накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_8 , а саме квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, представник ТОВ «ЮРФАКТ СЕРВІС» подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси про накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_8 , а саме квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам КПК України як і клопотання слідчого про арешт майна.
Вказує, що 31.05.2018 року відбулися електронні торги з реалізації 1/2 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_2 . За результатами проведених електронних торгів Товариство стало їх переможцем.
На підставі акту виданого 03.06.2018 року Придніпровським ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області приватним нотаріусом було видано свідоцтво про право власності ТОВ «ЮРФАКТОР СЕРВІС» на 1/2 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_2 . Того ж дня відповідні відомості було внесено до Державного реєстру речового права на нерухоме майно.
23.04.2019 року відбулися електронні торги з реалізації іншої 1/2 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_2 . За результатами проведених електронних торгів Товариство стало їх переможцем.
15.05.2019 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу, на підставі акту приватного виконавця ОСОБА_9 , було видано свідоцтво про право власності ТОВ «ЮРФАКТОР СЕРВІС» на 1/2 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_2 . Того ж дня відповідні відомості було внесено до Державного реєстру речового права на нерухоме майно.
Правомірність проведення електронних торгів, які відбулися 31.05.2018 року, також, було підтверджено рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.05.2020 року, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 про визнання електронних торгів недійсними відмовлено. Вказана позиція суду першої інстанції підтримана апеляційним судом у постанові від 20.09.2020 року.
Електронні торги з продажу іншої 1/2 частини квартири, що відбулися 23.04.2019 року ОСОБА_8 не оскаржувалися.
Отже, на момент внесення спірної ухвали та внесення відповідного клопотання слідчого, частини квартири не належали ОСОБА_8 , а належали Товариству, проте ані слідчий, ані суд не надав оцінку вказаним обставинам.
Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення вимог п.п. 5,6 ч. 2 ст. 173 КПК України, не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для ТОВ «ЮРФАКТОР СЕРВІС»
В судове засідання прокурор ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які повідомлені належним чином про час та місце розгляду апеляції представника ТОВ «ЮРФАКТ СЕРВІС» до суду апеляційної інстанції не прибули.
За наведених вище обставин, враховуючи стислі строки, регламентовані ч. 2 ст. 422 КПК України, судова колегія вважає можливим розглянути апеляцію по суті, без участі сторін, належним чином повідомлених про час та місце проведення апеляційного розгляду, так як в силу вимог ч. 4 ст. 405 КПК України дані обставини не є перепоною для апеляційного розгляду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ТОВ «ЮРФАКТОР СЕРВІС» ОСОБА_10 , який підтримує апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів судового провадження вбачається, що проводиться досудове слідство по кримінальному провадженні №12018251010005830 від 16.08.2018 за ознаками кримінального правопорушення , передбаченого ст. 356 КК України.
Також з клопотання слідчого Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області про арешт майна вбачається, що нерухоме майно, яке належить ОСОБА_8 може мати доказове значення у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 98 КПК України матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.
Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Так, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1)правову підставу для арешту майна; 2)можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3,4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4)розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Задовольнивши клопотання про арешт майна слідчий суддя прийшов до висновку, що прокурор довів достатність підстав вважати, що не застосування заборони на відчуження та розпорядження вищевказаним майном, може привести до подальшої передачі майна, а саме подальшого його продажу та відчуження.
Таким чином, дослідження та збереження даного нерухомого майна має важливе значення для кримінального провадження, майно, на яке просить накласти арешт слідчий, відповідає критеріям, визначених у ст. 170 КПК України, оскільки прямо стосується предмету доказування у вказаному кримінальному провадженні.
Як вбачається з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
В ч. 5 ст. 170 КПК України зазначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до вимог ст. ст. 214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.
З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Згідно зі ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч. ч. 2, 4 ст. 173 КПК України та ст. 172 КПК України, зміст ухвали слідчого судді в цілому відповідає вимогам ч. 5 ст. 173 КПК України.
Мотиви прийнятого рішення слідчим суддею викладені в мотивувальній частині ухвали, з чим погоджується і апеляційний суд.
Відповідно до порядку, передбаченого ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні відповідає критеріям, зазначеним у ст. 171 КПК України.
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу слідчого судді обґрунтованою та належним чином мотивованою і підстав для її скасування, за доводами апеляційної скарги не вбачає.
Керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, Апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРФАКТОР СЕРВІС» ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 вересня 2019 року про задоволення клопотання слідчого СВ Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 та погоджене прокурором Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_7 в кримінальному провадженні № 12018251010005830 від 16.08.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України про арешт майна залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3